ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/13386/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кварацхелія Нато Несторівна про визнання недійсним рішення та припинення юридичної особи, за участю представників: позивача - Компанієць А.В., відповідача - не з'явився, третьої особи-1-2 - не з'явився,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, у якому просив визнати недійсним рішення № 1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року та статут від 27.05.2019 року, а також припинити юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" шляхом ліквідації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2024 року, а також залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кварацхелія Нато Несторівну.
25.11.2024 року третьою особою-2 до суду подано відповідь на позовну заяву.
09.12.2024 року третьою особою-2 до суду подано відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 22.01.2025 року судом оголошено перерву у справі на 03.03.2025 року.
28.04.2025 року позивачем до суду подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи для встановлення обставин чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у описі від 10.06.2019 року, заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, рішенні № 1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року, статуті, затвердженому рішенням № 1 від 27.05.2019 року позивачем, чи іншою особою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі задоволено, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення експертизи доручити Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.
21.07.2025 року до суду повернулися матеріали справи № 910/13386/24 разом з доданим клопотанням експерта від 14.07.2025 року за № СЕ-19/116-25/16336-ПЧ, у якому судовий експерт просив надати оригінали досліджуваних документів, відповідно до ухвали про призначення експертизи; вільні зразки підписів ОСОБА_1 за 2019 рік; експериментальні зразки підписів ОСОБА_1 , відібрані та завірені відповідно до вимог відбору зразків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 року поновлено провадження у справі, клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України задоволено, зобов'язано Державного реєстратора Комунального підприємства "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Кулікову А.О. у строк до 30.07.2025 року надати суду оригінал реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс", зобов'язано ОСОБА_1 у строк до 30.07.2025 року надати суду оригінали документів з вільними зразками підпису ОСОБА_1 за 2019 рік у кількості 10-15 документів т призначено судове засідання для відібрання експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 на 04.08.2025 року.
04.08.2025 року позивача до суду подано клопотання про долучення доказів, у якому останній просив поновити строки позивачу для подання доказів у справі та долучити до матеріалів справи висновок експерта № СЕ-19/116-25/13437-ПЧ від 07.07.2025 року, листа Головного управління Національної поліції в Одеській області, листа Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 08.07.2025 року, яке прийнято судом до розгляду.
У судовому засіданні 04.08.2025 року позивачем подано клопотання про залишення клопотання про призначення експертизи від 28.04.2025 року без розгляду, суд ухвалив задовольнити клопотання позивача про залишення клопотання про призначення експертизи від 28.04.2025 року без розгляду та залишити його без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2025 року.
08.09.2025 року від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року.
У судовому засіданні 15.09.2025 року судом оголошено перерву у справі на 06.10.2025 року.
Судом враховано, що відповідач був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи, проте процесуальним правом на подання відзиву та заяв по суті справи не скористався.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.06.2019 року державному реєстратору Комунального підприємства "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Куліковій А.О. подано заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" (ЄДРПОУ: 43053637), реєстраційну картку про державну реєстрацію створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс", реєстраційну заяву платника ПДВ, рішення № 1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року та статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року.
З даних вищевказаних документів вбачається, що вони підписані ОСОБА_1 , як єдиним засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс".
10.06.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Куліковою А.О. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" (02081, місто Київ, вулиця Клеманська, будинок 5; ЄДРПОУ: 43053637, номер запису: 10651020000030804).
Єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" вказано ОСОБА_1 .
Проте, як вказує позивач, ОСОБА_1 не мав наміру та не засновував Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс", не підписував документів, що були подані державному реєстратору для проведення державної реєстрації товариства, жодного відношення до створення та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" немає.
У позовній заяві позивач зазначає, що у вказаний проміжок часу ОСОБА_1 проходив службу в органах ДКВС України у місті Одеса.
Зокрема, з 15.08.2018 року позивача було призначено на посаду першого заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2021 року за № 599/к було звільнено 25.03.2021 року з посади першого заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції ОСОБА_1 за власною ініціативою відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", частини 7-9 статті 65 Закону України "Про національну поліцію" та направлено останнього для подальшого проходження служби до державної установи "Кропивницька виправна колонія (№ 6)".
Наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2021 року за № 600/к полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено на посаду начальника державної установи "Кропивницька виправна колонія (№ 6)" з 26.03.2021 року.
В подальшому, наказом Міністерства юстиції України від 14.09.2021 року за № 2230/к було звільнено 01.10.2021 року з начальника державної установи "Кропивницька виправна колонія (№ 6)" ОСОБА_1 за власним бажанням відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію".
Однак, при подання у 2024 році декларації після звільнення, останнім у підрозділі "Дані для декларації" Єдиного державного реєстру декларацій було виявлено факт наявності у нього корпоративних прав на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс".
Так, з метою уточнення зазначеної інформації 13.08.2024 року адвокат позивача звернулась із заявою про надання копій документів про створення юридичної особи до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за місцем зберігання реєстраційної справи. Після отримання документів з реєстраційної справи, позивач отримав підтвердження того, що він дійсно є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс".
Також позивача зазначає, що реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" проводилась у місті Києві, а згідно відомостей з табелів обліку робочого часу за травень та червень 2019 року - 27.05.2019 року та 10.06.2019 року, позивач перебував на службі в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань, місцем дислокації якого є місто Одеса, що свідчить про те, що позивач фізично не міг перебувати у ці дні у місті Києві як на загальних зборах, так і особисто подати документи державному реєстратору КП "Правочин" для реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс", засновником та керівником якого він зазначений згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказане, на думку позивача, ставить під сумнів справжність підпису позивача на зазначених вище документах, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
В матеріалах справи наявні пояснення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кварацхелія Нато Несторівни, відповідно до яких третя особа-2 зазначила, що запис за 27.05.2019 року за реєстровим № 2849 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 2019 рік відсутній, тобто нотаріальна дія 27.05.2019 року за реєстровим № 2849 останньою не вчинялась.
При цьому, третя особа-2 повідомила, що посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису громадянина ОСОБА_2 , який міститься на статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" не відповідає формі посвідчувальних написів, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року за № 3253/5 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства", Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 року за № 1318/18613. Крім того, третя особа-2 зазначила, що згідно з чинним законодавством України підпис на рішенні засновника про створення юридичної особи повинно бути засвідчено нотаріально.
Відповідно до частини 1 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 2 статті 97 Цивільного кодексу України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства.
У відповідності до частини 1 статті 10 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" створення товариства відбувається за рішенням його засновників.
Положеннями статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
За приписами частини 1 статті 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому законом та статутом товариства.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
При вирішенні питання про визнання недійсним рішення загальних зборів слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів (постанови Верховного Суду від 25.05.2023 року у справі № 916/636/22 та від 03.11.2020 року у справі № 916/3133/17).
Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Загальний порядок створення юридичної особи визначено статтею 87 Цивільного кодексу України, відповідно до якої для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками). Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації юридичної особи, зокрема: заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в результаті поділу, виділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права може зазначатися, що вона діє на підставі модельного статуту; примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи; заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника; примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи; відомості про керівні органи громадського формування (ім'я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку), відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадське формування для здійснення реєстраційних дій (ім'я, дата народження, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку); установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа; заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування.
При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 28 вищезазначеного Закону підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, якщо документи суперечать вимогам Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі.
У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.
Якщо документи подаються особисто, заявник пред'являє документ, що відповідно до закону посвідчує особу.
У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що підтверджує його повноваження (крім випадку, коли відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі).
Документи в електронній формі подаються заявником через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи.
Документи в паперовій формі приймаються за описом, примірник якого в день їх надходження видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу в той спосіб, відповідно до якого були подані документи.
Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації. Так, згідно з пунктом 5 частини 1 вказаної статті заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.
Згідно з наявним у матеріалах справи висновком експерта від 07.07.2025 року за № СЕ-19/116-25/13437-ПЧ, який складено судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гарбуз Тетяною Олександрівною за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, яким встановлено, що:
- підпис від імені ОСОБА_1 у описі документів, що надаються юридичною особою державному ресторатору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи" Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 10.06.2019 року, який вшитий в справу за № 1_065_0308404_61, ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою;
- підпис від імені ОСОБА_1 у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року, який вшитий в справу за № 1_065_0308404_61, ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;
- підпис від імені ОСОБА_1 у реєстраційній заяві платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року, який вшитий в справу за № 1_065_0308404_61, ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;
- підпис від імені ОСОБА_1 у рішенні учасника № 1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року, який вшитий в справу за № 1_065_0308404_61, ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Згідно з частиною 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
За умовами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 року, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
З огляду на наведене вище, суд приймає до уваги висновок експерта від 07.07.2025 року за № СЕ-19/116-25/13437-ПЧ, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гарбуз Тетяною Олександрівною, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку, оскільки висновок судової експертизи узгоджений між собою, обґрунтований, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів у його неправильності.
У відповідності до приписів статті 55-1 Господарського кодексу України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є: реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; нереєстрація в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Отже, подовженнями статті 55-1 Господарського кодексу України визначені ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі № 826/25343/15 (№ К/9901/31854/18).
Суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, що була висловлена під час вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 55-1, 56 Господарського кодексу України, статей 8, 27 Закону № 755-IV, зокрема, в постанові від 30.09.2015 року у справі № 21-1575а15-1, норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений Кримінальним кодексом України.
У разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу (статті 247 Господарського кодексу України).
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи висновок експерта від 07.07.2025 року за № СЕ-19/116-25/13437-ПЧ, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гарбуз Тетяною Олександрівною та пояснення позивача, суд дійшов висновку про наявність ознак фіктивності створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" (ЄДРПОУ: 43053637) передбачених статтею 55-1 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не підписувалися документи щодо створення товариства, в тому числі рішення № 1 від 27.05.2019 про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" та затвердження Статуту товариства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо визнання недійсним рішення № 1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року та статут від 27.05.2019 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Приписами частини 1 статті 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Так, згідно частиною 1 статті 247 Господарського кодексу України у випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.
Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється лише шляхом реорганізації або ліквідації. Згідно із частиною другою вказаної статті юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;
3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" спрощена процедура державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації проводиться, зокрема, на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з банкрутством юридичної особи, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня 2004 року, і в разі якщо голова ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи або ліквідатор юридичної особи протягом трьох років з дати оприлюднення повідомлення про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з банкрутством юридичної особи, не надав суб'єкту державної реєстрації документи, необхідні для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
У позовній заяві, позивач просить ліквідувати юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" (02081, місто Київ, вулиця Клеманська, будинок 5; ЄДРПОУ: 43053637) шляхом ліквідації.
Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до відповідача про ліквідацію юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" (02081, місто Київ, вулиця Клеманська, будинок 5; ЄДРПОУ: 43053637) шляхом ліквідації, що має наслідком задоволення позову в цій частині.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
У той же час, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення № 1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року та Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" від 27.05.2019 року.
Припинити юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" (02081, місто Київ, вулиця Клеманська, будинок 5; ЄДРПОУ: 43053637) шляхом ліквідації.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенідорм-Люкс" (02081, місто Київ, вулиця Клеманська, будинок 5; ЄДРПОУ: 43053637) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.10.2025.
Суддя С.О. Чебикіна