ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 жовтня 2025 року Справа № 902/707/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Юрчук М.І. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
позивача - Пясецький Д.М.
відповідача - Потапенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2025 у справі №902/707/25 (повний текст складено 26.08.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг"
до: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці
про стягнення 425 115,88 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.08.2025 у справі №902/707/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" "Нафтогаз Трейдинг" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці про стягнення заборгованості в розмірі 425 115,88 грн задоволено частково.
Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" "Нафтогаз Трейдинг" кошти в розмірі 406 651,44 грн, в тому числі: основний борг в розмірі 396 629,22 грн, пені в розмірі 2 051,61 грн, три проценти річних 2 021,17 грн, інфляційні втрати 5 949,44 грн.
Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" "Нафтогаз Трейдинг" витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 101,39 грн.
Вказане рішення мотивоване, зокрема, тим, що наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 90 % від правомірно заявленої позивачем суми пені.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" звернулося до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2025 у справі № 902/707/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 18 464,44 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Стягнути з Відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору;
- матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо. У зв'язку з чим, суд не міг дослідити майновий стан відповідача та об'єктивно вирішити питання про зменшення пені;
- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;
- неприбутковість відповідача, його бюджетне фінансування не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності;
- зменшивши пеню на 90%, фактично місцевим господарським судом було знівельоване саме значення пені та недотримано баланс інтересів сторін;
- позивач не повинен був доводити збитки для стягнення з відповідача неустойки, що передбачена умовами Договору.
23.09.2025 матеріали справи №902/707/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2025 у справі №902/707/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "14" жовтня 2025 р. об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 10.10.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
03.10.2025 на адресу суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2025 у справі №902/707/25 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" - без задоволення.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
Судом встановленою, що 10.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" "Нафтогаз Трейдинг" та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниці укладено Договір № 01-7339/24-БО-Т постачання природного газу (далі за текстом - "Договір постачання") (а.с. 12-17 т.1).
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачання Постачальник зобов'язується поставити Cпоживачеві природний газ (далі також газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно пункту 2.1. Договору постачання Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу з вересня 2024 року по 31.12.2024 включно), в кількості 150,00000 тис. куб. метрів (сто п'ятдесят тисяч куб. м), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб. м.):
Розрахунковий період: вересень 2024. Замовлений обсяг, тис. куб. м - 8,00000
Розрахунковий період: жовтень 2024. Замовлений обсяг, тис. куб. м - 25,00000
Розрахунковий період: листопад 2024. Замовлений обсяг, тис. куб. м - 50,00000
Розрахунковий період: грудень 2024. Замовлений обсяг, тис. куб. м - 67,00000
Всього: 150,00000.
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (підпункту 2.1.1. Договору постачання).
За умовами пункту 2.4. Договору постачання Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (пункту 3.1. Договору постачання).
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункту 3.5. Договору постачання).
В пункті 4.1. Договору постачання сторони встановили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Відповідно до пункту 4.3. Договору постачання загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 2069 236,25 грн, крім того ПДВ - 413 847,25 грн, разом з ПДВ - 2 483 083,50 грн (два мільйони чотириста вісімдесят три тисячі вісімдесят три грн 50 коп.).
Згідно пункту 5.1. Договору постачання, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
За умовами пункту 5.3. Споживач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
Відповідно до підпункту "2)" пункту 6.2. Споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим Договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом внесення змін до Договору (підписанням додаткової угоди).
За умовами підпункту "3)" пункту 6.2. Договору постачання споживач зобов'язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі перевищення обсягів використання газу, зазначених в пункті 2.1 цього Договору, без їх коригування додатковою угодою.
В пункті 7.2. Договору постачання сторони визначили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 13.1. Договору постачання даний Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31.12.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
На виконання зобов'язання за Договором постачання позивач поставив відповідачу 173,95991 тис. куб. м. на загальну суму 2 879 712,72 грн. з ПДВ, в тому числі:
- у вересні 2024 року - 8,53708 тис. куб. м. на загальну суму 141 321,86 грн, з ПДВ;
- в жовтні 2024 року - 29,94026 тис. куб. м. на загальну суму 495 627,68 грн, з ПДВ;
- у листопаді 2024 року - 61,26511 тис. куб. м. на загальну суму 1 014 175,72 грн, з ПДВ;
- в грудні 2024 року 74,21746 грн. на загальну суму 1 228' 587,46 грн. з ПДВ.
Вказане підтверджується Актами приймання-передачі природного газу за вересень 2024 року від 11.10.2024 (а.с. 6 т.1), за жовтень 2024 року від 12.11.2024 (а.с.6 т.1), за листопад 2024 року від 12.12.2024 (а.с.7 т.1), за грудень 2024 року від 13.01.2025 (а.с. 7 т.1).
Оплата за поставлений природний газ було здійснено Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниці на суму 2 483 083,50 грн, в тому числі за поставлений газ:
- у вересні 2024 року на суму 141 321,86 грн;
- в жовтні 2024 року на суму 495 627,68 грн;
- у листопаді 2024 року на суму 1 014 175,72 грн;
- в грудні 2024 року 831 958,24 грн.
На підтвердження оплати за відповідачем за поставлений газ позивачем надано реєстр документів від 21.04.2025 (а.с.10, 11 т.1).
Заперечуючи проти позову Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниці зазначає, що акт приймання-передачі природного газу за грудень 2024 року, з якого стало зрозуміло про перевищення загальної суми договору на 396' 629,22 грн підписано лише 13 січня 2025 року, тобто наступного календарного року.
На переконання відповідача, оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниці є бюджетною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету України, то з врахуванням приписів статті 3, частини першої та другої статті 23, пункту 20 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України заборгованість в розмірі 396 629,22 грн відшкодувати було неможливо, оскільки вона перевищує загальну вартість договору та відповідно на неї відсутнє фінансування від розпорядників вищого рівня.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як зазначалося вище, скаржник просить рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2025 у справі № 902/707/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 18 464,44 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Загальний розмір пені заявлений до стягненням позивачем становить 20 516,05 грн.
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною третьою статті 551 ЦК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Застосоване у статті 551 ЦК словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).
У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
Визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Суд виходить з того, що при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є постійними у правозастосуванні, що підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду.
Зокрема, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду, тобто у межах судового розсуду.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права, зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила:
"213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».
Крім того, у пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу та зазначила, зокрема: "зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення".
Судом у цій справі взято до уваги те, що позивачем не наведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов'язань відповідачем, а також те, що покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність.
Також, проаналізувавши всі фактичні обставини з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд апеляційної інстанції не встановив, що відповідач діяв недобросовісно у спірних правовідносинах.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору.
Суд звертає увагу, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін, вважає підстави для зменшення пені на 90% достатніми.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про зменшення розміру пені на 90%.
Заперечення апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2025 у справі №902/707/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2025 у справі №902/707/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2025 у справі №902/707/25 - без змін.
2. Справу №902/707/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "16" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Розізнана І.В.