ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2025Справа № 910/14200/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (вул. Борщагівська 154, м. Київ, 03056)
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, 03150)
про стягнення 8300,60 грн.
Представники сторін: не викликались.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про стягнення 8300,60 грн. страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 455/21-Т/Ц7 від 28.05.2021 року, в зв'язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу Hyundai i30, державний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЮНІВЕС» та останнім в добровільному порядку було виплачено частину страхового відшкодування в сумі 12008,00 грн., позивач просить стягнути з останнього решту страхового відшкодування в 8300,60 грн. в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14200/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також розмір заявлених позовних вимог господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою суду також витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію по Полісу АР №2273932.
Так, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 року у справі № 910/14200/24 через відділ діловодства суду 29.11.2024 року від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація № 9-03/50489 від 28.11.2024 року щодо Полісу АР №2273932, яка судом долучена до матеріалів справи.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/14200/24 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 21.11.2024 року була направлена судом в його електронний кабінет, факт отримання якої 22.11.2024 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 21.11.2024 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду справи по суті суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЮНІВЕС" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 28.05.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик за договором, позивач у справі) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 455/21-Т/Ц7 «ALL RISKS» (далі - Договір страхування), предметом якого відповідно до пункту 4 є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням, і розпорядженням наземним транспортним засобом (ТЗ), у тому числі причепом до нього, та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення (далі - ТЗ) та додатковим обладнанням до нього, вказаним у розділах 5, 6 цього Договору.
Згідно пункту 5 Договору страхування застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб). Страхова сума становить 414 000,00 грн. (пункт 10 Договору страхування).
Відповідно до пункту 12.3 Договору страхування безумовна франшиза за ризиками «Збитки внаслідок ДТП, що призвела до пошкодження ТЗ» складає 0,00 грн. (що складає 0% від загальної страхової суми, вказаної у розділі 10 Договору), з урахуванням наступного: у випадку, коли винним в скоєнні ДТП є водій застрахованого транспортного засобу зі стажем керування менше двох років, безумовна франшиза за ризиком «Збитки внаслідок ДТП» складає 2% від загальної страхової суми по відповідному ТЗ, але не менше франшизи, вказаної в п. 12.1 Договору (пункт 12.3.1 Договору страхування); у випадку, коли пробіг ТЗ з моменту набрання чинності Договором до настання ДТП перевищує показник 5 000 км. за один місяць, безумовна франшиза за ризиком «Збитки внаслідок ДТП» складає 5% від загальної страхової суми по відповідному ТЗ. Пробіг на момент укладення договору зазначається в заяві на страхування. Умови, вказані в даному пункті, застосовуються виключно за договором укладеним з фізичними особами (у тому числі, суб'єктами підприємницької діяльності), при страхуванні виключно легкових автомобілів страхова суму по яких не перевищує 200 000 грн. (двісті тисяч гривень) (пункт 12.3.2 Договору страхування).
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Строк дії Договору страхування для застрахованого транспортного засобу - з 31.05.2021 року по 30.05.2022 року (пункт 16 Договору страхування).
Судом встановлено, що укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 455/21-Т/Ц7 «ALL RISKS» від 28.05.2021 року за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України (який діяв на час укладення вказаного правочину), глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Як передбачено статтею 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням статті 8 Закону України «Про страхування» страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно Відповіді від НПУ №3021328392953462 про дорожньо-транспортну пригоду та Постанови Подільського районного суду міста Києва від 20.12.2021 року у справі №758/17257/21, що 18 листопада 2021 року о 09 год. 49 хв., в м. Києві по пр. Правди, 100, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Hyundai i30», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «FIAT 500 X», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку.
Згідно пункту 22.2.2 Договору страхування страховим випадком за договором є Збитки внаслідок ДТП - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих конструктивних елементів (складових частин) або Додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За умовами пункту 27.10 Договору страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається Страховиком шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість конструктивних елементів (складових частин), обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з рахуванням умов, зазначених в п.17.3 цього Договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п.п.17.1, 17.2 Договору). В окремих випадках, за згодою Страховика, розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або оцінки або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість конструктивних елементів (складових частин) береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання. або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові. При настанні страхових випадків за межами території України та необхідності здійснення ремонту на місці страхового випадку трудовитрати на відновлення відшкодовуються виходячи з розцінок, що діють в Україні.
Відповідно до п. 17.2 Договору розмір страхового відшкодування визначається на базі авторизованої СТО.
Згідно частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до пункту 24.2.17 Договору страхування Страхувальник зобов'язаний повідомити Страховика про настання страхового випадку / страхової події, що може бути визнана страховим випадком, в строк та у формі, що передбачені розділом 25 Договору та виконати всі дії, передбачені розділом 25 Договору.
Так, страхувальник 22.11.2021 року звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із Заявою від 22.11.2021 року про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно з пунктом 27.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з Договором на підставі письмової заяви Страхувальника (його правонаступника або Вигодонабувача) і страхового акту, який складається Страховиком.
Відповідно до пункту 27.3 Договору страхування Страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання письмової Заяви на виплату страхового відшкодування та інших необхідних документів та речей згідно з розділом 26 Договору (за умови виконання особою, яка має право на одержання страхового відшкодування, умов п. 25.4 Договору), з урахуванням п. 27.4 Договору. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до п. 27.13 Договору. Рішення Страховика про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування оформлюється Страховиком актом за формою, встановленою Страховиком.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з рахунком-фактури СТО - ФОП Охримовича Євгена Анатолійовича №Охр-000133 від 19.07.2022 на суму 22 908,60 грн. та акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 22.11.2021 року вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 , визначена у розмірі 22 908,60 грн.
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із Заявою про настання події від 22.11.2021 року, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у загальній сумі 22 908,60 грн., про що складено відповідний страховий акт №006.02679821-1 від 19.07.2022 року на суму 22 908,60 грн. та розрахунок страхового відшкодування до нього, копії яких наявні в матеріалах справи.
За змістом вказаного страхового акту загальна вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 , склала 22 908,60 грн., та становить вартість відновлювального ремонту згідно з рахунком-фактури СТО № Охр-000133 від 19.07.2022 року на суму 22 908,60 грн.
У відповідності до вказаного страхового акту № 006.02679821-1 від 19.07.2022 року сума страхового відшкодування у загальному розмірі 22 908,60 грн. була виплачена безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту автомобіля марки FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 - ФОП Охримовичу Євгену Анатолійовичу платіжним дорученням №36818134 від 20.07.2022 року на суму 22 908,60 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.
В свою чергу заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором страхування, а також перебування отриманих автомобілем марки FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 18.11.2021 року, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в загальному 22 908,60 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок ФОП Охримовича Євгена Анатолійовича як СТО, що здійснювало відновлювальний ремонт транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки Звіт суб'єкта оцінювання, складений згідно з Законом України «про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки відповідно до абз. 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов'язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, наявність рахунку-фактури СТО - ФОП Охримовича Євгена Анатолійовича № Охр-000133 від 19.07.2022 року на суму 22 908,60 грн., а також платіжного доручення №36818134 від 20.07.2022 року на суму 22 908,60 грн. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, у загальній сумі 22 908,60 грн.
Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 18.11.2021 року за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування, при цьому постановою Подільського районного суду міста Києва від 20.12.2021 року у справі №758/17257/21 винним у вказаному ДТП, зокрема, у порушенні пункту 13.1 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 124 КУпАП, визнано гр-на ОСОБА_2 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом за матеріалами справи встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 18.11.2021 року цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки Hyundai i30, державний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЮНІВЕС» відповідно до Договору (полісу) АР №2273932 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 2 600,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000,00 грн. Поліс станом на момент скоєння ДТП 18.11.2021 року був чинний.
З огляду на вищевикладене, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки Hyundai i30, державний номер НОМЕР_1 , встановлена в судовому порядку.
Отже, враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія автомобіля Hyundai i30, державний номер НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом.
При цьому, з урахуванням наявності полісу АР №2273932 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу Hyundai i30, державний номер НОМЕР_1 , та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС», до якого правомірно заявлено позов.
Суд зазначає, що страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як встановлено судом, 11.08.2022 року ПАТ «СК «Арсенал Страхування» надіслав на електронну адресу ПАТ «СК «ЮНІВЕС» претензію б/н б/д про виплату страхового відшкодування у сумі 22 908,60 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.
На підтвердження факту надсилання вказаної претензії 11.08.2022 року на офіційну електронну пошту відповідача (e.sivets@unives.com.uа) позивачем надано копію скріншоту, як стверджується позивачем, з корпоративної пошти свого співробітника.
В подальшому, 17.08.2022 ПАТ «СК «ЮНІВЕС» направило на корпоративну електронну пошту співробітника позивача (s.danilova@arsenal-strahovanie.com) повідомлення, у якому зазначило: «Доброго дня. Повідомляю про прийняте рішення про виплату в сумі 12 008,00 грн. Розрахунок у вкладенні. Розрахунок відшкодування по договору КАСКО здійснювався на підставі рахунку СТО станом на 19.07.2022р. Ціни на цю дату значно вищі, ніж на дату події 18.11.2021р. Тому на підставі наданих фото та акту огляду мною була складена ремонтна калькуляція станом на дату події (так, якби здійснювався розрахунок в експертизі) та виконано розрахунок страхового відшкодування в рамках ОСЦПВ на її підставі. Виплата буде проведена найближчим часом.».
Як вбачається з долученого ПАТ «СК «ЮНІВЕС» до електронного листа від 17.08.2022 розрахунку страхового відшкодування по справі №ГО-15055/КВ11.Р від 16.08.2022 р., копія якого наявна в матеріалах справи, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля склала FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 , склала 14 608,00 грн., (на підставі відомостей ремонтної калькуляції №ГО-15055 від 18.11.2021), при цьому, розмір страхового відшкодування за мінусом франшизи (2 600,00 грн.) склав 12 008,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2022 року ПАТ «СК «ЮНІВЕС» було сплачено на користь ПАТ «СК «Арсенал Страхування» страхове відшкодування у розмірі 12 008,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції №654.
Таким чином, оскільки відповідачем не було задоволено у повному розмірі претензійні вимоги позивача, останній, не погоджуючись з рішенням відповідача про часткове задоволення претензійних вимог звернувся до суду з позовом про стягнення решти страхового відшкодування у розмірі 8300,60 грн. в порядку суброгації.
В свою чергу суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 36.6. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Договору страхування та Полісу АР №2273932 франшиза становить 0,00 грн. та 2 600,00 грн. відповідно, отже, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, розмір страхового відшкодування, яке позивач просить суд стягнути в даному позові, правомірно зменшено останнім на суму франшизи у розмірі 2 600,00 грн. та заявлено до стягнення з відповідача в сумі 8300,60 з урахуванням здійсненої останнім виплати.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземного транспорту № 455/21-Т/Ц7 «ALL RISKS» від 28.05.2021 року та Полісу АР №2273932 та/або їх окремих положень суду не надано.
В свою чергу суд зазначає, що відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розрахунок коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) (далі - Методика).
Згідно п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
При цьому відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Водночас, відповідно до пункту 7.38, 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).
Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
При цьому. згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 року у справі №910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Отже, виходячи з указаної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов'язковим.
Так, за матеріалами справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 , автомобіль 2017 року випуску, відтак на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 18.11.2021 року строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував 7 років, а тому відсутні підстави для вирахування зносу відповідно до вимог пункту 7.38 вказаної Методики.
Окрім цього, враховуючи вищенаведені висновки суду щодо порядку визначення розміру заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту виходячи з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено власний розрахунок страхового відшкодування виключно на підставі даних ліцензійного програмного забезпечення «Audatex», за відсутності зазначення розбіжностей щодо складу використаних запчастин та виконаних робіт і їх вартості, суд не приймає до уваги здійснений відповідачем власний розрахунок вартості матеріальних збитків, завданих застрахованому позивачем транспортному засобу FIAT 500 X, державний номер НОМЕР_2 під час ДТП 18.11.2021 року.
Додатково судом враховано умови п. 27.10 Договору страхування щодо визначення розміру збитків шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (Кошторису збитків) виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п.17.2 - на базі авторизованої СТО), в який включається вартість конструктивних елементів (складових частин), обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з рахуванням умов, зазначених в п.17.3 цього Договору (щодо неврахування зносу), а також вартість ремонтних робіт.
При цьому суд зазначає про відповідність наданого позивачем рахунку-фактури СТО - ФОП Охримовича Євгена Анатолійовича № Охр-000133 від 19.07.2022 року умовам п. 27.15 Договору страхування, згідно якого страхове відшкодування перераховується на рахунок СТО згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про вартість відновлення ТЗ в результаті заподіяних збитків (наряд - замовлення, рахунок, акт виконаних робіт тощо), які повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість конструктивних елементів (складових частин) та матеріалів, використаних під час ремонту.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку у повному обсязі та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8300,60 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 32638319) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська 154, м. Київ, 03056; код ЄДРПОУ 33908322) 8300 (вісім тисяч триста) грн. 60 коп. страхового відшкодування та 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2025 року.
СуддяА.М. Селівон