ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2025Справа № 910/6802/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»
доДержавного підприємства «Гарантований покупець»
простягнення 94 088 109,67 грн.,
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Юхименко М.П., Черевань Л.С.;
від відповідача:Прохоров Ю.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (надалі - ТОВ «Полтаваенергозбут») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі - ДП «Гарантований покупець») про стягнення 94 088 109,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуги із забезпечення доступності електричної енергії на підставі договору №2307/02/21 від 15.09.2021, у зв'язку з чим позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 17 151 870,95 грн. та інфляційних в розмірі 76 936 238,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
19.06.2025 до Господарського суду міста Києва від ДП «Гарантований покупець» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані послуги. Також відповідач зазначає, що позивачем здійснено невірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у відповідача відсутні зобов'язання щодо здійснення оплат за першим-п'ятим платежем згідно Договору, які виникали у відповідача у останній день календарного місяця, у який сторонами підписувались акти приймання-передачі. Відповідач також зазначає, що позивачем невірно визначено базу нарахування у графі «заборгованість». Крім того, відповідач, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №902/417/18, звертає увагу на наявність підстав для зменшення розміру інфляційних та 3% річних.
20.06.2025 до Господарського суду міста Києва від ДП «Гарантований покупець» надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач надав додаткові обґрунтування щодо невірного розрахунку позивача та підстав для зменшення нарахованих інфляційних та 3% річних.
23.06.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Полтаваенергозбут» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач навів додаткові обґрунтування правомірності позовних вимог з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
30.06.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Полтаваенергозбут» надійшли додаткові пояснення щодо наданого відповідачем контррозрахунку.
02.07.2025 до Господарського суду міста Києва від ДП «Гарантований покупець» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав пояснення щодо тверджень позивача, викладених у відповіді на відзив.
22.08.2025 ДП «Гарантований покупець» до Господарського суду міста Києва подані додаткові пояснення, в яких відповідач зазначив про те, що позивачем не враховано того, що зобов'язання щодо оплати прогнозованої вартості послуг у березні 2024 року з 12.03.2024 зменшено на суму заборгованості ТОВ «Полтаваенергозбут» перед ДП «Гарантований покупець» на суму 97 463 420,99 грн.
В судовому засіданні 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представники позивача в судові засідання з розгляду справи по суті з'явились, надали пояснення по суті спору, позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Присутній в судових засіданнях представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, звернув увагу на подання контррозрахунку.
В судовому засіданні 13.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.09.2021 між ТОВ «Полтаваенергозбут» (постачальник) та ДП «Гарантований покупець» (замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2307/02/21 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (далі - Положення).
Відповідно до п. 4 Договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього Договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення (п. 5 Договору).
Згідно з п. 6 Договору до 15-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2-5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.
За умовами п. 7 Договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
- перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- другий платіж - до 3-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- третій платіж - до 9-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- четвертий платіж - до 15-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- п'ятий платіж - до 21-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- шостий платіж - до 14-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, у розмірі, що визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього Договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий, такий платіж здійснюється наступного робочого дня після такого вихідного/святкового дня. Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно з п. 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Відповідно до п. 9 Договору до 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1-4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
Факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.
Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.
Постачальник надсилає не пізніше 12-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника (п. 10 Договору).
Пунктом 13 Договору визначено, що замовник зобов'язаний, зокрема здійснювати оплату послуг виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, що за період з травня 2023 року по листопад 2024 року постачальник надав замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
Однак, як зазначає позивач, відповідач у порушення умов Договору, свої зобов'язання із оплати наданих послуг виконував несвоєчасно, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 17 151 870,95 грн. за період з 18.05.2024 до 24.12.2024 та інфляційні у розмірі 76 936 238,72 грн. за період з 16.04.2024 по 24.12.2024.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Отже, передумовою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
За умовами п. 7 Договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:
- перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до Акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано акти приймання-передачі послуг за спірний період, проте виходячи із наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, актів зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за Договором в частині своєчасного здійснення розрахунків.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані послуги.
Підпунктом 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ №483 від 05.06.2019 (далі - Положення про ПСО) передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до вимог пункту 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 №114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (далі - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Наказу, ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Доказів в підтвердження наявності у позивача заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за електричну енергію закупленої за результатами проведення електронних аукціонів до матеріалів справи не надано, а листи, на які посилається відповідач, спростовуються наданими позивачем актами звіряння взаємних розрахунків з ДП «НАЕК «Енергоатом» у ТОВ «Полтаваенергозбут», відповідно до яких в останнього заборгованість відсутня.
Отже, в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №910/1294/23.
В той же час, суд не погоджується із здійсненими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, на дату акта приймання-передачі послуг (закінчення розрахункового періоду), планові обсяги послуги змінюються на фактичні, відповідно у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо здійснення оплат за першим-п'ятим платежем згідно з договором, втім позивач у своїх розрахунках не змінював базу нарахування для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний.
У п. 7 Договору сторони визначили черговість внесення платежів: 5-ть з них є авансованими платежами, які сплачуються з урахуванням прогнозованих обсягів надання послуг з постачання електричної енергії, а 6-й, платіж, який здійснюється з урахуванням фактичних обсягів уже наданих послуг з постачання електричної енергії.
При цьому, п. 10 визначено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Сторони визначили порядок підписання акту приймання-передачі у п. 11 Договору.
Суд звертає увагу на те, що акт приймання-передачі засвідчує фактичний обсяг наданих послуг у відповідний місяць незалежно від того, коли саме було підписано такий акт сторонами.
За умовами договору, укладеного між сторонами, постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги, а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість. Відповідно до пункту 4 Договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Тобто, Підприємство зобов'язано оплачувати обсяг послуг, які фактично надані, а не прогнозований обсяг послуг.
Отже, базою нарахування є вартість послуг, які фактично надані, що засвідчується актом приймання-передачі.
При цьому, оскільки розрахунковим періодом є календарний місяць, і за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування прив'язуються до суми боргу, то суд приходить до висновку, що індекс інфляції застосовується до вартості фактично наданих послуг, які засвідчено актом приймання-передачі.
Так, приймаючи до уваги наданий відповідачем контррозрахунок та здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, змінюючи базу для їх нарахування на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну, суд приходить до висновку, що вірними сумами та такими, що підлягають стягненню є 3% річних у розмірі 15 308 360,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 64 293 424,39 грн., а відтак позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних витрат нарахованих внаслідок прострочення відповідачем оплати послуг наданих у період з травня 2023 року по листопад 2024 року підлягають частковому задоволенню у вказаних розмірах.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
Суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
За обставинами справи №902/417/18 у п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.
Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі, на відміну від справи №902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.
Крім цього, як було зауважено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Так, у даній справі розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). Водночас, обставин порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, судом не встановлено та не доведено відповідачем.
При цьому, законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат.
Оскільки судом не встановлено підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» 3% річних у розмірі 15 308 360,00 грн. та інфляційних у розмірі 64 293 424,39 грн. В інішй частині позовних вимог (3% річних у розмірі 1 843 510,95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12 642 814,33 грн.)
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (36022, м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65б; ідентифікаційний код 42223804) 3% річних у розмірі 15 308 360 (п'ятнадцять мільйонів триста вісім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 64 293 424 (шістдесят чотири мільйони двісті дев'яносто три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 717 301 (сімсот сімнадцять тисяч триста одна) грн. 87 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.10.2025.
Суддя В.П. Босий