ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.10.2025Справа № 910/4585/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 13, Ідентифікаційний код юридичної особи 38620155)
до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФАВОРИТ-БУД» (03062, місто Київ, вул.Естонська, будинок 120, Ідентифікаційний код юридичної особи 42101143) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача Міністерства внутрішніх справ України (00024, місто Київ, вул. Богомольця Академіка, будинок 10, Ідентифікаційний код юридичної особи 00032684) стягнення заборгованості у розмірі 14 259 852 грн. 96 коп.
Представники:
від Позивача: Фартушний С.І. (представник на підставі довіреності);
від Відповідача: Селянко А.О.. (представник на підставі ордеру);
від Третьої особи: Рябущиць Я.М. (представник в порядку самопредставництва);
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФАВОРИТ-БУД» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 14 259 852 грн. 96 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про виконання робіт №122Г/05-23 від 02.05.2023 року, внаслідок чого було завищено обсягів та вартості виконаних робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року відкрито провадження у справі №910/4585/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 14.05.2025 року.
29.04.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву.
07.05.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла Відповідь на Відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року відкладено підготовче судове засідання, яке не відбулось 14.05.2025 року у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 28.05.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з 29.05.2025 року для надання заперечень, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 18.06.2025 року.
30.05.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
02.06.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло Заперечення.
18.06.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача та долучено письмові докази до матеріалів справи, відмовлено Відповідачу у задоволенні клопотання про витребування у Позивача письмових пояснень, зобов'язано Позивача надати письмові пояснення стосовно акту про результати перевірки окремих напрямків фінансово-господарської діяльності ДСНС за період з 01.01.2022 по 30.09.2024 №17/32 від 22.11.2024 року, у строк до 10 днів з 19.06.2025 року, залучено до участі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Міністерство внутрішніх справ України, зобов'язано Позивача та Відповідача направити на адресу Третьої особи копії всіх заяв по суті позовних вимог із доданими до них документами, у строк не пізніше 5 днів з 19.06.2025 року, докази чого надати суду, встановлено Третій особі строк до 10 днів з дня отримання ухвали для надання письмових пояснень по суті позовних вимог, зобов'язано Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача надати докази на підтвердження повноважень осіб, які проводили перевірку окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій за період з 01.01.2022 року по 30.09.2024 року, якими підтверджується їх фаховий статус для проведення спеціальної перевірки (аудиту), у строк до 10 днів з дня отримання ухвали та відкладено підготовче судове засідання на 23.07.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 року витребувано від Міністерства внутрішніх справ України належним чином завірені докази, які підтверджують повноваження та фаховий статус осіб, які проводили перевірку окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій за період з 01.01.2022 року по 30.09.2024 року, за результатами якого складено Акт №17/32 від 22.11.2024 року.
24.06.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.
27.06.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.
10.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання доказів.
10.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання пояснень третьою особою.
10.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшло клопотання про долучення доказів.
11.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 року відкладено підготовче судове засідання, яке не відбулось 23.07.2025 року у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 13.08.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, зобов'язано Позивача, Відповідача та Третю особу надати письмові пояснення стосовно проведення експертизи у строк до 24.08.2025 року, відкладено підготовче судове засідання на 27.08.2025 року.
21.08.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
22.08.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про долучення доказів до матеріалів справи та відкладення підготовчого судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 15.10.2025 року.
В судовому засіданні 15 жовтня 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у його задоволенні. Представник Третьої особи надав пояснення щодо суті спору.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15 жовтня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02.05.2023 року між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФАВОРИТ-БУД» (Підрядник) було укладено Договір про виконання робіт №122Г/05-23, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов?язується виконати роботи з капітального ремонту громадської будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова №l» СДК 021:2015 код 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) на об?єкті підряду, визначеному у п. 2.2. даного Договору (надалі - Роботи). (т.1 а.с.22-27)
Відповідно до пункту 2.1 Договору перелік та вартість виконаних робіт на об?єкті підряду визначається згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості виконаних робіт, що додається до даного Договору та є його невід?ємною частиною.
Об?єкт підряду: «Капітальний ремонт громадської будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова №l» (ДК 021:2015 код 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація). (п.2.2 Договору)
Згідно з п.3.3 Договору загальна сума Договору становить 30 550 000,00 грн., у тому числі ПДВ 5 091 666,67 грн. Сума бюджетних асигнувань на 2023 рік становить 29 165 127,71 грн., у тому числі ПДВ 4 860 854,62 грн. Сума планового фінансування на 2024 рік становить 1 384 872,29 грн., у тому числі ПДВ 230 812,05 грн.
Відповідно до пункту 4.3.9 Договору Підрядник зобов?язується повернути кошти у сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт протягом 15 банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення від Замовника.
Згідно з пунктом 5.4. Договору здача-прийом кожного етапу виконаних Робіт оформлюється Підрядником шляхом складання Акту приймання виконаних Робіт (Форми КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних Робіт (Форми КБ-3) у двох примірниках (за потреби виготовлюється і 3-й примірник).
Замовник приймає виконані Підрядником роботи за цим Договором протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати отримання Замовником Акту приймання виконаних Робіт та Довідки про вартість виконаних Робіт. У випадку мотивованої відмови складається двосторонній акт з переліком недоліків і строком їх виправлення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про виконання робіт №122Г/05-23 від 02.05.2023 року Відповідач виконав роботи з капітального ремонту громадської будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова №l на загальну суму в розмірі 30 550 000 грн. 00 коп., а Позивач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за липень 2023 року від 04.08.2023 р. на суму 4 958 907 грн. 20 коп., №1 за вересень 2023 року від 02.10.2023 р. на суму 158 102 228 грн. 60 коп., №2 за жовтень 2023 року від 01.11.2023 р. на суму 3 341 619 грн. 23 коп., №3 за листопад 2023 року від 20.11.2023 р. на суму 1 015 747 грн. 44 коп., №4 за листопад 2023 року від 04.12.2023 р. на суму 865 423 грн. 37 коп., №5 за грудень 2023 року від 27.12.2023 р. на суму 5 898 012 грн. 93 коп., №1 за березень 2024 року від 01.03.2024 р. на суму 3 818 968 грн. 43 коп. з урахуванням актів коригування, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт. (т.1 а.с.78-239)
Міністерством внутрішніх справ України проведено перевірку окремих напрямів фінансово - господарської діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій за період з 01.01.2022 по 30.09.2024, за наслідками якої складено Акт №17/32 від 22.11.2024 року. У вказаному Акті зазначено, що фактично постачання підрядником нових матеріалів, виконання додаткових та інших робіт, не передбачених в початковому договорі укладеному за результатами тендеру від 02.05.2023 №122Г/05-23 на суму 30 550.0 тис. грн, здійснювалось у подальшому за новими цінами, які на порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» визначені не прозоро та без конкуренції. Таким чином, ГУ ДСНС України у м. Києві роботи за Договором №122 виконувались підрядником ТОВ «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» фактично без договірних зобов?язань, оформлених належним чином шляхом укладання додаткової угоди (змінено зміст початкової договірної ціни, запропонованої учасником під час проведення тендеру, а також перелік робіт передбачених у локальних кошторисах та перелік матеріалів зазначених у відомостях ресурсів), чим порушено вимоги п. 7 постанови КМУ від 01.08.2005 №668, а також Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей. Як наслідок, зайво використано 14 259 852,96 грн на роботи та матеріали що не передбачені тендерною документацією, тендерною пропозицією та умовами договору. (т.2 а.с.6-112)
Претензією №71-05-817/71 18 від 30.01.2025 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФАВОРИТ-БУД» повернути грошові кошти у розмірі 14259852 грн. 96 коп. У відповідь на яку останній листом б/н б/д відмовив у поверненні вказаної суми. (а.с.57-60)
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач не повернув грошові кошти у сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФАВОРИТ-БУД» кошти у розмірі 14 259 852 грн. 96 коп. з посиланням на ст. 22 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає, що акт перевірки не є підставою для безспірного та безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача, а також підставою для стягнення коштів отриманих на виконання договірних відносин.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про виконання робіт №122Г/05-23 від 02.05.2023 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч.1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про виконання робіт №122Г/05-23 від 02.05.2023 року Відповідач виконав роботи з капітального ремонту громадської будівлі за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова №l на загальну суму в розмірі 30 550 000 грн. 00 коп., а Позивач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за липень 2023 року від 04.08.2023 р. на суму 4 958 907 грн. 20 коп., №1 за вересень 2023 року від 02.10.2023 р. на суму 158 102 228 грн. 60 коп., №2 за жовтень 2023 року від 01.11.2023 р. на суму 3 341 619 грн. 23 коп., №3 за листопад 2023 року від 20.11.2023 р. на суму 1 015 747 грн. 44 коп., №4 за листопад 2023 року від 04.12.2023 р. на суму 865 423 грн. 37 коп., №5 за грудень 2023 року від 27.12.2023 р. на суму 5 898 012 грн. 93 коп., №1 за березень 2024 року від 01.03.2024 р. на суму 3 818 968 грн. 43 коп. з урахуванням актів коригування, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.78-239)
Згідно з п.3.3 Договору загальна сума Договору становить 30 550 000,00 грн., у тому числі ПДВ 5 091 666,67 грн. Сума бюджетних асигнувань на 2023 рік становить 29 165 127,71 грн., у тому числі ПДВ 4 860 854,62 грн. Сума планового фінансування на 2024 рік становить 1 384 872,29 грн., у тому числі ПДВ 230 812,05 грн.
Згідно з пунктом 5.4. Договору здача-прийом кожного етапу виконаних Робіт оформлюється Підрядником шляхом складання Акту приймання виконаних Робіт (Форми КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних Робіт (Форми КБ-3) у двох примірниках (за потреби виготовлюється і 3-й примірник).
Замовник приймає виконані Підрядником роботи за цим Договором протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати отримання Замовником Акту приймання виконаних Робіт та Довідки про вартість виконаних Робіт. У випадку мотивованої відмови складається двосторонній акт з переліком недоліків і строком їх виправлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
За змістом ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
За правилами ч. 1 ст. 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Частиною 1 статті 858 Цивільного кодексу України визначено що, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ч. ч. 2, 3 ст. 858 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на Замовника.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
З наведених норм закону слідує висновок, що перевірка фактичного обсягу робіт, а також вартість матеріалів, які включені в акти приймання виконаних будівельних робіт і довідки про вартість виконаних робіт, покладається на особу, що приймає роботи з боку Замовника, за наявності відсутності заперечень з цього приводу під час підписання актів.
Суд звертає увагу, що Акти приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт підписані уповноваженими представниками Замовника і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, а тому у останнього під час приймання і перевірки виконаних будівельних робіт не виникло будь - яких зауважень щодо вартості виконаних робіт. З огляду на викладене вище, Позивач прийняв виконані роботи, не заявивши при цьому про допущення виконавцем робіт будь-яких відступів від умов договору чи наявність інших недоліків.
Отже, враховуючи приписи чинного законодавства, а також те, що судом встановлено, що позивач оглянув та прийняв за відповідним актом приймання виконаних будівельних робіт без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем роботи, обумовлені договором, що свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів (кількості) та вартості у відповідності з умовами договору за іншими показниками. Підписавши акт приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, та і з використаними матеріалами та іншими витратами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17.
Суд також зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що на момент підписання актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, вартість прийнятих робіт за договором перевищила узгоджену сторонами в кошторисній документації до цього договору ціну робіт. Крім того, роботи за вказаним Договором оплачені Позивачем у повному обсязі, що останнім не оспорюється.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема, щодо завищення вартості виконаних підрядних робіт чи неналежного їх виконання, крім посилання позивача на Акт №17/32 від 22.11.2024 року перевірки окремих напрямів фінансово - господарської діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій за період з 01.01.2022 по 30.09.2024, складений Міністерством внутрішніх справ України.
Спір у даній справі виник з приводу стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 14 259 852 грн. 96 коп. з посиланням на ст. 22 Цивільного кодексу України, що встановлено Актом №17/32 від 22.11.2024 року перевірки окремих напрямів фінансово - господарської діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій за період з 01.01.2022 по 30.09.2024, складеним Міністерством внутрішніх справ України, а також з посиланням на п. 4.3.9 Договору про виконання робіт №122Г/05-23 від 02.05.2023 року.
На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Також, пред'явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов'язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті. (ст.3 Закону)
Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:
- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (п. 1);
- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється (п.12);
- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).
Абзацом першим пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (далі - Положення) визначено, що Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом дев'ятнадцятим підпункту 3 пункту 11 Положення Міністр приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності центрального органу виконавчої влади та його територіальних органів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1294 від 11.10.2024 року «Про проведення перевірки окремих напрямків фінансово-господарської діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій» вирішено провести перевірку окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій за період з 01.01.2022 по 30.09.2024, утворити склад відповідної комісії, затверджено План-завдання на проведення перевірки окремих напрямів фінансово - господарської діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2024 року. (т.4 а.с.31-32)
Міністерством внутрішніх справ України проведено перевірку окремих напрямів фінансово - господарської діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій за період з 01.01.2022 по 30.09.2024, за наслідками якої складено Акт №17/32 від 22.11.2024 року. У вказаному Акті зазначено, що фактично постачання підрядником нових матеріалів, виконання додаткових та інших робіт, не передбачених в початковому договорі укладеному за результатами тендеру від 02.05.2023 №122Г/05-23 на суму 30 550.0 тис. грн, здійснювалось у подальшому за новими цінами, які на порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» визначені не прозоро та без конкуренції. Таким чином, ГУ ДСНС України у м. Києві роботи за Договором №122 виконувались підрядником ТОВ «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» фактично без договірних зобов?язань, оформлених належним чином шляхом укладання додаткової угоди (змінено зміст початкової договірної ціни, запропонованої учасником під час проведення тендеру, а також перелік робіт передбачених у локальних кошторисах та перелік матеріалів зазначених у відомостях ресурсів), чим порушено вимоги п. 7 постанови КМУ від 01.08.2005 №668, а також Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей. Як наслідок, зайво використано 14 259 852,96 грн на роботи та матеріали що не передбачені тендерною документацією, тендерною пропозицією та умовами договору. (т.2 а.с.6-112)
Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Акт ревізії (аудиту) не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов'язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин, встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України. (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі №922/2810/21).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками аудиторський звіт у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Аудиторська перевірка, результати якої оформлені відповідною довідкою та Актом, не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 аудиторська довідка не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аудиторська довідка не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Аудиторська довідка є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який її склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторська довідка не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Аудиторська довідка не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Аудиторська довідка є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Аналогічні висновки наведені також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3816/19 від 07.12.2021.
Суд також зазначає, що аудиторський звіт не є обов'язковим для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади, а чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов'язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов'язку повернути відповідну суму завищення.
Внутрішній аудит, як система контролю за діяльністю підконтрольних суб'єктів, створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.
Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.
Отже, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання Відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Суд зазначає, що у ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
При цьому, Судом враховано, що станом на час розгляду справи Договір про виконання робіт №122Г/05-23 від 02.05.2023 року є чинним, у встановленому законом порядку його недійсним не визнано.
Враховуючи викладене, Суд зазначає, що оскільки правовідносини з оплати робіт виникли на підставі договору, ціна договору визначена за узгодженням сторін, акти приймання виконаних будівельних робіт за договором підписані позивачем без заперечень та зауважень, у добровільному порядку, оплата робіт проведена в межах узгодженої ціни, виявлені Міністерством внутрішніх справ України порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть його змінювати. З огляду на викладене, відсутні правові підстави для застосування пункту 4.3.9 Договору, яким визначено, що Підрядник зобов?язується повернути кошти у сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт протягом 15 банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення від Замовника, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності факту завищення обсягів та вартості виконаних робіт за спірним договором.
Крім того, Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 637 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
Аналіз змісту п.4.3.9 Договору про виконання робіт №122Г/05-23 від 02.05.2023 року свідчить, що правила встановленні статтею 213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору щодо визначення конкретних контролюючих органів, за наслідками проведення перевірки яких у Відповідача виникає обов'язок з повернення грошових коштів, а тому потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
З огляду на викладене, Суд зазначає, що умови п.4.3.9 Договору про виконання робіт №122Г/05-23 від 02.05.2023 року слід тлумачити на користь Відповідача щодо невизначення Сторонами даного правочину конкретно визначеного контролюючого органу.
За таких підстав, Суд не приймає до уваги доводи Позивача з посиланням на Акт №17/32 від 22.11.2024 року перевірки окремих напрямів фінансово - господарської діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій за період з 01.01.2022 по 30.09.2024, складений Міністерством внутрішніх справ України, щодо доведеності складу цивільного правопорушення із завдання Відповідачем збитків.
За таких підстав, Суд зазначає, що Позивачем в установленому статтями 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки Відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача, оскільки не доведено саме вини відповідача у їх понесенні позивачем, які і не доведено, що позивачем вчинялись дії на їх уникнення.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 14 259 852 грн. 96 коп., вини Відповідача у заподіянні збитків. З огляду на те, що Суд прийшов до висновку про недоведеність Позивачем причинного зв'язку між заподіяною шкодою та поведінкою Відповідача, вини Відповідача, Судом не досліджується питання щодо розміру завданого збитку.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФАВОРИТ-БУД» про стягнення заборгованості у розмірі 14 259 852 грн. 96 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФАВОРИТ-БУД» про стягнення заборгованості у розмірі 14 259 852 грн. 96 коп. - відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 жовтня 2025 року
Суддя О.В. Чинчин