ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"17" жовтня 2025 р. Справа № 924/296/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Маціщук А.В.
суддя Мельник О.В.
при розгляді апеляційної скарги заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.05.2025
(постановлену у м. Хмельницькому)
у справі № 924/296/25 (суддя Яроцький А.М.)
за позовом заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Груп"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про витребування земельної ділянки
Заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Груп" про витребування земельної ділянки.
Позов обґрунтований тим, що спірна земельна ділянка за відсутності волі її власника - територіальної громади села Олешин (на теперішній час Хмельницької міської територіальної громади) в приватну власність ОСОБА_1 , який в подальшому відчужив її Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Груп".
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 05.05.2025 повернув позовну заяву без розгляду.
Така ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалою від 28.03.2025 відкрив провадження у справі №924/296/25, а в подальшому ухвалою від 24.04.2025 позовну заяву залишено без руху, надано прокурору строк у 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків. Встановлено прокурору спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- надання суду оцінки (експертно-грошової оцінки) земельної ділянки з кадастровим номером 6825085100:07:003:1013 площею 1,5 га, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви;
- надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок Господарського суду Хмельницької області грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровим номером 6825085100:07:003:1013 площею 1,5 га, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Суд встановив, що 29.04.2024 на адресу суду першої інстанції від заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького надійшли письмові пояснення та заява про зміну предмету позову у справі №924/296/25.
Проте суд вказав, що в межах наданого судом строку для усунення недоліків позовної заяви - до 30.04.2025 та станом на 05.05.2025 докази усунення недоліків вказаних в ухвалі суду від 24.04.2025 заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького не подав.
У зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений строк суд дійшов висновку про повернення позовної заяви заступника керівника Окружної прокуратури м. Хмельницького з доданими документами на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовом до суду діяла редакція статті 164 ГПК України, яка визначала перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Позовна заява прокурора на час направлення до суду відповідала вимогам, викладеним у цій статті.
Водночас, залишаючи позовну заяву без руху, суд зазначив, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", яким ст. 164 ГПК України доповнено частиною 6 такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В законодавстві України, в тому числі у Законі України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" відсутні норми, які вказують на те, що частина шоста статті 164 ГПК України має зворотну дію в часі.
Окрім того, відповідно до ухвали суду від 28.03.2025 відкрито провадження у справі із зазначенням про те, що позовна заява відповідає всім вимогам Господарського процесуального кодексу України, а 24.04.2025 суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності подання додаткових документів у справі, залишивши позовну заяву без руху, для усунення недоліків шляхом надання до суду експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, чинної на дату подання позовної заяви та доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Хмельницької області грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровим номером 6825085100:07:003:1013 площею 1,5 га.
Суд порушив норми процесуального права, зокрема п.п. З, 10 ч.2 ст. 182 ГПК України, та безпідставно не вирішив заяву прокурора про зміну предмету позову та не прийняв до уваги письмові пояснення у вказаній справі №924/296/25.
За наведеного прокурор вважає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції, всупереч ст. 236 ГПК України, не є законною та обґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального, та матеріального права, а відтак наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Груп", в якому просив витребувати у відповідача на користь позивача земельну ділянку із кадастровим номером 6825085100:07:003:1013 площею 1,5 га (т 1, а. с. 1-172; т. 2, а. с. 1-82).
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 28.03.2025 відкрив провадження у справі №924/296/25, яку визначив розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Призначив підготовче засідання на 10:00 год. 24.04.2025. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, прокурору та позивачу - строк для подання відповідей на відзив, третій особі - строк для подачі пояснень щодо позову та відзиву (т. 2, а. с. 86-87).
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 24.04.2025 позовну заяву залишив без руху надавши прокурору строк у 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків. Встановив прокурору спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання суду оцінки (експертно-грошової оцінки) земельної ділянки з кадастровим номером 6825085100:07:003:1013 площею 1,5 га, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви; надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок Господарського суду Хмельницької області грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровим номером 6825085100:07:003:1013 площею 1,5 га, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Суд також вказав реквізити для сплати коштів (т. 2, а. с. 98-99).
Така ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", згідно з яким внесено зміни у ст.ст. 261, 388, 390, 391 ЦК України, ст.ст. 164, 174, 177, 185, 265 ГПК України та ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Суд зазначив, що згідно зі змістом Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача":
- статтю 164 ГПК України доповнено частиною 6 такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
- частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму".
У п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 5 статті 390 ЦК України, якою доповнено відповідну статтю Цивільного кодексу України Законом 4292-ІХ, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Суд першої інстанції вказав, що прокурором до позовної заяви не додано експертно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6825085100:07:003:1013, площею 1,5 га, здійсненої в порядку, визначеному законом та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Таким чином, оскільки на дату відкриття провадження у справі №924/296/25 встановленої законодавством вимоги щодо необхідності подання документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не було передбачено, однак Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" визначено зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху та надання прокурору п'ятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, чинної на дату подання позовної заяви та доказів внесення на депозитний рахунок Господарського суду Хмельницької області грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровий номер 6825085100:07:003:1013 площею 1,5 га, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
29.04.2025 до суду першої інстанції надійшла заява прокурора про зміну предмету позову у справі №924/296/25, відповідно до якої прокурор просив розглядати позовні вимоги про:
- усунення перешкод власнику Хмельницької міської територіальної громади в особі Хмельницької міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 6825085100:07:003:1013 площею 1,5 га;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Груп" на земельну ділянку кадастровий номер 6825085100:07:003:1013, припинивши право приватної власності на неї;
- зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Груп" повернути на користь Хмельницької міської територіальної громади в особі Хмельницької міської ради земельну ділянку кадастровий номер 6825085100:07:003:1013 площею 1,5 га (т. 2, а. с. 102-113).
