номер провадження справи 5/35/25
06.10.2025 Справа № 908/551/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Зінченко Н.Г., Педорич С.І., за участі секретаря судового засідання Соколова А.А., розглянув матеріали позовної заяви
За позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915; електронна пошта: info@zp.gov.ua)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент-Холдінг» (вул.Шовковична, буд. 13/2, прим. 59, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 40851370)
про стягнення 1 452 280,33 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Кисельова О.О. (в залі суду) - довіреність № 02/03.3-20/00855 від 26.03.2025, посвідчення № 1857 від 17.02.2025;
Від відповідача: Руденко О.А. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АІ № 1869268 від 09.04.2025, договір № 1/08-04 від 08.04.2025, свідоцтво № 2717/10 від 25.11.2004, адвокат.
06.03.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент-Холдінг» про стягнення 1 452 280,33 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 справу №908/551/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 11.03.2025 вказану позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162, ст.ст. 174 ГПК України залишено без руху та надано Запорізькій міській раді строк для усунення недоліків.
18.03.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС від Запорізької міської ради до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/551/25 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/35/25 та підготовче засідання призначено на 21.04.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов'язковою.
14.04.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС від Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент-Холдінг» до суду надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі №908/551/25 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою суду від 14.04.2025 задоволена, суд ухвалив судові засідання, призначені по справі №908/551/25 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми "Електронний суд» ЄСІКС.
У судовому засіданні 21.04.2025 за участю представників позивача та відповідача суд відклав підготовче засідання до 19.05.2025 о 10 год. 30 хв., про що присутні представники повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання під розписку та в режимі відеоконференції. Наступне засідання вирішено проводити в режимі відеоконференцзв'язку. Відповідачу запропоновано у строк до наступного судового засідання надати суду заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 19.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 18.06.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою суду від 18.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ “Елемент-Холдінг» про витребування доказів від 16.06.2025 та призначено колегіальний розгляд справи №908/551/25.
Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 19.06.2025, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Лєскіна І.Є., Педорич С.І.
Ухвалою суду від 19.06.2025 вказаною колегією суддів прийнято справу № 908/551/25 до свого провадження у порядку загального позовного провадження. Вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 30.06.2025 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 30.06.2025 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 20.08.2025 на 12 год. 00 хв., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 20.08.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.09.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Лєскіної І.Є. на лікарняному, справу №908/551/25 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Зінченко Н.Г., Педорич С.І.
Ухвалою від 08.09.2025 вказаною колегією суддів прийнято справу № 908/551/25 до свого провадження. Розгляд справи по суті призначено на 08.09.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
В судовому засіданні 08.09.2025р. з розгляду справи по суті оголошено перерву до 06.10.2025р.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 06.10.2025р. здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд» ЄСІКС.
З позовної заяви вбачається, що Запорізькою міською радою заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача доходу, отриманого ним від безпідставно набутого майна у вигляді плати за землю за період з 11.03.2020 по 29.12.2023 в розмірі 1 452 280,33 грн. Посилаючись на ст.ст. 11, 16, 526, 632, 1212-1214 Цивільного кодексу України, Закон України “Про оренду землі»», позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки не погоджується з розміром орендної пати, яку позивач просить стягнути з відповідача, вказав, що розрахунок позивача за період 2020-2023 роки проведено з урахуванням річного розміру орендної плати, розрахованого на підставі нормативної грошової оцінки станом на 2024 рік, тобто на період, коли відповідач вже не був власником об'єкту нерухомості, розташованого на даній земельній ділянці. Доказів визначення та затвердження нормативної грошової оцінки за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки в розмірах, наведених у розрахунку, позивачем не надано. Відповідач вважає витяг НГО НВ-2300128892024 від 23.09.2024 р. неналежним та недопустимим доказом, оскільки долучена позивачем копія (не засвідчена належним чином витягу) містить QR-код, при переході за яким на офіційному сайті Держгеокадастру міститься напис: «УВАГА! ВИТЯГ НЕ ЗНАЙДЕНО». Посилаючись на норми Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель», Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється на підставі нормативної грошової оцінки, яка діє на момент виникнення зобов'язання. Вважає, що застосування оцінки за 2024 рік до періоду 2020- 2023 рр. є неприпустимим та суперечить принципу правової визначеності. Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. У Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126 НВ-9957772142025 від 07.04.2025 р. дата проведення нормативної грошової оцінки в сумі 18 921 866,25 - 23.09.2024. Відомості про нормативну грошову оцінку в 2020 - 2023 роках у витягу відсутні. У доданих до позову документах також відсутні рішення Запорізької міської ради чи інші нормативні акти, які б підтверджували розмір НГО земельної ділянки за кожен із років спірного періоду (2020, 2021, 2022, 2023). Натомість розрахунок базується виключно на НГО станом на 2024 рік, що є методологічно неправильним і призводить до завищення суми позовних вимог. Якщо провести розрахунок на підставі даного Рішення № 7, то нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: 2 865 кв.м.*239,5=696 757,5 грн., що значно менше ніж вказана позивачем сума. Так само позивачем не надано доказів того, НГО зроблена в 2024 році має ретроактивну дію до правовідносин, які відбувалися в попередні періоди. Про необхідність встановлення судом обставин щодо визначення розміру орендної плати на підставі затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підтвердженої належними та допустимими доказами, що, у свою чергу, є необхідним для визначення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою неодноразово вказував Верховний Суд. Розрахунок має ґрунтуватися на НГО, яка діяла в кожному році спірного періоду, а не на пізнішій оцінці, тим більше що надана позивачем оцінка зроблена на дату, коли відповідач вже не використовував вказану земельну ділянку. Отже, наданий позивачем у даній справі розрахунок є необґрунтованим, недостовірним та таким, що не може бути прийнятий судом як належний доказ на підтвердження суми позову Крім того, відповідач повідомляє, що після придбання об'єкту нерухомості неодноразово намагався оформити договір оренди на вказану земельну ділянку, але станом на дату відчуження об'єкту нерухомого майна підприємство так і не отримало від Держгеокадастру витягів з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі для подальшого укладання договору оренди, про що Відповідач Листом 01.11.2024 р. повідомило про зазначене Департамент управління активами Запорізької міської ради. Укладення договору оренди земельної ділянки відбулося не з вини відповідача, а внаслідок бездіяльності органів Держгеокадастру. Крім того, відповідачем за спірний період було сплачено податок на землю в загальній сумі 302 644,00 грн.
У відповіді на відзив Позивач додатково вказав, що здійснений розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Елемент-Холдінг» спірною земельною ділянкою здійснено за період 11.03.2020 по 29.12.2023 на підставі витягу НГО НВ-2300128892024 від 23.09.2024, в якому відповідно до ст.ст. 5, 15 Закону України «Про оцінку земель», ст. 289 Податкового кодексу України використано Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік, яка є публічно доступною та розміщена на сайті Держгеокадастру в якому наведені відповідні Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років. Великою Палатою Верховного Суду у п. 7.19 постанови від 09.11.2021 (справа №905/1680/20) викладено правовий висновок, відповідно до якого витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом доведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя була розроблена у 2013 році, та затверджена рішенням Запорізької 3 міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя». Тобто з 01.01.2016 по теперішній час нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя не змінювалась. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула, що також підтверджується практикою Верховного суду. У даній справі, через відсутність витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за кожен рік окремо та наявністю лише витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 2024 року, Запорізькою міською радою нормативна грошова оцінка була визначена з врахуванням вимог саме ст. 289 ПКУ, шляхом здійснення елементарних арифметичних дій, що не потребують спеціальних знань. Вказана методологія відповідає нормам закону та актуальній судовій практиці. Запорізька міська рада, в межах наділених повноважень, у відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок та збори на користування землями міста Запоріжжя. Доводи Відповідача про неправильний розрахунок розміру недоотриманих доходів, є безпідставними. Чинне земельне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі (Постанова Великої Палати Верховного суду України від 09.11.2021 по справі №905/1680/20). Щодо QR-коду, який наявний у витязі № НВ-2300128892024 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, Позивач зазначає, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру офіційно повідомила наступне: «Результат опрацювання заяви на отримання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок надходить до особистого електронного кабінету заявника. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про При замовленні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки програмне забезпечення повідомляє, що інформація про кожну заяву зберігається у розділі «Історія» протягом 30 днів з моменту опрацювання заяви. Після завершення цього терміну інформація видаляється. Після видалення інформації QR-код на витязі не зчитується». Вищезазначена інформація офіційно оприлюднено на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Вказує, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону. За приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто, Запорізька міська рада, в межах наділених повноважень, згідно Конституції України та законові України, затвердила та встановила податок та збори за користування землями міста Запоріжжя. Саме тому, Запорізька міська рада формуючи розрахунок, встановила та розрахувала відсоток нормативної грошової оцінки землі, та розрахувала у відповідності до вищевказаних рішень суму доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. Позивач вважає, що факт безпідставного користування земельною ділянкою є підтвердженим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У своїх запереченнях на відповідь на відзив Відповідач додатково вказав, що у позовній заяві так і у відповіді на відзив позивач не наводить жодної правової норми, яка б обґрунтовувала застосування НГО, яка проведена в 2024 році до визначення розміру орендної плати у 2020, 2021, 2022, 2023 роках, як і не надано доказів які б підтверджували визначення нормативної грошової оцінки в 2020, 2021, 2022, 2023 роках у вказаному в розрахунку розмірі позивачем. Так само позивачем не надано доказів того, що НГО зроблена в 2024 році має ретроактивну дію до правовідносин, які відбувалися в попередні періоди. Наполягає на тому, що з огляду на приписи п. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельну ділянку в 2020, 2021, 2022, 2023 роках встановлюється на підставі нормативної грошової оцінки, яка була чинною саме в ці роки, тобто була діючою на момент виникнення зобов'язань, а не та, яка проведена в 2024 році. Застосування НГО за 2024 рік до періоду 2020- 2023 рр. є неприпустимим та суперечить принципу правової визначеності. Позивачем не надано доказів того, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки у розмірі, вказаному у розрахунку була сталою та не зазнала змін у період з 2020 по 2023 роки. У Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126 НВ-9957772142025 від 07.04.2025 р. дата проведення нормативної грошової оцінки в сумі 18 921 866,25 - 23.09.2024. Відомості про нормативну грошову оцінку в 2020 - 2023 роках у витягу відсутні. Посилаючись на численну судову практику вказує, що сам позивач навів практику Верховного Суду, яка свідчить про те, що обов'язковою умовою для визначення розміру неотриманих доходів за тривалий період є необхідність встановлення того, що НГО була сталою і не змінювалося весь цей період. Додатково просить врахувати те, що позивачем необґрунтовано включено в розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Елемент-Холдінг» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:014:0126 період з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року, оскільки на територію Запорізької міської територіальної громади поширюється дія підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на території Запорізької міської територіальної громади, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року. Отже, законодавцем на період дії воєнного стану фактично введено мораторій на стягнення плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб. Вважає, що у 2022 році відповідачем мало бути сплачено 78 276, 86 грн. плати за землю, а саме: за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 (річна сума орендної плати 469 661,18 :12*2 = 78 276, 86 грн.). Оскільки відповідач сплатив у 2022 році 140 765,58 грн. плати за землю, тому залишок переплати у розмірі 62 488,72 грн. має бути врахованим в оплату інших періодів. Просить у задоволенні позову відмовити.
Сторони надавали суду додаткові пояснення щодо обставин справи.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
В судовому засіданні 06.10.2025р. судом проголошено вступну та резолютивну часини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Елемент-Холдінг» з 11.03.2020 був власником об'єкта нерухомого майна, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126, а саме - адміністративної будівлі літ. А-4, загальною площею 6478,8 кв.м.; на підставі договору купівлі-продажу № 101 від 11.03.2020р. Повне відчуження майна власником зареєстроване 30.12.2023р. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна № 41231007 від 10.02.2025.
Власником земельної ділянки кадастровий номер: 2310100000:01:014:0126, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35 є Запорізька міська рада.
Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-2300128892024 від 23.09.2024р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:014:0126 становить 18 921 866,25 грн.
Наведене за твердженням Позивача свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ «Елемент-Холдінг» земельною ділянкою комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів з моменту придбання нерухомого майна, а саме з 11.03.2020 до дати відчуження нерухомого майна з порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.
Згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області № 388/5/08-01-04-01-05 від 06.09.2024 року, ТОВ «Елемент-Холдінг» в належному обсязі не сплачувало та не звітувало по платі за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35.
Запорізькою міською радою на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО НВ-2300128892024 від 23.09.2024, листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 388/5/08-01-04-01-05 від 06.09.2024 складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Елемент-Холдінг» земельною ділянкою за кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 11.03.2020 по 29.12.2023, згідно з яким розмір недоотриманих доходів за період з 11.03.2020 по 29.12.2023 склав - 1 452 280, 33 грн., в тому числі:
- за 2020 рік з 11.03.2020 по 31.12.2020 - 320 223, 51 грн.
- за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 426 964, 71 грн.
- за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 328 895, 60 грн.
- за 2023 рік з 01.01.2023 по 29.12.2023 - 376 196, 51 грн.
Приймаючи рішення суд враховує, що згідно ст. 13 Конституції України, земля , її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35, що відноситься до меж міста Запоріжжя та є власністю територіальної громади міста Запоріжжя.
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35, присвоєно кадастровий номер: 2310100000:01:014:0126.
Згідно ч.5 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Згідно п.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.
Отже, оскільки земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35, з кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126 перебуває у комунальній власності, що надає право Запорізькій міській раді володіти, користуватися та розпоряджатися нею, реалізовувати інші свої повноваження власника, в тому числі звертатись з позовом до суду за захист ом свого порушеного права.
Правовідносини сторін щодо оренди землі регулюються спеціальним Законом України “Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
У ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ “Податок на майно») об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, правовий механізм переходу права на землю, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків
Судом встановлено, що Відповідачем протягом періоду часу, починаючи від дати придбання об'єкта нерухомості на спірній земельній ділянці на підставі договору купівлі-продажу № 101 від 11.03.2020р. до дати відчуження майна 30.12.2023р. речові права на вказані земельні ділянки не було оформлено та зареєстровано.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У статті 21 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві з користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За положеннями статті 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
З наведених матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що Відповідач у період часу з 11.03.2020р. по 30.12.2023р. здійснював користування спірною земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35, кадастровий номер: 2310100000:01:014:0126, без чинного договору оренди, а отже не був власником чи постійним землекористувачем вказаної земельної ділянки, а тому не був суб'єктом плати за землю у формі земельного податку (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, була орендна плата.
Згідно положень ст. 21 Закону України “Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Україні орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користуванню земельною ділянкою.
За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Отже, за відсутності окремої цивільно-правової угоди, щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).
За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.
Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6- 2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований.
Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 від 05.08.2022 року.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Правовий механізм переходу права на землю у зв'язку з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначених статей закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.
Отже, з наведеного суд дійшов висновку, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Кондиційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Разом з цим, обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
Для кондиційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Вказані правові позиції при розгляді аналогічних спорів неодноразово наводилися у висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 13.02.2019 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Таким чином, з 11.03.2020 - дати виникнення у ТОВ «Елемент-Холдінг» права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126 виник і обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.
Проте, ТОВ «Елемент-Холдінг» як набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди землі, а отже збільшив вартість власного майна, а Запорізька міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).
З огляджу на викладене суд погоджується з доводами Позивача, що в спірних правовідносинах має місце факт безпідставного збереження грошових коштів у вигляді орендної плати ТОВ «Елемент-Холдінг» за рахунок міської ради.
Суд враховує, що згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Отже, у спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.
З матеріалів справи вбачається, що Запорізькою міською радою на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО НВ-2300128892024 від 23.09.2024, листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 388/5/08-01-04-01-05 від 06.09.2024 складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Елемент-Холдінг» земельною ділянкою за кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 35, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 11.03.2020 по 29.12.2023, згідно з яким розмір недоотриманих доходів за період з 11.03.2020 по 29.12.2023 склав - 1 452 280, 33 грн., в тому числі: - за 2020 рік з 11.03.2020 по 31.12.2020 - 320 223, 51 грн.; - за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 426 964, 71 грн.; - за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 328 895, 60 грн.; - за 2023 рік з 01.01.2023 по 29.12.2023 - 376 196, 51 грн.
Разом з тим, суд погоджується з доводами Відповідача відносного того, що позивачем необґрунтовано включено в розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Елемент-Холдінг» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:014:0126 період з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесені зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесені зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:
За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній з 06 травня 2023 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.
На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004.
Відповідно до вказаного Переліку вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350) станом на момент набрання чинності Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX, а також подання відповідачем уточнюючої податкової декларації віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022.
Земельна ділянка з кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126, розташована на території міста Запоріжжя за адресою: вул. Олександрівська, 35.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» (зі змінами) у Запорізькій області утворено Запорізький район (з адміністративним центром у місті Запоріжжя) у складі території, зокрема, Запорізької міської територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Зазначені правові висновки з приводу застосування у подібних правовідносинах норм Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» зроблено у постанові Верховного Суду від 25.02.25 у справі № 908/929/24.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 наголосив, що у пункті 2.3 вказаного Переліку по коду UA23060000000070350 не міститься виключень щодо територіальних громад Запорізького району.
Враховуючи зазначене, на територію Запорізької міської територіальної громади поширюється дія підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на території Запорізької міської територіальної громади, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року.
Отже, законодавцем на період дії воєнного стану фактично введено мораторій на стягнення плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
Згідно з долученого позивачем розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Елемент-Холдінг» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:014:0126 зазначено річний розмір орендної плати за 2022 рік -з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 328 895, 60 грн.
З огляду на викладене вище та той факт, що вся територія Запорізького району була віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, то суд дійшов висновку, що у 2022 році Відповідачем мало бути сплачено 78 276, 86 грн. плати за землю у вигляді орендної плати, а саме: за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 (річна сума орендної плати 328 895, 60:12*2) 54 815,93 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача спірної суми за 2022р. у розмірі 274 079,67 грн. (328 895, 60 грн. - 54 815,93 грн. ) є безпідставною, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.
З доводами Позивача в цій частині суд не погоджується з викладених підстав,оскільки вони не спростовують висновків суду.
Також суд бере до уваги, що Відповідачем протягом часу користування земельною ділянкою було сплачено до бюджету територіальної громади м. Запоріжжя за спірний період податок на землю в загальній сумі 302 644,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом. Позивач, не заперечуючи проти самого факту сплати вказаних сум, зазначає, що вони не підлягають зарахуванню судом у якості оплати орендних платежів за спірний період, оскільки мають різну правову природу та зараховуються на різні бюджетні рахунки.
Дослідженням наданих Відповідачем платіжних інструкцій встановлено, що у них платником зазначалося призначення платежу: « 101; 40851370; земельний податок з юридичних осіб (18010500) за (відповідний місяць) без ПДВ». Отримувач: «ГУК у Зап. Обл. / ТГ 18010500», що підтверджує факт сплати Відповідачем вказаних сум до бюджету місцевої територіальної громади.
Позивач відносно цих платежів пояснив, що згідно відповіді департаменту управління активами Запорізької міської ради від 27.05.2025, за період з 01.01.2021 по 29.12.2023 відповідач як платник по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» орендної плати за землю в системі ІАС не значиться.
Разом з тим, згідно Листа департаменту управління активами Запорізької міської ради від 27.05.2025, до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» ТОВ «Елемент-Холдінг» за 2021 рік - сплачено 0,00 грн.; за 2022 рік - сплачено 129 035,17 грн.; за 2023 рік - сплачено 160 120,91 грн., що разом за період з 01.01.2021 по 29.12.2023 становить 289 156,08 грн.
Позивач погодився з тим, що за користування земельною ділянкою ТОВ «Елемент-Холдінг» за період з 28.02.2022 по 26.01.2024 (дати платіжних інструкцій) сплатило до бюджету Запорізької територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» 302 646,00 грн. Але вказує, що оскільки земельний податок за користування земельною ділянкою за грудень 2023 року фактично було сплачено у січні 2024 року, тому вказані кошти не були враховані при здійсненні розрахунку заборгованості станом на 29.12.2023.
Разом з тим враховує, що у платіжній інструкції №5803 від 26.01.2024 на суму 13 489,92 грн. визначено призначення платежу 101 Земельний податок з юридичних осіб (18010500) за грудень 2023р., що свідчить про внесення вказаної суми на дату пред'явлення позову саме за частину спірного періоду - грудень 2023 року, а тому суд її враховує у складі загальної суми сплачених Відповідачем сум.
Також Відповідачем надано його листування з Запорізькою міською радою та Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки. Проте, як свідчать матеріали справи, до дати продажу Відповідачем нерухомого майна такого договору сторони не уклали, незалежно від причин, які не є предметом спору та дослідження у цій справі.
Відносно цього суд зазначає, що незалежно від виду платежу (орендна плата за землю чи податок на землю) та конкретних рахунків за різними кодами бюджетної класифікації Позивач, як орган місцевого самоврядування, отримав до бюджету територіальної громади вказану суму саме за користування Відповідачем спірною земельною ділянкою. Якщо Відповідач не був платником податку на землю, то вказані кошти потрапили до бюджету безпідставно і можуть (могли) бути повернуті йому в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Доказів повернення Відповідачу вказаної суми Позивач суду не представив.
При цьому суд враховує, що Відповідач добровільно щомісячно сплачував вказані суми за відсутності укладеного ним з Позивачем договору оренди спірної земельної ділянки, самостійно визначивши розмір належних до сплати платежів. При цьому ані органи Державної податкової служби, ані Запорізька міська рада, отримуючи на їх думку безпідставні платежі, не зверталися до Позивача з відповідним повідомленням про відсутність у нього обов'язку щодо їх сплати.
Доказів того, що вказані платежі здійснювалися за користування будь-якою іншою земельною ділянкою матеріали справи не містять, а тому дійсно, вони відносяться до спірної земельної ділянки.
Отже, судом встановлено, що активи Позивача протягом спірного періоду збільшились на суму здійснених Відповідачем платежів земельного податку в розмірі 302 644, 00 грн., та зменшились у Відповідача на цю ж суму. Таким чином суд дійшов висновку, що Відповідач не зберіг у себе вказану суму без достатніх правових підстав, а вона стала власністю Позивача який мав право та можливість розпоряджатися нею на власний розсуд.
Вказане свідчить про отриманням Позивачем до пред'явлення позову у цій справі вказаної суми, а тому відсутні правові підстави для її подвійного стягнення з Відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, що у противному випадку суперечитиме засадам справедливості, добросовісності і розумності, як ключовими принципам цивільного законодавства, що спрямовані на забезпечення прав учасників правовідносин та оцінку їхніх дій (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що оскільки ТОВ «Елемент-Холдінг» у період часу з 11.03.2020 по 29.12.2023 користувалося вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинне відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які воно одержало у вигляді несплаченої орендної плати, зменшених на суму сплаченого земельного податку, за указаний період у розмірі 875 556,66 грн. (1 452 280,33 грн. - 302 644,00 грн. - 274 079,67 грн.), а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у вказаній сумі.
При цьому суд враховує, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичних добросовісний землекористувач. До вказаних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 та № 922/5468/14, а також Вищий господарський суд України у постановах: від 21.07.2016 у справі № 922/208/15, від 12.01.2017 у справі № 922/51/15, від 04.11.2017 у справі № 922/210/15, Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 у справі №908/848/18 по аналогічним справам.
Суд не приймає до уваги інші доводи відповідача з наступних підстав.
Щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки
Суд враховує, що відповідно до ст.ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
30.06.2015р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя; встановлено, що нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства (п.8). Згідно з п. 7 рішення вводиться в дію з 01.01.2016р.
Рішенням Запорізької міської ради №26 від 28.11.2018р. «Про встановлення розміру орендної плати за землю», керуючись абзацами другим і третім пункту 284.1 статті 284 ПК України та п. 24 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Запорізька міська рада вирішила установити на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з додатком. Згідно із п.15 Додатку до вказаного рішення встановлено річний розмір орендної плати за використання земельних м. Запоріжжя, які перебувають у комунальній власності, який дорівнює 3% від їх нормативної грошової оцінки. Вказане рішення міської ради введено в дію з 01.01.2019р. (п. 3 Рішення).
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з п.п. 288.5, 288.5.1, 288.5.2 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону).
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок і, як наслідок, розмір земельного податку та ставок орендної плати за землю є способом регулювання уповноваженими органами плати за користування землею в межах та на виконання норм ПК України.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»).
Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням ч. 2 ст. 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024р. коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 роки - 1,0, за 2021 рік - 1,1, за 2022 рік 1,15, а 2023 рік - 1,051.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015р. №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016р. Рішення за №7 було оприлюднене 14.07.2015р. року в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
30.06.2015р. Запорізька міська рада прийняла рішення №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель: для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, розмір орендної плати якої складає 6% від нормативної грошової оцінки.
28.11.2018р. Запорізька міська рада прийняла рішення №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради №6. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати за земельну ділянку, надану для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій становить 6 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015р. №7 та від 28.11.2018р. №26 не змінювались та не скасовувались і є чинними.
Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-2300128892024 від 23.09.2024р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:014:0126 становить 18 921 866,25 грн.
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі №804/937/16, від 23.06.2022р. у справі №160/8668/19, вказано, що нормами ПК України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах.
Тобто, з 2016р. по теперішній час нормативна грошова оцінка земель міста, в тому числі спірної земельної ділянки змінювалась лише на щорічні коефіцієнти індексації.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для отримання нормативної грошової оцінки за попередні роки Позивач правомірно поділив нормативну грошову оцінку 2024 року на коефіцієнти індексації за попередні роки спірного періоду часу.
Також суд враховує, що відповідно до Розрахунку заборгованості, наданого Департаментом управління активами Запорозької міської ради, НГО вказаної земельної ділянки становила: в 2020 році - 14 323 157,03 гривень; в 2021 році - 14 232 157,03 гривень; в 2022 році - 15 655 372,73 гривні, а вже у 2023 році - 18 003 678,64 гривень.
Що стосується форми витягу №НВ-2300128892024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:01:014:0126 від 23.09.2024, то він в повній мірі відповідає додатку №17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 за №1147, зокрема, у зазначеному доказі міститься кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої надано витяг, а також нормативна грошова оцінка земельної ділянки у гривнях. Вказаної інформації цілком достатньо для обчислення розміру орендної плати.
Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.(постанови Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/4264/20, від 10.01.2024 у справі № 712/7879/22).
Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зокрема Кні - добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.
Згідно з п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
За інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (знаходиться у відкритому доступі у мережі інтернет), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2016 рік - 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051, 2024 рік - 1,12 для всіх категорій земель та видів земельних угідь.
У цій справі, через відсутність витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за кожен рік окремо та наявністю лише витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2024 рік, Запорізькою міською радою нормативна грошова оцінка була визначена з врахуванням вимог саме ст.289 ПКУ, а саме НГО в період з 11.03.2020 по 29.12.2023, шляхом здійснення елементарних арифметичних дій (ділення), що не потребують спеціальних знань (детальний розрахунок долучено до позову).
Так, у постановах від 16.11.2022 (справа №922/519/20) та від 10.01.2024 (справа №712/7879/22) враховувались доводи сторін, аналогічні викладеним у позові, при визначенні розміру сум, які підлягають стягненню з відповідача за фактичне користування сформованою земельною ділянкою, на якій розміщене належне йому майно, адже витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування незаконності або неправильності розрахунку НГО спірної земельної ділянки ані станом на дату затвердження рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 нової НГО земель м. Запоріжжя, ані НГО спірної земельної ділянки, встановленої на 2024 рік. Також Відповідачем не було надано доказів, які б спростовували законність витягу №НВ-2300128892024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2310100000:01:014:0126 від 23.09.2024.
У постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №646/4738/19 сформовано висновок, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки у певний період щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку, рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити НГО земельної ділянки, є належним доказом у справі.
За період з часу, коли Запорізькою міською радою було прийнято рішення від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», нормативно грошова оцінка земель у місті Запоріжжі не змінювалася та є сталою до теперішнього часу. Доказів зворотного Відповідачем не надано.
Щодо тверджень відповідача про те, що НГО спірної земельної ділянки повинна складати 696 757,5 грн.
Судом встановлено, що 30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю). Відповідно до додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Крім того, 30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» було введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2016 року і зазначено, що нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства. Вказаним рішенням встановлено базову вартість одного квадратного метра земель м. Запоріжжя станом на 01.01.2013 в розмірі 239,50 грн. з урахуванням коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель за 2014 рік - 299,14 грн.
Згідно із ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В подальшому, 28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», відповідно до якого Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Як зазначалося вище, Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 за №1147 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Вказана Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель».
Об'єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини). Межі території територіальної громади, а також межі населених пунктів (сіл, селищ, міст), що входять до складу територій територіальних громад, використовуються на підставі відомостей Державного земельного кадастру, а у разі, коли відомості про такі межі не внесені до Державного земельного кадастру, - на підставі проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад або інших матеріалів, за якими відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх затвердження, здійснювалося встановлення (зміна) їх меж. У разі відсутності таких матеріалів і до моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі сіл, селищ, міст відомостями про такі межі, а також межі території територіальної громади (сільської, селищної, міської) ради вважаються дані, що збігаються з межами, відображеними на індексних кадастрових картах (планах) сіл, селищ, міст, районів згідно з відомостями Державного земельного кадастру, а межами територіальної громади вважаються дані згідно із зовнішніми межами юрисдикції ради територіальної громади (населених пунктів), що увійшли до її складу.
Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за певною формулою: Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, де Пд - площа земельної ділянки, квадратних метрів; Нрд - норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1 до Методики; Км1 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст; Км2 - коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів; Км3 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зон радіаційного забруднення; Км4 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки; Кцп - коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру; Кмц - коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням; Кні - добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.
Враховуючи вищевказане суд дійшов висновку, що Відповідач помилково вважає, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки розраховується шляхом множення вартості одного квадратного метру земель м. Запоріжжя на площу певної земельної ділянки, оскільки вартість одного квадратного метру є лише однією зі складових при розрахунку нормативно грошової оцінки такої земельної ділянки.
Також суд бере до уваги, що в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1196/24 за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат» 18 637 481,78 грн. безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2022 по 31.01.2024. Позов мотивовано тим, що відповідач, без належних на те правових підстав, користувався земельної ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 упозов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат» м. Запоріжжя на користь Запорізької міської ради м. Запоріжжя до місцевого бюджету безпідставно збережені кошти за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 в розмірі 18 637 481 грн. 78 коп.
Постановою Центральний апеляційний господарський суду 27.03.2025 року у справі № 908/1196/24 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 - задоволено частково, а саме скасовано в частині стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 в сумі 6 986 511,84 грн. та змінити в частині судового збору. Ухвалено у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 в сумі 6 986 511,84 грн. - відмовлено. В іншій частині - рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24 - залишено без змін.
Постановою від 08 липня 2025 року у справі № 908/1196/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 908/1196/24 в оскаржуваній частині скасував. Справу № 908/1196/24 в скасованій частині направив на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно бази даних «Діловодство» господарського суду Запорізької області на дату прийняття цього рішення Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 1117.09.2025р. прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24., розгляд якої призначено у судове засідання на 06.11.2025 на 11:20 год.
Тобто, станом на 06.10.2025р. Верховним судом не прийнято остаточне рішення у справі № 908/1196/24 та не сформовано правовий висновок у подібних правовідносинах, а саме щодо правомірності стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2022 по 31.12.2022, коли законодавцем на період дії воєнного стану у м. Запоріжжі (Запорізькому районі) фактично введено мораторій на стягнення плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
Інші доводи сторін суд також до уваги не приймає в силу викладеного.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору покласти на обидві сторони пропорційно розміру задовллдених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент-Холдінг» (вул.Шовковична, буд. 13/2, прим. 59, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 40851370) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915) Україна, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за землю за період з 11.03.2020 по 29.12.2023 в розмірі 875 556 (вісімсот сімдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн.) 66 коп., отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент- Холдінг» (код ЄДРПОУ 40851370, Україна, 01021, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 13/2, приміщення 59) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, Україна, 69105, м. Запоріжжя пр. Соборний, 206) витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 506 грн. (десять тисяч п'ятсот шість грн.) 96 коп. (розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ).
5. Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 16.06.2025.
Колегія суддів у складі
Головуючий суддя К.В. Проскуряков
Суддя Н.Г. Зінченко
Суддя С.І. Педорич
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.