Житомирський апеляційний суд
Справа №293/504/25 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й.
Номер провадження №33/4805/913/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
16 жовтня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Перегуди А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Перегуди Анатолія Павловича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, що становить 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 27 квітня 2025 року о 09:55:00 в с-щі Черняхів по вул. Житомирська, 17, керував автомобілем Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820 та в медичному закладі відмовився на нагрудний портативний відеореєстратор, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Перегуда А.П., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що в матеріалах справи відсутні докази правомірності зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останній не відмовлявся від проходження огляду у встановленому законом порядку, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, в направленні міститься недостовірна інформація, відеозапис не є безперервним. На думку захисника, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що під час ухвалення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був присутнім, а копію постанови отримав лише 23.06.2025.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Перегуди А.П., які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення від 27.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 27 квітня 2025 року о 09:55:00 в с-щі Черняхів по вул. Житомирська, 17, керував автомобілем Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820 та в медичному закладі відмовився на нагрудний портативний відеореєстратор, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився (а.с. 2); акті огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с. 3); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4); постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4593317 від 27.04.2025 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 8); відеозаписом обставин події (а.с. 11).
Слід зауважити, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та надав пояснення «вчора вживав алкоголь».
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що в матеріалах справи відсутні докази правомірності зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, із відеозапису відеореєстратора службового авто та нагрудної камери поліцейського убачається, що зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням Правил дорожнього руху, зокрема, під час зміни направку руху він не ввімкнув показник повороту, чим порушив п. 9.2.б.ПДР, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності та не викликало жодних заперечень з його боку.
Як убачається з відеозапису, вказане правопорушення ОСОБА_1 визнав особисто, зокрема, не заперечував відомостей постанов серії ЕНА №4593317 від 27.04.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення в сумі 340 грн, за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 8), за що особисто поставив підпис. В даному випадку, після зупинки автомобіля ОСОБА_1 , йому було надані відповідні пояснення щодо мотивів зупинки, та повідомлено про наявність ознак алкогольного сп'яніння, а тому подальші дії водія регламентуються нормами п. 2.5 ПДР та не знаходяться у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля.
Тобто, уповноваженими особами зупинено транспортний засіб на підставі вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» за порушення ПДР, а тому доводи в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Крім того, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що чути запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, тобто виявив ознаки алкогольного сп'яніння. Окрім того, ОСОБА_1 пояснив «вживав вчора». Тобто, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в протоколі про адміністративне правопорушення та висловлені особі.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, про що і вноситься запис у протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Зазначені поліцейськими в протоколі ознаки сп'яніння не повинні підтверджуватися або доводитися матеріалами справи, оскільки огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у встановленому законом порядку, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, не заслуговують на увагу, оскільки як убачається із відеозапису ОСОБА_1 уповноважені особи запропонували пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, керманич беззаперечно та без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Також, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, останній також відмовився. Також були роз'яснені наслідки, що настануть у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а тому доводи скарги в частині щодо провокації та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду судом не приймаються, як не підтверджені доказами.
Факт відсутності та наявності в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння та внесення до нього інформації не спростовує винності ОСОБА_1 , який відмовився від огляду на стан сп'яніння і така відмова була беззаперечною.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам та які не мають ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи і який відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції надано належну оцінку факту щодо безперервності відеозапису на предмет його належності та достатності для встановлення обставин справи.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Перегуди Анатолія Павловича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь