пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 жовтня 2025 року Справа № 903/736/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд", м. Львів
до Комунального підприємства "Управляюча житлова компанія №1" Нововолинської міської ради, м. Нововолинськ
про стягнення 304114,57 грн.
за участю представників:
від позивача: н/з,
до відповідача: н/з,
21.07.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" про стягнення з Комунального підприємства "Управляюча житлова компанія №1" Нововолинської міської ради 304114,57 грн., з них: 188890,97 грн. пені, 95574,10 грн. збитків, завданих інфляцією, 19649,50 грн. процентів річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі у розмірі 4561,72 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03 вересня 2025 року; запропоновано відповідачу до 14.08.2025 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу до 01.09.2025 подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2025 було надіслано сторонам до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 29.07.2025.
12.08.2025 документ сформовано в системі «Електронний суд» та зареєстровано в Господарському суді Волинської області відзив № 793 від 11.08.2025, в якому відповідач не погоджується із позовними вимогами, посилаючись на те, що Господарський суд Волинської області ухвалив рішення по справі № 903/227/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерготрейд» до Комунального підприємства «Управляюча житлова компанія № 1 Нововолинської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 633648,01 грн., що утворилася внаслідок невиконання боржником умов договору про постачання електричної енергії споживачу №17/01/24 від 26.01.2024. Станом на 26.06.2025 рішення виконане, сума заборгованості погашена в повному обсязі, а несвоєчасна оплата використаної електроенергії КП «УЖК №1» спричинена тим, що у січні 2024 року боржником було оголошено про проведення відкритих торгів на закупівлю електроенергії на 2024 рік, переможцем якої визначено ТОВ «Газенерготрейд», які задля перемоги у торгах значно занизили ціну вартості 1 кВт електроенергії, та одразу ж після підписання договору надіслали повідомлення про її підвищення. До кінця дії договору ціна , запропонована на торгах, зросла з 7,3165 грн. до 11,2920 грн. (з коливаннями на рівні 11,00 грн.). На той час боржник виявив бажання розірвати договір 17/01/24 від 26.01.2025, але представник позивача Жук Р.Є. наполегливо просив продовжити співпрацю, з розумінням відносився до фінансових труднощів та жодного разу не висував ніяких вимог щодо штрафних санкцій за несвоєчасну оплату. Такий зріст ціни завдав значного фінансового удару по підприємству, у зв'язку з чим почала виникати заборгованість.
20.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в які позивач посилається на те, що предметом спору є стягнення суми штрафних санкцій, пені у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору № 17/01/24 про постачання електричної енергії споживачу. Несвоєчасний розрахунок відповідача за договором, існування заборгованості з оплати саме з його вини встановлено рішенням Господарського суду Волинської області від 23.04.2025 по справі № 903/227/25, а решта доводів відповідача не заслуговує на увагу, оскільки не стосується предмету спору та не підтверджені належними та допустимими доказами.
В судовому засіданні 03.09.2025 представники сторін заявили про відсутність заяв та клопотань, висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 03.09.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 17.09.2025.
У судовому засіданні з 17.09.2025 до 15.10.2025 було оголошено перерву.
Представники сторін у судове засідання 15.10.2025 не з'явились, на відеозв'язок із судом не вийшли.
Враховуюче те, що представники сторін були повідомлені про оголошену судом перерву до 15.10.2025 у судовому засіданні 17.09.20205, у якому приймали участь у режимі відеоконференції, пояснення по суті позовних вимог надали у судовому засіданні 17.09.2025, 15.10.2025 справу було розглянуто за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 15.10.2025 датою ухвалення рішення у справі №903/736/25 слід вважати 17.10.2025, коли було виготовлено повний текст рішення.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 188890,97 грн. пені, 95574,10 грн. збитків, завданих інфляцією, 19649,50 грн. процентів річних підлягають до задоволення частково.
Судом у процесі розгляду справи встановлено, що 26.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» та Комунальним підприємством «Управляюча житлова компанія №1» Нововолинської міської ради було укладено договір №17/01/24 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір ).
Оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється шляхом післяплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії. Оплата поставленої електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період. Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акта приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії, тощо) зобов'язаний надати постачальнику підписаний оригінальний примірник акт приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії (далі по тексту - акт). У випадку, якщо протягом зазначеного періоду постачальник не отримаю підписаний споживачем оригінальний примірник акта або обгрунтованої відмови, акт вважається погодженим та підписаним споживачем (п.4.9. договору).
Згідно з п.6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Позивач передав відповідачу електричну енергію у період з лютого по грудень 2024 на загальну суму 1561221,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії № РН-0001117 за лютий 2024 на суму 116 544,47 грн.; №РН-0001500 за березень 2024 на суму 161 255,57 грн.; № РН-0002521 за квітень 2024 на суму 122 207,44 грн; № РН-0002870 за травень 2024р. на суму 96 050,00 грн.; № РН-0003636 за червень 2024р. на суму 78 656.22 грн.; № РН-0004268 за липень 2024р. на суму 114 782,40 грн.; № РН-0004527 за серпень 2024р. на суму 110 612,72грн.; №РН-0005296 за вересень 2024р. на суму 127 464,10 грн.; № РН-0005511 за жовтень 2024р. на суму 225 653,98 грн.; № РН-0005947 за листопад 2024р. на суму 184 932.52 грн.; № РН-0006412 за грудень 2024р. на суму 223 061,58 грн.
Відповідач сплатив вартість переданої електроенергії на суму 927572,99 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, заборгованість становила 633648,01 грн.
Пізніше відповідач перерахував позивачу ще 33648,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №619 від 28.03.2025.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.04.2025 у справі №903/227/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" було задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства «Управляюча житлова компанія №1» Нововолинської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» 600000 грн. заборгованості, 9000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору; провадження на суму 33648,001 грн. закрито.
Отже, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 600 600 грн. встановлено рішенням суду від 23.04.2025 у справі №903/227/25.
Факти, встановлені рішенням Господарського Волинської області від 23.04.2025 у справі №903/227/25 відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними і не потребують повторного доказування.
Під час розгляду справи №903/736/25 представник позивача пояснював, що заборгованість у розмірі 600000 грн. остаточно перерахована відповідачем лише 26.06.2025.
Оскільки відповідач остаточно виконав зобов'язання з оплати вартості переданої йому електроенергії лише 26.06.2025, позивач у липні 2025 року звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 304114,57 грн., з них: 188890,97 грн. пені, 95574,10 грн. збитків, завданих інфляцією, 19649,50 грн. процентів річних за період березень 2024 року - червень 2025 року.
Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, базою (основою) для нарахування процентів річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1 постанови № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Виконання відповідачем зобов'язання перед позивачем з оплати 600000 грн. заборгованості 26.06.2025 надає право позивачу на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач порушив строки виконання зобов'язання з оплати.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності із ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунками позивача, проценти річних в розмірі 19649,15 грн., збитки, завдані інфляцією, в розмірі 95574,10 грн. нараховані за період прострочення платежу з березня 2024 року по червень 2025 року.
Відповідач контррозрахунку процентів річних та інфляційних не подав, суми нарахувань не заперечив.
З огляду на викладене, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 19649,15 грн. процентів річних, 95574,10 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень 2024 року - червень 2025 року, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з оплати вартості електроенергії.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву від 12.08.2025.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року по справі № 903/602/24 навела висновок, згідно з яким вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання.
Саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом. Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року по справі № 903/602/24.
З огляду на викладене, враховуючи те, що сторонами у договорі не встановлено інший розмір процентів річних, а позивачем використано законодавчо встановлений мінімальний розмір трьох процентів річних, відсутні правові підстави для зменшення розміру процентів річних.
Щодо зменшення розміру збитків, завданих інфляцією, то інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому вони не можуть бути зменшені.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідач допустив порушення строків виконання зобов'язання з оплати, починаючи з березня 2024 року, а тому зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 188890,97 грн. пені не підлягає до задоволення.
З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована окремо за зобов'язаннями кожного місяця передачі електроенергії, починаючи з березня 2024 року по травень 2025 року включно.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, що неодноразово був продовжений та станом на сьогодні ще триває.
НКРЕКП постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (надалі - постанова №332) надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Підпунктом 14 п.1 постанови №332 визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно з ч. 5 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Наведені вище положення свідчать про те, що НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та які є обов'язковими до виконання.
Постановою №332 регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Вищевказані висновки суду кореспондуються з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.
У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Відповідно до ч.5 та ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи наведені приписи законодавства, вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені, підлягають застосуванню положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, а тому у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені у розмірі 188890,97 грн., нарахованої за період з березня 2024 року по травень 2025 року включно слід відмовити.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Управляюча Житлова Компанія №1" Нововолинської Міської ради (вулиця Соборна, 30, місто Нововолинськ, Волинська область, 45400, код ЄДРПОУ 42122641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" (вулиця Стрийська, 86-В, кв.1, місто Львів, Львівська область, 79026, код ЄДРПОУ 42827548)
- 19649 грн. 50 коп. процентів річних.
- 95574 грн. 10 коп. збитків, завданих інфляцією,
- 1728 грн. 35 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення 188890 грн. 97 коп. пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 17.10.2025.
Суддя І. О. Якушева