ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2025Справа № 910/8940/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Зайченко Тетяни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Зайченко Тетяни Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцне здоров'я" про стягнення 233 239,63 грн., без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 233 239,63 грн., з яких 208 323,00 грн. заборгованості, 17 987,09 грн. пені, 5 133,42 грн. 3% річних та 1 796,12 грн. інфляційних втрат за Договором постачання від 30.01.2023 року на підставі статей 509, 525, 526, 530, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та статей 174, 175, 193, 230 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцне здоров'я" на користь Фізичної особи-підприємця Зайченко Тетяни Сергіївни 208 323,00 грн. заборгованості, 17 987,09 грн. пені, 5 133,42 грн. 3% річних, 1 796,12 грн. інфляційних втрат та 3 498,59 коп. судового збору.
07.10.2025 року та 10.10.2025 року позивачем до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій останній просив стягнути з відповідача 14 644,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 у справі № 910/8940/25 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону та враховуючи, що підлягає ухваленню додаткове рішення про судові витрати, суд вбачає за можливе здійснити розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду Договір № 300 про надання правничої допомоги від 28.05.2025 року, Акт надання послуг № 65 від 15.07.2025 року на суму 14 644,00 грн., Рахунок на оплату № 61 від 03.06.2025 року на суму 14 644,00 грн. та Фільтровану виписку за період 01.01.2025 року по 06.10.2025 року про надходження грошових коштів на суму 14 644,00 грн. від ФОП Зайченко Тетяни Сергіївни.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 року справа № 159/5837/19, згідно з якою витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання позивачу професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, пункт 269).
При цьому, судом враховано, що згідно положень частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 910/3929/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).
З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 14 644,00 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою у суді, а отже їх розмір є обґрунтованими, а їх стягнення з відповідача не становитиме надмірний тягар для останнього, що узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Зайченко Тетяни Сергіївни, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 644,00 грн., вказані витрати - покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись статтями 86, 129, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Зайченко Тетяни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцне здоров'я" (04205, місто Київ, проспект Оболонський, будинок 26, офіс 183; ЄДРПОУ: 43834760) на користь Фізичної особи-підприємця Зайченко Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 14 644 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Після вступу додаткового рішення в законну силу видати наказ.
Додаткове рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, які визначені статтею 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна