ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.10.2025Справа № 910/7956/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробудмонтаж"
2) Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
про припинення трудових відносин, зобов'язання вчинити дії
При секретарю судового засідання: Карашевич В.В.
Представники сторін:
від позивача: Кучерук Антон Володимирович - представник за ордером серії АЕ №1399485 від 24.06.2025;
від відповідача-1: не з'явилися;
від відповідача-2: не з'явилися;
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробудмонтаж" (далі - відповідач-1, Товариство) та до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2, Адміністрація), в якому просив:
1) визнати припиненими з 27.05.2025 трудові відносини між ним та Товариством;
2) зобов'язати державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вчинити реєстраційні дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.07.2025. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
11.07.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про участь його представника у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.09.2025.
Відповідачі правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов, не скористалися, хоча про розгляд даної справи були повідомлені належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляли.
При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що Відповідачі 1, 2 були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025.
У судове засідання 14.10.2025 Відповідачі 1, 2 не з'явилися, хоча про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
У судовому засіданні 18.03.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими.
Відповідно до інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.10.2006 проведено державну реєстрацію Товариства (номер запису: 10691020000008938).
Рішенням засновника Товариства №08/22-1 від 02.08.2022 обрано директором Товариства ОСОБА_1
02.08.2022 між Товариством та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір (угоду), яка діє до 26.05.2025.
Відповідно до положень Статуту Товариства, затвердженого рішенням учасника №06/11/2020 від 06.11.2020:
- пункт 8.1.1: у Товаристві створюються наступні органи управління:
вищий орган Товариства - Загальні збори Учасників;
виконавчий орган Товариства - Генеральний Директор, Виконавчі директори (у випадку призначення);
орган контролю Товариства - Наглядова рада (у разі її створення).
- пункт 8.3.2: До компетенції Зборів належать, зокрема, обрання (призначення, Генерального Директора Товариства (пункт 9); припинення повноважень, звільнення, відсторонення від роботи, тимчасове відсторонення від виконання повноважень Генерального Директора Товариства, обрання (призначення) тимчасового виконувача обов'язків Генерального Директора Товариства (пункт 10);
- пункт 8.4.1: Збори скликаються у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим Статутом Товариства, а також, зокрема з ініціативи Генерального Директора Товариства;
- пункт 8.5.4: Генеральний Директор скликає Збори шляхом надсилання повідомлення про це кожному Учаснику Товариства;
- пункт 8.5.5: Генеральний Директор зобов'язаний повідомити Учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення Зборів;
- пункт 8.5.6: Повшомлення про проведення Зборів надсилається Учасникам одним з таких способів: а) поштовим вїдправленням е описом вкладення; б) кур'єром; в) шляхом вручення особисто під підпис;
- пункт 8.5.7: у повідомленні про Збори зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до Статуту Товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін;
- пункт 8.11.2: Генеральний Директор обирається Зборами Товариства та здійснює свої повноваження до моменту обрання (призначення) нового Генерального Директора або обрання (призначення) тимчасового виконувача його обов'язків у порядку, передбаченому чинним законодавством та цим Статутом;
- пункт 8.11.4: Генеральний Директор перебуває з Товариством у трудових відносинах. Трудовий договір (контракт), що укладається з Генеральним Директором від імені Товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання Зборами. За рішенням Зборів Генеральним Директором Товариства може бути обрано (призначено) Учасника Товариства на громадських засадах без укладання з ним трудового договору та виплати винагороди (доходу).
Як вбачається з інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та єдиним учасником Товариства, який володіє 100% статутного капіталу, є "РАРОГ ГРУП С.Р.О." (RAROG GROUP S.R.O.), а кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - ОСОБА_2 (відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100).
У зв'язку із закінченням строку трудового контракту ОСОБА_1 звернувся із заявою від 28.04.2025 про його звільнення з посади Генерального директора безпосередньо до засновника "РАРОГ ГРУП С.Р.О." (RAROG GROUP S.R.O.) - ОСОБА_2 , яка була ним отримана у той же день, що підтверджується проставленням дати "28.04.2025", прізвища, ім'я та підпису.
Також Позивачем як директором Товариства складено повідомлення від 28.04.2025 про скликання загальних зборів Товариства, проведення яких призначено на 28.05.2025 о 10:00 за адресою: місто Київ, Столичне шосе, 103 , конференц-зал готелю "Рамада Енкор".
Окрім вручення особисто під підпис, вказане повідомленням про проведення Загальних зборів було направлене поштовим зв'язком ПАТ "Укрпошта", що підтверджується відповідними чеками поштових відправлень (RB031872440UA та RB031872453UA).
У вказаному повідомленні також визначено порядок денний:
1. Про звільнення Генерального директора Товариства ОСОБА_1 .
2. Про призначення Генерального директора Товариства.
3. Про порядок приймання-передача документів Товариства.
Призначені позачергові Загальні збори Товариства не відбулися у зв'язку з неявкою учасника.
Враховуючи те, що з незалежних від Позивача причин, учасником Товариства не було вирішено питання про припинення повноважень позивача як директора Товариства, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 ГК України).
Конституційний Суд України у рішенні №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі №1-2/2010 зазначив, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі №921/36/18 та від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 та від 14.06.2023 у справі №448/362/22.
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначено Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон №2275-VIII).
Згідно з частиною 12 статті 39 Закону №2275-VIII з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Як було раніше встановлено судом, 02.08.2022 між Товариством та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір (угоду), яка діє до 26.05.2025.
За умовами пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Припинення трудового договору у зв'язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється у зв'язку із закінченням строку його дії. Винятком із цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна зі сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення.
Після закінчення строку дії контракту трудові відносини з позивачем фактично припинилися, проте рішення про таке припинення відповідач не ухвалив, відповідно, наказ про звільнення позивача у зв'язку із закінченням строку дії контракту не видавався.
За таких обставин відповідач не виконав свого обов'язку щодо прийняття рішення про звільнення позивача у зв'язку із закінченням строку дії контракту, тому право позивача на припинення трудового договору є порушеним.
Недосконалість національного законодавства та прогалини в правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист її порушених прав в обраний нею спосіб. Тому з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України ефективним способом захисту прав позивача є визнання припиненими трудових відносин між сторонами у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
Аналогічна парова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №377/169/20.
Водночас частиною 13 статті 39 Закону №2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 98 ЦК України).
Відповідно до пунктів 7, 15 частини 2 статті 30 Закону №2275-VIII та положень пункту 8.2. Статуту Товариства питання щодо обрання та припинення повноважень директора Товариства належить до виключної компетенції Загальних зборів.
Статтею 31 Закону №2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).
Аналогічне положення міститься в пункті 8.4.1. Статуту.
У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства. При цьому, директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону №2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства.
Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону №2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
Як було раніше встановлено судом, "РАРОГ ГРУП С.Р.О." (RAROG GROUP S.R.O.) є єдиним учасником Товариства, тобто володіє 100% статутного капіталу Товариства.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 37 Закону №2275-VIII у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.
Тим не менш, на виконання положень Статуту ОСОБА_1 звернувся із заявою від 28.04.2025 про його звільнення з посади Генерального директора безпосередньо до засновника "РАРОГ ГРУП С.Р.О." (RAROG GROUP S.R.O.) - ОСОБА_2 , яка була ним отримана у той же день, що підтверджується проставленням дати "28.04.2025", прізвища, ім'я та підпису.
Також Позивачем як директором Товариства складено повідомлення від 28.04.2025 про скликання загальних зборів Товариства, проведення яких призначено на 28.05.2025 о 10:00 за адресою: місто Київ, Столичне шосе, 103, конференц-зал готелю "Рамада Енкор".
Окрім вручення особисто під підпис, вказане повідомленням про проведення Загальних зборів було направлене поштовим зв'язком ПАТ "Укрпошта", що підтверджується відповідними чеками поштових відправлень (RB031872440UA та RB031872453UA).
У вказаному повідомленні також визначено порядок денний:
1. Про звільнення Генерального директора Товариства ОСОБА_1 .
2. Про призначення Генерального директора Товариства.
3. Про порядок приймання-передача документів Товариства.
За частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21 тощо).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Позивач дотримався порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, визначеного Статутом та Законом №2275-VIII. Про інші порушення процедури скликання загальних зборів відповідачами не повідомлено та не встановлено судом.
Дотриманню процедури скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю щодо припинення повноважень директора, визначеної статтями 32, 37, 39 Закону №2275-VIII, кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути відповідну заяву директора.
Разом із цим, призначені на 28.05.2025 позачергові загальні збори Товариства не відбулися у зв'язку з неявкою єдиного учасника.
Станом на момент звернення ОСОБА_1 з даним позовом та розгляду даної справи заява останнього про звільнення з посади директора не розглянута, відповідне рішення учасником Товариства не прийнято. Доказів протилежного матеріали справи не містять та не було спростовано відповідачами.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Отже, неприйняття учасником Товариства рішення є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення повноважень як директора.
Таким чином, у відповідності до вищенаведених норм закону та практики їх застосування Верховним Судом, суд зазначає, що таке порушене право підлягає поновленню в судовому порядку, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення повноважень як керівника відповідача-1.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що відносини з управління товариством є однією із складових корпоративних відносин владно-управлінського характеру, а також виходячи із дії принципу принципу jura novit curia ("суд знає закони") та буквального тлумачення частини 13 статті 39 Закону №2275-VIII, суд вважає, що позовна вимога про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством підлягає задоволенню шляхом припинення повноважень Позивача як директора Товариства.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника і підписанта відповідача.
Вимогу позивача щодо виключення з ЄДР запису про директора товариства у господарській юрисдикції необхідно розглядати разом із вимогою про визнання трудових відносин припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність і ефективність обох зазначених вимог має оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).
За приписами частини 2 статті 5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов'язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ. У цій частині Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 не відступила від вказаного висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Таким чином, суд вважає, що процедура припинення повноважень особи як директора Товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення повноважень Позивача як директора Відповідача-1, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов'язання Адміністрації внести відповідний запис є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв'язку з чим така позовна вимога також підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, оскільки даний спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача-1, судові витрати суд покладає на Товариство, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Припинити з 27.05.2025 повноваження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробудмонтаж" (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 18/24; ідентифікаційний код 34679886).
3. Зобов'язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 24; ідентифікаційний код 37405111) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробудмонтаж" (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 18/24; ідентифікаційний код 34679886).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробудмонтаж" (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 18/24; ідентифікаційний код 34679886) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп. судового збору.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частинами 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 16.10.2025.
СуддяСергій МУДРИЙ