15.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1337/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Кобеляцький Д.М.
від відповідача: Левченко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025р.
(суддя Бажанова Ю.А., м. Дніпро)
у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни, м. Нікополь Дніпропетровської області
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровської області
про стягнення 1 801 808,00 грн., -
1. Короткий зміст позовних вимог.
Фізична особа-підприємець Сушина Марина Сергіївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просила стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 801 808,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2025р. у справі №904/1337/25 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни 1 801 808, 00 грн. заборгованості, 21 621,70 грн. витрат по сплаті судового збору.
Від Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни до господарського суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в якій заявниця просила суд: стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ФОП Сушиної Марини Сергіївни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., відповідно до п. 6.8 Додатку №1 (прайс-лист) до Договору № 21/2025 від 17.01.2025 року; витрати на професійну правничу допомогу (гонорар відповідно до п. 6.10 Додатку №1 (прайс-лист) до Договору № 21/2025 від 17.01.2025 року) у розмірі 90 090,40 грн. стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ФОП Сушиної Марини Сергіївни.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025р. заяву Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.. Відмовлено у решті стягнення витрат на правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням суду, Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2025р. у справі №904/1337/25 та прийняти нове рішення, де зменшити витрати на правничу допомогу 5000,00 грн..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що матеріалами справи підтверджується, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, не відповідає критеріям дійсної необхідності таких витрат, оскільки до переліку наданих послуг із правничої допомоги неодноразово включено одні й ті ж самі послуги, наприклад, що стосуються підготовки проекту позовної заяви (різних його версій), підрахунку штрафних санкцій, внесення змін до проекту позовної заяви, або вивчення та правового аналізу відзиву на позовну заяву. Зокрема, Скаржник вважає, що Позивачем жодним чином не обґрунтовано розумної необхідності вчинення такої кількості однакових дій. При цьому, звертаючись до правової позиції Верховного Суду, викладеній у додатковій постанові від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, Відповідач зазначає, що беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта. Водночас, Скаржник зазначає на тому, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного надання таких послуг позивачу адвокатом. Скаржник вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є надмірним та неспіврозмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи, а більшість послуг, не можуть бути визнані судом такими, що були об'єктивно необхідними для розгляду даної справи та вартість яких має бути відшкодована за рахунок відповідача. Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Отже, на думку Скаржника, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг позивачу у суді та витрачений ним час, обґрунтованість поданих процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат є доцільність зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 5000 грн.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2025 року по справі №904/1337/25 є законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1337/25.
Матеріали справи № 904/1337/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2025р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025р. у справі № 904/1337/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу позивача (Фізичній особі-підприємцю Сушині Марині Сергіївні).
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.10.2025р..
Від представника Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2025р. судове засідання у справі № 904/1337/25, призначене на 15.10.2025р. о 16:30, вирішено провести з представником Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
В судовому засіданні 15.10.2025р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Фізична особа-підприємець Сушина Марина Сергіївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просила стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 801 808,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2025р. у справі № 904/1337/25 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни 1 801 808, 00 грн. заборгованості, 21 621,70 грн. витрат по сплаті судового збору.
Від Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни до господарського суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в якій просила суд: стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ФОП Сушиної Марини Сергіївни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., відповідно до п. 6.8 Додатку №1 (прайс-лист) до Договору № 21/2025 від 17.01.2025 року; витрати на професійну правничу допомогу (гонорар відповідно до п. 6.10 Додатку №1 (прайс-лист) до Договору № 21/2025 від 17.01.2025 року) у розмірі 90 090,40 грн. стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ФОП Сушиної Марини Сергіївни.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025р. заяву Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.. Відмовлено у решті стягнення витрат на правничу допомогу.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди з клієнтом, адвокат виконує обов'язки з представництва інтересів клієнта у суді, а також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, а не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальний документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов'язків клієнта для представництва його інтересів.
Так, в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення:
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В постанові від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Сушина Марина Сергіївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просила стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 801 808,00 грн.
До позовної заяви позивачем було додано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи відповідно до якого, їх розмір становить 46 621 грн.70 коп., що складається із судового збору в розмірі 21 621 грн. 70 коп. та витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 25 000 грн. 00 коп.; докази, що підтверджують розмір судових витрат, понесених позивачем, будуть подані позивачем у строки, передбачені чинним законодавством.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2025р. винесене на користь позивача.
02.06.2025р. (в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України) від Фізичної особи-підприємця Сушини Марини Сергіївни до господарського суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в якій вона просила суд:
- стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ФОП Сушиної Марини Сергіївни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., відповідно до п. 6.8 Додатку №1 (прайс-лист) до Договору № 21/2025 від 17.01.2025 року;
- витрати на професійну правничу допомогу (гонорар відповідно до п. 6.10 Додатку №1 (прайс-лист) до Договору № 21/2025 від 17.01.2025 року) у розмірі 90 090,40 грн. стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ФОП Сушиної Марини Сергіївни.
В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу Позивачем надано суду першої інстанції: ордер серії АЕ №1371410 від 24.03.2025р., яким підтверджені повноваження адвоката Кобеляцького Дмитра Миколайовича представляти інтереси ФОП Сушиної М.С. у Господарському суді Дніпропетровської області; Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ДП№4250 від 22.04.2019р.; лист АО "Легал Партнерс Юкрейн" без дати та номера, в якому зазначено про отримання останнім винагороди за правову допомогу в сумі 25000,00грн.; копію акту про надання правничої допомоги від 29.05.2025р.; копію договору про надання правничої допомоги №21/2025 від 17.01.2025р.; копію додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №21/2025 від 17.01.2025р..
З наданих Заявником доказів вбачається, що між Адвокатським об'єднанням "Легал партнерс юкрейн" (Адвокатське об'єднання) та Фізичною особою-підприємцем Сушиною Мариною Сергіївною (Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №21/2025 від 17.01.2025р..
Згідно з п. 2.3.7 договору, клієнт приймає на себе наступні зобов'язання: оплатити правову допомогу відповідно до умов розділу 4 даного договору, а також додаткові (фактичні витрати), необхідні для виконання доручень, у тому числі: з оплати роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом; друкарських, копіювальних та інших технічних робіт; перекладу та нотаріального посвідчення документів; поштові, канцелярські, кур'єрські, транспортні витрати, витрати на відрядження (проїзд, оренду житла, харчування) тощо.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
Відповідно до п. 4.2 договору, правничу допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, Клієнт оплачує в гривнях на підставі рахунку за вартістю, вказаною в Прайс-листі Адвокатського об'єднання.
Відповідно до п. 4.3 договору, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту Адвокатським об'єднанням електронною поштою або поштою чи вручається нарочно. На письмову вимогу клієнта Адвокатське об'єднання може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.
Відповідно до п. 4.6 договору, сума, вказана в рахунках на оплату, є гонораром Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.
Згідно з п. 4.7 договору, в акті, зазначеному в п. 4.3 договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати, та/чи вартість правової допомоги. У цьому випадку сторони керуються умовами акта.
До договору сторони підписали додаток № 1 "Прайс-лист (розмір адвокатського гонорару при юридичному обслуговуванні без фіксованого гонорару)", в якому сторони погодили вартість (тарифи) на відповідні види правової допомоги.
Так, в розділі 6 Прайс-листа визначено тарифи на відповідні види правової допомоги, наданої по справам, що розглядуються в порядку ГПК України.
Пунктами 6.2 Прайс-листа передбачено, що: вартість підготовки позовної заяви (до 5 годин) становить 10 000 грн.
Пунктами 6.8, 6.10 Прайс-листа передбачено, що: участь у суді першої інстанції становить по майновому спору (підготовка позовної заяви обо відзиву на позовну заяву та/або зустрічного позову, підготовка до 3-х необхідних процесуальних документів, участь у 1 підготовчому засіданні, 1 засідання по суті) 25 000,00 грн. + 5% ціни позову; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду) - 5 % від задоволених позовних вимог.
Як вже було зазначено вище, 29.05.2025р., сторонами договору було підписано та скріплено печатками сторін Акт про надання правової допомоги, за умовами якого, Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв наступну правову допомогу: 1) підготовка позовної заяви щодо стягнення основного боргу з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у розмірі 1 801 808,00 грн. по справі №904/1337/25 - 25000,00 грн.; 2) гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі по справі №904/1337/25 (відповідно до п. 6.10 прайс-листа Договору 21/2025 від 17.01.2025р.) 90 090,40 грн..
Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому наданих послуг Клієнт до Адвокатського об'єднання не має (п. 2 Акту).
Договір та Акт підписано адвокатом та клієнтом без зауважень та заперечень.
Не погоджуючись з розміром витрат на професійну правову допомогу, Відповідач у відзиві на позов посилався на те, що враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг позивачу у суді та витрачений ним час, обґрунтованість поданих процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат є доцільність зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 5 000 грн.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд - при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04 ). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18).
Отже, свобода сторін у визначенні розміру на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тобто, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
При цьому, вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи розумність цих витрат.
Дослідивши заяву про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) та документи, на підставі яких Позивачка просила стягнути вказані витрати, врахувавши заперечення Відповідача на заяву Позивача, місцевий господарський суд, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на те, що справа по своїй суті не є складною, зважаючи на ціну позову, характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу для підготовки заяв по суті та заяв у справі, значення справи для сторін, заперечення Відповідача у справі щодо розміру витрат на правничу допомогу, прийнявши до уваги ті обставини, що справа № 904/1337/25 не має публічного інтересу, відсутні складні арифметичні розрахунки під час підготування відповідних заяв, суд першої інстанції дійшов висновку, що пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору, з урахуванням обставин та результату розгляду даної справи, є 20 000,00 грн..
В частині "гонорару успіху", у розмірі 90 090,40 грн. суд першої інстанції вказав, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, тому дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в частині стягнення "гонорару успіху" та знайшов прийнятною сумою до стягнення є 5 000,00 грн..
Апеляційний господарський суд, дослідивши надані Позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, прийнявши до уваги заперечення Відповідача про розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу, та враховуючи предмет спору, всі аспекти і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 25 000 грн. 00 коп. (витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. відповідно до п. 6.8 Додатку №1 (прайс-лист) до Договору № 21/2025 від 17.01.2025 + витрати на професійну правничу допомогу (гонорар відповідно до п. 6.10 Додатку №1 (прайс-лист) до Договору № 21/2025 від 17.01.2025) у розмірі 5 000,00 грн.).
Доводи скарги стосовно додаткового рішення не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, змістом укладених Позивачем та адвокатом договору і акту тощо.
Стосовно заперечень Відповідача, то вони були враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення. Розмір таких витрат було зменшено судом.
Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025р. у справі №904/1337/25 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки Позивачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України “Про судовий збір» не передбачена.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025р. у справі №904/1337/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.10.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус