Справа № 161/6004/25 Головуючий у 1 інстанції: Смокович М. В.
Провадження № 22-ц/802/1090/25 Доповідач: Киця С. I.
14 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою її представником Бордюженко Еллою Ростиславівною, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2025 року,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (ТзОВ "ФК "Фінтраст Капітал") в квітні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4483158 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до якого сума кредиту складає 4000,00 грн (п. 1.2 Кредитного договору); строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів; детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (13.03.2025) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до Договору. ОСОБА_1 пройшла реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна». Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач в ІТС обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, інформацією зазначеною в ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору, з нею було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог ч. ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «78873», після чого відповідач отримала кредит в сумі 4000 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_1 . 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. У період часу з 19.03.2024 по 25.10.2024 відповідачем не здійснено оплати на рахунок первісного кредитора по тілу кредиту та відсотках. ТОВ «Лінеура Україна» нараховано проценти за вказаний період в сумі 22100 грн. Заборгованість відповідача по Кредитному договору № 4483158 перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не сплачена і становить 40000 грн в т.ч.: сума кредиту - 4000 грн, сума процентів за користування кредитом - 22100 грн, 13900 грн - нараховані проценти за 139 календарних днів за стандартною процентною ставкою у період з 26.10.2024 по 13.03.2025, яку позивач і просить стягнути на свою користь з відповідача, а також судовий збір та витрати на правову допомогу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4483158 від 19.03.2024 в сумі 40 000,00 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 4000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 через представника адвоката Бордюженко Е.Р. подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, винесеним у результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування» доповнена Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року частиною 5, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. З урахуванням змін до Закону України “Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24.12.2023, відсотки з 19.03.2024 по 22.04.2024 (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватись в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5%, з 23.04.2024 по 20.08.2024 (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5%, а з 21.08.2024 по 13.03.2025 - в розмірі процентної ставки не більше 1%, а із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти за користування кредитом нараховані первісним кредитором за процентною ставкою 2,5% за період з 19.03.2024 по 25.10.2024 включно. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір відповідно до Закону України “Про електронну комерцію». Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками. На підтвердження своїх вимог позивачем надано розрахунок заборгованості. Перерахування кредитних коштів здійснено на банківську картку відповідача, вказану в заяві на отримання кредиту. Позивачем заявлено клопотання в суді першої інстанції про витребування доказів, яке суд задовольнив і в матеріалах справи наявна відповідь банку. Пунктом 1.4.2. договору, передбачена знижена процентна ставка 0,01 % в день, яка застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до встановлено строку, зазначеного в п. 1.4.2 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Станом на дату укладення Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 строк дії кредитного договору від 19.03.2024 не закінчився, а тому в межах строку дії кредитного договору позивач у період з 26.10.2024 по 13.03.2025 (139 календарних днів) здійснив нарахування процентів за стандартною ставкою у сумі 13900,00 грн (4000 грн х 2,5% = 100,00 грн х 139 календарних дні = 13900,00 грн). Проценти за неправомірне користування чужими коштами - це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання своїх зобов'язань, порядок нарахування яких врегульований ст. 625 ЦК України (3% річних). Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін; стягнути витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000,00 грн.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний Договір № 4483158 про надання споживчого кредиту, який укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог ч. ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «78873».
Згідно умов кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 4000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору (п.п. 1.2., 1.3. Кредитного договору).
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 .
Факт отримання відповідачем коштів підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 23.06.2025, відповідно до якого 19.03.2024 на картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 було здійснено переказ коштів у розмірі 4000 грн та не заперечується відповідачем.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ “Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За ч. 1, ч. 12 ст. 11 ЗУ “Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частина 1 ст. 12 ЗУ “Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
До ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу № 25/10/2024Ф від 25.10.2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 4483158 у розмірі 40000 грн, в т.ч.: сума кредиту - 4000 грн, сума процентів за користування кредитом 22100 грн, штрафні санкції - 2000 грн, 13900 грн - нараховані проценти за 139 календарних днів за стандартною процентною ставкою у період з 26.10.2024 року по 13.03.2025 року.
Стороною відповідача в апеляційній скарзі наведено свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на дату укладення кредитного договору) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування (ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Аналогічні за змістом норми містяться і в чинній редакції Закону України «Про споживче кредитування».
Стаття 8 Закону України “Про споживче кредитування» доповнена Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року частиною 5, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір укладено 19.03.2024, вищевказаний закон набрав чинності 24.12.2023, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, знає та керується діючим законодавством в сфері послуг, які ним надаються, не повинен ставити позичальника, який є слабшою стороною у цих правовідносинах, у завідомо негативне становище.
З урахуванням змін до Закону України “Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24.12.2023, відсотки з 19.03.2024 по 22.04.2024 (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватись в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5%, з 23.04.2024 по 20.08.2024 (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5%, а з 21.08.2024 по 13.03.2025 - в розмірі процентної ставки не більше 1%.
Відтак, нараховані ТОВ «Лінеура Україна» та заявлені до стягнення позивачем проценти за користування кредитом підлягають зменшенню за період з 23.04.2024 по 25.10.2024 і загальний розмір заборгованості має становити 17340,00 грн з яких 4000,00 грн - основна заборгованість, 13340,00 грн - заборгованість за відсотками згідно наступного розрахунку: - 4000,00 грн х за період з 19.03.2024 по 22.04.2024 (35 днів) х 2,5% = 3500,00 грн; - 4000,00 грн х за період з 23.04.2024 (120 днів) х 1,5% = 7200,00 грн; 4000,00 грн х за період з 21.08.2024 по 25.10.2024 (66 днів) х 1% = 2640,00 грн. Нараховані позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» проценти за користування кредитом за період з 26.10.2024 по 13.03.2025 також підлягають зменшенню та становлять 5560,00 грн згідно наступного розрахунку: 4000,00 грн х 139 днів х 1% = 5560,00 грн.
На підставі викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 22900,00 грн з яких 4000,00 грн - основна заборгованість, 18900,00 грн - заборгованість за відсотками. Саме цей розмір заборгованості визнається відповідачем.
За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції задовольняє позов на 57,25%, відповідно перегляду підлягає і розмір стягнених судових витрат судом першої інстанції. Стягненню з відповідача в користь позивача підлягає 1386,82 грн судового збору та 2290,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем за подачу апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн судового збору. Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволено частково, то стягненню з позивача в користь відповідача підлягає 1553,36 грн (42,75%) судового збору.
За ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Тому стягненню з позивача в користь відповідача підлягає 166,54 грн судового збору (1553,36 грн - 1386,82 грн).
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача в користь позивача 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача було надано копію договору № 07/07-2022 від 07.07.2022 про надання правової допомоги, звіт про надання правової допомоги від 26.09.2025 в якому вказано такі види допомоги: правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу по справі ОСОБА_1 ; подання відзиву, а також зазначено кількість годин - 4 години, вартість - 8000,00 грн. Також надано платіжну інструкцію про сплату 8000,00 грн та копії свідоцтва про зайняття адвокатською діяльність і ордера на надання правничої допомоги.
На думку суду, витрати позивача на правничу допомогу адвоката в сумі 8000 грн. є неспівмірними з предметом позову та складністю справи. Враховуючи наведене, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1000 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2025 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 22900,00 грн (двадцять дві тисячі дев'ятсот гривень 00 копійок) заборгованості за кредитним договором № 4483158 від 19 березня 2024 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , з яких 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) - основна заборгованість, 18900,00 грн (вісімнадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок) - заборгованість за відсотками.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" в користь відповідача ОСОБА_1 166,54 грн (сто шістдесят шість гривень 54 копійки) судового збору.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 2290,00 грн (дві тисячі двісті дев'яносто гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя
Судді