17 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/1776/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вх.№1781Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 (суддя Г.І. Сальнікова, повний текст складено 28.07.2025) у справі №922/1776/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", м. Харків,
про стягнення 64990,23 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" про стягнення 64990,23 грн., з яких: основний борг у розмірі 48705,01 грн., пеня у розмірі 7550,42 грн., 3% річних у розмірі 1568,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 7165,89 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №6197-ОСББ(23)-32 від 25.09.2023 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості природного газу за період з листопада 2023 р. по квітень 2024 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2025 по справі №92/1776/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" (61038, м. Харків, вул. Івана Камишева, буд. 12, код ЄДРПОУ 36988222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 48705,01 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1815,39 грн.
В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції зазначив наступне:
- враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожитий природний газ, позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 48705,01 грн є обґрунтованою, підтвердженою наявною в матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню;
- щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7550,42 грн., 3% річних у розмірі 1568,91 грн, інфляційні втрати у розмірі 7165,89 грн - вказані нарахування здійснено правильно, разом з тим, відповідач у спірних відносинах з позивачем виступає як колективний споживач, тобто юридична особа, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку, а отже, відповідач є споживачем комунальної послуги, отже, на вказані правовідносини поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206, згідно з якою, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду 13.08.2025 через систему “Електронний суд» з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі № 922/1776/25 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 7550,42 грн, 3% річних у розмірі 1568,91 грн, інфляційних втрат у розмірі 7165,89 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі;
2. Стягнути з Відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
В обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на таке:
- в даному випадку Позивач не надавав, а Відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним Договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні;
- відповідач не є населенням в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»;
- уклавши Договір, Сторони досягли усіх істотних умов Договору та відповідно взяли на себе зобов'язання, визначені умовами Договору, який за своєю суттю не є Договором про надання житлово-комунальних послуг.
Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 14.08.2025 для розгляду справи №922/1776/25 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано з суду першої інстанції матеріали даної справи; відповідачу встановлено строк 15 днів з моменту вручення ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу. З урахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила таке.
25.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №6197-ОСББ(23)-32 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору погоджено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п.п. 1) пункту 4 Положення (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
За умовами пункту 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.
Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 (включно), в кількості 8,497 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях. Постачання природного газу відповідно до даного пункту договору та реєстрація споживача в реєстрі постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється до 31.12.2023 року. Реєстрація споживача в реєстрі постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС з 01.01.2024 року та продовження постачання природного газу здійснюється відповідно до пункту 3.3. договору.
Умовами пункту 3.5. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пункту 4.1. договору ціна на природний газ, який постачається за договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначений в пункті 2.1. договору як обсяг 1 (фіксований) за 10000 куб.м. газу без ПДВ - 6183,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м. Всього ціна газу для обсягу I (фіксований) за 1000 куб.м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн. (п.п. 4.1.1. договору).
Згідно пункту 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3. пункту 3.5. договору.
Пунктом 5.4. договору погоджено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору. Споживач зобов'язаний та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
18.01.2024 між постачальником та споживачем було укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №6197-ОСББ(23)-32 від 25.09.2023 р., відповідно до якої погоджено викласти пункт 3.3. Розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" договору у наступній редакції: "Реєстрація постачальником споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа Оператора ГТС, але не раніше ніж з 01.09.2023 та діє до 15.04.2024. Зупинено дію пункту 5.2. Розділу 5 "Порядок та умови проведення розрахунків" договору.
14.04.2024 між постачальником та споживачем було укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу №6197-ОСББ(23)-32 від 25.09.2023 р., відповідно до якої сторони погодили викласти перший абзац та таблицю пункту 2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" договору в наступній редакції: "Постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 8,13633 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях.
Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, на виконання умов договору позивач в період з листопада 2023 по квітень 2024 передав у власність відповідача природний газ на суму 61705,01 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в розрізі періодів постачання, однак оплату за поставлений природний газ відповідач здійснив лише частково в розмірі 13000,00 грн.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом у даній справі, який було задоволено місцевим господарським судом частково (з наведених вище підстав).
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені у розмірі 7550,42 грн, 3% річних у розмірі 1568,91 грн, інфляційних втрат у розмірі 7165,89 грн. Отже, в даному апеляційному провадженні, у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, оскаржуване рішення переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, у даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Окрім того, відповідно до пункту 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Водночас, оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача, яким є об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, суд першої інстанції обґрунтовано врахував наступне.
Відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
У відповідності до положень статті 13 наведеного закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Таким чином, відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг»), до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Тобто, положеннями абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 встановлено, починаючи з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також визначено категорію осіб, на яких розповсюджується така заборона, а саме: населення (у тому числі населення, що проживає у будинках, де послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані, зокрема на територіях можливих бойових дій відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій).
Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій.
Отже, встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
Апелянт наполягає на тому, що відповідач не є населенням в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»; уклавши Договір, Сторони досягли усіх істотних умов Договору та відповідно взяли на себе зобов'язання, визначені умовами Договору, який за своєю суттю не є Договором про надання житлово-комунальних послуг.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.
Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Отже законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно зі ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Отже, в даному випадку споживач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку в інтересах співвласників уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" договір про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.
За умовами пункту 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.
При цьому, зазначена в Договорі між сторонами мета отримання природного газу не впливає на вищенаведений статусу відповідача та не надає йому ознак виробника теплової енергії та постачальника послуг з опалення та гарячої води населенню, оскільки відповідач в силу свого статусу не перебуває в договірних відносинах з мешканцями квартир (населенням), а все майно багатоквартирних будниках, за змістом Закону, знаходиться в спільній власності власників квартир, а не відповідача.
Природний газ, який постачається позивачем відповідачу, використовується саме для надання послуг для потреб опалення та гарячого водопостачання мешканцям будинку (населення), а саме безпосереднім побутовим споживачам, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами виникли правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду про те, що договір постачання природного газу направлений саме на постачання теплової енергії для побутових споживачів, тобто на надання комунальних послуг таким споживачам.
Апелянтом також не надано суду жодних належних і допустимих в розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, але й суб'єктами господарювання.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.
Відповідно, на правовідносини сторін щодо стягнення спірних нарахувань на суму основного боргу поширюється вищевказана заборона, встановлена Кабінетом Міністрів України. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді рішення суду в даній справі (в оскаржуваній частині) та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі №922/1776/25 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 7550,42 грн, 3% річних у розмірі 1568,91 грн, інфляційних втрат у розмірі 7165,89 грн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.10.2025.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя В.С. Хачатрян