ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2025Справа № 910/6839/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд"
до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"
про стягнення 1 587 591,05 грн
При секретарю судового засідання: Габорак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Таран Олександр Вікторович - представник за ордером серії АА №1584261 від 29.09.2025;
від відповідача: не з'явився;
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд" (далі - ТОВ "Укрмаслотрейд") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (далі - ПрАТ "Київський маргариновий завод") 1 715 858,79 грн, з яких: 1 694 388,80 грн - основний борг, 17 988,37 грн - пеня, 3 481,62 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №03-04 від 03.04.2025 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.07.2025. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 відкладено підготовче засідання на 22.07.2025.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" ПрАТ "Київський маргариновий завод" подало клопотання про відкладення підготовчого засідання, а також заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 225 000,00 грн основного боргу у зв'язку з його добровільною сплатою.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 22.07.2025) ТОВ "Укрмаслотрейд" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останнє просило суд стягнути з ПрАТ "Київський маргариновий завод": 1 469 388,80 грн основного боргу, 107772,64 грн пені, 10 429,61 грн 3% річних та 42 104,11 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.05.2025 по 20.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 заяву ТОВ "Укрмаслотрейд" про зменшення позовних вимог прийнято судом до розгляду лише в частині основного боргу, пені та 3% річних. Заяву ПрАТ "Київський маргариновий завод" про закриття провадження у справі залишено без розгляду. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.09.2025.
07.08.2025 через систему "Електронний суд" ПрАТ "Київський маргариновий завод" подало заперечення, в яких звернуло увагу на необґрунтованості розрахунку пені по подвійній обліковій ставці Національного банку України, у той час, коли пунктом 5.2. Договору пеня розраховується по ставці Національного банку України.
02.09.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Укрмаслотрейд" подало заяву про проведення підготовчого засідання без участі його представника та закриття підготовчого провадження.
Підготовче засідання 02.09.2025 не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 призначено підготовче засідання на 23.09.2025.
23.09.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Укрмаслотрейд" подало заяву про проведення підготовчого засідання без участі його представника та закриття підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2025.
07.10.2025 у судовому засіданні представник ТОВ "Укрмаслотрейд" підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник ПрАТ "Київський маргариновий завод" заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
У судовому засіданні 07.10.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Укрмаслотрейд", з урахуванням заяви останнього про зменшення розміру позовних вимог, частково обґрунтованими.
03.04.2025 між ТОВ "Укрмаслотрейд" (за текстом договору - Постачальник) та ПрАТ "Київський маргариновий завод" (за текстом договору - Покупець) було укладено договір поставки №03-04, за умовами якого:
- пункт 1.1: Постачальник зобов'язується передати, у власність Покупця олію соняшникову, нерафіновану, невиморожену першого гатунку, (пресова) далі по тексту - Товар, відповідно до специфікації(ій), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору;
- пункт 1.2: Товар поставляється партіями. Найменування Товару, умови поставки, кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість Товару, кожної партії, вказуються в Специфікаціях до цього Договору, які набирають чинності з моменту підписання обома Сторонами, і є його невід'ємною частиною;
- пункт 2.1: Одиниця виміру Товару - метрична тонна;
- пункт 3.3: Оплата проводиться Покупцем в залежності від виконання Постачальником своїх зобов'язань в наступному порядку:
- пункт 3.3.1: При наданні Постачальником Покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН", Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати, зазначеної у підписаній Сторонами видатковій (товарній) накладній;
- пункт 3.3.2: При наданні Постачальником Покупцю в строк понад 5 календарних днів, але не більше 15 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН", Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати реєстрації Податкової накладної в ЄРПН;
- пункт 3.3.3: У разі, якщо податкова накладна та/або розрахунок коригування, який збільшує податкові зобов'язання Постачальника, у строк до 15 календарних днів з дати поставки Товару не будуть зареєстровані в ЄРПН (зокрема зупинено реєстрацію, відмовлено в реєстрації тощо) з вини Постачальника, Покупець оплачує Товар не у повному розмірі, визначеному у видатковій накладній, а у розмірі зменшеному на суму ПДВ такої податкової накладної та/або розрахунку коригування. Притримані Покупцем відповідно до цього підпункту частини вартості товару, що становлять суму ПДВ згідно не зареєстрованої податкової накладної, підлягають сплаті ним па користь Постачальника протягом 5-ти банківських днів після реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН та отримання нею статусу документа "Зареєстрована в ЄРПН";
- пункт 3.4: Для повної оплати Покупцем відповідної партії Товару обов'язковою є умова, що на момент оплати складання Постачальником та реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкової накладної (отримання накладною статусу "Зареєстрована в ЄРПН") та/або розрахунку коригування, який збільшує податкові зобов'язання Постачальника;
- пункт 3.5: за не повну оплату Товару, здійснену у відповідності до підпункту 3.3.3 цього Договору, будь-які штрафні санкції (пеня, штраф тощо) та відповідальність за порушення грошового зобов'язання, зокрема інфляційні втрати, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, до Покупця за таку недоплату не застосовуються, а процент річних підлягає застосуванню в розмірі 0%;
- пункт 3.6: У Специфікації Сторони можуть узгодити інші умови оплати відповідної партії Товару. У разі узгодження Сторонами у Специфікації інших умов оплати, оплата відповідної партії Товару здійснюється у порядку визначеному саме у Специфікації;
- пункт 4.1: Умови поставки кожної партії Товару, строки (термін) поставки кожної партії Товару обговорюється окремо і вказується в Специфікації;
- пункт 4.2: Поставка Товару, за домовленістю Сторін, здійснюється на умовах DDP або згідно інших умов міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, які узгоджуються в Специфікації;
- пункт 4.10: Право власності на Товар переходить до Покупця в момент його отримання, що фіксується видатковою та товарно-транспортною накладною на відповідну кількість Товару;
- пункт 5.2: У разі несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує на письмову вимогу Постачальника неустойку у вигляді пені, в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення;
- пункт 7.1: Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. У разі, якщо не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його припинення, то цей Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.
За умовами Специфікації №1 від 03.04.2025 до Договору ТОВ "Укрмаслотрейд" зобов'язалося поставити ПрАТ "Київський маргариновий завод" 50 мт нерафінованої невимороженої першого гатунку (пресованої) соняшникової олії на загальну суму 2 826 000,00 грн (разом із ПДВ) по ціні за 1 мт - 56 520,00 грн (разом із ПДВ).
Згідно пунктів 3, 4 Специфікації №1 від 03.04.2025 строк поставки Товару: партія товару поставляється частинами, автотранспортом Продавця до 14.04.2025 (включно). Оплата Товару здійснюється на умовах, визначених в пункті 3.3. Договору.
ТОВ "Укрмаслотрейд" було передано ПрАТ "Київський маргариновий завод" Товар загальною вартістю 2 863 868,40 грн, що підтверджується видатковими накладними №1280 від 10.04.2025 на суму 1 369 479,60 грн (у тому числі ПДВ 228 246,60 грн), №1296 від 11.04.2025 на суму 1 494 388,80 грн (у тому числі ПДВ 249 064,80 грн), а також товарно-транспортними накладними №131 від 10.04.2025, №133 від 11.04.2025.
Вищезазначені документи були підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.
Також ТОВ "Укрмаслотрейд" було складено податкові накладні №1 від 10.04.2025 на суму податку на додану вартість у розмірі 228 246,60 грн та №2 від 11.04.2025 на суму податку на додану вартість у розмірі 249 064,80 грн, які були зареєстровані в ЄРПН 18.04.2025 за №9106881334, №9106881738 відповідно, що підтверджується відповідними податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію.
Вартість поставленого Товару була частково сплачена ПрАТ "Київський маргариновий завод" у загальному розмірі 1 394 479,6?0 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
№3909 від 24.04.2025 на суму 190 000,00 грн;
№3910 від 24.04.2025 на суму 60 000,00 грн;
№3914 від 24.04.2025 на суму 400 000,00 грн;
№4031 від 05.05.2025 на суму 270 000,00 грн;
№4049 від 09.05.2025 на суму 249 479,60 грн;
№4455 від 25.06.2025 на суму 75 000,00 грн;
№4188 від 04.06.2025 на суму 150 000,00 грн.
Жодних інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані Відповідачем.
У зв'язку з несплатою ПрАТ "Київський маргариновий завод" всієї вартості переданого за Договором поставки №03-04 від 03.04.2025 товару, ТОВ "Укрмаслотрейд" звернулося з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення мітиться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №03-04 від 03.04.2025, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.
Отже, укладення ТОВ "Укрмаслотрейд" та ПрАТ "Київський маргариновий завод" договору №03-04 від 03.04.2025 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов'язку по здійсненню його оплати.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Положеннями статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За умовами частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 689 ЦК України).
Згідно з пунктом 4.10. Договору право власності на Товар переходить до Покупця в момент його отримання, що фіксується видатковою та товарно-транспортною накладною на відповідну кількість Товару.
Як було раніше встановлено судом, ТОВ "Укрмаслотрейд" було передано ПрАТ "Київський маргариновий завод" Товар загальною вартістю 2 863 868,40 грн, що підтверджується видатковими та товарно-трансопртними накладними, які були підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За положеннями пункту 3.3.2. при наданні Постачальником Покупцю в строк понад 5 календарних днів, але не більше 15 календарних днів з дати поставки Товару Податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН", Покупець оплачує поставлений Товар на умовах відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати реєстрації Податкової накладної в ЄРПН.
Згідно з пунктом 3.4. Договору для повної оплати Покупцем відповідної партії Товару обов'язковою є умова, що на момент оплати складання Постачальником та реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкової накладної (отримання накладною статусу "Зареєстрована в ЄРПН") та/або розрахунку коригування, який збільшує податкові зобов'язання Постачальника.
Як було раніше встановлено судом, ТОВ "Укрмаслотрейд" було складено податкові накладні №1 від 10.04.2025 на суму податку на додану вартість у розмірі 228 246,60 грн та №2 від 11.04.2025 на суму податку на додану вартість у розмірі 249 064,80 грн, які були зареєстровані в ЄРПН 18.04.2025 за №9106881334, №9106881738 відповідно, що підтверджується відповідними податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію.
Таким чином, останнім днем оплати товару було 02.05.2025 (18.04.2025 + 14 календарних днів), а тому вважається, що строк оплати вартості поставленого товару є таким, шо настав.
Однак, вартість поставленого товару була сплачена ПрАТ "Київський маргариновий завод" лише частково у розмірі 1 394 479,6?0 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться у матеріалах справи.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ "Київський маргариновий завод" своїх зобов'язань за договором поставки №03-04 від 03.04.2025 щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 1 469 388,80 грн (2 863 868,40 грн - 1 394 479,6?0 грн), строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність в останнього основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.
Також у зв'язку із порушенням грошових зобов'язань в частині оплати товару, Позивачем заявлено до стягнення 10 429,61 грн, з яких:
363,92 грн, нарахованих за період з 03.05.2025 по 04.05.2025 на суму боргу у розмірі 2213868,40 грн;
639,08 грн, нарахованих за період з 05.05.2025 по 08.05.2025 на суму боргу у розмірі 1943868,40 грн;
3620,89 грн, нарахованих за період з 09.05.2025 по 03.06.2025 на суму боргу у розмірі 1694388,80 грн;
2665,66 грн, нарахованих за період з 04.06.2025 по 24.06.2025 на суму боргу у розмірі 1544388,80 грн;
3140,06 грн, нарахованих за період з 25.06.2025 по 21.07.2025 на суму боргу у розмірі 1469388,80 грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
З огляду на прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши наданий Позивачем розрахунок процентів річних за відповідні періоди, який також не заперечувався Відповідачем, суд дійшов висновку, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 10 429,61 грн 3% річних.
Крім цього, у зв'язку із порушенням Відповідачем грошових зобов'язань ТОВ "Укрмаслотрейд" на підставі пункту 5.2. Договору нараховано до стягнення 107 772,64 грн пені,з яких:
3760,54 грн, нарахованих за період з 03.05.2025 по 04.05.2025 на суму боргу у розмірі 2213868,40 грн;
6603,83 грн, нарахованих за період з 05.05.2025 по 08.05.2025 на суму боргу у розмірі 1943868,40 грн;
37415,82 грн, нарахованих за період з 09.05.2025 по 03.06.2025 на суму боргу у розмірі 1694388,80 грн;
27545,13 грн, нарахованих за період з 04.06.2025 по 24.06.2025 на суму боргу у розмірі 1544388,80 грн;
32447,33 грн, нарахованих за період з 25.06.2025 по 21.07.2025 на суму боргу у розмірі 1469388,80 грн.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.
При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
У відповідності до положень пункту 5.2. Договору у разі несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує на письмову вимогу Постачальника неустойку у вигляді пені, в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).
Дослідивши розрахунок пені, суд вважає його необґрунтованим, оскільки Позивачем взято за основу розрахунку подвійну облікову ставку НБУ, а не облікову ставку НБУ, що призвело до збільшення розміру пені у два рази.
Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтований розмір пені становить 53886,32? грн, з яких:
1880,27 грн, нарахованих за період з 03.05.2025 по 04.05.2025 на суму боргу у розмірі 2213868,40 грн;
3301,92 грн, нарахованих за період з 05.05.2025 по 08.05.2025 на суму боргу у розмірі 1943868,40 грн;
18707,91 грн, нарахованих за період з 09.05.2025 по 03.06.2025 на суму боргу у розмірі 1694388,80 грн;
13772,56 грн, нарахованих за період з 04.06.2025 по 24.06.2025 на суму боргу у розмірі 1544388,80 грн;
16223,67 грн, нарахованих за період з 25.06.2025 по 21.07.2025 на суму боргу у розмірі 1469388,80 грн.
Також ТОВ "Укрмаслотрейд" просило суд зазначити в рішенні суду про нарахування пені до моменту його виконання, але не пізніше 02.11.2025.
Згідно з частиною 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частині 10 статті 238 ГПК України кореспондують норми частин 11, 23 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Правила частини 10 статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з'ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов'язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.
Сформульовані в частині 10 статті 238 ГПК України приписи застосовуються лише у грошових зобов'язаннях та фактично ними передбачається продовження на майбутнє стягнення присуджених відсотків або пені до моменту виконання судового рішення. Тобто це не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов'язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання.
Правова мета приписів частини 10 статті 238 ГПК України передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною.
Зміст частини 10 статті 238 ГПК України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.
Під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.
Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.
При цьому, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Ухвалення рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, прямо суперечить завданням судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для застосування вказаної норми ГПК України.
Водночас, у разі невиконання рішення у даній справі, ТОВ "Укрмаслотрейд" не позбавлене права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення трьох процентів річних за період, який не був предметом розгляду цього спору.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов ТОВ "Укрмаслотрейд" підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (03039, місто Київ, Проспект Науки, будинок 3; ідентифікаційний код 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд" (04053, місто Київ, вулиця Вознесенський узвіз, будинок 14, офіс 16/20; ідентифікаційний код 39437627) 1 469 388 (один мільйон чотириста шістдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 80 коп. основного боргу, 10 429 (десять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн 61 коп. 3% річних, 53886 (п'ятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 32 коп. пені та 18 404 (вісімнадцять тисяч чотириста чотири) грн 45 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 16.10.2025.
СуддяСергій МУДРИЙ