Також, 29.04.2025 до суду першої інстанції від прокурора надійшли пояснення на ухвалу від 24.04.2025, в яких прокурор вказував, що ним подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позовні вимоги змінені та способом захисту є усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, а відповідно правовою підставою позову не є ст. ст. 387, 388 ЦК України. Просив врахувати заяву про зміну предмету позову, письмові пояснення та продовжити судовий розгляд (т. 2, а. с. 126-128).
Як зазначено вище, Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 05.05.2025 повернув позовну заяву без розгляду.
Апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд зазначеного судового рішення, вказує таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно зі ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 10.09.2025 передано справу №922/2555/21 за позовом виконувача обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до відповідачів: 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень.
Предметом касаційного перегляду у справі №922/2555/21 є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу місцевого суду про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позовна заява прокурора не відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172, 173 ГПК України, та прокурор не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Залишаючи позов прокурора без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".
Абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4292-ІХ внесено зміни до ГПК України, зокрема, до статей 164, 174 ГПК України.
Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму".
Законом №4292-ІХ також доповнено статтю 390 ЦК України частиною п'ятою наступного змісту:
"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд ухвалює рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, ухвалюючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Разом з цим, Верховний Суд зазначив, що з матеріалів справи №922/2555/21 вбачається, що прокурор звернувся з позовом до суду 24.06.2021, провадження у справі відкрито ухвалою суду від 19.07.2021. У даній справі прокурор також звернувся з позовом до суду 21.02.2020, а ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23.08.2023 передано справу №675/401/20 до Господарського суду Хмельницької області. Тобто, станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовами діяла попередня редакція статті 164 ГПК України, в якій частина шоста була відсутня.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважала за необхідне передати справу №922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему, яка може бути сформульована так:
1) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції до позовів, поданих з дотриманням вимог статті 164 ГПК України у редакції, чинній станом на дату звернення з відповідним позовом до суду, з урахуванням того, що вказана стаття є нормою процесуального права?
2) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі прийняття судом справи до свого провадження після її направлення Верховним Судом на новий розгляд у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна?
3) у разі, коли з позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади звертається Прокурор як самостійний позивач:
- яким чином має діяти прокурор, виконуючи вимоги частини шостої статті 164 ГПК України про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак Прокурор не є власником спірного об'єкта?
- Законом № 4292-ІХ передбачено компенсацію добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тому чи має саме Прокурор як самостійний позивач, а не вищевказані органи, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог частини шостої статті 164 ГПК України?
4) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 ЦК України (у недобросовісного набувача)?
5) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача не органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором, а державним підприємством, установою, організацією тощо, які є володільцем спірного майна на праві оперативного управління або господарського відання?
Колегією суддів Верховного Суду у справі №922/2555/21 встановлено, що в судах усіх інстанцій господарської юрисдикції перебуває велика кількість аналогічних справ про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади за позовами прокурорів, які звернулися до суду як самостійні позивачі, та такі справи прийняті судами до провадження після їх направлення Верховним Судом на новий розгляд.
Зазначене підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, але не виключно справи № 922/459/22, № 922/395/22, №922/2896/20, № 922/3562/21, №922/1076/22, № 922/488/22, № 906/233/25.
Таким чином, на думку Верховного Суду, наявний кількісний критерій для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Щодо якісного критерію, то колегія суддів звертає увагу на те, що від вирішення правової проблеми, яка стосується зворотної дії у часі положень частини шостої статті 164 ГПК України, залежатиме правильність розгляду таких видів спорів, а також сприятиме формування однозначної практики судів з цього питання, зокрема, щодо порядку застосування вимог частини шостої статті 164 ГПК України при зверненні прокурорів в інтересах держави з позовними заявами про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади - у разі подання таких позовів до набрання чинності Законом № 4292-ІХ.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україн - це, перш за все, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрям, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Оскільки у цьому випадку наявні якісний та кількісний критерії для визначення виключної проблеми і вона має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому у значній кількості судових спорів Верховний Суд вважав за необхідне з власної ініціативи передати справу №922/2555/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відзначає про відсутність єдиної правозастосовчої судової практики у справах з подібними позовними вимогами.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд, з метою дотримання принципу єдності судової практики (забезпечення якої покладено на Верховний Суд нормою статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів") дійшов висновку, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід зупинити до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21 (з перегляду судового рішення у подібних правовідносинах), у зв'язку з чим апеляційне провадження у цій справі підлягає зупиненню на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21 з метою недопущення порушення процесуальних строків та досягнення єдності судової практики.
Також, суд бере до уваги, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п. 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
В той же час, згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №910/4293/22 зазначив, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 270, 281 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Зупинити провадження у справі №924/296/24 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
4 Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.