17.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/653/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі №904/653/25 (суддя Татарчук В.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Фізична особа-підприємець Писаренко Світлана Валентинівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 215462,37грн, з якої: 100000,00грн заборгованості з орендної плати, 100000,00грн компенсації за теплову енергію, 1362,02грн компенсації за електричну енергію, 6083,28грн компенсації за водопостачання, послуги з управління багатоповерховим будинком, витрати на поводження з твердими побутовими відходами, 6616,25грн інфляційних втрат, 1400,82грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення - магазину №01/07-О від 01.06.2023 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням та компенсації за спожиті комунальні та житлово-комунальні послуги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі № 904/653/25 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 215462,37грн, з якої: 100000,00грн заборгованості з орендної плати, 100000,00грн компенсації за теплову енергію, 1362,02грн компенсації за електричну енергію, 6083,28грн компенсації за водопостачання, послуги з управління багатоповерховим будинком, витрати на поводження з твердими побутовими відходами, 6616,25грн інфляційних втрат, 1400,82грн трьох відсотків річних - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" (50036, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Харцизька, буд. 11, прим. 1, ідентифікаційний код 34685334) на користь Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 100000,00грн - заборгованості з орендної плати, 1362,02грн - компенсації за електричну енергію, 6083,28грн - компенсації за водопостачання, послуги з управління багатоповерховим будинком, витрати на поводження з твердими побутовими відходами, 6616,25грн - інфляційних втрат, 1398,34грн - трьох відсотків річних, 1300,07грн - витрат по сплаті судового збору та 2679,35грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Повернуто Фізичній особі-підприємцю Писаренко Світлані Валентинівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 805,84грн, сплачений у складі судового збору в сумі 3231,94грн згідно з квитанцією №2322-2993-3565-2647 від 13.02.2025, про що постановити ухвалу.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" на користь Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни 2,48грн - трьох відсотків річних, 100000,00грн - компенсації за теплову енергію.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором, не надав доказів погашення заборгованості, а отже, вимоги позивача про стягнення 100000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач має право на стягнення як інфляційних втрат, так і трьох відсотків річних. Перевіривши надані розрахунки, суд не виявив порушень щодо інфляційних втрат та визнав обґрунтованими вимоги в розмірі 6616,25 грн, а з урахуванням правильного визначення строків - також частково задовольнив вимогу про стягнення трьох відсотків річних у сумі 1398,34 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 100000,00 грн компенсації за теплову енергію є недоведеною, оскільки позивач надав лише рахунки, які не підтверджують фактичного споживання послуг, а також не надав акту звірки взаєморозрахунків, як це передбачено умовами договору.
Суд визнав правомірними позовні вимоги про стягнення 1362,02 грн за електроенергію та 6083,28 грн за водопостачання й інші комунальні послуги, оскільки відповідач визнав ці суми у запереченнях на відповідь на відзив.
Оцінивши подані докази та врахувавши критерії реальності й розумності витрат, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, як такі, що відповідають складності справи та принципам справедливості.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду, через систему "Електронний суд", Фізична особа-підприємець Писаренко Світлана Валентинівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі № 904/653/25 скасувати частково, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" на користь Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни 99885,20 грн (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 20 коп.) компенсації за теплову енергію та витрат на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 25 000 грн (двадцять п'ять тисяч гривень).
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Щодо відмови у стягненні компенсації за теплову енергію в сумі 100 000,00 грн, апелянт вважає рішення суду першої інстанцій в цій частині незаконним та необґрунтованим, а отже таким, що підлягає скасуванню частково, виходячи з наступного.
Суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, посилаючись на Закон України «Про житлово-комунальні послуги» замість спеціального законодавства, що регулює теплопостачання, зокрема ЗУ «Про теплопостачання», ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також відповідних Правил та Методики. Крім того, суд неправомірно відмовив у задоволенні позову, посилаючись на відсутність Акта звірки взаємних розрахунків, хоча умовами договору такий акт складається лише за потреби, і відповідач не звертався з вимогою його скласти.
По-друге, суд не врахував факт часткового визнання позовних вимог самим Відповідачем у його запереченні на суму 24 885,20 грн заборгованості за теплову енергію.
По-третє, суд неправильно оцінив докази щодо споживання послуги. Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів (претензій, актів-претензій) про те, що він не отримував послугу з теплопостачання або що вона була неналежної якості, а тому його заява про неспоживання, зроблена лише під час розгляду справи, не є доведеною.
По-четверте, суд невірно зарахував платежі Відповідача. Сума в 75 000,00 грн, сплачена Відповідачем за рахунками з реквізитами попереднього договору оренди (№ 01/07-О від 01.07.2020), насправді стосувалася погашення заборгованості за минулий період на виконання Додаткової угоди від 01.04.2023, а не компенсації за спірний період 2024 року. Закінчення строку дії попереднього договору не припинило невиконаних Відповідачем зобов'язань.
Щодо відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі 25 000 грн, апелянт вважає зменшення суми до 5 000,00 грн необґрунтованим. Суд першої інстанції не взяв до уваги фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи (підготовка претензії, позовної заяви, відповіді на відзив, клопотання про приєднання доказів), яка була необхідною для повного та всебічного захисту інтересів Позивача. Відповідно, заявлена сума 25 000 грн є справедливою та співмірною обсягу наданої правової допомоги.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач у відзиві заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.
ТОВ «СЕРВІС №100» заперечує правомірність стягнення компенсації, оскільки послуга фактично не надавалась і Позивач про це знав: Приміщення передавалось в оренду без централізованого опалення (з липня 2020 року), і ФОП Писаренко С.В. була про це обізнана, що підтверджується навіть матеріалами інших судових справ. Отже, відсутність письмових претензій від Орендаря не свідчить про споживання послуги.
Правовідносини регулюються новим договором: З 01 червня 2023 року попередній договір оренди від 01.07.2020 та Додаткова угода до нього втратили чинність. Не можуть одночасно діяти два договори щодо одного приміщення.
Новий договір (п. 3.5) вимагав від Орендодавця (Позивача) виставляти рахунки на компенсацію тепла із роздруківками з особових рахунків постачальника, чого зроблено не було. Компенсація за минулі періоди (п. 3.6) була можлива лише після звірки взаємних розрахунків з постачальником, яку Позивач не ініціювала.
Сплачені Товариством 75 000,00 грн стосувалися заборгованості за старим договором. Використання старих реквізитів було наслідком неуважності працівника, а не визнанням чинності рахунків за припиненим договором. Відтак, ТОВ «СЕРВІС №100» вже сплатило значну суму за неотримані послуги, і відсутні підстави для додаткового стягнення.
Суд першої інстанції правомірно посилався на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки спеціальні Правила прямо відсилають до його статей. Висновок про те, що рахунок на оплату не є первинним документом, є правильним.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу (25 000 грн)
Договори про надання допомоги (з АО «ЮРЕКС») стосуються загальної правової допомоги ФОП Писаренко С.В. і не мають прямого співвідношення до цього конкретного спору. У договорах не визначено порядку обчислення вартості, а платіжні доручення на користь АО «ЮРЕКС» (при тому, що ордер виданий адвокатом Макаровою А.Ф.) не доводять зв'язку витрат саме з цією справою, що свідчить про штучне завищення вартості послуг.
Позивач проігнорував вимоги Орендаря про надання документів для звірки ще на досудовій стадії, хоча мав адвокатський супровід. Такі дії, спрямовані на уникнення досудового врегулювання, призвели до необхідності судового розгляду, що завищило судові витрати (судовий збір та оплату адвоката).
Заявлена сума 25 000 грн є необґрунтовано завищеною та неспівмірною до обсягу фактичних послуг, і суд правомірно керувався практикою ЄСПЛ про розумний розмір відшкодування.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/653/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі №904/653/25 (суддя Татарчук В.О.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
23.05.2025р. матеріали справи № 904/653/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі №904/653/25 (суддя Татарчук В.О.), для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
01.06.2023 між Фізичною особою-підприємцем Писаренко Світланою Валентинівною (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення-магазину №01/07-О (далі - Договір від 01.06.2023).
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 01.06.2023 орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення - магазину вбудоване в перший поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Ракітіна (Ногіна), буд. 9, приміщення 40 загальною площею 226,5м2 (далі - майно, або об'єкт оренди). Орендар зобов'язується прийняти зазначене майно, своєчасно сплачувати орендну плату та повернути майно орендодавцю по закінченню строку оренди.
Згідно з пунктом 1.3 Договору від 01.06.2023 об'єкт оренди буде використовуватися орендарем для потреб здійснення власної господарської діяльності пов'язаної з реалізацією транспортних засобів (розміщення виставочного залу для автомобілів і автосалону). Можливість використання об'єкту оренди за зазначеним в цьому пункті цільовим призначенням гарантує орендодавець.
За змістом пункту 2.1 Договору від 01.06.2023 передача об'єкту оренди загальною площею 226,5м2 в оренду від орендодавця орендарю здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди.
Фактичний стан об'єкту оренди на дату його передачі орендарю та показники приладів обліку ресурсів на цю дату фіксується сторонами договору в акті приймання-передачі об'єкту оренди, який є невід'ємним додатком до цього договору (додаток №1). До акту приймання - передачі об'єкту оренди додаються фотоматеріали, в яких відображається зовнішній вигляд та стан об'єкту оренди та комунікацій об'єкту оренди на дату його передачі орендарю. Фотоматеріали, що додаються до акту приймання-передачі, посвідчуються уповноваженими представниками та печатками орендодавця та орендаря (пункт 2.3 Договору від 01.06.2023).
Відповідно до пункту 2.4 Договору від 01.06.2023 після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний звільнити та передати об'єкт оренди орендодавцю в стані не гіршому за той, в якому орендодавець передав його в оренду, з врахуванням нормального зносу. Дата повернення об'єкту оренди орендодавцю підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди, який підписується сторонами. Такий акт має бути підписаний не пізніше 3-х днів з дня закінчення строку оренди. Всі покращення, зроблені орендарем, які неможливо відокремити від об'єкту оренди без спричинення йому шкоди, після припинення дії цього договору залишаються у власності орендодавця.
Згідно з пунктом 3.1 Договору від 01.06.2023 при укладенні даного договору сторони погодили договір, що протягом строку дії цього договору, визначеного у пункті 6.1 орендна плата визначається сторонами на рівні 10000 (десять тисяч)грн 00коп без ПДВ за об'єкт оренди в цілому. За бажанням орендодавця один раз на рік орендна плата, що підлягає сплаті орендарем може бути переглянута сторонами за наявності об'єктивних причин для її зміни, при цьому перший рік для цілей перегляду орендної плати починає обчислюватися з 01.06.2024.
Стан розрахунків між орендодавцем та орендарем перевіряється шляхом складання та підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків в той час, коли в цьому виникне потреба у будь-якої з сторін договору (пункт 3.4 Договору від 01.06.2023).
За змістом пункту 3.3 Договору від 01.06.2023 орендна плата за цим договором сплачується до 15 числа кожного поточного місяця за поточний місяць.
Пунктом 3.5 Договору від 01.06.2023 передбачено, що орендар компенсує орендодавцю вартість комунальних та житлово-комунальних послуг (водопостачання, електропостачання, вивезення сміття, обслуговування придомової території, постачання теплової енергії) на підставі виставлених орендодавцем рахунків, до яких додаються роздруківки з особових рахунків орендодавця по об'єкту оренди. Орендар компенсує орендодавцю вартість комунальних та житлово-комунальних послуг в строк до 20 числа кожного календарного місяця за попередній місяць. Показання з приладів обліку ресурсів знімаються орендарем в останній день кожного місяця (водопостачання ) та 01 числа кожного місяця (електроенергія) та передаються орендодавцю.
За змістом пункту 3.6 Договору від 01.06.2023 в разі, якщо за наслідками звірки взаємних розрахунків між орендодавцем та організаціями-постачальниками ресурсів буде виявлено заборгованість орендодавця по оплаті вартості таких ресурсів за попередні періоди, в яких об'єкт оренди перебував у користуванні орендаря, орендар зобов'язаний компенсувати орендодавцю таку заборгованість. Загальна сума компенсації вартості теплової енергії в одному місяці оренди за поточний та минулий періоди за домовленістю між орендарем та орендодавцем не може перевищувати 10000(десять тисяч)грн 00коп.
Пунктом 6.1 Договору від 01.06.2023 встановлено, що орендар орендує приміщення з 01.06.2023 до 30.04.2026.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення-магазину (додаток №1) від 01.06.2023 (а.с. 15 том 1) орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення-магазину у чотириповерховій житловій будівлі, шо знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район, вулиця Ракітіна (Ногіна), будинок 9, приміщення 40 загальною площею 226,5м2 (далі - об'єкт оренди).
31.12.2024 сторони уклали додаткову угоду, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили, що з 01.01.2025 вважати договір оренди нежитлового приміщення-магазину №01/07-О від 01.06.2023 таким, що припинив свою дію (а.с. 16 том 1).
Позивач направив на адресу відповідача претензію від 19.12.2024 про сплату заборгованості за період з березня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 207425,50грн (а.с. 18, 19 том 1).
У відповіді за вих.№14/01-1 від 14.01.2025 на претензію від 19.12.2024 відповідач повідомив, що він визнає заборгованість в частині сплати орендної плати у сумі 100000,00грн (а.с. 71-75 том 1). Щодо компенсації вартості комунальних послуг стосовно орендованого приміщення (електроенергія, теплопостачання, утримання будинку та вивезення сміття) просив надати в цій частині детальний акт звірки взаємних розрахунків за період дії договору (червень 2023 року - грудень 2024 року) (а.с. 20 - зворотній аркуш 20).
Відповідно до акту повернення орендодавцю нежитлового приміщення-магазину (додаток №2) від 31.12.2024 (а.с. 17 том 1) орендар передав, а орендодавець прийняв після строкового платного користування на умовах договору оренди нежитлового приміщення-магазину №01/07-0 від 01.06.2023 нежитлове приміщення-магазину у чотириповерховій житловій будівлі, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район, вулиця Ракітіна (Ногіна), будинок 9, приміщення 40 загальною площею 226,5м2 (далі - об'єкт оренди).
Позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення-магазину №01/07-О від 01.06.2023, у останнього виникла заборгованість в загальному розмірі 207445,30грн, з якої: 100000,00грн заборгованості з орендної плати, 100000,00грн компенсації за теплову енергію, 1362,02грн компенсації за електричну енергію, 6083,28грн компенсації за водопостачання, послуги з управління багатоповерховим будинком, витрати на поводження з твердими побутовими відходами.
Також, позивач у зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендних платежів просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 1400,82грн та інфляційні втрати - 6616,25грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 01.06.2023 між Фізичною особою-підприємцем Писаренко Світланою Валентинівною та ТОВ "Сервіс №100" було укладено договір оренди нежитлового приміщення-магазину №01/07-О; 31.12.2024 сторони уклали додаткову угоду, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили, що з 01.01.2025 вважати договір оренди нежитлового приміщення-магазину №01/07-О від 01.06.2023 таким, що припинив свою дію; під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме: 100000,00грн - заборгованості з орендної плати, 1362,02грн - компенсації за електричну енергію, 6083,28грн - компенсації за водопостачання, послуги з управління багатоповерховим будинком, витрати на поводження з твердими побутовими відходами.
Оскільки предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" на користь Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни 99885,20 грн (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 20 коп.) - компенсації за теплову енергію та витрат на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 25 000 грн висновки суду першої інстанції в іншій частині задоволених позовних вимог не переглядаються колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 ГПК України.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 12.03.2025 позивачем було витребувано та надано рахунки-фактури АТ «Криворізька теплоцентраль» за весь опалювальний період 2023- 2024 років та грудень 2024 року. Згідно з зазначеними документами, загальна вартість фактично поставленої теплової енергії за вказаний період до орендованого приміщення становить 99 885,20 грн ( а.с. 113-118, т. 1).
У відповіді на відзив позивач зазначив, що: «…Враховуючи уточнення вартості поставленої теплової енергії згідно з рахунками теплопостачальної організації, просимо суд стягнути компенсацію за теплову енергію у сумі 99 885,20 грн (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 20 коп.), оскільки саме ця сума вартості поставленої теплової енергії документально підтверджена…».
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що предметом позовних вимог є стягнення вартості теплової енергії у сумі 99?885,20 грн, оскільки саме ця сума підтверджується належними та допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини сторін щодо оренди нежитлового приміщення до 01.06.2023 регулювались договором оренди № 01/07-О від 01.07.2020 (далі - Договір від 01.07.2020) та Додатковою угодою до нього від 01.04.2023 (далі - Додаткова угода від 01.04.2023. В подальшому 01.06.2023 сторони уклали новий договір оренди № 01/07-О.
Додатковою угодою від 01.04.2023 до договору оренди нежитлового приміщення - магазину № 01/07-О від 01.07.2020 Сторони узгодили наступне: «Приймаючи до уваги той факт, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року по справі 904/2549/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Орендодавця до АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо зобов'язання останнього припинити нарахування оплати за надання послуг з постачання теплової енергії та скасування заборгованості по оплаті цих послуг щодо нежитлового приміщення 40 в будинку 9 по вул. Ракітіна у м. Кривий Ріг , в тому числі за період , в якому зазначене приміщення перебувало у користуванні Орендаря на підставі Договору ( рішення залишено без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04 квітня 2023 року), сторонами погоджено, що з 01 квітня 2023 р. :
1. Розділ 3 Договору « Орендна плата та інші платежі» доповнити пунктом 3.6. наступного змісту:
3.6. Орендар компенсує Орендодавцю вартість послуг постачання теплової енергії до Об'єкту оренди , які нараховані АТ «Криворізька теплоцентраль» , в тому числі за період , коли приміщення 40 в будинку 9 по вул. Ракітіна у м. Кривий Ріг перебувало у користуванні Орендаря на підставі Договору .
Компенсація вартості послуг постачання теплової енергії здійснюється Орендарем в наступному порядку :
• 4 000 ( чотири тисячі) грн.00 коп. без ПДВ щомісяця в період з квітня по червень 2023 року;
• 7000 ( сім тисяч ) грн. 00 коп. без ПДВ щомісяця в період з липня по вересень 2023 року;
• 10 000 ( десять тисяч ) грн. 00 коп. без ПДВ щомісяця в період з жовтня по грудень 2023 року.
2. Пункт 6.1 Договору вважати викладеним в наступній редакції
6.1. Орендар орендує приміщення з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2023 р.»
Колегія суддів приймає до уваги як обгрунтовані доводи позивача про те, що: «…стверджуємо, що Позивач виставляла рахунки на оплату компенсації з теплової енергії за період з 01.06.2023 по 02.10.2023, а Відповідач свідомо і без помилки оплачував ці рахунки із зазначенням реквізитів попереднього договору оренди, оскільки вказані рахунки виставлялись на виконання зобов'язань Відповідачем за Договором оренди № 01/07-0 від 01.07.2020 та Додатковою угодою до нього від 01.04.2023, які після закінчення дії Договору залишились невиконаними.
З наведеного випливає, що враховувати платежі, здійснені відповідачем на оплату цих рахунків як компенсацію за теплову енергію за період 2023-2024 років підстави відсутні. Отже, наявними у справі доказами не підтверджується, а навпаки спростовується та обставина, що відповідач частково сплатив позивачу компенсацію за теплову енергію у сумі 75 000 грн (сімдесят п'ять тисяч гривень)…».
З матеріалів справи вбачається, що платежі на суму 75 000 грн були здійснені Відповідачем з призначенням: "компенсація вартості теплової енергії згідно договору № 01/07-О від 01.07.2020 року".
За умовами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
За змістом ст. 651 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 по справі №912/335/24 вказав, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання", які згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними. Поняття "строк виконання зобов'язання", "термін виконання зобов'язання" визначені у статті 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За висновком Верховного Суду, наведеним у вказаній постанові, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №910/9072/17.
Колегія суддів виснує, що згідно з приписами цивільного законодавства, зобов'язання за договором, який закінчився, зберігаються до моменту їх фактичного виконання або припинення на інших законних підставах, оскільки закінчення строку дії договору саме по собі не припиняє невиконані зобов'язання сторін. Якщо договір містить умову про те, що зобов'язання припиняються після закінчення строку, це може бути підставою для їх припинення, але в іншому випадку, строк дії договору та його зобов'язання є різними поняттями. Відтак, посилання Відповідача на автоматичне припинення зобов'язань за старим договором оренди є необґрунтованим.
Чинність зобов'язань за договором в попередній редакції (від 01.07.2020) підтверджується Додатковою угодою від 01.04.2023, в якій Сторони прямо узгодили, що Орендар компенсує Орендодавцю вартість послуг "в тому числі за період, коли приміщення... перебувало у користуванні Орендаря" (тобто за минулі періоди).
Доводи Відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що «…Із сторони ТОВ «СЕРВІС№100» оплата рахунків, які виставлялися з реквізитами старого договору оренди , в періоді дії нового договору оренди , було наслідком звичайної неуважності працівника , допущеної в тому числі через недостатню правову грамотність пересічного громадянина в сфері законодавчого регулювання питань укладання, виконання та припинення дії господарських договорів. Оплата рахунків, в змісті якого зазначено поточний період , але старі реквізити, не може служити підставою для визнання правомірності існування таких рахунків щодо договору , який на момент виставлення рахунку був припинений….» спростовуються як умовами Додаткової угоди від 01.04.2023, так і прямим призначенням платежу, який чітко посилався на реквізити старого, але такого, що містив невиконані зобов'язання, договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що платежі на суму 75 000 грн були здійснені на виконання зобов'язань за договором оренди в попередній редакції щодо компенсації за попередні періоди користування та не можуть бути зараховані як погашення поточної заборгованості за теплову енергію, стягнення якої заявлено в межах нового договору оренди (від 01.06.2023) та становить 99 885,20 грн.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що відповідач у запереченнях на відповідь на відзив частково визнав заборгованість за теплопостачання, так згідно тексту: «…У відповіді на відзив представником ФОП Писаренко С.В. надано інформацію, що вартість послуг з постачання теплової енергії за опалювальний період 2023-2024років та за грудень 2024 року згідно виставлених АТ «Криворізька теплоцентраль» рахунків склала 99885 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн.20 коп.
Отже, вважаємо за правомірні вимоги ФОП Писаренко С.В. щодо оплати із сторони ТОВ «СЕРВІС № 100» послуг з постачання теплової енергії в сумі 24885 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 20 коп...».
Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення 100000,00 грн компенсації за теплову енергію суд першої інстанції зазначив наступне: «…Як докази споживання відповідачем теплової енергії позивач надав суду копії рахунків №25750 від 30.11.2023, №29457 від 31.12.2023, №2421 від 31.01.2024, №5972 від 29.02.2024, №9427 від 31.03.2024, №30698 від 31.12.2024 (а.с. 113-118).
Однак, за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 №915/641/19).
Стан розрахунків між орендодавцем та орендарем перевіряється шляхом складання та підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків в той час, коли в цьому виникне потреба у будь-якої з сторін договору (пункт 3.4 договору)
У той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів споживання відповідачем теплової енергії за період березень-грудень 2024 року вартістю 100000,00грн, а також акту звірки взаємних розрахунків, всупереч умовам договору, а тому позовна вимога у цій частині є недоведеною та необґрунтованою...».
Колегія суддів погоджується, що рахунок на оплату не є первинним документом, оскільки не фіксує факт здійснення господарської операції, а лише інформує про її умови та необхідність сплати коштів за договором.
Разом з тим, в контексті правовідносин даної справи, Договором оренди передбачено не продаж послуги позивачем (Орендодавцем) відповідачу (Орендарю), а компенсацію останнім фактично понесених Орендодавцем витрат на теплопостачання (п. 3.5 Договору оренди від 01.06.2023). Рахунки, виставлені позивачем відповідачу, лише інформують про розмір суми, що підлягає компенсації, і не є самостійним доказом на підтвердження факту споживання.
Доказом, що підтверджує факт споживання теплової енергії та її вартість, є рахунки-фактури, які були виставлені самим постачальником послуг (АТ «Криворізька теплоцентраль») Орендодавцю (а.с. 113-118, т. 1).
Доводи відповідача стосовно неналежної якості наданих послуг, зокрема, поставки теплової енергії неналежної якості колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до приписів спеціального законодавства тягар доказування факту ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг покладається на споживача.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Відповідач (ТОВ «СЕРВІС №100») у спірному періоді скористався зазначеним механізмом. Зокрема, Відповідач не надав доказів звернення до Позивача з вимогою про фіксацію факту ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги з постачання теплової енергії. Доводи Відповідача стосовно того, що: «…ТОВ «СЕРВІС №100» неодноразово інформував позивачку, що приміщення не опалюється. З тексту судових рішень Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного суду у Дніпропетровській області стає зрозуміло , що ФОП Писаренко С.В. було відомо , що центрального опалення в приміщенні 40 будинку 9 по вул. Ракітіна у м. Кривий Ріг немає . Відтак, не виникало якоїсь потреби фіксувати повідомлення Орендаря з цього приводу письмово . ФОП Писаренко С.В. з невідомих причин не оформила претензій щодо ненадання послуги з постачання теплової енергії , надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості щодо приміщення 40 в будинку 9 по вул. Ракітіна у місті Кривий Ріг в порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як це передбачено п. 47 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №1622/жб від 01 листопада 2021 року, який , як виявилося із змісту апеляційної скарги, вона уклала з АТ «Криворізька теплоцентраль». ТОВ «СЕРВІС №100» умови цього договору не були відомі і, крім цього, Орендар не був стороною цього договору і, відповідно був позбавлений права і можливості регулювати правовідносини з АТ «Криворізька теплоцентраль» самостійно…» не можуть бути визнані належними доказами у господарському процесі та не замінюють обов'язкової процедури, встановленої законом.
З огляду на викладене, відсутність у матеріалах справи відповідних звернень, претензій (актів-претензій) свідчить про недоведеність Відповідачем факту ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги з постачання теплової енергії.
Щодо відсутності акту звірки взаєморозрахунків, на який послався суд першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.4 Договору, необхідність у його складанні виникає лише за ініціативою однієї зі сторін. Акт звірки не є виключним чи обов'язковим доказом наявності заборгованості, тому його відсутність не впливає на доведеність позовних вимог у цілому, з огляду на наявність у справі інших належних та допустимих доказів, що підтверджують відповідні зобов'язання відповідача.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ФОП Писаренко С.В. у частині стягнення з ТОВ «Сервіс №100» компенсації вартості теплової енергії у розмірі 99885,20 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є :
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене. рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні компенсації за теплову енергію та розподілу судових витрат підлягає скасуванню, а апеляційна скарга у цій частині, відповідно, підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Щодо доводів позивача про неправильне визначення витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів враховує наступне:
В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
У позовній заяві позивач попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00грн.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії ордеру на надання правничої допомоги серії АВ №1183764, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ВН №000994, договору про надання правової допомоги від 11.12.2024, платіжної інструкції №@2PL602194 на суму 4000,00грн, платіжної інструкції №400480 на суму 21000,00грн (а.с. 72-77 том 1).
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.
Відповідно, розподілу підлягає 25 000,00 грн, понесених позивачем на отримання професійної правничої допомоги.
В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Колегія суддів зауважує, що заперечення відповідача проти заявленного розміру витрат на професійну правничу допомогу зводяться виключно до посилань на невчасне подання позову, що відповідно, призвело до збільшення заявленного розміру позовних вимог та цитування норм права, які регламентують порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В свою чергу, підтвердженням отримання позивачем витрат на професійну правничу допомогу є подання позовної заяви (а.с. 1-8) з додатками (а.с. 13-71) та відповіді на відзив (а.с. 108-110) з клопотанням про долучення додаткових доказів і , відповідно, додаткових доказів (а.с. 111-119).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що відповідач у запереченнях на відзив не довів неспіврозмірності, понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контесті об'єму досліджених представником апелянта в суді першої інстанції матеріалів, сформованих на підставі їх заяв по суті, пропорційності заявлених до стягнення позовних вимог - 215 462,37 грн.
При цьому висновки суду першої інстанції, щодо розумності витрат на професійну правничу допомогу в контексті обставин даної справи у розмірі 5000,00грн є передчасними і такими, що не відповідають фактичним обставинам даної справи, встановлених вище судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі, у тому числі, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Щодо справи, яка розглядається, то відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив частково визнані заявлені позовні вимоги, а саме у частині стягнення 100000,00 грн. орендної плати; 1362,02 грн компенсації за електричну енергію, 6083,28грн компенсації за водопостачання, послуги з управління багатоповерховим будинком, витрати на поводження з твердими побутовими відходами, а також 24885,20 грн компенсація вартості теплової енергії (а.с. 135-140, т. 1). При розрахунку суми судового збору за подання позовної заяви, який підлягає поверненню з державного бюджету позивачу на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК, судом першої інстанції не враховано визнану відповідачем частину боргу за теплопостачання у розмірі 24885,20 грн.
Загальна сума частково визнаних відповідачем позовних вимог до розгляду справи по суті складає 132330,50 грн, що становить 61,4% позовних вимог, а тому при застосуванні пропорції визначення судового збору, що підлягає поверненню позивачу, слід враховувати, що він відповідає 1984,4 грн судового збору (із 3231,94 грн. сплачених за подання позовної заяви).
Звідси, з урахуванням визнання позову відповідачем в цій частині вимог, поверненню позивачу із бюджету підлягає сума 992,20 грн. (50% визнаної частини вимог).
Судом першої інстанції наведеного не враховано, відповідно, здійснений неправильний розподіл судових витрат.
Колегія суддів також звертає увагу апелянта, що за розгляд апеляційної скарги, враховуючи її подання через підсистему «Електронний суд», він мав сплатити судовий збір у сумі 3878,32 грн (4847,91 грн х 1,5 х 0,8), оскільки відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Водночас, згідно з платіжною інструкцією №483 від 12.05.2025 Фізична особа-підприємець Писаренко Світлана Валентинівна сплатила 4847,91 грн.
Переплачена сума судового збору може бути повернута судом згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі подання клопотання особою, яка його сплатила.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3878,32 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі №904/653/25 - задовольнити .
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі №904/653/25 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за теплову енергію та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" на користь Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни 99885,20 грн - компенсації за теплову енергію та витрат на професійну допомогу - задовольнити.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" (50036, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Харцизька, буд. 11, прим. 1, ідентифікаційний код 34685334) на користь Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 100000,00грн - заборгованості з орендної плати, 1362,02грн - компенсації за електричну енергію, 6083,28грн - компенсації за водопостачання, послуги з управління багатоповерховим будинком, витрати на поводження з твердими побутовими відходами, 6616,25грн - інфляційних втрат, 1398,34грн - трьох відсотків річних, 99885,20 грн - компенсації за теплову енергію, 2239,74 грн - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 25000,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Повернути Фізичній особі-підприємцю Писаренко Світлані Валентинівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 992,20 грн, сплачений у складі судового збору в сумі 3231,94грн згідно з квитанцією №2322-2993-3565-2647 від 13.02.2025.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" на користь Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни 2,48грн - трьох відсотків річних.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс №100" (50036, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Харцизька, буд. 11, прим. 1, ідентифікаційний код 34685334) на користь Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3878,32 грн - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази по справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв