ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"17" жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/1157/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області про забезпечення позову у справі №907/1157/25
За позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави
до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», м. Ужгород Закарпатської області
про визнання незаконним та скасування рішення ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIII скликання №876 від 30.08.2022 “Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу»; визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2022 з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; зобов'язання повернути територіальній громаді міста Ужгорода земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, яка розташована по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгород,
шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташовану по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо відчуження, поділу, об'єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованій по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді;
- заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, що розташована по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді;
- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді,
Керівник Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», м. Ужгород Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIII скликання №876 від 30.08.2022 “Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу»; визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2022 з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; зобов'язання повернути територіальній громаді міста Ужгорода земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, яка розташована по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгород.
Разом з поданням вищезазначеної позовної заяви, Керівник Ужгородської окружної прокуратури подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташовану по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо відчуження, поділу, об'єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованій по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, що розташована по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову в даній справі, прокурор покликається на те, що рішенням ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIІІ скликання №876 від 30.08.2022 затверджено вартість земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:65:001:0099) площею 0,56 га по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді у сумі 673 400 грн з розрахунку 120,25 грн за 1 кв.м. та вирішено продати її Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка». Зазначає про те, що на підставі вказаного рішення міської ради директором Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради із Товариством з обмеженою відповідальністю “СП Техніка» укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2022, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К., зареєстрований в реєстрі за №1457, на підставі якого спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, яка розташована по вул. Сергія Мартина, 4, в м. Ужгород, вибула із комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Техніка» за ціною 673 400 гривень, тоді як згідно висновку експерта за результатами проведення повторної судової оціночно-земельної експертизи від 13.02.2025 за №10861/24-41 ринкова вартість даної земельної ділянки визначена у розмірі 3 953 600 гривень (без ПДВ).
Як стверджує прокурор, при відчуженні земельної ділянки допущено порушення вимоги ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України та ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України, оскільки ціна її продажу значно не відповідала її ринковій вартості, що в свою чергу, свідчить про істотне порушення інтересів держави при укладенні вищевказаного договору та наявність дійсного спору у даній господарській справі.
На переконання прокурора, вищевикладені обставини свідчать не лише про наявність дійсного спору між учасниками процесу, а й про реальність загрози виникнення суттєвої шкоди інтересам держави, яка полягає у тому, що подальша реалізація спірної земельної ділянки чи її перетворення можуть призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду заявлених позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду по заявлених позовних вимогах, у зв'язку із чим необхідним є накладення арешту на вказану земельну ділянку, запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на відчуження предмету спору, поділу, об'єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування, тощо, заборони здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію, проводити будь-які реєстраційні дії щодо неї.
Підсумовуючи викладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову у даній справі аргументи, прокурор вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак і до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Натомість, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків від відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Цей інститут є гарантією захисту та відновлення прав осіб, а отже, елементом правосуддя. Наведені прокурором заходи забезпечення позову у даній справі не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер, а також не перешкоджають займатися господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критерієм розумності, обґрунтованості та адекватності.
Поряд з тим, прокурор вказав про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову.
Поданими через підсистему “Електронний суд» додатковими поясненнями №07.53-107-7980ВИХ-25 від 13.10.2025 (вх. №02.3.1-02/8920/25 від 13.10.2025) прокурор навів додаткові обґрунтування заяви про забезпечення позову у даній справі. Зокрема, вказує, що за результатами розгляду спору у даній справі має вирішитися питання про законність продажу земельної ділянки, від якого залежатиме подальша доля самої земельної ділянки.
Як зазначає прокурор, звертаючись до суду з позовом прокурор має на меті захистити інтереси держави, щоб у разі продажу земельної ділянки остання була викуплена за справедливою ціною, або користувач в законний спосіб та розмір сплачував за її користування. Необхідність забезпечення позову зумовлена реальною загрозою утруднення чи неможливості виконання рішення: продаж земельної ділянки зумовить необхідність повторного звернення до суду, що ускладнене набранням 09.04.2025 чинності Законом України від 12.03.2025 № 4292-ІХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача»; будівництво та реєстрація прав творять нові правовідносини, що виходитимуть за межі предмета спору, і вимагатимуть додаткових процесів (у тому числі про знесення будівлі), що призведе до значних фінансових витрат.
На переконання прокурора, застосування арешту земельної ділянки, заборони відчуження, поділу, об'єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування земельної ділянки, заборони проведення підготовчих і будівельних робіт, видачі дозвільних документів є адекватними і співмірними способами запобігання негативним наслідкам, оскільки саме ці заходи забезпечують збереження фактичного та правового стану об'єкта спору до ухвалення рішення у справі та унеможливлюють виникнення нових правовідносин (в тому числі нових учасників правовідносин, що можливо у зв'язку з спродажем, передачею в користування), що могли б істотно ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення. Якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом, то це призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки прокурор уже (а може і буде) не спроможний захистити їх в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Викуп земельної ділянки за заниженою вартістю свідчить про недобросовісність дій відповідачів, а відтак останні можуть продовжити дії з метою ускладнення виконання рішення суду.
Оцінюючи заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області про забезпечення позову у справі №907/1157/25, суд зазначає наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).
Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19).
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).
Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду із позовом, у якому заявляє вимоги немайнового характеру, зокрема, визнання незаконним та скасування рішення ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIII скликання №876 від 30.08.2022 “Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу»; визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2022 з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; зобов'язання повернути територіальній громаді міста Ужгорода земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, яка розташована по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгород.
Водночас із огляду на те, що предметом позову у даній справі є позовні вимоги немайнового характеру, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, в зазначеному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №911/1551/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 сформовано наступну правову позицію, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).
Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деякими визначеними в ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, такими, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим до виконання до його апеляційного перегляду.
Заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд надає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.
Так, у даному випадку прокурор просить суд застосувати такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташовану по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо відчуження, поділу, об'єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованій по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, що розташована по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгород; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно зі ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що заявник, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається в заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити їх обґрунтованість.
Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (Близькі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, в постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №916/3710/22).
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Так, рішенням ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIІІ скликання №876 від 30.08.2022 затверджено вартість земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:65:001:0099) площею 0,56 га по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді у сумі 673 400 грн з розрахунку 120,25 грн за 1 кв.м. та вирішено продати її Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка» (відповідачу 2 у справі).
На підставі вказаного рішення міської ради директором Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради із Товариством з обмеженою відповідальністю “СП Техніка» укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2022, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К., зареєстрований в реєстрі за № 1457, на підставі якого спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, що розташована по вул. Сергія Мартина, 4, в м. Ужгород, вибула із комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Техніка» за ціною 673 400 гривень.
Законність відчуження земельної ділянки за ціною 673 400 гривень оспорюється прокурором, оскільки висновком експерта за результатами проведення повторної судової оціночно-земельної експертизи від 13.02.2025 за №10861/24-41 ринкова вартість даної земельної ділянки визначена у розмірі 3 953 600 гривень (без ПДВ).
При цьому, за умовами п. 5.1. Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2022 право власності на земельну ділянку виникає у покупця (відповідача 2 у даній справі) з моменту державної реєстрації прав на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Із наявних у матеріалах справи документальних доказів, зокрема, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.10.2025, судом встановлено, що відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю “СП Техніка» є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4, в м. Ужгород, який, в силу визначених ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України правомочностей щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном, може у будь-який час розпорядитись земельною ділянкою шляхом їх відчуження третім особам чи вчинення дії, спрямованих на поділ, об'єднання, передачу в оренду тощо спірних земельних ділянок.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову в цій частині, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, згідно з яким невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.
Таким чином, суд констатує, що у разі відчуження відповідачем 2 спірної земельної ділянки на користь третіх осіб або її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, в подальшому, у разі задоволення позову, виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, буде неможливим. Також існує імовірність, що відповідач 2 розпорядиться спірною земельною ділянкою на користь інших осіб, ініціює питання щодо прийняття рішення про реєстрацію речових прав таких осіб, що унеможливить та ускладнить захист прав, за захистом яких до суду звернувся прокурор.
Водночас відповідач 2, як власник земельної ділянки, не позбавлений можливості реалізувати своє право на будівництво на такій нерухомого майна. У такому разі, виникне нове право власності на нерухоме майно, що знаходитиметься на ній. Це в свою чергу, штучно створить додаткову підставу для заволодіння власником такої нерухомості земельною ділянкою за допомогою принципу “земля слідує за нерухомістю», закріпленого ст. 120 Земельного кодексу України. В такому разі, майбутній власник нерухомості зможе вимагати переведення на нього права власності на земельну ділянку, і це унеможливить поновлення порушеного права, на захист якого поданий позов у даній справі.
Вказані обставини є підставою для вжиття заходів забезпечення позову відповідно до приписів процесуального законодавства.
Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду в разі ухвалення його на користь прокурора, а тому, вимоги про забезпечення позову в цій частині є співмірними позовним вимогам.
Подібні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постанові від 04.05.2023 у справі №916/3710/22.
Зважаючи на викладене, суд визнає доведеним факт наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташовану по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», а також іншим фізичним і юридичним особам до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо відчуження, поділу, об'єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», а також іншим фізичним і юридичним особам до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, що розташована по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді; заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованій по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді.
У постанові від 04.05.2023 у справі №916/3710/22 Верховний Суд вказує, що “Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірні заходи забезпечення позову стосуються виключно предмета позову та за цією ознакою є такими, що відповідають вимозі адекватності заходів забезпечення. По суті такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, відтак правильним є висновок апеляційного господарського суду, про те, що такі заходи є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав, за захистом яких прокурор звернувся з цим позовом, у разі задоволення позовних вимог. З огляду на що, Верховний Суд вважає помилковою позицію місцевого господарського суду та відхиляє відповідне обґрунтування касаційної скарги щодо недоведення наявності у відповідача-2 наміру подальшого відчуження спірної земельної ділянки або вчинення інших дій з метою ухилення відповідача-2 від виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог прокурора, адже за відсутності застосованих заходів забезпечення позову стосовно спірної земельної ділянки відповідач-2 може у будь-який час розпорядитися нею».
За змістом ч. 1, 2 ст. 25 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили; заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна. Судове рішення або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Частиною 1 статті 311 вищевказаного Закону визначено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.
Для фізичних та юридичних осіб інформація за об'єктом нерухомого майна та суб'єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, або засобів електронної ідентифікації, що мають високий або середній рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", або в паперовій формі. (абз. 1 ч. 2 ст. 32 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
З наведеного випливає, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Враховуючи вищенаведене, суд вбачає існування взаємозв'язку між обраним прокурором заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог у даній справі та доходить висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді.
Крім того, суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд вважає, що обрані прокурором заходи забезпечення позову не перешкоджають господарській діяльності відповідача 2 у даній справі, а також не порушують права інших осіб, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду в разі ухвалення його на користь прокурора, а тому, вимоги про забезпечення позову в цій частині є співмірними позовним вимогам.
При цьому, суд, з урахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 6 статті 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Що стосується зустрічного забезпечення, то в даному випадку прокурор зазначив про відсутність у нього пропозицій щодо його застосування.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, суд не зобов'язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Разом з тим, суд зауважує, що виходячи із приписів ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області про забезпечення позову у справі №907/1157/25 задоволити.
2. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташовану по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді.
3. Заборонити відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», вул. Мартина Сергія, будинок 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39527144), а також іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо відчуження, поділу, об'єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованої по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді, до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/1157/25.
4. Заборонити відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», вул. Мартина Сергія, будинок 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39527144), а також іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, що розташована по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді, до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/1157/25.
5. Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, розташованій по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді, до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/1157/25.
6. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099, площею 0,56 га, яка розташована по вул. Сергія Мартина, 4 в м. Ужгороді, до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/1157/25.
Стягувачем за даною ухвалою є: Ужгородська окружна прокуратура, вул. Небесної Сотні, будинок 6, м. Ужгород, Закарпатська область.
Боржником за даною ухвалою є:
Товариство з обмеженою відповідальністю “СП Техніка», вул. Мартина Сергія, будинок 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39527144).
7. Згідно із ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, а саме, з 17.10.2025 та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 17.10.2028.
8. На підставі ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
9. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
10. Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
11. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 17.10.2025.
Суддя Л.І. Пригара