17 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 913/140/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Россолов В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.1669Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 04.07.2025 (суддя Косенко Т.В., повний текст складено 04.07.2025) у справі №913/140/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м.Київ,
до Сєвєродонецького фахового коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф'єва, м.Сіверськодонецьк Луганської області,
про стягнення 65 158,94 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецького фахового коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф'єва про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 24.11.2021 №11-1197/21-БО-Т за поставлений у лютому 2022 року природний газ у сумі 38 521,14 грн., пені за період з 18.01.2022 по 15.10.2022 у сумі 8 151,46 грн., 3% річних за період з 18.01.2022 по 31.01.2025 у сумі 3 421,62 грн., інфляційних за період з травня 2022 року по березень 2025 року у сумі 15 064,72 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.07.2025, ухваленим без повідомлення (виклику) представників сторін, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Сєвєродонецького фахового коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф'єва задоволено частково. Стягнуто з Сєвєродонецького фахового коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф'єва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» заборгованість у сумі 38 521,14 грн., пеню в сумі 4 075,73 грн., 3% річних у сумі 3 421,62 грн., інфляційні в сумі 15 064,72 грн., судовий збір у сумі 2 422,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив наступне:
- позивачем доведено факт споживання у спірний період відповідачем природного газу на загальну суму 38 521,14 грн; заборгованість у вказаному розмірі відповідач не сплатив;
- доводи відповідача стосовно наявності форс-мажорних обставин та посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 судом відхилені, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин для виконання договору від 24.11.2021 №11-1197/21-БО-Т, як і не надано доказів повідомлення позивача у відповідності до умов п.10.3 договору про їх настання
- у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, на підставі п.7.2 договору, позивач нарахував пеню в сумі 8 151,46 грн за період з 18.01.2022 по 15.10.2022, однак враховуючи, що розмір штрафних санкцій становить 21,16% суми основної заборгованості, а також з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як бюджетної установи, а також враховуючи окупацію території України (м. Сіверськодонецьк), внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність відповідача є об'єктивно неможливою, суд вважає необхідним при вирішенні цього спору застосувати свої дискреційні повноваження і керуючись внутрішнім переконанням, матеріалами справи, статусом сторін зменшити розмір пені на 50%;
- щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 18.01.2022 по 31.01.2025 у сумі 3 421,62 грн, інфляційних втрат за період з травня 2022 року по березень 2025 року в сумі 15 064,72 грн, наданий позивачем розрахунок є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Не погодившись із цим рішенням, Сєвєродонецький фаховий коледж культури і мистецтв імені Сергія Прокоф'єва через підсистему “Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 04.07.2025 у справі №913/140/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити «позовні вимоги скаржника». Судові витрати за подання позовної заяви віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на користь скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Через підсистему “Електронний суд» 24.07.2025 від відповідача отримано заяву (вх.9093) про долучення до апеляційної скарги квитанції №4064463 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги стороні у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: привести апеляційну скаргу у відповідність до вимог п.2 ч.2 ст.258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.; уточнити вимоги апеляційної скарги, докази надіслання відповідних уточнень на адресу іншої сторони надати суду. Витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/140/25.
05.08.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Через підсистему “Електронний суд» 07.08.2025 від Сєвєродонецького фахового коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф'єва на виконання вимог ухвали від 29.07.2025 отримано виправлену (уточнену) апеляційну скаргу (вх.9568; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якої скаржник просить: скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 04.07.2025 у справі №913/140/25 та прийняти постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до скаржника; судові витрати за подання позовної заяви віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на користь скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне:
- до моменту надходження ухвали Господарського суду Луганської області про відкриття провадження у справі від 05 травня 2025 року за № 913/140/25 керівництву скаржника не було відомо про наявність та суму заборгованості за спожитий природний газ у лютому 2022 року за договором постачання природного газу від 24.11.2021 № 11-1197/21-БО-Т (далі - Договір), адже до цього часу до скаржника не надходило від Позивача жодних листів, актів наданих послуг, рахунків на оплату спожитого природного газу або будь-яких інших повідомлень про наявність вказаної вище заборгованості, хоча такою інформацією позивач володів, але свідомо та умисно не вживав впродовж тривалого часу (понад 36 місяців) заходи щодо належного повідомлення скаржника про наявність заборгованості та не направляв для підписання оригінали акту приймання-передачі за лютий 2022 року, що на думку апелянта, свідчить про недобросовісне користування правом та має розцінюватися як поведінка, спрямована на створення умов для необґрунтованого нарахування неустойки;
- юридичною адресою скаржника є територія Сіверськодонецької міської територіальної громади, яка згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786 (із змінами), віднесена до території України тимчасово окупованої російською федерацією; установу скаржника власними силами колективу було релоковано на підконтрольну українській владі територію, де по сьогоднішній день остання функціонує, однак організаційно-розпорядчі, фінансові та інші документи, що зберігались на матеріальних носіях, втрачені в результаті критичних пошкоджень будівлі скаржника; достовірно провести звірку даних було неможливо, отримати чи передати інформацію в інформаційній платформі - електронній платформі в мережі Інтернет було неможливо з тієї ж причини;
- у зв'язку з неотриманням підписаних рахунку за спожитий природний газ та акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року, станом на липень 2025 року в органах Державної казначейської служби України відсутні зобов'язання щодо сплати Скаржником заборгованості за поставлений природний газ, оскільки умови Договору пов'язують визначення моменту оплати в розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України з наявністю акту приймання-передачі газу, який має бути складений саме позивачем; застосування передбаченого умовами Договору "механізму" подолання відсутності підписаного Скаржником акту приймання-передачі можливе лише у випадку, коли оригінал акту приймання-передачі був направлений позивачем скаржнику на підпис, але не підписаний ним у встановлений строк, і не може тлумачитися як спосіб звільнення позивача від обов'язку своєчасно скласти та оформити первинний документ для підтвердження господарської операції з передачі газу у власність скаржника у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що є законною та достатньою підставою для проведення грошових розрахунків, отже, позивач припустився прострочення кредитора; така поведінка виключає настання прострочення з боку боржника та, відповідно, правові підстави для нарахування неустойки (пеня, 3% річних, інфляційні втрати), передбаченої умовами Договору та ст.ст. 530, 611 та 625 ЦК України;
- розміри пені у сумі 8 151,46 грн, 3% річних у сумі 3 421,62 грн та інфляційних втрат в сумі 15 064,72 грн є необґрунтовано завищеними.
Апелянтом також надано платіжну інструкцію №105 від 06.08.2025 на суму 3633,60 грн. на доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Також 07.08.2025 від скаржника через підсистему “Електронний суд» отримано заяву (вх.9670) про долучення до матеріалів справи квитанції №4182536 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС щодо підтвердження надсилання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг».
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Попкова Д.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.08.2025, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Луганської області від 04.07.2025 у справі №913/140/25. Встановлено строк по 02.09.2025 (включно) для подання: відзиву на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншій стороні; заяв та/або клопотань (за наявності), що пов'язані з розглядом апеляційної скарги, із доказами надіслання їх копій іншій стороні. У вказаній ухвалі суд також зазначив, що оскільки ціна позову у справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та спір не є таким, що не може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюватиметься за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Позивач, належним чином повідомлений про відкриття цього апеляційного провадження (копію ухвали суду від 12.08.2025 отримано ним в електронному кабінеті у системі «Електронний суд» 13.08.2022), відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Заяв та клопотань після відкриття апеляційного провадження від сторін до суду також не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Між ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та СФККМ ім.Сергія Прокоф'єва (споживач) було укладено договір постачання природного газу №11-1197/21-БО-Т від 24.11.2021 (далі - договір), за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1 договору).
Умовами п.2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 31 тис. куб. м, із зазначенням щомісячних обсягів (які, зокрема, за лютий 2022 року складають 3 тис. куб. м).
Відповідно до п.3.5 договору, приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп.3.5.1 п.3.5 договору).
Відповідно до пп.3.5.2 п.3.5 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Згідно з пп.3.5.3 п.3.5 договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
За умовами пп.3.5.4 п.3.5 договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до пп.3.5.1 п.3.5 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
У п.4.1 договору сторони визначили, що ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу за цим договором становить 16 554,00 грн.
Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору.
За умовами п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 13.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, на виконання вказаних умов договору позивач протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 144 152,03 грн. Відповідач оплатив поставлений у листопаді 2021 року - січні 2022 року природний газ у сумі 105 629,89 грн.
Водночас відповідачем не було здійснено оплати за спожитий в лютому 2022 року газ на суму 38521,14 грн.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з позовом у цій справі.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, відповідач зазначав, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу 38 521,14 грн є обґрунтованими та визнаються відповідачем повністю, але водночас заперечував проти стягнення нарахувань на вказану заборгованість, посилаючись на те, що до відповідача не надходило жодних актів наданих послуг, рахунків на оплату спожитого природного газу або повідомлень про наявність вказаної вище заборгованості - у зв'язку з чим просив суд першої інстанції відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Оскаржуваним рішенням господарського суду в цій справі позов було частково задоволено (з наведених вище підстав).
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цій справі переглядається Східним апеляційним господарським судом в апеляційному порядку у відповідності до приписів вищевказаної процесуальної норми, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Судова колегія враховує наступне.
Предметом позову в даній справі є вимога постачальника про стягнення зі споживача коштів за отриманий природний газ згідно з укладеним між сторонами договором постачання природного газу.
Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також обов'язкові умови, встановлені актами цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом апеляційної скарги, заявник не заперечує факту отримання СФККМ ім.Сергія Прокоф'єва природного газу в лютому 2022 року на суму 38 521,14 грн.
Згідно з укладеним між сторонами договором, оплата отриманого природного газу є обов'язком споживача.
В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що цей обов'язок обумовлений виключно отриманням споживачем від постачальника актів приймання-передачі природного газу, тому, на думку заявника, неотримання таких актів свідчить про відсутність підстав для здійснення оплати.
Проте, як уже зазначалося, сторонами в пп.3.5.2 п.3.5 договору передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника - тобто, підготовку постачальником актів приймання-передачі, своєю чергою, обумовлено необхідністю вчинення споживачем певних дій, а саме, надісланням постачальникові акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, такого акту. укладеного на підставі даних комерційного вузла обліку споживача за лютий 2022 року відповідач позивачеві не надіслав, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме через указані порушення СФККМ ім.Сергія Прокоф'єва умов договору відсутні складені між сторонами оригінали актів приймання-передачі природного газу.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що можливість складення постачальником акту приймання-передачі природного газу не узалежнена від відомостей про дані лічильників споживача, адже за змістом договору належним і незалежним джерелом відомостей, доступних позивачу, є остаточні алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС.
Проте, на думку колегії суддів, зазначені доводи не спростовують тих обставин, що саме споживачем не було виконано свій договірний обов'язок з надання постачальникові даних для підготовки актів приймання-передачі природного газу.
Заявник скарги також стверджує, що застосування передбаченого умовами договору "механізму" подолання відсутності підписаного скаржником акту приймання-передачі можливе лише у випадку, коли оригінал акту приймання-передачі був направлений позивачем скаржнику на підпис, але не підписаний ним у встановлений строк, і не може тлумачитися як спосіб звільнення позивача від обов'язку своєчасно скласти та оформити первинний документ для підтвердження господарської операції з передачі газу у власність скаржника у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Стосовно наведених тверджень колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту пп.3.5.4 п.3.5 договору вбачається, що ними дійсно встановлено відповідний порядок визначення об'єму спожитого газу у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту (що передбачає обставини зі складення направлення такого акту постачальником).
Разом з тим, договором окремо передбачено ситуацію, коли акт приймання-передачі взагалі відсутній. А саме, згідно з п.5.1 договору, у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору.
Тобто зі змісту умов договору в їх системному взаємозв'язку вбачається, що у будь-якому випадку - як у разі неповернення споживачем постачальникові складеного останнім акту приймання-передачі, так і у разі відсутності такого акту (без конкретизації обставин, що призвели до такої відсутності) - розрахунок обсягу та вартості газу здійснюється у спосіб, визначений у пп.3.5.4 п.3.5 договору: обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно врахував при вирішенні спору вищенаведені положення договору, тоді як заперечення апелянта ґрунтуються на їх довільному тлумаченні.
Окрім того, вказуючи на те, що за змістом договору належним і незалежним джерелом відомостей, доступних позивачу, є остаточні алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, апелянт не враховує ті обставини, що відповідні відомості були доступні також і СФККМ ім.Сергія Прокоф'єва як споживачеві природного газу, який мав доступ до даних інформаційної платформи, зокрема, і про обсяг спожитого ним природного газу - про що обґрунтовано, із посиланням на відповідні норми Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, посилання апелянта на знищення документації у зв'язку з руйнуванням будівлі коледжу на окупованій території, та, відповідно, на відсутність можливості здійснити звірення даних - колегія суддів не вважає переконливими доводами, оскільки відповідачем не доведено неможливості вчинення після релокації коледжу (тобто з 14.04.2022) таких дій як визначення обсягу спожитого природного газу у зазначений вище спосіб, звернення до позивача з метою встановлення цього обсягу тощо.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що, виходячи з вищенаведених умов договору та чинного законодавства, не підписання акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року в даному випадку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити переданий йому товар. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.06.2025 у справі №913/438/24, в якій зазначено, що відсутність акту приймання-передачі товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.
Отже, за неспростованих обставин щодо отримання відповідачем від позивача у лютому 2022 року природного газу на суму 38 521,14 грн, відсутність актів приймання-передачі газу не може бути визнана підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити фактично отриманий газ, тому місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.
Колегія суддів додатково враховує, що в суді першої інстанції відповідач визнавав обґрунтованими вимоги щодо стягнення основної суми боргу 38 521,14 грн (заперечуючи лише проти стягнення здійснених позивачем нарахувань).
Однак в апеляційній скарзі, не наводячи контррозрахунків та мотивованих заперечень щодо факту отримання природного газу та визначення розміру оплати, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На думку колегії суддів, відповідне свідчить про суперечливість та непереконливість правової позиції відповідача.
Заперечуючи проти стягнення сум пені, відсотків річних та інфляційних, відповідач стверджує про наявність прострочення кредитора, зазначаючи, що позивач, володіючи інформацією про наявність вказаної вище заборгованості, свідомо та умисно не вживав впродовж тривалого часу (понад 36 місяців) заходи щодо належного повідомлення скаржника про наявність заборгованості та не направляв для підписання оригінали акту приймання-передачі за лютий 2022 року.
Стосовно вказаних доводів, колегія зазначає, що вищенаведене не свідчить про наявність прострочення кредитора (як стверджує апелянт), оскільки у розумінні ч. 1 ст. 613 ЦК України, на яку посилається заявник скарги, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Однак у цьому випадку відповідачем не доведено неможливості виконання ним свого обов'язку з оплати отриманого природного газу навіть за відсутності надісланих позивачем актів приймання-передачі - оскільки, як було встановлено вище, договором передбачено такий випадок та встановлено відповідний механізм з розрахунку обсягу та вартості природного газу.
Колегія суддів також зазначає, що виходячи з вимог п.6 ст.3 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності, а також, враховуючи, що оплата за отриманий газ є зобов'язанням споживача згідно з договором та вищенаведеними вимогами ст. 714 ЦК України, відповідач, після переміщення з тимчасово окупованої території, не був позбавлений права та можливості уточнити стан розрахунків з позивачем за газ та отримати інформацію про розмір заборгованості (про який, за твердженням відповідача, він дізнався лише після звернення ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до суду з позовом у даній справі).
Однак доказів вчинення таких дій відповідач суду першої та апеляційної інстанції не надав.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
На підставі вищенаведених норм закону та умов договору, позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 8 151,46 грн (яку було зменшено оскаржуваним рішенням на 50%), 3% річних у сумі 3 421,62 грн та інфляційних втрат в сумі 15 064,72 грн.
Відповідач, не наводячи в апеляційній скарзі заперечень щодо періодів нарахування та арифметичної правильності визначення цих сум, водночас стверджує, що вони є необґрунтовано завищеними.
Проте, як було встановлено вище, надавши оцінку складним обставинам, у яких опинився відповідач, місцевий господарський суд використав свої дискреційні повноваження, передбачені, зокрема, ч.3 ст.551 ЦК України, щодо зменшення розміру неустойки на 50%. На думку колегії суддів, відповідне узгоджується з обставинами справи, нормами чинного законодавства та враховує інтереси обох сторін.
Стосовно відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів, із розумінням ставлячись до обставин, на які посилається апелянт, водночас зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом. Інфляційні втрати входять до складу основного боргу, а чинне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг, тому не може бути зменшено розмір або звільнено від сплати інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.09.2025 у справі № 916/574/15-г).
Отже, враховуючи, що в даній справі позивач заявив до стягнення проценти річних у встановленому законом розмірі (3%) і що розрахунок сум процентів річних та інфляційних втрат є правильним - колегія суддів не вбачає підстав для повної або часткової відмови в позовних вимогах у цій частині.
Тобто апелянтом не наведено переконливих доводів в обґрунтування вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду та про відмову в позові.
Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, враховуючи, що доводи апеляційної скарги у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 04.07.2025 у справі №913/140/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 17.10.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя В.В. Россолов