Постанова від 17.10.2025 по справі 908/3341/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3341/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. - доповідач,

судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції південного округу (Запорізька та Херсонська області), на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі №908/3341/24 (суддя Мірошниченко М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676)

до відповідача: Державної екологічної інспекції південного округу (Запорізька та Херсонська області) (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72а, ідентифікаційний код 43877338)

про стягнення 146478,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» з позовом до відповідача: Державної екологічної інспекції південного округу (Запорізька та Херсонська області) про стягнення 146478,91 грн., з яких 81755,95 грн. - основний борг, 38522,70 грн. - пеня, 5807,44 грн. - 3% річних, 20392,82 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між сторонами 13.12.2021 було укладено договір № 07-1212/21-БО-Т постачання природного газу, на виконання умов якого позивач у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року передав у власність відповідача природний газ у обсязі 15233,18 куб.м. на суму 252130,57 грн. Між сторонами були підписані наступні акти приймання - передачі природного газу: від 31.12.2021, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 30.09.2022, від 31.10.2022, від 30.11.2022. За періоди поставки січень-березень 2022 року, грудень 2022 року відповідачем не підписано відповідні акти приймання-передачі природного газу, у зв'язку з чим вартість природного газу визначена з урахуванням даних Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів спожитого природного газу. У період з грудня 2021 року по грудень 2022 року відповідач спожив природний газ на загальну суму 252130,57 грн., оплату здійснив лише частково на суму 170374,62 грн., розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складає 81755,95 грн.

Також позивач вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору має право на стягнення на свою користь пені за період з 16.03.2022 по 15.08.2023 в розмірі 38522,70 грн., 3% річних за період з 16.03.2022 по 30.09.2024 в розмірі 5807,44 грн., інфляційних втрат за період з 01.04.2022 по 30.09.2024 в розмірі 20392,82 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 року у справі № 908/3341/24 позов задоволено.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції південного округу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» основний борг у сумі 81755,95 грн. (вісімдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять грн. 95 коп.), пеню в сумі 38522,70 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот двадцять дві грн. 70 коп.), 3% річних у сумі 5807,44 грн. (п'ять тисяч вісімсот сім грн. 44 коп.), інфляційні втрати в сумі 20392,82 грн. (двадцять тисяч триста дев'яносто дві грн. 82 коп.) та витрати з сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 13.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір №07-1212/21-БО-Т постачання природного газу, на виконання умов якого між сторонами підписано акти приймання-передачі природного газу відповідачу:

1. Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг переданого газу: 1,12988 тис.куб.м, вартістю: 18704,03 грн.;

2. Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу: 3,10035 тис.куб.м, вартістю: 51323,17 грн. (долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву);

3. Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022, обсяг переданого газу: 0,00305 тис.куб.м, вартістю: 50,45 грн.;

4. Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

5. Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2022, обсяг переданого газу: 0,00305 тис.куб.м, вартістю: 50,50 грн.;

6. Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

7. Акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

8. Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2022, обсяг переданого газу: 0,00305 тис.куб.м, вартістю: 50,50 грн.;

9. Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

10. Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, обсяг переданого газу: 1,42975 тис.куб.м, вартістю: 23 667,92 грн.

Згідно відомостей, отриманих з Інформаційної платформи Оператора ГТС, обсяги споживання відповідачем газу за ЕІС-кодом 56ХS00017OD9E00Z, який зазначений у договорі між сторонами, в період з 11.12.2021 по 31.12.2022 становить:

- грудень 2021 року - 1129,88 куб.м.;

- січень 2022 року - 4006,45 куб.м.;

- лютий 2022 року - 3100,35 куб.м.;

- березень 2022 року - 2610,35 куб.м.;

- квітень 2022 року - 3,05 куб.м.;

- травень 2022 року - 3,15 куб.м.;

- червень 2022 року - 3,05 куб.м.;

- липень 2022 року - 3,15 куб.м.;

- серпень 2022 року - 3,15 куб.м.;

- вересень 2022 року - 3,05 куб.м.;

- жовтень 2022 року - 3,15 куб.м.;

- листопад 2022 року - 1429,75 куб.м.;

- грудень 2022 року - 2934,65 куб.м

На підставі отриманих відомостей позивач здійснив розрахунок вартості поставленого природного газу у відповідності до умов договору та сформував акти приймання-передачі природного газу відповідачу:

- від 31.01.2022 (за січень 2022 року): обсяг переданого газу - 4,00645 тис.куб.м, вартістю 66322,75 грн.;

- від 31.03.2022 (за березень 2022 року): обсяг переданого газу - 2,61035 тис.куб.м, вартістю 43 211,72 грн. та коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022, згідно з яким вартість спожитого природного газу за березень 2022 року склала 43172,83 грн.;

- від 31.12.2022 (за грудень 2022 року): обсяг переданого газу: 2,93465 тис.куб.м, вартістю: 48579,86 грн.

Також позивачем виконаний розрахунок вартості поставленого природного газу за лютий 2022 року (обсяг переданого газу -: 3,10035 тис.куб.м. вартістю 51323,17 грн.), який співпадає з наданим відповідачем підписаним актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за зазначений період в загальній сумі 15233,18 куб.м., що співпадає із зазначеними в актах приймання-передачі природного газу обсягами, та не спростовано відповідачем.

Господарський суд визнав доведеним загальний обсяг спожитого відповідачем природного газу за період з грудня 2021 року по грудень 2022 року - 15233,18 куб.м., загальну вартість - 252130,57 грн., яка розрахована у відповідності до умов договору.

Здійснивши оцінку наданих сторонами доказів щодо оплати відповідачем спожитого природного газу, суд дійшов висновку про відсутність суперечностей між платежами. Загальна сума оплат в розмірі 170374,62 грн. підтверджена і наданим позивачем реєстром надходжень коштів на рахунки позивача за період з 13.12.2021 по 31.08.2024 АТ “Ощадбанк», і наданими відповідачем платіжними дорученнями та скріншотом бухгалтерської операції, яка приймається судом до уваги, оскільки підтверджується іншими доказами та визнається позивачем. Таким чином, залишок заборгованості за природний газ, поставлений у вищезазначений період, становить 81755,95 грн. (252130,57 грн. - 170374,62 грн.).

У зв'язку з простроченням оплати відповідачем природного газу позивач нарахував пеню за період з 16.03.2022 по 15.08.2023 у сумі 38522,70 грн., а також 3% річних за період з 16.03.2022 по 30.09.2024 у сумі 5807,44 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по вересень 2024 року в сумі 20392,82 грн., які пред'явив до стягнення з відповідача в даному позові.

Згідно з наданим позивачем розрахунком пені нарахування здійснювались протягом шестимісячного строку стосовно кожного зобов'язання, тобто з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, загальна сума пені - 38522,70 грн.

Також позивачем розраховані 3% річних за період з 16.03.2022 по 30.09.2024 у сумі 5807,44 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по вересень 2024 року в сумі 20392,82 грн.

Розрахунки позивача визнані судом обґрунтованими.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку позовні вимоги визнати в повному обсязі.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", звернулась Державна екологічна інспекція південного округу (Запорізька та Херсонська області), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2024 року в справі № 908/3341/24 та постановити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що позивач в своєму позові посилався на те, що на виконання умов зазначеного Договору, у період з грудня 2021 р. по грудень 2022 р., ним передано у власність Відповідача природний газ у обсязі 15 233,18 м3 на суму 252 130,57 грн. Однак, в самому договорі і в календарному плані до нього визначено, що загальна вартість договору складає 211 891,70 грн. Додаткових угод, якими б сторони коригували умови договору і його ціну, сторони не укладали. Таким чином, суд, виносячи рішення не в повній мірі підійшов до вивчення матеріалів справи, поверхнево ознайомився з доказами і не врахував помилку при здійсненні обрахувань.

За доводами скаржника, суд при винесенні рішення не звернув увагу на доводи відповідача щодо відсутності в справі доказів направлення відповідачеві належним чином підписаних примірників актів за спірні періоди.

Скаржник зазначає, що акти прийому-передачі природного газу за 31.01.2022, акт за 31.03.2022, акт за 25.04.2022 року неможливо було отримати працівникам Інспекції з незалежних від них причин, а саме: через окупацію території на якій розташована адреса листування та у зв'язку з виведенням у простій працівників.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає твердження позивача, на яке спирається суд, про направлення відповідачеві актів прийому-передачі природного газу (акти за 31.01.2022, акт за 31.03.2022, акт за 25.04.2022 року) неправомірним, так як офіційною адресою Інспекції, визначеною для листування в договорі, до 30.06.2022 року було вказано м. Херсон пров. Козацький, буд.10, і тому отримання актів, підписаних у відповідності підпунктів 3.5.2-3.5.4 пункту 3.5. Договору, було неможливим. Відсутність такого акту унеможливлює виконання взятих на себе зобов'язань і вказує на порушення умов договору саме з боку позивача.

Крім того, унеможливлює надання оригіналів платіжних інструкцій і факт захоплення

Також, апелянт стверджує, що судом не взято до уваги надані відповідачем в якості доказу платіжні доручення про сплату за постачання природного газу відповідно пред'явлених актів за договором №07-1212/21-БО-Т.

Скаржник зауважує, що позивачем не надано до суду акт № 12 від 22.12.2022 за яким відповідачем на рахунок позивача сплачено 33 107 грн. 77 коп. відповідно до умов договору №07-1212/21-БО-Т. Таким чином, загальна сума сплачених відповідачем коштів за договором №07- 1212/21-БО-Т від 13.12.2021 року відповідно наявних платіжних доручень та підтверджених підписом сторін актів складає 124 019 грн. 43 коп.

Суд не взяв до уваги при проведенні розрахунку заборгованості надані Інспекцією докази списання з рахунку відповідача на рахунок позивача на виконання умов договору №07-1212/21-БО-Т 30.12.2021 року коштів у сумі 46351 грн. 19 коп., що підтверджується скріншотами проведених бухгалтерських операцій Інспекції та було долучено до відзиву. Отже, враховуючи наявні в Інспекції докази проведення розрахунків за договором №07-1212/21-БО-Т, станом на сьогоднішній день сплаченою відповідно даних бухгалтерського обліку є сума 198017, 78 грн, тому різниця в сумі договору та сплачених коштах складає 13 873 грн. 42 коп.

Апелянт зауважує, що позивачем під час визначення умов договору, було узгоджено строк його виконання в частині розрахунків до їх повного виконання. Таким чином, відповідачем не порушено строк проведення розрахунків з позивачем, а відтак умови п. 13 Договору нівелюють відповідальність боржника за невиконання договору, так як його припинення можливе лише за взаємної згоди сторін шляхом підписання додаткової угоди. Пропозиція про припинення дії договору від позивача на адресу Інспекції до цього часу не надходила.

Також, скаржник посилається на те, що з 25.02.2022 року місто Херсон було окуповане, що являється форс-мажорною обставиною, вплинуло на строк виконання умов договору і має суттєве значення для вирішення спору, а саме: військова агресія російської федерації та окупація приміщень Інспекції є обставинами непереборної сили.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

06.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/3341/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції південного округу (Запорізька та Херсонська області), на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі №908/3341/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.

28.03.2025р. матеріали справи № 908/3341/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 3633,60 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції південного округу (Запорізька та Херсонська області), на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі №908/3341/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

13.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір №07-1212/21-БО-Т постачання природного газу (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

У п. 2.1 договору сторонами погоджені обсяги поставки природного газу на період з грудня 2021 року по грудень 2022 року у загальній кількості 12,8 тис. куб.м.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 цього договору. Відповідальність за правильне визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача. Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договору може відбуватись шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п.3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Згідно з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Виходячи з умов п. п. 3.2, 3.5.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС. Постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженими представником постачальника, на підставі отриманих від споживача даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС.

Згідно з п. 4.1 договору ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужностей на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м. Усього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 176576,00 грн., крім того ПДВ - 35315,20 грн., разом з ПДВ 211891,20 грн. (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Матеріали справи містять наступні підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу відповідачу:

1. Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг переданого газу: 1,12988 тис.куб.м, вартістю: 18704,03 грн.;

2. Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу: 3,10035 тис.куб.м, вартістю: 51323,17 грн. (долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву);

3. Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022, обсяг переданого газу: 0,00305 тис.куб.м, вартістю: 50,45 грн.;

4. Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

5. Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2022, обсяг переданого газу: 0,00305 тис.куб.м, вартістю: 50,50 грн.;

6. Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

7. Акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

8. Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2022, обсяг переданого газу: 0,00305 тис.куб.м, вартістю: 50,50 грн.;

9. Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

10. Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, обсяг переданого газу: 1,42975 тис.куб.м, вартістю: 23 667,92 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг » (постачальник, позивач) та Державною екологічною (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №07-1212/21-БО-Т.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (стаття 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно частин 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

У матеріалах справи наявні підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу, які підтверджують факт його поставки відповідачу, а саме:

1. Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг переданого газу: 1,12988 тис.куб.м, вартістю: 18704,03 грн.;

2. Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу: 3,10035 тис.куб.м, вартістю: 51323,17 грн. (долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву);

3. Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022, обсяг переданого газу: 0,00305 тис.куб.м, вартістю: 50,45 грн.;

4. Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

5. Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2022, обсяг переданого газу: 0,00305 тис.куб.м, вартістю: 50,50 грн.;

6. Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

7. Акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

8. Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2022, обсяг переданого газу: 0,00305 тис.куб.м, вартістю: 50,50 грн.;

9. Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2022, обсяг переданого газу: 0,00315 тис.куб.м, вартістю: 52,14 грн.;

10. Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, обсяг переданого газу: 1,42975 тис.куб.м, вартістю: 23 667,92 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, на запит позивача Оператором ГТС - Товариством з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» листом № ТОВВИХ-24-18476 від 29.11.2024 надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за ЕІС-кодом 56ХS00017OD9E00Z, який зазначений у договорі між сторонами, в період з 11.12.2021 по 31.12.2022: грудень 2021 року - 1129,88 куб.м.; січень 2022 року - 4006,45 куб.м.; лютий 2022 року - 3100,35 куб.м.; березень 2022 року - 2610,35 куб.м.; квітень 2022 року - 3,05 куб.м.; травень 2022 року - 3,15 куб.м.; червень 2022 року - 3,05 куб.м.; липень 2022 року - 3,15 куб.м.; серпень 2022 року - 3,15 куб.м.; вересень 2022 року - 3,05 куб.м.; жовтень 2022 року - 3,15 куб.м.; листопад 2022 року - 1429,75 куб.м.; грудень 2022 року - 2934,65 куб.м.

Пунктами 3.5.-3.5.1 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Пунктами 3.5.2-3.5.4 Договору визначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п.13 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою №2496 від 30.09.2015р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Правила), за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Оскільки акти приймання-передачі природного газу не були належним чином оформлені чи повернуті Позивачу, то в доказовій базі ключове значення мають дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС України.

Ця платформа заздалегідь погоджена сторонами в договірному порядку як джерело офіційної інформації про фактичні обсяги споживання газу. Тому її дані визнаються належними та допустимими доказами.

Відповідно, колегія суддів доходить висновку, що навіть без актів приймання-передачі, інформація з цієї платформи підтверджує факт постачання газу Відповідачу.

На підставі отриманих відомостей позивач здійснив розрахунок вартості поставленого природного газу у відповідності до умов договору та сформував акти приймання-передачі природного газу відповідачу:

- від 31.01.2022 (за січень 2022 року): обсяг переданого газу - 4,00645 тис.куб.м, вартістю 66322,75 грн.;

- від 31.03.2022 (за березень 2022 року): обсяг переданого газу - 2,61035 тис.куб.м, вартістю 43 211,72 грн. та коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022, згідно з яким вартість спожитого природного газу за березень 2022 року склала 43172,83 грн.;

- від 31.12.2022 (за грудень 2022 року): обсяг переданого газу: 2,93465 тис.куб.м, вартістю: 48579,86 грн.

Позивачем також виконаний розрахунок вартості поставленого природного газу за лютий 2022 року (обсяг переданого газу -: 3,10035 тис.куб.м. вартістю 51323,17 грн.), який співпадає з наданим відповідачем підписаним актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022.

Згідно з п. 2.1, п. 4.3 договору сторонами погоджені обсяги поставки природного газу на період з грудня 2021 року по грудень 2022 року у загальній кількості 12,8 тис. куб.м., загальна вартість цього договору на дату укладання становить 176 576,00 грн., крім того ПДВ - 35315,20 грн., разом з ПДВ 211891,20 грн.

Разом з тим, згідно з п.п. 2.2, 2.4 відповідальність за правильне визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п.3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за зазначений період в загальній сумі 15233,18 куб.м., що співпадає із зазначеними в актах приймання-передачі природного газу обсягами, та не спростовано відповідачем.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення позивачем загального обсягу спожитого відповідачем природного газу за період з грудня 2021 року по грудень 2022 року - 15233,18 куб.м., загальну вартість - 252130,57 грн., яка розрахована у відповідності до умов договору.

Як вбачається з реєстру надходжень коштів на рахунки позивача за період з 13.12.2021 по 31.08.2024, наданого позивачу листом АТ “Ощадбанк» вих. №16/2-09/113410/2024 від 04.09.2024, відповідачем були здійснені наступні платежі протягом вищезазначеного періоду:

- 24.12.2021 - 46351,19 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у грудні 2021 року); 17.03.2022 - 23676,01 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у лютому 2022 року);

- 02.08.2022 - 43211,72 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у березні 2022 року);

- 06.10.2022 - 50,45 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у квітні 2022 року);

- 06.10.2022 - 50,50 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у червні 2022 року);

- 06.10.2022 - 52,14 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у травні 2022 року);

- 06.10.2022 - 52,14 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у липні 2022 року);

- 18.10.2022 - 50,50 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у вересні 2022 року);

- 18.10.2022 - 52,14 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у серпні 2022 року);

- 14.11.2022 - 52,14 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у жовтні 2022 року);

- 13.12.2022 - 23667,92 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у листопаді 2022 року);

- 22.12.2022 - 33107,77 грн. (призначення платежу: оплата природного газу у грудні 2022 року).

З платіжних доручень, долучених відповідачем до матеріалів справи, вбачається сплата Інспекцією за постачання природного газу відповідно виставлених актів за договором №07-1212/21-БО-Т:

- платіжне доручення №134 від 17.03.2022 згідно акту №2 від 28.02.2022 на суму 23676,01 грн.;

- платіжне доручення № 278 від 02.08.2022 згідно акту №3від 31.03.2022 на суму 43211,72 грн.;

- платіжне доручення №410 від 06.10.2022 згідно акту №4 від 30.04.2022 на суму 50,45 грн.;

- платіжне доручення №411 від 06.10.2022 згідно акту №5 від 31.05.2022 на суму 52,14 грн.;

- платіжне доручення №412 від 06.10.2022 згідно акту №6 від 30.06.2022 на суму 50,50 грн.;

- платіжне доручення №413 від 06.10.2022 згідно акту №7 від 31.07.2022 на суму 52,14 грн.;

- платіжне доручення №427 від 18.10.2022 згідно акту №8 від 31.08.2022 на суму 52,14 грн.;

- платіжне доручення №428 від 18.10.2022 згідно акту №9 від 30.09.2022 на суму 50,50 грн.;

- платіжне доручення №505 від 14.11.2022 згідно акту №10 від 31.10.2022 на суму 52,14 грн.;

- платіжне доручення №610 від 13.12.2022 згідно акту №11 від 13.12.2022 на суму 23667,92 грн.;

- платіжне доручення №661від 22.12.2022 згідно акту №12 від 22.12.2022 на суму 33107,77 грн.;

Додатково відповідачем надано скріншот бухгалтерської операції на суму 46351,19 грн.

Доказів здійснення інших оплат відповідачем матеріали справи не містять.

Посилаючись на не доведення факту направлення актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, 31.03.2022, 25.04.2022 та 31.12.2022, відповідач не надав не спростував факту споживання зазначеного в актах обсягу та вартості природного газу, які зазначені у вказаних актах.

Окрім того, платіжне доручення відповідача № 278 від 02.08.2022, яке долучено до відзиву на позовну заяву (том 1, а.с. 59), містить посилання на акт №3 від 31.03.2022, а сума, сплачена відповідачем, відповідає вартості спожитого природного газу, вказаної в акті №3 від 31.03.2022 (43 211,72 грн), що свідчить про обізнаність відповідача з цим актом.

Загальна сума оплат у розмірі 170 374,62 грн підтверджується як наданим позивачем реєстром надходжень коштів на його рахунки в АТ «Ощадбанк» за період з 13.12.2021 по 31.08.2024, так і поданими відповідачем платіжними дорученнями та скріншотом бухгалтерської операції, які суд бере до уваги, оскільки вони підтверджуються іншими доказами та визнаються позивачем.

Відтак, залишок заборгованості за природний газ, поставлений у вищезазначений період, становить 81 755,95 грн. (252130,57 грн. - 170374,62 грн.).

Доводи апеляційної скарги в частині: «… Так, позивачем в своєму позові зазначено, що на виконання умов зазначеного Договору, у період з грудня 2021 р. по грудень 2022 р., ним передано у власність Відповідача природний газ у обсязі 15 233,18 м3 на суму 252 130,57 грн.

Однак, в самому договорі і в календарному плані до нього визначено, що загальна вартість договору складає 211 891 (двісті одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 70 коп. Додаткових угод, якими б сторони коригували умови договору і його ціну, сторони не укладали. Т

аким чином, суд, виносячи рішення не в повній мірі підійшов до вивчення матеріалів справи, поверхнево ознайомився з доказами і не врахував помилку при здійсненні обрахувань.

Також суд, при винесенні рішення, взяв до уваги посилання позивача на надані позивачем відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за зазначений період в загальній сумі 15233,18 куб.м., і визначив, що він співпадає із зазначеними в актах приймання-передачі природного газу обсягами, та зазначив, що вказане не спростовано відповідачем.

Так, Оператором ГТС Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» листом № ТОВВИХ-24-18476 від 29.11.2024 надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за ЕІС-кодом 56ХS00017OD9E00Z, який зазначений у договорі між сторонами, в період з 11.12.2021 по 31.12.2022:

- грудень 2021 року 1129,88 куб.м.;

- січень 2022 року 4006,45 куб.м.;

- лютий 2022 року 3100,35 куб.м.;

- березень 2022 року 2610,35 куб.м.;

- квітень 2022 року 3,05 куб.м.;

- травень 2022 року 3,15 куб.м.;

- червень 2022 року 3,05 куб.м.;

- липень 2022 року 3,15 куб.м.;

- серпень 2022 року 3,15 куб.м.;

- вересень 2022 року 3,05 куб.м.;

- жовтень 2022 року 3,15 куб.м.;

- листопад 2022 року 1429,75 куб.м.;

- грудень 2022 року 2934,65 куб.м.

Однак з такою позицією суду відповідач не погоджується у зв'язку з тим, що відповідно пункту 3.5. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Так, підпунктами 3.5.2-3.5.4 пункту 3.5. Договору, визначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Суд при винесенні рішення не звернув увагу на доводи відповідача щодо відсутності в справі доказів направлення відповідачеві належним чином підписаних примірників актів за спірні періоди. …» відхиляються колегією суддів як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 38 522,70 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов'язання (якщо інший строк не встановлений договором).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого/спожитого природного газу у визначений договором строк, позивачем на підставі пункту 7.2. договору нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язання, що здійснено протягом шестимісячного строку стосовно кожного зобов'язання, тобто з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення зобов'язань).

Що стосується 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення оплати грошового зобов'язання мало місце, позивач обґрунтовано нарахував 3% річних у сумі 5807,44 грн за період прострочення - з 16.03.2022 по 30.09.2024 та інфляційні втрати в сумі 20392,82 грн за період з квітня 2022 року по вересень 2024 року.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме підтвердження факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором у частині повної та своєчасної оплати за переданий газ, що також не спростовується відповідачем, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахованих сум пені, 3% річних та втрат від інфляції, колегія судів визнає їх арифметично вірними.

Колегією суддів відхиляються доводи скаржника в частині: «…Крім того, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції посилається на частину 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, «якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) та ст. 610 Цивільного кодексу України відповідно якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)».

Також суд посилається на п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України за яким у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умови договору про сплату пені за кожний день затримки оплати, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

Верховний Суд в постанові від 02.02.2022 у справі №922/1281/19 зробив висновок, що обов'язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов'язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.

Згідно з ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язанням (неналежне виконання).

З частин 1, 2 ст.614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Слід звернути увагу, що розглядаючи справу та ознайомлюючись з її матеріалами, суд не врахував при винесенні рішення вимоги п. 13.1 договору, за яким даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Так, відповідно п. 4 ст. 6.3 договору постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором. Однак, відповідно п. 13.1 строком виконання розрахунків по договору є їх повне виконання. Тобто саме позивачем під час визначення умов договору, було узгоджено строк його виконання в частині розрахунків до їх повного виконання.

Таким чином, відповідачем не порушено строк проведення розрахунків з позивачем, а відтак умови п. 13 Договору нівелюють відповідальність боржника за невиконання договору, так як його припинення можливе лише за взаємної згоди сторін шляхом підписання додаткової угоди. Пропозиція про припинення дії договору від позивача на адресу Інспекції до цього часу не надходила …» як такі, що зводяться до невірного тлумачення норм чинного законодавства та умов укладеного з позивачем договору.

Так, умови п. 13.1 Договору визначають лише строк його дії, але жодним чином не змінюють порядок та строки проведення розрахунків, визначені іншими положеннями Договору та чинним законодавством.

При цьому, обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений природний газ прямо передбачений п. 5.1. Договору, а також імперативними нормами цивільного та господарського законодавства.

Посилання скаржника на «повне виконання зобов'язань» як підставу для відсутності прострочення є юридично некоректним, адже такий підхід фактично нівелював би будь-які строки виконання та суперечив би принципу належного виконання зобов'язань (ст. 526 ЦК України).

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника в частині неврахування судом першої інстанції форс-мажорних обставин та факт окупації міста Херсон, припинення діяльності підприємства відповідача, а саме: «… Судом не взято до уваги факт окупації м. Херсон і припинення діяльності відповідача - Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) внаслідок дій непереборної сили - повномасштабного вторгнення російської федерації, що, як вважає відповідач, є форс-мажорною обставиною і було заявлено у відзиві як на важливу умову, що вплинула на виконання договору. …

… Торгово-промислова палата (ТПП) України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.

Однак, відповідно висновків Верховного Суду України, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Слід зауважити, що договором між Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не визначено порядку повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин, тому і відсутня вимога про повідомлення сторони саме через надання сертифікату Торгово-промислової палати. …

… Відповідач вважає, що факт повномасштабного вторгнення і окупації міста Херсон є загальновідомим фактом, що вплинув на життєдіяльність усіх підприємств і організацій в країні, а відтак не потребує повідомлення і підтвердження так як є загальновідомим.

З 25.02.2022 року, як зазначалося вище, місто Херсон було окуповане, що являється форс-мажорною обставиною, вплинуло на строк виконання умов договору і має суттєве значення для вирішення спору, а саме: військова агресія російської федерації та окупація приміщень Інспекції є обставинами непереборної сили. …

… Слід звернути увагу суду, що відповідачем у відзиві вже наголошувалось про факт окупації міста Херсон і припинення діяльності Інспекції до 30.06.2022 року, внаслідок чого виконання умов договору було неможливим з причин, що не залежали від відповідача, однак суд не звернув на зазначене уваги при винесенні рішення.

При цьому, звертаємо увагу суду, відповідачем за першої ж можливості були здійснені відповідні розрахунки, які підтверджуються наданими копіями платіжних інструкцій, що свідчило про сумлінне виконання договірних зобов'язань і вказувало б на порядність відповідача. …» з огляду на наступне:

Пунктом 10.3. договору передбачений обов'язок сторін негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 10.4. договору).

Відповідно до частин першої, другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності.

Відтак, ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 на яку посилається скаржник).

У постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

"Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

При цьому, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Разом з тим, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:

"Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Відтак, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

Аналогічні за змістом висновки щодо оцінки судом сертифіката торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, містяться також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23 (на яку посилається скаржник).

Відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, посилання Відповідача на існування форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, не може вважатися належним, допустимим та достатнім доказом у даній справі. Зазначений документ лише засвідчує факт запровадження в Україні воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації, однак жодним чином не підтверджує наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором. Відповідач не надав жодних доказів того, що саме зазначені обставини об'єктивно унеможливили належне виконання ним договірних обов'язків.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, Херсонська міська територіальна громада перебувала під окупацією з 01.03.2022 по 11.11.2022.

Разом із тим, місцезнаходження адміністрації відповідача, у тому числі відділу бухгалтерського обліку та аудиту, до 30.06.2022 визначалося керівництвом Інспекції за адресою: пров. Козацький, 10, м. Херсон.

Згідно відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 30.06.2023 юридичною адресою Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А.

Тобто, починаючи з 30.06.2022, у відповідача фактично існувала можливість забезпечити виконання своїх договірних зобов'язань.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повну оплату відповідачем суми основного боргу за поставлений природний газ.

Таким чином, посилання відповідача на форс-мажорні обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а тимчасова окупація території Херсонської міської громади не звільняла його від виконання договірних зобов'язань після відновлення можливості здійснювати господарську діяльність. Невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості поставленого природного газу свідчить про наявність у нього заборгованості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі №908/3341/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі №908/3341/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі №908/3341/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв