вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
17 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/773/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження - 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д,
до відповідача: Дзюбак Василя Васильовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач, АТ КБ «ПриватБанк»), від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Калашнікова М.О. (діє на підставі довіреності №11755-К-Н-О від 23.07.2024) через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 11.07.2025 до Дзюбак Василя Васильовича (далі - відповідач, Дзюбак В.В.) про стягнення заборгованості за кредитним договором №2777205396-КД-1 від 13.04.2021 у загальному розмірі 125654,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням 13.04.2021 між ФОП Дзюбак В.В. та АТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору №2777205396-КД-1 з встановленням терміну повернення кредиту 12.04.2026. Однак, відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за кредитним договором №2777205396-КД-1, внаслідок чого позивачем 30.04.2025 було направлено відповідачу повідомлення-вимогу №10331ZKTWS02H від 23.04.2025, згідно з якою у випадку непогашення простроченої заборгованості до 23.05.2025 строк кредитного договору №2777205396-КД-1 - 12.04.2026, буде вважатись таким що настав 23.05.2025. Несплата відповідачем заборгованості є підставою звернення в суд з позовною заявою до відповідача з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 125654,77 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисин С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 18.07.2025 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 11.07.2025 до Дзюбак Василя Васильовича про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 125654,77 грн прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що Дзюбак Василь Васильович з 02.10.2006 мав статус фізичної особи-підприємця, водночас 27.02.2025 останнім припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, підстава - власне рішення.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що підставою звернення до суду з позовом є невиконання відповідачем умов кредитного договору №2777205396-КД-1, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ФОП Дзюбак В.В.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 про те, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 в справі №338/180/17 фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства (п. 73 постанови).
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.10.2019 р. у справі № 127/23144/18, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже, судом враховано, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання укладеного між позивачем та відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем договору, пов'язаного зі здійснення останнім господарської (підприємницької) діяльності. А тому, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку про підсудність Господарському суду Закарпатської області розгляду справи за позовом АТ КБ «ПриватБанк» та Дзюбак В.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 125654,77 грн, незважаючи на припинення 27.02.2025 підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Дзюбак В.В.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Сисина С.В. у період з 02.09.2025 по 24.09.2025 (про що Господарським судом Закарпатської області було проінформовано учасників справи шляхом опублікування відповідних інформацій про перебування судді на лікарняному на офіційному сайті суду); а також, враховуючи проходження суддею Сисином С.В. підготовки суддів місцевих господарських судів у Національній школі суддів України впродовж періоду з 29.09.2025 по 03.10.2025 згідно наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2025 №02.4-06/85-к, розгляд справи здійснено поза межами строку, визначеного у ст. 248 ГПК України.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно відповідей №12739023, 12739037 сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від 15.07.2025, встановлено, що позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ - 14360570 та його представник - Калашнікова М.О. мають зареєстровані електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Враховуючи приписи ст. ст. 6 і 242 ГПК України, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2025 про відкриття провадження у справі була скерована позивачу та його представнику 18.07.2025 в електронній формі шляхом її направлення до електронного кабінету, що підтверджується довідками від 18.07.2025 про доставку електронного листа, які отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Згідно відповіді №12738988, сформованої на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від 15.07.2025, встановлено, що відповідач - Дзюбак Василь Васильович, РНОКПП - НОМЕР_1 не має зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, ухвала суду від 18.07.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу - Дзюбак Василю Васильовичу рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601172206348 від 21.07.2025 за адресою згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .
28.07.2025 на адресу Господарського суду Закарпатської області повернулося рекомендоване поштове відправлення №0601172206348 від 21.07.2025, направлене на адресу відповідача разом з ухвалою від 18.07.2025 про відкриття провадження у справі, причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Щодо цього, суд зазначає, що порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11, 15 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Згідно з п. 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Системний аналіз ст. 120, 242 ГПК України, п. 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді, у належний спосіб, своєчасно повідомлений про відкриття провадження у справі, про його право подати заперечення проти позовних вимог у формі відзиву на позовну заяву та докази на підтвердження таких заперечень.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав відзив на позовну заяву, а також до суду від сторін, які належним чином повідомлені про відкрите провадження у справі, не надходило інших заяв чи клопотань, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.
Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.
Суть спору за позицією позивача
Позивач покликається на укладення 13.04.2021 між ФОП Дзюбак Василем Васильовичем (позичальник) та АТ КБ «ПриватБанк» (кредитор) кредитного договору №2777205396-КД-1, відповідно до умов якого кредитор надав у користування позичальнику кредитні кошти в обмін на зобов'язання щодо їх повернення та сплати відсотків за користування коштами, а також інші платежі, які передбачені кредитним договором.
Пунктом A.1. кредитного договору визначено вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія, що надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі надання траншами з встановленням періоду вибірки - 6 місяців.
Пунктом A.2. кредитного договору погоджено, що ліміт цього договору: 393068,56 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 390000,00 грн на ремонт магазину, 3068,56 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.
Пунктом А.3. кредитного договору встановлено термін повернення кредиту - 12.04.2026.
Позивач вказує, що у пункті А.4. кредитного договору зазначені рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_2 (у гривні), отримувач: АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299, код ЄДРПОУ 2777205396 (IBAN - НОМЕР_3 ).
Згідно з пунктом А.6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до пункту А.8. кредитного договору, проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору.
Позивач повідомляє, що сторони узгодили, що інформація про суми та дати погашення кредиту доступна позичальнику у системі «Приват24 для бізнесу».
Позивач стверджує, що укладення кредитного договору підтверджується копіями кредитного договору №2777205396-КД-1 та протоколу перевірки кваліфікованих електронних підписів.
Згідно тверджень позивача, відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, припинивши здійснювати платежі за кредитом.
Відповідно до пункту 2.3.2. кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т. ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; - банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строки/терміни виконання яких не наступили, строки/терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
Позивач стверджує, що 30.04.2025 ним було направлено відповідачу повідомлення-вимогу вих.№10331ZKTWS02H від 23.04.2025, згідно з якою у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 23.05.2025 - строк, що узгоджений пункті А.3. кредитного договору №2777205396-КД-1 від 13.04.2021 буде вважатися таким, що настав 23.05.2025. Зазначає, що вимога банку залишена відповідачем без реагування та станом на день звернення з позовною заявою, заборгованість у розмірі 125654,77 грн відповідачем добровільно не сплачена.
За твердженням позивача, відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення заборгованості за кредитним договором, що стало підставою для захисту порушеного права в судовому порядку.
Зважаючи на порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з Дзюбак В.В. заборгованість наданим кредитом у розмірі 125654,77 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в порядку ст. 165, 251 ГПК України письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
13.04.2021 фізичною особою-підприємцем Дзюбак Василем Васильовичем (позичальник) та Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (банк) укладено з використанням електронного цифрового підпису кредитний договір №2777205396-КД-1 (далі - договір).
Розділом А договору визначено істотні умови кредитування.
Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі надання траншами з встановленням періоду вибірки - 6 місяців.
Ліміт цього договору: 393068,56 грн, у тому числі на наступні цілі:
- у розмірі 390000,00 грн на ремонт магазину;
- у розмірі 3068,56 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього договору.
Термін повернення кредиту 12.04.2026.
За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору).
Сторони узгодили, що інформація про суми та дати погашення кредиту доступна позичальнику у системі «Приват24 для бізнесу».
Порядок погашення за кредитом: щомісяця рівними (ануїтетними) платежами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано перший транш, включно із цим числом, але не пізніше дати, зазначеної у п. А.3 цього договору. Сторони узгодили, що при наданні кожного наступного траншу за цим Договором сума до погашення оновлюється та відображається в системі «Приват24 для бізнесу». Дата платежів за кредитом та процентами при цьому не змінюється.
Пунктом 1.1. договору визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Невідновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Відповідно до пункту 1.2 договору, термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. п. А.10, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору, банк зобов'язується, зокрема, надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язується, зокрема:
2.2.1. Використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору.
2.2.2. Сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору.
2.2.3. Повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до пункту 2.3 договору, банк має право:
2.3.2 При настанні будь-якої з подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право:
а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати йому процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або
б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або
в) достроково розірвати цей договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника є неможливим; якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
або
г) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
2.3.4. Списувати гроші з поточних рахунків позичальника згідно з п. 2.2.6 цього договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим договором, у межах сум, що належать до сплати банку.
2.3.5. У випадку порушення позичальником термінів виконання будь-яких грошових зобов'язань, встановлених цим договором (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках позичальника для здійснення повноважень банку відповідно до п. 2.2.6 цього договору), позичальник доручає банку здійснювати списання коштів з усіх поточних і депозитних рахунків позичальника у банку у порядку, передбаченому законодавством та цим договором.
Згідно з пунктом 4.1 договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами (пункт 6.1 договору).
Відповідно до пункту 6.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.
Згідно з пунктом 6.3 договору, цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Факт підписання відповідачем договору електронним цифровим підписом підтверджується наданою позивачем роздруківкою з онлайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що не спростовано відповідачем. Підписавши зазначену заяву, відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Факт користування кредитом відповідачем підтверджено виписками з рахунку ФОП Дзюбак В.В. за період з 13.04.2021 по 30.06.2025.
30.04.2025 позивачем направлено відповідачу повідомлення-вимогу вих.№10331ZKTWS02H від 23.04.2025 про дострокову сплату простроченої заборгованості в строк до 23.05.2025 простроченої заборгованості.
Направлення означеного повідомлення-вимоги на адресу відповідача підтверджується долученими до позовної заяви описом вкладення в цінний лист від 30.04.2025, фіскальним чеком список №6138 від 30.04.2025, списком згрупованих відправлень від 30.04.2025.
Повідомлення-вимога вих.№10331ZKTWS02H від 23.04.2025 залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2777205396-КД-1 від 13.04.2021, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ФОП Дзюбак В.В., загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 125654,77 грн.
Несплата відповідачем означеної заборгованості стала підставою для звернення позивачем за захистом свого порушеного права до Господарського суду Закарпатської області.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правових відносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України).
За своєю правовою природою укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ФОП Дзюбак В.В. договір від 13.04.2021 №2777205396-КД-1 є кредитним договором.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Суд зазначає, що відповідач, підписавши 13.04.2021 кредитний договір №2777205396-КД-1, відповідно взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №923/760/18 від 08.07.2019.
Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, які відповідач повинен був повернути АТ КБ «ПриватБанк» згідно умов кредитного договору, що підтверджується виписками з рахунку ФОП Дзюбак В.В. за період з 13.04.2021 по 30.06.2025 та розрахунком заборгованості.
Однак, погашення відповідачем сум в межах кредитної заборгованості відбувалось з порушенням встановленого графіку, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення наявної заборгованості за кредитом станом на 30.06.2025 у загальному розмірі 125654,77 грн.
Відповідачем не спростоване фактичне користування кредитними коштами, що підтверджується виписками за його рахунками, яка міститься в матеріалах та є належним доказом наявності заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18-ц, аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №759/11453/20.
Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач здійснював часткове погашення кредиту та процентів, що свідчить про його обізнаність з умовами договору та прийняття і згоду з ними.
Відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу 125654,77 грн заборгованості за кредитом, тобто відповідачем не спростований означений розмір заборгованості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом взятих на себе відповідачем зобов'язань, викладених у кредитному договорі №2777205396-КД-1 від 13.04.2021, кінцевий термін повернення кредиту - до 12.04.2026.
Водночас, судом враховано, передбачене пунктом 2.3 договору право банку при порушенні позичальником зобов'язань змінити умови договору, зокрема, зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту.
У зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до останнього із повідомленням-вимогою від 23.04.2025 вих.№10331ZKTWS02H, за змістом якої вимагав у строк до 23.05.2025 сплатити прострочену заборгованість; у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 23.05.2025 - строк (12.04.2026), що узгоджений пунктом А.3 договору буде вважатися таким, що настав 23.05.2025.
Означене повідомлення-вимогу відповідачем залишено без відповіді, прострочена заборгованість не сплачена. Отже, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є таким, що настав.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, помилок не встановлено і такий розрахунок виконаний позивачем з урахуванням умов кредитного договору та фактичних обставин справи.
Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 125654,77 грн є правомірною та обґрунтованою, відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також судом враховане таке.
27.02.2025 відповідачем припинено підприємницьку діяльність, про що внесений відповідний запис №2003190060004003503 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. ст. 202-208 ГК України, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати.
Зазначений висновок підтверджений постановами Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №335/4675/19 та від 17.02.2021 у справі №265/6586/19.
Якщо боржник фізична особа-підприємець ліквідований, то з позовом про стягнення заборгованості потрібно звертатися не до цивільного суду, а до господарського (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18).
Таким чином, зобов'язання фізичної особи-підприємця Дзюбак Василя Васильовича за кредитним договором №2777205396-КД-1 від 13.04.2021 залишились за відповідачем як за фізичною особою.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Дзюбак Василя Васильовича заборгованості за кредитним договором №2777205396-КД-1 від 13.04.2021 в загальному розмірі 125654,77 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо обґрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених позивачем обставин, а також не надав доказів оплати суми заборгованості.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Згідно платіжної інструкції №ZZ420B2CJJ від 10.07.2025 при подачі позову про стягнення з відповідача 125654,77 грн заборгованості позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
З положень ч. 1, п.п.1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява у справі подана в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
Отже, встановивши наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, суд, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Дзюбак Василя Васильовича (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження - 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) 125654,77 грн (сто двадцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні 77 копійок) заборгованості за кредитним договором №2777205396-КД-1 від 13.04.2021, а також стягнути 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.В.Сисин