майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
про відмову у видачі судового наказу
"17" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1378/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Лозинської І. В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС"
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шейко Юлії Віталіївни заборгованості в розмірі 164642,15 грн,
16.10.2025 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява ТОВ "Два ЕС" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Шейко Ю. В. 164642,15 грн боргу, що виник за договором оренди №3 від 28.12.2023, а також 302,80 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву ТОВ "Два ЕС" про видачу судового наказу, слід зазначити таке.
Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II "Наказне провадження".
За ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Як визначено ч. 3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 1, 2, 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів ст. 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України.
Зі змісту глави 8 "Судові витрати" ГПК України вбачається, що судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути предметом розгляду у позовному провадженні, де учасниками справи, в порядку ч. 1 ст. 41 ГПК України, зокрема, є сторони, які мають право доводити розмір витрат, а суд за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та здійснити їх розподіл за результатами розгляду справи.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 41 ГПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасники справи мають статус заявника та боржника.
Таким чином, у разі видачі судом судового наказу у ньому зазначаються судові витрати у вигляді судового збору, який справляється за подання заяви про видачу судового наказу.
Крім того судові витрати на професійну правничу допомогу не є заборгованістю боржника за договором оренди №3 від 28.12.2023, а також заявник не надав до заяви відповідного доказу, що підтверджує понесення таких витрат у заявленому розмірі.
З урахуванням викладеного, оскільки процесуальний закон не передбачає при здійсненні судочинства у наказному провадженні розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору, а тому у видачі судового наказу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн слід відмовити.
За ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 152 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
За ч. 2 ст.154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Керуючись ст. ст. 12, 147, 148, 150, 151, 152, 153, 154, 232, 234, 235 ГПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" у задоволенні заяви від 16.10.2025 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шейко Юлії Віталіївни 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Ухвала підписана 17.10.2025.
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1- до справи
2- заявникові (Електронний суд)