17.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1516/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. - доповідач,
судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/1516/25 (суддя Манько Г.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА"
про стягнення154 654 грн. 30 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА" заборгованості у розмірі 133 488 грн., інфляційних втрат 17 180 грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 3985 грн. 33 коп. та судових витрат у справі, стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 року у справі № 904/1516/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" заборгованість 116245 грн. 80 коп., 3% річних 3470 грн. 56 коп., інфляційних втрат 16 929 грн. 87 коп., судовий збір в сумі 2140 грн. 33 коп., витрати на правничу допомогу 26 506 грн. 78 коп.
В решті суми позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що в обґрунтування позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи Акти наданих послуг, підписані між сторонами без зауважень:
- Акт надання послуг №273 від 31.12.2021р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг -5959 грн. 80 коп.);
- Акт надання послуг №10 від 31.01.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 17 199 грн.);
- Акт надання послуг №23 від 28.02.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 15 573 грн. 60 коп.);
- Акт надання послуг №34 від 31.03.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 17 242 грн. 20 коп.);
- Акт надання послуг №39 від 30.04.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 16 686 грн.); Акт надання послуг №49 від 31.05.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 17 242 грн. 20 коп.);
- Акт надання послуг №56 від 30.06.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 16 686 грн.);
- Акт надання послуг №64 від 31.07.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 17 242 грн. 20 коп.)
Вказані Акти Господарським судом прийнято як належні докази оренди обладнання.
Разом з тим, господарським судом встановлено, що акт наданих послуг № 74 від 31.08.2022р. не підписано відповідачем. Відсутні належні докази надання послуг по вказаному Акту.
Згідно платіжного доручення №94156 від 20.12.2021р. (платник - ТОВ "РБО Україна", отримувач - Будмонтаж-сервіс ТОВ) відповідачем перераховано на адресу позивача 7585 грн. 20 коп. з призначенням платежу: Оплата за оренду зг.рах№313 від 07.12.2021р. Судом визнано вказаний платіж частковою оплатою вартості оренди обладнання за підписаними сторонами Актами. Залишок вартості оренди обладнання - заборгованість 116 245 грн. 80 коп.
Господарський суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами позивач не підтвердив існування заборгованості (існування орендних відносин) за Актом надання послуг № 74 від 31.08.2022р., що не підписаний відповідачем. В матеріалах справи відсутні докази оплати вартості оренди обладнання у сумі 116 245 грн. 80 коп. Таким чином, за умовами приписів ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних підлягають нарахуванню на грошове зобов'язання у сумі 116 245 грн. 80 коп. з урахуванням періодів, визначених позивачем у розрахунку позовних вимог, долученому до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, місцевим господарським судом задоволенню позовні вимоги частково у сумі заборгованості 116 245 грн. 80 коп., 3% річних 3470 грн. 56 коп., інфляційних втрат 16 929 грн. 87 коп.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з наступного, Адвокатським об'єднанням "Глагос" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" підписано договір про надання правової допомоги №16/09/19-1 від 16.09.2019р, додаткову угоду від 25.03.2025р. до Договору про надання правової допомоги №16/09/19-1 від 16.09.2019р. За умовами угоди сторонами погоджено, що доручення за Договором включає представництво інтересів клієнта щодо стягнення грошових коштів з ТОВ "РБО Україна". Вартість послуг - 30000грн. 30.04.2025р. Адвокатським об'єднанням "Глагос" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" підписано акт здачі-приймання наданих послуг від 30.04.2025р. за договором про надання правової допомоги №16/09/19-1. Вартість послуг - 30000грн.
З огляду на приписи ст. ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладено на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА", в якій просить скасувати судове рішення частково в частині стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 26 506 грн. 78 коп. і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник вважає, що рішення суду в частині спірних відносин винесено обґрунтовано з наданням належної оцінки усім доказам, що містяться у матеріалах справи, проте з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині задоволення заявленого позивачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
Апелянт зазначає, що судом не надано жодної оцінки запереченням останнього, висловлених у відзиві на позов. З огляду на те, що дана справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження і є малозначною, очевидним є і те, що дана справа не є складною. Більше того, до подання даної позовної заяви позивач вже двічі через Адвокатське об'єднання "Глагос" звертався до суду із заявою про видачу судового наказу (справи №904/2109/24 та 904/1774/24) при порівнянні яких стає очевидним, що майже увесь текст із них був скопійований та перенесений у дану позовну заяву при цьому навіть із збереженням курсиву та помилок, а отже адвокат навіть не витрачав час на набір тексту при складанні даної позовної заяви.
Окрім того, скаржник звертає увагу, при складанні заяви про видачу судового наказу між Адвокатським об'єднанням "Глагос" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" було підписано додаткову угоду від 15 березня 2024 року /копія додається/ в якій так само як і у додатковій угоді від 25.03.2025 р. / копія додається/ до Договору про надання правової допомоги №16/09/19-1 від 16.09.2019р. обумовлені ті самі умовами згідно яких сторонами погоджено, що доручення за Договором включає представництво інтересів клієнта щодо стягнення грошових коштів з ТОВ "РБО Україна" проте вартість тих самих послуг у першій додатковій угоді значно менша і становить лише 10 000,00 грн. І взагалі є не зрозумілим чому позивач за ту саму обумовлену та вже оплачену роботу згідно додатковї угоду від 15 березня 2024 року сплачує нову суму, та ще і у три рази більшу 30 000,00 грн.
Апелянт відзначає, що позовна заява подавалася в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», що також суттєво скоротило адвокату його витрачений час. Що принаймні за аналогією із сплати судового збору треба зменшувати на коефіцієнт 0,8. З огляду на все вище викладене що розмір витрат на правову допомогу, заявлений стороною та її адвокатом, є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з діючими ринковими цінами
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
08.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Будмонтаж сервіс» на апеляційну скаргу, за змістом якого останній зазначив наступне:
Позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно не надав оцінки запереченням відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, викладеним у відзиві на позов, оскільки вказані заперечення було подано до фактичного надання позивачем доказів понесення витрат, що є передчасним.
Також, позивач звертає увагу, що у даній справі відповідачем не було заявлено письмового клопотання про зменшення витрат після подання позивачем доказів їх понесення, у зв'язку з чим судом обґрунтовано не зменшено їх розмір та розподілено їх пропорційно задоволених вимог.
Разом з тим, позивач зазначає, що форма провадження та кваліфікація стороною складності справи не є критеріями визначення справи нескладною, оскільки не охоплює оцінки фактичної та правової складності, обсягу процесуальних дій.
Позовна заява за змістом, структурою, викладом є відмінним документом від заяви про видачу судового наказу. Підготовка позову потребувала більш детального обґрунтування, наведення правової позиції та розрахунків.
Довід апелянта щодо наявності іншої Додаткової угоди позивач вважає необґрунтованим, оскільки додаткові угоди від 15.03.2024 та 25.03.2025 є самостійними правочинами, що регулюють різний обсяг правничих послуг.
Окрім того позивач зазначає, що закон не передбачає пільг чи понижуючих коефіцієнтів для оплати правничої допомоги залежно від форми подання процесуального документа.
Твердження апелянта про невідповідність витрат ринковим цінам не підкріплене жодними доказами, що підтверджували б рикові ціни на аналогічні послуги.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1516/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/1516/25 (суддя Манько Г.В.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
04.07.2025р. матеріали справи № 904/1516/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РБО Україна» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/1516/25 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
В обґрунтування позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи Акти наданих послуг: Акт надання послуг №273 від 31.12.2021р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг -5959 грн. 80 коп.); Акт надання послуг №10 від 31.01.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 17 199 грн.); Акт надання послуг №23 від 28.02.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 15 573 грн. 60 коп.); Акт надання послуг №34 від 31.03.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 17 242 грн. 20 коп.); Акт надання послуг №39 від 30.04.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 16 686 грн.); Акт надання послуг №49 від 31.05.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 17 242 грн. 20 коп.); Акт надання послуг №56 від 30.06.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 16 686 грн.); Акт надання послуг №64 від 31.07.2022р. (вартість виконаних робіт, наданих послуг - 17 242 грн. 20 коп.)
Вказані акти підписано сторонами без зауважень.
Акт наданих послуг № 74 від 31.08.2022р. не підписано відповідачем. Відсутні належні докази надання послуг по вказаному Акту.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА" з претензією №03/18-01 від 18.03.2024р. щодо сплати заборгованості.
Відповідно до накладної, фіскального чека, трекінгу АТ "УКРПОШТА" претензію з вимогою оплати вартості оренди відповідачем отримано 21.03.2024р.
Згідно платіжного доручення №94156 від 20.12.2021р. (платник - ТОВ "РБО Україна", отримувач - Будмонтаж-сервіс ТОВ) відповідачем перераховано на адресу позивача 7585 грн. 20 коп. з призначенням платежу: Оплата за оренду зг.рах№313 від 07.12.2021р.
Залишок вартості оренди обладнання - заборгованість 116 245 грн. 80 коп.
Адвокатським об'єднанням "Глагос" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" підписано договір про надання правової допомоги №16/09/19-1 від 16.09.2019р.
Адвокатським об'єднанням "Глагос" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" підписано додаткову угоду від 25.03.2025р. до Договору про надання правової допомоги №16/09/19-1 від 16.09.2019р. За умовами угоди сторонами погоджено, що доручення за Договором включає представництво інтересів клієнта щодо стягнення грошових коштів з ТОВ "РБО Україна". Вартість послуг - 30000грн.
Адвокатським об'єднанням "Глагос" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" підписано акт здачі-приймання наданих послуг від 30.04.2025р. за договором про надання правової допомоги №16/09/19-1. Вартість послуг - 30000грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення місцевого господарського суду оскаржується в частині покладення на відповідача - ТОВ «РБО Україна» витрат на правничу допомогу в розмірі 26 506,78 грн, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" заборгованості 116245 грн. 80 коп., 3% річних 3470 грн. 56 коп. та інфляційних втрат 16 929 грн. 87 коп. судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Відповідно до тексту позовної заяви: «… Позивач очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, отже, Позивач заявляє клопотання про відшкодування цих витрат.
У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, відповідні докази щодо розміру витрат на правничу допомогу будуть надані Позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. …».
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині надання разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
06.05.2025 Господарським судом Дніпропетровської області зареєстровано клопотання ТОВ «Будмонтаж-Сервіс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи №904/1516/25.
До заяви, згідно додатків, додано:
«… - копія Додаткової угоди від 25.03.2025р.;
- копія Акту здачі-приймання наданих послуг від 30.04.2025р.;
- копія Договору про надання правової допомоги №160919-1 від 16.09.2019р.;
- Квитанція про надсилання стороні Товариство з обмеженою відповідальністю «РБО Україна». …».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що позивачем дотримано вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання доказів несення ним витрат на професійну правничу допомогу.
16.09.2019 між Адвокатським об'єднанням «Глагос» (надалі - Адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-Сервіс» (надалі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №16/09/19-1.
Відповідно до п. 1.1. клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо представництва інтересів Клієнта з будь-яких питань у правоохоронних та всіх судових органах, перед юридичними та фізичними особами, в тому числі з правом подання (надсилання) претензій щодо стягнення заборгованості, позовних заяв, заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг, представництво інтересів Клієнта в усіх судових органах, відділах державної виконавчої служби та у відносинах з іншими підприємствами та організаціями не залежно від форми власності та підпорядкування.
Обсяг, умови надання, порядок оплати окремих завдань, встановлюється за Замовленням Клієнта шляхом підписання Додаткової угоди (п. 1.2. договору).
Згідно пункту 3.1. договору, порядок, строки та розмір оплати за наданні послуги встановлюються Сторонами шляхом укладення Додаткової угоди. До її укладення розмір гонорару Адвоката становить 100% мінімальної заробітної плати за годину надання послуг/виконання робіт.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії даного Договору визначений моментом повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.п. 5.1., 5.2. договору).
Додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги №16/09/19-1 від 25.03.2025 сторонами погоджено, що Доручення за цим договором включає представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції щодо стягнення з ТОВ «РБО Україна» на користь ТОВ «Будмонтаж-Сервіс» заборгованості за Актами надання послуг №273 від 31.12.2021; №10 від 31.01.2022; №23 від 28.02.2022; №34 від 31.03.2022; №39 від 30.04.2022; №49 від 31.05.2022; №56 від 30.06.2022; №64 від 31.07.2022; №74 від 31.08.2022; інфляційних втрат та 3% річних (п. 1 Додаткової угоди).
Згідно п. 2 Додаткової угоди сторонами погоджено, що вартість послуг, передбачених у п.1 цієї Додаткової угоди є фіксованою і становить 30 000,00 грн та включає наступні послуги (в тому числі, але не виключно): аналіз документів Клієнта; аналіз судової практики; підготовка та подання позовної заяви, відповіді на відзив; підготовка та подання інших процесуальних документів, в тому числі заяв, клопотань, додаткових пояснень.
Оплата Клієнтом наданих послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий банківський рахунок Адвоката або шляхом сплати відповідної суми готівкою (п. 3 договору).
30.04.2025 Адвокатське об'єднання «Глагос» та ТОВ «Будмонтаж-Сервіс» склали акт здачі-приймання наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №16/09/19-1, за змістом якого Адвокатським об'єднанням надано, а Клієнтом прийнято послуги з надання правової допомоги щодо представництва інтересів клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/1516/25 щодо стягнення з ТОВ «РБО Україна» (код ЄДРПОУ 39544128) на користь ТОВ «Будмонтаж-Сервіс» заборгованості за Актами надання послуг №273 від 31.12.2021; №10 від 31.01.2022р; №23 від 28.02.2022; №34 від 31.03.2022; №39 від 30.04.2022; №49 від31.05.2022; №56 від 30.06.2022; №64 від 31.07.2022; №74 від 31.08.2022, інфляційних втрат та 3% річних, а саме:
- аналіз документів клієнта;
- аналіз судової практики, підготовка та подання Позовної заяви від 31.03.2025;
- підготовка та подання відповіді на відзив від 17.04.2025;
- підготовка та подання додаткових пояснень від 23.04.2025; - підготовка клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Вартість наданих послуг з правничої допомоги, у відповідності до п. 2 Додаткової угоди становить 30 000,00 грн.
Сторонами погоджено, що оплата наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання цього Акту.
Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Враховуючи зміст Додаткової угоди № 8, колегія суддів констатує, що сторони погодили фіксовану форму розміру адвокатського гонорару.
Відповідно, розподілу підлягає 30 000,00 грн вартості, наданих позивачу послуг з правничої допомоги.
Оскільки в Акті здачі-прийманні наданих послуг (а.с. 82) не визначено вартість кожної послуги окремо, колегія судді при вирішенні питання скільки саме коштує кожна з наведених в актів послуг враховує їхню загальну кількість (5 позицій) і доходить висновку, що вартість кожної з наданих послуг дорівнює 1/5 від 30 000,00 грн, що, відповідно, становить 6 000, 00 грн за кожну з наданих послуг.
Частиною 2-4 ст. 126 ГПК передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Згідно заперечень щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, останнім зазначено: «… Також ми висловлюємо свої заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті в частині витрат на професійну правничу допомогу
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з Постанови ВС від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15 Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.
З огляду на те, що дана справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження і є малозначною, очевидно і те що дана справа не є складною. Більше того як вже зазначалось нами раніше до подання даної позовної заяви позивач вже двічі через адвоката звертався до суду із заявою про видачу судового наказу при порівнянні яких стає очевидним що майже увесь текст із них був перенесений у дану позовну заяву при цьому навіть із збереженням курсиву та помилок. Також слід відзначити, що позовна заява подавалася в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» що також суттєво скоротило адвокату його витрачений час. …».
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖ-СЕРВІС», викладені у відзиві на апеляційну скаргу : « … Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки запереченням щодо розміру витрат на правничу допомогу, викладеним у Відзиві на позов.
Позивач не погоджується з цим і вважає, що суд не мав обов'язку враховувати такі заперечення, з огляду на таке.
ГПК України визначає чіткі процесуальні етапи відшкодування витрат на професійну правничу допомогу:
1) Попереднє визначення суми витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України).
На цьому етапі Позивач у позові вказав очікуваний розмір витрат та заявив клопотання про їх відшкодування. Жодних документів, на підставі яких можна було б встановити обсяг вже наданих послуг не подавалося.
Дійсно, Відповідач у Відзиві заперечував проти заявлених Позивачем витрат.
Однак такі заперечення мали місце задовго до подання Позивачем доказів, якими обґрунтовується понесення витрат, і до того ж, Відповідач у прохальній частині Відзиву не висував вимогу щодо зменшення розміру витрат.
Заперечення Відповідача у Відзиві до подання доказів Позивачем не можуть мати процесуального значення, адже предметом доказування неспівмірності витрат є їх обсяг і реальність, а не гіпотетичність, яка має місце на стадії подання Відзиву.
Лише після подання Позивачем доказів понесення витрат Відповідач міг звернутися до суду з клопотанням про їх зменшення. За зворотної ситуації, коли відповідні докази ще не подані, у іншої сторони відсутній предмет для заперечення.?
А тому будь-які заперечення, висловлені до фактичного надання стороною доказів понесення витрат, є передчасними та не підлягають врахуванню судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат…» відхиляються колегією суддів з огляду на те, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, який визначено в позовній заяві співпадає з розміром цих витрат у поданих на їх підтвердження доказах.
Аналізуючи питання вартості наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справи та враховуючи доводи апеляційної скарги: «… З огляду на те, що дана справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження і є малозначною, очевидним є і те, що дана справа не є складною. Більше того, до подання даної позовної заяви позивач вже двічі через Адвокатське об'єднання "Глагос" звертався до суду із заявою про видачу судового наказу (справи №904/2109/24 та 904/1774/24) при порівнянні яких стає очевидним, що майже увесь текст із них був скопійований та перенесений у дану позовну заяву при цьому навіть із збереженням курсиву та помилок, а отже адвокат навіть не витрачав час на набір тексту при складанні даної позовної заяви.
Примітним є і той факт, що при складанні заяви про видачу судового наказу між Адвокатським об'єднанням "Глагос" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" було підписано додаткову угоду від 15 березня 2024 року /копія додається/ в якій так само як і у додатковій угоді від 25.03.2025 р. / копія додається/ до Договору про надання правової допомоги №16/09/19-1 від 16.09.2019р. обумовлені ті самі умовами згідно яких сторонами погоджено, що доручення за Договором включає представництво інтересів клієнта щодо стягнення грошових коштів з ТОВ "РБО Україна" проте вартість тих самих послуг у першій додатковій угоді значно менша і становить лише 10 000,00 грн. І взагалі є не зрозумілим чому позивач за ту саму обумовлену та вже оплачену роботу згідно додатковї угоду від 15 березня 2024 року сплачує нову суму, та ще і у три рази більшу 30 000,00 грн. …» апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 30 000,00 не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору та складності справи.
Колегія суддів зауважує, що юридичний аналіз та коригування процесуальних документів, доповнення до позовної заяви, додаткові пояснення, вивчення матеріалів справи та судової практики є безпосередніми діями при супроводі справи в суді; їх вчинення (виконання) не вимагається згідно з процесуальним законом, не є обов'язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку.
Відповідно, з заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на невідповідність їх критерію необхідності, не підлягає стягненню з відповідача вартість наступних послуг :
- підготовка та подання Додаткових пояснень від 23.04.2025р.;
- підготовка клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви, заперечень), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом).
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що послуги, надані адвокатом позивачу, а саме: «Аналіз судової практики та подання позовної заяви від 31.03.2025р.», що включає в себе 1-й пункт акту наданих послуг «аналіз документів Клієнта»; «підготовка та подання Відповіді на відзив від 17.04.2025р.» є дійсно необхідними послугами при захисті інтересів позивача.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції про вартість кожної з наведених в акті від 30.04.2025р. послуги 6000,00 грн, колегія суддів доходить висновку, що відповідні витрати 12000,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача
Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, оскільки обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи наведене, фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованою є вартість послуг в розмірі 12 000,00 грн, яка відповідає одному з тьох пунктів виконаних робіт.
Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що : « … 2) Визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу (ст. 126 ГПК України).
06 травня 2025 року Позивач подав Клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомоги разом із доказами їх понесення.
Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають
розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін. У цій справі Відповідач не заявив письмового клопотання про зменшення
витрат після подання Позивачем доказів їх понесення.
3) Розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
На завершальному етапі, Суд ухвалив Рішення, яким, зокрема розподілив витрати на правничу допомогу.
Як зазначалося, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат. Суд за відсутності клопотання, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права з власної ініціативи зменшувати їх розмір.
Такий підхід підтверджено у Постановах ВС, зокрема від 24.09.2020 р. у справі № 904/3583/19, від 13.03.2025 р. у справі № 275/150/22.
Оскільки Відповідач не подавав клопотання з доводами про неспівмірність витрат, то Суд обґрунтовано не зменшував їх розмір та розподілив їх пропорційно до задоволених вимог.
4.2. ЩОДО ДОВОДІВ ПРО НЕСПІВМІРНІСТЬ РОЗМІРУ ВИТРАТ
Апелянт наводить обставини, які, на його думку, свідчать про неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу.
Незважаючи на те, що Суд не мав права зменшувати витрати з власної ініціативи (п. 4.1 Відзиву), додатково вказуємо, чому доводи Відповідача щодо неспівмірностівитрат є помилковими:
1) Щодо складності справи.
Апелянт вважає справу нескладною через її розгляд у спрощеному провадженні та малозначний характер.
Однак форма провадження та кваліфікація стороною складності справи не є критеріями визначення справи нескладною, оскільки не охоплюють оцінки фактичної та правової складності, обсягу процесуальних дій.
2) Щодо подібності тексту позову та тексту Заяв про видачу судового наказу.
Посилання на подібність тексту Позову та Заяв про видачу судового наказу (справи № 904/2109/24 та № 904/1774/24) є безпідставним, адже при порівнянні цих документів чітко вбачається їх відмінність.
Позовна заява за змістом, структурою, викладом є відмінним документом від Заяв про видачу судового наказу. Підготовка позову потребувала більш детального обґрунтування, наведення правової позиції та розрахунків.
3) Щодо оплати правничої допомоги в межах іншої Додаткової угоди.
Довід Апелянта щодо наявності іншої Додаткової угоди вважаємо необґрунтованим, адже Додаткові угоди від 15.03.2024 р. та 25.03.2025 р. є самостійними правочинами, що регулюють різний обсяг правничих послуг.
Співвідношення сум в угодах не свідчить про неспівмірність/необґрунтованість витрат, адже ціна визначається сторонами у договірному порядку і закон не обмежує сторін у можливості погодити вищу ціну.
Звертаємо увагу, що Апелянт до Апеляційної скарги долучає новий доказ - копію Додаткової угоди від 15.03.2024 р.
Апелянт не навів обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов'язано прийняття під час апеляційного провадження нового доказу, що не був предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.
За таких обставин, в силу ч. 3 ст. 269 ГПК України відсутні підстави для прийняття до уваги у якості доказу копії Додаткової угоди від 15.03.2024 р.
4) Щодо економії часу через подання позову через Електронний суд.
Подання позову в електронній формі не виключає, не замінює і не спрощує саму підготовку позову, яка передує технічному етапу подання через Електронний суд.
Аналогія з коефіцієнтом 0,8 для судового збору є помилковою, адже понижуючий коефіцієнт застосовується на підставі прямої норми ЗУ «Про судовий збір» і стосується пільги саме при сплаті судового збору, а не відшкодування витрат на правничу допомогу.
Закон не передбачає пільг чи понижуючих коефіцієнтів для оплати правничої допомоги залежно від форми подання процесуального документа
5) Щодо перевищення ринкових цін.
Твердження Апелянта про невідповідність витрат ринковим цінам не підкріплене жодними доказами, що підтверджували б ринкові ціни на аналогічні послуги…» відхиляються як такі, що не спростовують факту відсутності в оспорюваному рішенні мотивувань суду першої інстанції щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн від загального розміру задоволених позовних вимог у розмірі 186 846,23 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/1516/25 слід змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Хабаровська, б. 6, оф. 62, ідентифікаційний код 39544128) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Глинки, б. 40А, ідентифікаційний код 31550223) заборгованість 116245 грн. 80 коп., 3% річних 3470 грн. 56 коп., інфляційних втрат 16 929 грн. 87 коп., судовий збір в сумі 2140 грн. 33 коп., витрати на правничу допомогу 12 000 грн. 00 коп.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/1516/25 - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РБО Україна» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/1516/25 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/1516/25 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Хабаровська, б. 6, оф. 62, ідентифікаційний код 39544128) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж-Сервіс" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Глинки, б.40А, ідентифікаційний код 31550223) заборгованість 116245 грн. 80 коп., 3% річних 3470 грн. 56 коп., інфляційних втрат 16 929 грн. 87 коп., судовий збір в сумі 2140 грн. 33 коп., витрати на правничу допомогу 12 000 грн. 00 коп.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/1516/25 - залишити без змін.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя І.М. Кощеєв