14.10.2025 року м. Дніпро Справа № 912/331/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Молдавської Любові Володимирівни
на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Бестаченко О.Л.) від 01.05.2025р. у справі № 912/331/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Молдавської Любові Володимирівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
про визнання протиправними дій, стягнення 300 000,00 грн., -
Фізична особа-підприємець Молдавська Любов Володимирівна звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про:
- визнання протиправними дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", щодо нарахування ВТВ, внаслідок, якого виникла заборгованість у сумі 25 938, 04 грн та 26 грудня 2022 року відбулося неправомірне припинення газопостачання Фізичній особі-підприємцю Молдавській Любові Володимирівні, згідно Договору від 02 січня 2020 року № КК7-20-098 про постачання природного газу по об'єкту кафе "Україна", за адресою селище Петрове, вулиця Паркова, 3, Олександрійський район Кіровоградська область.
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь Фізичної особи-підприємця Молдавської Любові Володимирівні суму збитків від упущеної вигоди в розмірі 200 000,00 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виробничо-технологічні втрати відповідачем нараховувалися протиправно, без проведення експертного обстеження газопроводів та газового обладнання, і, як наслідок, привели до незаконного відключення позивача від газопостачання.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025р. у справі № 912/331/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено протиправності дій відповідача з нарахування ВТВ, внаслідок чого виникла заборгованість, оскільки додавання втрат ВТВ здійснюється Оператором ГРМ, який не є відповідачем у цій справі; об'єми втрат ВТВ підтверджені актами про надані послуги з розподілу природного газу, які підписані позивачем без зауважень; докази урегулювання розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу у встановлений законом спосіб у матеріалах справи відсутні. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача з припинення газопостачання. У збитках суд відмовив, оскільки позивач не довів складу цивільного правопорушення - розміру упущеної вимоги, протиправної поведінки відповідача, вини та причинного зв'язку між поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачем зобов'язань та завдання шкоди суд відмовив і у стягненні моральної шкоди.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Молдавська Любов Володимирівна, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025р. у справі № 912/331/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не надано правової оцінки діям відповідача відносно припинення газопостачання та обґрунтованості нарахування ВТВ.
Протиправність дій полягає саме у відключенні газопостачання, яке відбулось за дорученням відповідача, на підставі боргу, що виник в результаті інших протиправних дій, нарахування ВТВ без проведення експертного обстеження газопроводів та газового обладнання.
Позивачу було відомо про нарахування відповідачем ВТВ та протягом 2022 року він намагався встановити де відбуваються втрати неодноразово звертаючись із заявами до оператора газорозподільчих мереж. На одне із таких звернень надійшла відповідь від Олександрійського ЦЕГГ відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" від 30.12.2022 року № 35-07/1561 де зазначено, що у 2022 році на об'єкті кафе "Україна", обслуговування газопроводу проводиться відповідно до вимог ПБСГ та Кодексу ГРС згідно графіку (останнє обстеження проводилось 21.12.2022 року перед відключенням та порушень не виявлено), газове обладнання в справному стані, витоків газу протягом 2022 року не було зафіксовано.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13 липня 2023 року по справі № 912/808/23 встановлено відсутність заборгованості за природний газ у спірний період.
Позивач не має право втручатися у правовідносини між постачальником та Оператором ГТС. Тому, після розгляду справи № 912/808/23 та встановлення факту відсутності заборгованості відповідач мав право самостійно звернутися до Оператора ГТС щодо звірки показників спожитого природного газу.
Позивач вважає, що відключенням від газопостачання відповідач позбавив позивача можливості працювати та отримувати дохід, що негативно вплинуло на імідж кафе та ділову репутацію позивача як підприємця. Позивач вважає, що відключенням від газопостачання позивач отримав зруйнований бізнес, який і без протиправних дій відповідача мав обмеження у здійснені своєї господарської діяльності під час карантину та початку повномаштабного вторгнення російської федерації, а також були втрачені постійні клієнти.
Позивач не погоджується з посиланням суду на недоведеність факту завдання йому шкоди та зазначає, що не мав можливості змінити постачальника газу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.10.2025 о 9:30 год.
13.10.2025 у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Мороза В.Ф. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі, за результатами якої для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.
До призначеного судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" проводить нарахування вартості спожитого позивачем природного газу на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи Оператора ГТС.
Позивачем не надано жодних доказів понесення ним виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу. При цьому, чинне законодавство передбачає понесення виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу відповідними Операторами ГРМ при здійсненні діяльності з розподілу природного газу, а не Споживачами при споживанні природного газу.
Позивач міг зазнати збитків не внаслідок порушень його права з боку відповідача, а внаслідок прийняття власних управлінських рішень, внаслідок своєї недбалої поведінки. Позивач сам передав Оператору ГРМ (АТ "Кіровградгаз") інформацію про обсяги (об'єми) спожитого природного газу, які останнім були передані Оператору ГТС через інформаційну платформу та були використанні Постачальником при виставленні рахунків; позивач не вчинив жодних передбачених законом дій щодо відновлення постачання; позивач не вчинив жодних дій для обрання іншого постачальника та укладення з ним договору постачання природного газу.
Позивачем не надано жодних доказів завдання йому моральної шкоди, а також того, що обраний позивачем спосіб захисту поновить його порушене право (за його наявності).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Фізичною особою-підприємцем Молдавською Л.В. 02.01.2020 було укладено договір № КК7-20-098 постачання природного газу (далі - Договір).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31 грудня 2020, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання (п. 10.1. Договору).
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 10.1.1. Договору).
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
26.12.2022 за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" проведено відключення від газопостачання точки комерційного обліку споживача - Фізичної особи-підприємця Молдавської Л.В., шляхом опломбування крану на газопроводі середнього тиску перед КБРТ, що підтверджується актом від 26.12.2022, підписаним представниками ОУЕГГ та Споживачем.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Молдавської Любові Володимирівни про стягнення 37 444,28 грн, з яких: 25 938,04 грн основного боргу, 6 033,08 грн пені, 1 919,96 грн штрафу, 564,14 грн 3 % річних та 2 989,06 грн інфляційних збитків (справа № 912/808/23).
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.07.2023 у справі № 912/808/23 відмовлено в задоволенні вказаного позову.
У рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 13.07.2023 у справі № 912/808/23 вказано: "За твердженням позивача, у період вересень 2020 року - жовтень 2022 року, позивач передав відповідачу природний газ за актами приймання-передачі природного газу в загальному об'ємі 1,312 тис.куб.м на загальну суму 39 717,95 грн. При цьому, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 13 779,91 грн.
У наявних актах прийому-передачі природного газу зазначено, що протягом січня 2022 року до жовтня 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ загальним об'ємом 729 куб.м загальною вартістю 31 192,62 грн.
В той же час, відповідно до журналу реєстрації даних комерційних ВОГ споживачів Олександрійського УЕГГ АТ "Кіровоградгаз" протягом січня 2022 року до жовтня 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ загальним об'ємом 44 куб.м, загальною вартістю 2 041,69 грн, а саме:
- січень 2022 року - 16 куб.м Х 53,35 грн = 853,66 грн (показники лічильника газу початок періоду 569 куб.м кінець періоду 585 куб.м);
- лютий-березень 2022 року - 3 куб.м Х 43,93 грн = 131,79 грн (показники лічильника газу початок періоду 585 куб.м кінець періоду 588 куб.м);
- квітень 2022 року постачання газу не здійснювалося;
- травень 2022 року - куб.м Х 42,07 грн = 126,20 грн (показники лічильника газу початок періоду 588 куб.м кінець періоду 591 куб.м);
- червень 2022 року - 11 куб.м Х 40,22 грн = 442,42 грн (показники лічильника газу початок періоду 591 куб.м кінець періоду 602 куб.м);
- липень 2022 року - 3 куб.м Х 31,13 грн = 93,39 грн (показники лічильника газу початок періоду 602 куб.м кінець періоду 605 куб.м);
- серпень 2022 року постачання газу не здійснювалося;
- вересень 2022 року - 6 куб.м Х 50,15 грн = 300,90 грн (показники лічильника газу початок періоду 605 куб.м кінець періоду 611 куб.м);
- до 19.10.2022 - 2 куб.м Х 46,66 грн = 93,33 грн (показники лічильника газу початок періоду 611 куб.м кінець періоду 613 куб.м, які зафіксовані в акті №2044 від 19.10.2022 перевірки цілісності пломб на лічильнику газу та газопроводу відповідача).
Крім того, вказані об'єми постачання позивачем відповідачу природного газу також знаходять своє підтвердження в актах перевірки цілісності пломб на лічильнику газу та газопроводу відповідача, а саме:
- № 1768 від 15.06.2022 зафіксовані показники лічильника газу - 601 куб.м;
- № 9 від 24.06.2022 зафіксовані показники лічильника газу - 602 куб.м;
- № №2044 від 19.10.2022 зафіксовані показники лічильника газу - 613 куб.м.
Таким чином, позивачем у спірний період поставлено природний газ об'ємом 44 куб.м загальною вартістю 2 041,69 грн, у той же час відповідачем здійснено оплату отриманого газу у спірний період на суму 4 237,32 грн, що повністю спростовує наявність заборгованості відповідача перед позивачем у спірний період.".
Фізична особа-підприємець Молдавська Любов Володимирівна вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" протиправно нараховувалися виробничо-технологічні втрати, без проведення експертного обстеження газопроводів та газового обладнання, і як наслідок її незаконно відключено від газопостачання.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм свідчить, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить звернути вагу на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, а у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним/ тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №910/4164/19.
З огляду на наведене вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування ВТВ, внаслідок, якого виникла заборгованість та відбулося неправомірне припинення газопостачання фактично спрямовані на встановлення юридичного факту, який не може бути предметом самостійного спору та розглядатись окремо в межах господарського судочинства. Встановлення факту можливе лише як складова оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості заявлених вимог.
Таким чином, заявляючи вимогу про визнання протиправними дій відповідача, позивач фактично ставить питання про встановлення юридичного факту, що виходить за межі компетенції господарського суду, адже у такому випадку він не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб'єкта господарювання.
У постанові від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Відповідно до частини першої статті 2 та статті 20 Господарського процесуального кодексу України, до повноважень господарських судів не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, які передбачають наявність спору про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Встановлення юридичних фактів можливе лише як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у випадку наявності спору про право цивільне. Це відповідає загальним засадам процесуального права, які зобов'язують суд при вирішенні спору встановити всі обставини, що мають значення для справи, дати їм юридичну оцінку та здійснити оцінку доказів у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/7631/18).
При цьому, суд зазначає, що навіть у разі задоволення такої вимоги рішення не може бути виконане у порядку, передбаченому чинним законодавством. Задоволення вказаної вимоги не призводить до реального поновлення прав позивача, оскільки не зобов'язує відповідача здійснити перерахунок спірної заборгованості з відповідним коригуванням обсягів та здійснити відновлення газопостачання на об'єкті позивача.
Спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, і суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати. Крім того, суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 зокрема зазначено, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту.
Правомірним є оскаржуване рішення і в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та моральної шкоди.
Так, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності доведення факту протиправності поведінки відповідача.
Так, позивачем належними та допустимими доказами не доведено протиправності дій відповідача з нарахування ВТВ, внаслідок чого виникла заборгованість, оскільки додавання втрат ВТВ здійснюється Оператором ГРМ, який не є відповідачем у цій справі; об'єми втрат ВТВ підтверджені актами про надані послуги з розподілу природного газу, які підписані позивачем без зауважень; докази урегулювання розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу у встановлений законом спосіб у матеріалах справи відсутні.
Ті обставини, що у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 13.07.2023 у справі № 912/808/23 встановлено відсутність заборгованості Фізичної особи-підприємця Молдавської Любові Володимирівни перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у спірний період, не свідчать проте що вона обліковувалась виключно з вини останнього, що призвело в подальшому до припинення газопостачання.
Так, як правильно вказано судом першої інстанції, у п. 2.6.-2.10. Договору передбачено, що приймання - передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акта приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.
Для складання акта приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.
Постачальник направляє Споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акта до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акта або у разі відмови Споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов'язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше.
Згідно інформації Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за ЕІС кодом споживача 56ХO0007GFUBG00F, ЕІС код точки обліку 56ZO20G7GFUBG01N відбір становив: у січні 2022 року - 83,00 н.куб.м, у лютому 2022 року - 79,00 н.куб.м, у березні 2022 року - 74,00 н.куб.м, у квітні 2022 року - 67,00 н.куб.м, у травні 2022 року - 71,00 н.куб.м, у червні 2022 року - 75,00 н.куб.м, у липні 2022 року - 70,00 н.куб.м, у серпні 2022 року - 67,00 н.куб.м, у вересні 2022 року - 72,00 н.куб.м, у жовтні 2022 року - 71,00 н.куб.м.
Вказані обсяги також підтверджуються актами про надання послуг з розподілу природного, підписаними представниками Олександрійського управління по експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградгаз" та Фізичною особою-підприємцем Молдавською Л.В.. Вказані акти не містять зауважень чи застережень Фізичної особи-підприємця Молдавської Л.В. щодо незгоди з обсягами втрати ВТВ.
Згідно з п.п. 6, 7 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Споживач зобов'язується поінформувати постачальника про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог Правил постачання природного газу.
За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об'єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Фізична особа-підприємець Молдавська Л.В. не надала до суду докази урегулювання розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу відповідно до умов договору розподілу природного газу з Оператором ГРМ - Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз".
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту.
При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися з розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення), як:
1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);
2) розумні витрати;
3) компенсаційність відшкодування збитків.
При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Висновки узгоджуються з позиціями постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 910/3317/21.
Також при підрахунку сум упущеної вигоди мають враховуватися витрати позивача. Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.
Отже, звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
В підтвердження розміру збитків позивачем надано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018 - 2024 роки. При цьому, на думку позивача, дохід 2020-2022 років не є основою при прийняті рішення щодо вимоги упущеної вигоди, оскільки протягом 2020, 2021 років діяли обмеження, пов'язанні із карантином, а на початку 2022 року - пов'язані з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України.
Розрахунків доходів, які на думку позивача могли бути отримані від ведення підприємницької діяльності, до позову не додано, як і не вказано періоду, за який він просить стягнути шкоду. Встановити, яким чином позивач визначив розмір упущеної вигоди у розмірі 200 000,00 грн. суд позбавлений можливості.
Також, апеляційний суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та завданими збитками. Позивачем не доведено, що саме дії відповідача призвели до зупинення його господарської діяльності. Так, у позові сам позивач посилається, що його прибуток у 2020-2022 років був знижений через обмеження, пов'язанні із карантином та введенням воєнного стану. Позивачем не доведено, що він був позбавлений можливості своєчасно відновити газопостачання або тимчасово застосувати альтернативні джерела.
Також, як вказано вище, вина відповідача у нарахуванні втрат ВТВ, що спричинило виникнення заборгованості та припинення газопостачання, відсутня, оскільки втрати ВТВ додаються Оператором ГРМ, тобто іншою особою, та своєчасно не врегульовані позивачем. Тоді як саме по собі припинення постачання газу з причин проведення Споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за Договором передбачено умовами договору (п. 4.3.7.).
За викладеного, у справі не встановлено складу цивільного правопорушення, наявність якого є підставою для стягнення збитків, що є підставою для відмови у позові у вказаній частині.
Крім того, позивач посилався, що протиправним відключенням від газопостачання відповідач позбавив позивача можливості працювати та отримувати дохід, що негативно вплинуло на імідж самого кафе та ділову репутацію позивача як підприємця.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Отже, за змістом наведеної норми зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, позивач має довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Особа, яка заявляє про стягнення моральної шкоди, повинна не лише зазначити, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює заподіяну йому шкоду, але й вказати, з чого він при цьому виходить, навівши відповідне обґрунтування та надавши відповідні докази. Саме лише обґрунтування потерпілого наявності моральної шкоди без надання належних доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми не є достатнім для висновку про те, чи правильно здійснено обрахування шкоди.
Господарський суд першої інстанції, з урахуванням критеріїв доказування наведених вище, оцінив зазначені позивачкою обґрунтування на підтвердження понесення моральної шкоди та визнав недоведеними належними доказами підстави для відшкодування такої шкоди. Також позивачем не обґрунтовано розмір позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів із посиланням на відповідні докази, яким чином дії/рішення відповідача завдали моральної шкоди, принизили ділову репутацію позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, у чому саме полягала неможливість діяльності позивача як підприємця та який зв'язок такої неможливості пов'язаний із діями відповідача.
За викладеного, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову і в частині стягнення моральної шкоди.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги; рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Молдавської Любові Володимирівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025р. у справі № 912/331/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2025р. у справі № 912/331/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Молдавську Любов Володимирівну.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 16.10.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд