ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2025Справа № 910/9221/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/9221/25
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, 11А; ЄДРПОУ 26345736)
до Товариства з обмеженою відповідальність «Грін Трейдінг» (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139; ЄДРПОУ 40729651)
про стягнення 334 936 грн 68 коп.,
без виклику сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулася Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «Грін Трейдінг» про стягнення неустойки за договором від 17.10.2023 № 18к-23 про закупівлю робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Северинівська, 128, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України в розмірі 334 936 грн 68 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.10.2023 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН ТРЕЙДІНГ» укладено договір № 18к-23 про закупівлю робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Северинівська, 128, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України (в т.ч. проектування). Коригування (далі - Договір).
24.10.2023 на виконання умов Договору Замовником було перераховано на рахунок Виконавця попередню оплату в розмірі 18 373 800,00 грн.
Строк погашення Виконавцем попередньої оплати за Договором тривав до 24.04.2024.
30.05.2024 Виконавцем погашено попередню оплату в розмірі 88 098,64 грн.
30.12.2024 Виконавцем погашено попередню оплату в розмірі 18 285 701,36 грн.
29.05.2025 Замовник звернувся до Підрядника з Претензією про сплату неустойки за Договором № 1258/09 211 11/02, згідно з абзацом п'ятим пункту 16.2 Договору за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмір 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню за кожен день затримки такого повернення.
Відтак, позивач посилається на прострочення відповідачем строку погашення суми попередньої оплати, отриманої ним за Договором від 17.10.2023 № 18К-23, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 334 936 грн 68 коп.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, 19.08.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем позовні вимоги не визнаються, з огляду на наступне.
Відповідач у відзиві зазначає, що 24.04.2024 Відповідач надіслало лист Позивачу вих. №24/1, в якому зазначено, що відповідно до п. 9.4 Договору, Виконавець зобов'язаний повідомляти Замовника про виникнення обстави, що загрожують виконанню Договору невідкладно з моменту їх виникнення. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня одержання повідомлення від Виконавця зобов'язаний надати йому відповідь щодо прийнятих рішень та запланованих заходів. В листі повідомлялось, що на момент надсилання листа щодо звільнення від сплати неустойки, а саме на 24.04.2024 згідно актів виконаних робіт, Підрядником виконані роботи на суму 9 078 044, 89 грн у томі числі ПДВ 20 %. Також у листі повідомлялося, що підрядником фактично виконано та погоджено з представниками технічного нагляду роботи, що передбачені проектною документацією на суму 4 816 976, 87 грн, в тому числі ПДВ - 20 %. Також, оскільки Підрядник немає можливості у відповідності до податкового законодавства України правильно оформити виконані роботи, просили звільнити відповідача від сплати неустойки.
Також відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (спеціальна позовна давність) позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Стислий виклад відповіді Позивача.
Позивачем 25.08.2025 подано до суду Відповідь на Відзив, в якому Позивач зазначає, що сторони у договорі чітко визначили вимоги щодо документів, які підтверджують факт використання виконавцем суми авансу, зазначивши, що такими документами є акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, підписані уповноваженими представниками сторін. Умовами Договору було передбачено, що попередня оплата погашається/повертається Виконавцем у будь-якому випадку в строк не пізніше шести місяців шляхом: 1) погашення на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін; 2) повернення невикористаної суми попередньої оплати на рахунок Замовника. Відтак, у разі неможливості погасити попередню оплату на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в), Виконавець був зобов'язаний повернути її на рахунок Замовника в установлений Договором строк.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, то позивач зазначає, що за приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відтак, позов було подано Позивачем в межах строку позовної давності.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 залишено без руху позовну заяву Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області.
31.07.2025 через систему «Електронний суд» від Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/9221/25 малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
19.08.2025 через відділ документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальність «Грін Трейдінг» надійшов відзив на позовну заяву.
25.08.2025 через систему «Електронний суд» від Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області надійшла відповідь на відзив.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
17.10.2023 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН ТРЕЙДІНГ» (далі - Виконавець, Підрядник) укладено договір № 18к-23 про закупівлю робіт: з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Северинівська, 128, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України (в т.ч. проектування)» Коригування (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язується відповідно до проектної документації, умов цього Договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи: «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київській області по вул. Северинівська, 128, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України (в т.ч. проектування)» Коригування (згідно коду ДК 021:2015: 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) (далі - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити Роботи в порядку та на умовах, передбачених даним Договором за об'єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього Договору.
Об'єкт: багатоквартирний житловий будинок в м. Ірпінь Київській області по вул. Северинівська, 128.
Місце розташування Об'єкта: в м. Ірпінь Київській області по вул. Северинівська, 128.
Виконавець здійснює виконання Робіт в строки, передбачені Календарним графіком виконання робіт (Додаток №2 до даного Договору), в повному обсязі, передбаченому проектною документацією та тендерною документацією, до повної готовності Обєкту внаслідок завершення Робіт та прийняття його в експлуатацію ( п. 1.2 Договору).
Додатком №2 до Договору, визначений календарний графік виконання робіт по об'єкті: «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київській області по вул. Северинівська, 128» на 2023-2024 рр.
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) і становить 61 246 183, 36 грн, у томі числі ПДВ 20 % - 10 207 697, 23 грн. Договірна ціна є додатком до цього Договору та є невід'ємною його частиною (Додаток №1 до даного Договору).
Додатком №1 до Договору, визначена договірна ціна на будівництво «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київській області по вул. Северинівська, 128».
Визначення Договірної ціни проводиться згідно Кошторисних норм України (Настанови з визначення вартості будівництва), затверджених наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281, відповідно до проектно-кошторисної документації, тендерної документації, тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі та вимог чинного законодавства (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 12.7 Договору, Попередня оплата здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України Виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним Договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у Виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін.
У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором Виконавець сплачує Замовнику наступні штрафні санкції (пеню, штраф, неустойки, збитки тощо): за прострочення строків виконання зобов'язання Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості зобов'язання з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), виконання якого прострочено, за кожний день прострочення; за прострочення більше 30 (тридцяти) днів Виконавець додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості робіт з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником |ДВ), виконання яких прострочено; за порушення умов зобов'язання щодо якості робіт Виконавець сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості неякісних робіт, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ДВ); за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойки в розмірі 0,5 % від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення (16.2 Договору).
Оплата пені та штрафу не звільняє Виконавця від його обов'язків щодо виконання Договору (п. 16.3 Договору).
Виконавець має право за згодою Замовника залучати для виконання робіт субпідрядні організації. Укладання субпідрядних договорів не створює будь-яких правових відносин між Замовником і субпідрядниками. Виконавець відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед Замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (п. 16-2.1 Договору).
Зміна умов Договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої Сторони на підставі додаткової угоди, підписаної повноважними представниками Сторін, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 18.1 Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання Сторонами та діє до 31.12.2024, а у частині виконання зобов'язань Сторін - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 19.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у справі укладено наступні додаткові угоди до Договору № 18К-23 від 17.10.2023 про закупівлю робіт: з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Северинівська, 128»: Додаткова угода №1 від 17.10.2023, Додаткова угода №2 від 19.10.2023, Додаткова угода №3 від 03.11.2023, Додаткова угода №4 від 18.12.2023, Додаткова угода № 5 від 28.02.2024, Додаткова угода №6 від 28.12.2024, Додаткова угода №6.1 від 01.04.2024, Додаткова угода №7 від 29.12.2024.
Додатковою Угодою №5 від 28.02.2024, Сторони дійшли до наступного: «Відповідно до Наказу від 29.08.2023 №Н-361 (в редакції Наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 05.12.2023 №Н-534/08-02) та п. 18.1 Договору Сторони погодились змінити п. 12.7 Договору та викласти його в такій редакції: «п. 12.7 Попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України Виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним Договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у Виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін не пізніше шести місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок Замовника».
Додатковою Угодою №6.1 від 01.04.2024, Сторони домовились внести зміни до Договору та викласти абз.5 п. 16.2 Договору в такій редакції: «- за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати. Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0, 01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням НДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення».
Додатковою угодою №7 від 29.12.2024, сторони домовились внести зміни Договору , зокрема, керуючись статтею 48 Бюджетного кодексу України та на підставі п. 3.2 Договору, Замовником беруться бюджетні зобов'язання щодо оплати обсягів робіт в межах суми: 15 004 680, 94 грн, в т.ч. ПДВ: 2 500 780,15 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 №247, відповідно до плану використання бюджетних коштів на 2024 рік по бюджетній програмі КПКВК 3111360.
Відповідно до листа Підрядника від 04.12.2024 № 17/12/01, керуючись пп. 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабміну від 12.10.2022 № 1178 (із змінами й доповненнями), враховуючи п. 2.7, п. 18.1 п. 18.3 Договору, Сторони домовились продовжити стоки дії Договору та викласти п. 19.1 Договору у такій редакції: « 19.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання Сторонами та діє до « 31» грудня 2025 року, а у частині виконання зобов'язань Сторін - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором».
До Додаткової угоди № 7 додається як невід'ємна частина Додаток №2 - Календарний графік виконання робіт, Додаток №3 - План фінансування.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідачем порушено свої договірні зобов'язання в частині строків погашення попередньої оплати, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 16.2 Договору нараховано та заявлено до стягнення неустойку, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Товариства з обмеженою відповідальність «Грін Трейдінг» (відповідач) не погоджується з доводами Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (позивач) та стверджує, що основні договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі, та сума попередньої оплати була не повернута в строк з поважної причини і не було фактичного механізму на той момент її повернення про що повідомлялось позивача, а відтак відсутня вина чи умисел відповідача щодо неповернення вчасно суми попередньої оплати.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: договору від 17.10.2023 № 18к-2023; додаткової угоди від 17.10.2023 № 1 до договору від 17.10.2023 № 18к-2023; додаткової угоди від 19.10.2023 № 2 до договору від 17.10.2023 № 18к-2023; додаткової угоди від 03.11.2023 № 3 до договору від 17.10.2023 № 18к-2023; додаткової угоди від 18.12.2023 № 4 до договору від 17.10.2023 № 18к-2023; додаткової угоди від 28.02.2024 № 5 до договору від 17.10.2023 № 18к-2023; додаткової угоди від 28.12.2024 № 6 до договору від 17.10.2023 № 18к-2023; додаткової угоди від 01.04.2024 № 6.1 до договору від 17.10.2023 № 18к-2023; додаткової угоди від 29.12.2024 № 7 до договору від 17.10.2023 № 18к-2023; виписки з рахунка за 24.10.2023. 12. Копія журналу-ордера і відомості по рахунку 3711Ж Аванси по програмі 3111360 за 01.01.2023 - 22.07.2025; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форма № КБ-3 та актів приймання виконаних будівельних робіт форма № КБ-2в; претензії від 29.05.2025 № 1258/09 211 11/; фіскального чеку АТ «Укрпошта» про направлення претензії; Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області; листа №12/06-01 від 12.06.2025; рекомендованого повідомлення вручення поштового відправлення від 20.06.2025; листа №24/1 від 24.04.2024 щодо звільнення від сплати неустойки; довідки №18/08-01-2025 від 18.08.2025; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на грудень 2023, грудень 2024, травень 2024; виписки по рахункам 24.10.2023; додаткової угоди №6 від 28.12.2024; експертний звіт №05-121-24 від 24.12.2024; виписки з рахунку від 24.04.2024; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.07.2025, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанов від 08 грудня 2020 року у справі № 903/664/19.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 14К-23 від 06.10.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.
Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов Договору з урахуванням Додаткової угоди Замовник перерахував на рахунок Виконавця попередню оплату в загальному розмірі 18 373 800, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9 від 24.10.2023.
Згідно п. 2.5 договору строки, початок та закінчення Робіт, види, послідовність та етапи виконання Робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 2 до даного Договору).
Виконавець може забезпечити дострокове завершення виконання Робіт і здачу їх Замовнику тільки за попередньою згодою Замовника (п. 2.6 Договору).
Відповідно до пункту 12.7 Договору (в редакції додаткової угоди №5 від 28.02.2024) попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України Виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним Договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у Виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін не пізніше шести місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок Замовника.
З урахуванням наведеного, відповідач зобов'язаний використати попередню оплату на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін на суму 18 373 800, 00 грн у строк не пізніше - 24.04.2024.
Як встановлено ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
В якості доказів, що підтверджують виконання відповідачем капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київській області по вул. Северинівська, 128 позивач до позовної заяви долучив акт № 3 та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Таким чином, з огляду на положення п. 12.7 Договору з урахуванням Додаткової угоди №4 від 18.12.2023 до Договору, відповідач повинен був підтвердити виконання підрядних робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати або повернути невикористану частину попередньої оплати на суму 18 373 800,00 грн. у строк не пізніше - 24.04.2024.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що відповідачем погашено попередню оплату в розмірі 88 098, 64 грн - 30.05.2024, в розмірі 18 285 701, 36 - 30.12.2024 відповідно.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач у визначені в договорі строки не підтвердив виконання підрядних робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати у визначені договором строки.
У пункті 16.2 Договору (в редакції додаткової угоди №6.1 від 01.04.2024) сторони погодили, що за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аргументуючи наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки передбаченої умовами Договору, позивач зазначає, що умовами Договору було передбачено, що попередня оплата погашається/повертається Виконавцем у будь-якому випадку в строк не пізніше шести місяців шляхом: 1) погашення на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін; 2) повернення невикористаної суми попередньої оплати на рахунок Замовника. Відтак, у разі неможливості погасити попередню оплату на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в), Виконавець був зобов'язаний повернути її на рахунок Замовника в установлений Договором строк.
На переконання Відповідача, ним основні договірні зобов'язання виконані в повному обсязі, а сума попередньої оплати була не повернута в строк з поважної причини і не було фактичного механізму на той момент її повернення, про що заздалегідь до дати настання зобов'язання повідомлялось позивача.
Доводи відповідача про те, що ним заздалегідь до дати настання зобов'язання (24.04.2024) повідомлялось позивача про поважні причини неповернення суми попередньої оплати в строк визначений Договором, судом до уваги не приймаються, оскільки у матеріалах справи, а саме долученого до відзиву лист №24/1, згідно якого вбачається, що він датований саме 24.04.2024, днем, коли настало зобов'язання відповідача перед позивачем за умовами Договору підтвердити використання попередньої оплати на підставі Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в).
Щодо належних доказів на підтвердження використання попередньої оплати (авансу).
Суд зазначає, що згідно із п. 12.7 Договору з урахуванням Додаткової угоди №4 від 18.12.2023 до Договору, відповідач повинен був підтвердити виконання підрядних робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати або повернути невикористану частину попередньої оплати на суму 18 373 800,00 грн. у строк не пізніше - 24.04.2024. Попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України Виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним Договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у Виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін не пізніше шести місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок Замовника.
Тобто сторони у договорі чітко визначили вимоги щодо документів, на підставі яких замовник здійснює контроль за використанням підрядником отриманих від замовника авансових платежів за договором, зазначивши, що такими документами є акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), тобто документ, в якому зафіксовано виконання підрядником зобов'язань у розмірі одержаної від замовника попередньої оплати.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє підтвердження здійснення відповідачем у визначені договором та додатковою угодою №4 від 18.12.2023 строків використання попередньої оплати на суму 18 373 800,00 грн.
Відтак, суд звертає увагу, що сторони у договорі чітко визначили вимоги щодо документів, які підтверджують факт використання суми попередньої оплати, зазначивши, що такими документами є Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.
Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати". Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 908/659/23.
Оскільки відповідачем не дотримано встановлених пунктом 12.7 договору (з урахуванням Додаткової угоди №4) строків та порядку щодо підтвердження замовнику обставин використання перерахованого авансу, а саме: в строк до 24.04.2024 не підтвердив факт використання ним суми авансу, не надав акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в. При цьому, відповідач не заперечує обставини щодо несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання за Договором.
З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань з повернення у визначені договором строки невідпрацьованої суми авансу, отриманого від позивача, є доведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за неповернення попередньої оплати (авансу), оскільки зазначений вид відповідальності передбачений пунктом 16.2. Договору.
Водночас щодо розміру неустойки, яку належить стягнути з відповідача, господарський суд враховує такі обставини.
Як було встановлено вище, у пункті 16.2 Договору (в редакції додаткової угоди №4.1 від 01.04.2024) сторони погодили, що за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Згідно розрахунку позивача він просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 334 936, 68 грн. за період:
- з 25.04.2024 по 29.05.2024 (35 днів) у розмірі 64 308, 30 грн. за наступним розрахунком: 18 373 800, 00 грн.х 0.01% х35;
- з 30.05.2024 по 24.10.2024 (148 днів) у розмірі 270 628, 38 грн. за наступним розрахунком: 18 285 701, 36 грн.х 0.01% х148.
При цьому, згідно платіжної інструкції №9 від 24.10.2023 Замовник перерахував на рахунок Виконавця попередню оплату в загальному розмірі 18 373 800, 00 грн. в тому числі ПДВ 3 062 300, 00 грн.
Положеннями статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтею 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, неустойка є штрафною санкцією, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені).
Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).
Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.
Суд також враховує, що відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Режим звільнення від оподаткування ПДВ за приписами вказаної норми застосовується до операцій, а не до суб'єктів.
Умовами укладеного договору від 17.10.2023 № 184к-23 визначено, що замовником будівництва є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, підрядником є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ТРЕЙДІНГ»; предметом договору є будівельні роботи «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київській області по вул. Северинівська, 128, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України (в т.ч. проектування)»; фінансування робіт здійснюється коштом державного бюджету.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Поняття «будівництво житла за державні кошти» у п. 197.15. ст. 197 Податкового кодексу України, слід розуміти як будівництво за грошові кошти, що належать державі.
Поняттю «державні кошти» відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві «публічні кошти». Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» визначено, що публічні кошти - кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо.
Отже, грошові кошти, що отримані відповідачем як підрядником і надавачем (постачальником) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла є державними коштами, отриманими з державного бюджету, що відповідає умовам договору.
Наказом Міністерства фінансів України № 397 від 09.08.2024 затверджено «Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України» (далі - Узагальнююча консультація), у якій сформовано загальну позицію щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, у разі оплати таких робіт за рахунок державних коштів.
Згідно з положеннями Узагальнюючої консультації генеральний підрядник (платник податку на додану вартість) зобов'язаний відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що були нараховані за операцією з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість, за правилами, встановленими статтею 192 розділу V ПКУ, зокрема:
- повернути замовнику суму попередньо нарахованого податку на додану вартість;
- скласти розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена з нарахуванням податку на додану вартість, в якому вказати зі знаком «-» показники щодо поставлених будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН замовником;
- скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на операцію з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, без нарахування податку (з позначкою «Без ПДВ»).
Суд також враховує, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за період:
- з 25.04.2024 по 29.05.2024 (35 днів) у розмірі 53 590, 25 грн. за наступним розрахунком: 15 311 500 грн. (попередня оплата без ПДВ) х 0.01% х35 (дні прострочення);
- з 30.05.2024 по 24.10.2024 (148 днів) у розмірі 225 523, 65 грн. за наступним розрахунком: 15 238 084, 47 грн.х 0.01% х148.
Тобто, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення неустойки у загальному розмірі 279 113, 90 грн. В іншій частині в позові слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.
Позовна давність відповідно до вимог ст.256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до вимог статті 267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, заява про застосування позовної давності може подаватися стороною лише до ухвалення рішення судом.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8 постанови Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 923/1137/21.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, постанову 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц).
Щодо тверджень відповідача про сплив строк позовної давності, суд зазначає, що 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, згідно п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відміна карантину відбулась на підставі Постанови Кабінету Міністрів №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
До відміни карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, а саме 15.03.2022 року, Верховною Радою України прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнені пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Враховуючи норми права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України в зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, п. 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
В подальшому, 08.11.2023 Верховною Радою України прийнятий Закон України №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», відповідно до якого пункт 19 прикінцевих та перехідних положень ЦК України змінено і викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Між тим, Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набирає чинності 04.09.2025, було виключено з Цивільного кодексу України пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», яким було передбачено зупинення строків позовної давності.
Виходячи з вищенаведених положень законодавства, за всіма вимогами, що виникли після березня 2017 року, та на які поширюється спеціальна позовна давність в один рік, в період до 04.09.2025 року, строки вважалися продовженими, а в подальшому зупиненими на підставі п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п. 7 Прикінцевих положень ГК України (в редакціях що діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з позовом до суду).Начало формы
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути обмежені в разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними унаслідок спливу часу (пункт 570 рішення у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти росії" від 20.09.2011 ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia") заява № 14902/04; пункт 51 рішення у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22.10.1996 ("Stubbings and Others v. the United Kingdom"), заяви № 22083/93, № 22095/93).
Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень статей 256, 257 та пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладена Верховним Судом у постановах від 08.09.2024 у справі №№921/612/23, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21 та від 13.07.2022 у справі № 910/8669/21.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 23.07.2024 у справі № 913/162/22.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області підлягають задоволенню частково.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Грін Трейдінг» (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139; ЄДРПОУ 40729651) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, 9; ЄДРПОУ 26345736) неустойку за Договором від 17.10.2023 № 18к-23 про закупівлю робіт: з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Северинівська, 128, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України (в т.ч. проектування)» Коригування в розмірі 279 113 (двісті сімдесят дев'ять тисяч сто тринадцять) грн 90 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Грін Трейдінг» (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139; ЄДРПОУ 40729651) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, 9; ЄДРПОУ 26345736) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 186 (чотири тисячі сто вісімдесят шість) грн 71 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів статей 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2025, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА