Справа №760/14297/24 2/760/3114/25
14 липня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зобов'язання вчинити дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить: визнати факт, що вона з ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 01 січня 2013 року по 27 жовтня 2022 року; зобов'язати відповідача сплатити нараховані кошти, що підлягали б виплаті безвісно зниклому ОСОБА_2 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 2013 року вона разом з ОСОБА_2 проживали без реєстрації шлюбу у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_2 був мобілізований на військову службу 30 травня 2022 року, а 27 жовтня 2022 року о 14-20 год. він зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області.
По день його зникнення вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет і спільні витрати.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає себе членом сім'ї військовослужбовця, який зник безвісти, тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу їй необхідне для реалізації права на отримання виплати щомісячного грошового забезпечення, що нараховувалось ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, звернулася до суду з цим позовом та просила його задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
26 червня 2024 року ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 30 жовтня 2024 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову в частині встановлення факту проживання позивача та зниклого безвісти ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Водночас, щодо вирішення другої вимоги покладався на розсуд суду.
Ухвалою суду від 03 липня 2025 року закрито провадження по справі в частині вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України сплатити нараховані кошти, що підлягали б виплаті безвісно зниклому ОСОБА_2 .
Вислухавши позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом установлено, що ОСОБА_2 в період з 09 серпня 2022 року по 27 жовтня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України перебуваючи у м. Бахмут Донецької області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 31 січня 2024 року № 1/30/3-141 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.
Відповідно до сповіщення сім'ї від 02 листопада 2022 року № 44/02.11, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14-20 год. в ході бою за північно-східну околицю н.п. Бахмут Донецької обл, під час обстрілу ворожої артилерії ОСОБА_2 зник безвісти.
Викладене також підтверджується висновком службового розслідування по факту 7- ох безвісно відсутніх військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 під час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ від 27 грудня 2022 року.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначає про те, що починаючи з 2013 року вона з ОСОБА_2 проживали як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу до дня його зникнення безвісти, у зв'язку з чим, вона має право на отримання щомісячного грошового забезпечення, яке нараховувалося військовослужбовцю ОСОБА_2 як член його сім'ї, однак без встановлення факту спільного проживання судовим рішенням вона не зможе довести своє право на отримання зазначених грошових коштів.
У статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» зазначено, що близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Частиною шостою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20) та постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № справа № 178/90/18-ц (провадження № 61-12353св20).
Так, факт спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності спільного бюджету та спільного відпочинку ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підтверджується наступним.
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом посилалась на те, що починаючи з 2013 року вона та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як подружжя без реєстрації шлюбу у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй.
Згідно з копіями листів, що надходили на ім'я ОСОБА_2 , вони надсилалися йому за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, зі змісту вироку Оболонського районного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, яким ОСОБА_2 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, вбачається, що він фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 та перебував з ОСОБА_1 у цивільному шлюбі.
Відповідно до листа індивідуального вивчення особистості військовослужбовця ОСОБА_2 у графі «сімейний стан (дівчина-адреса), діти, № телефонів)» ним зазначено у якості дружини ОСОБА_1 .
З листа бесід з військовослужбовцем вбачається, що в ньому міститься запис про дружину ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Відповідно до заяви позивача від 13 серпня 2021 року на ім'я директора ЗДО № 2, нею було повідомлено, що її дитину - ОСОБА_3 має право забирати із закладу дошкільної освіти ОСОБА_2 (батько).
Згідно з актом, складеним 15 листопада 2022 року мешканцями житлового будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 з 2013 року не був зареєстрованим, але проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім того, факт спільного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_2 , підтверджується фотокартками спільного відпочинку, сімейних зустрічей та зустрічей з друзями, а також копіями квитків на потяг.
Також, допитані судом в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили викладені позивачем обставини.
Зокрема, свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що є сусідом позивача, неодноразово бачив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вони жили як подружжя, ОСОБА_9 допомагав їй з дітьми. Проживали разом більше 10 років як подружжя, старша дитина позивача називала ОСОБА_9 батьком.
Свідок ОСОБА_5 зазначила суду, що вона подруга позивача та хрещена її старшої дитини. Їй відомо, що позивач та ОСОБА_2 жили разом як сім'я з 2012 року після закінчення університету, вона неодноразово бувала у них вдома, разом з ними їздила на відпочинок та вона сприймала їх як подружжя.
Свідок ОСОБА_6 зазначила суду, що вона є керівником дошкільного закладу, який відвідувала старша дочка позивача. Повідомила, що ОСОБА_2 приймав участь у вихованні дитини, забирав її з садочка, приходив разом з позивачем на батьківські збори. Вони сприймались як пара.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що є тіткою ОСОБА_2 , з позивачем знайома дуже давно, оскільки вона з ОСОБА_9 навчались в одній школі, а потім в одній академії. Сприймає її як дружину племінника. Вони почали проживати разом з 2013 року по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_9 зазначав її в усіх документах як дружину. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вели спільне господарство та побут, мали спільні витрати на продукти харчування, одяг, разом відпочивали, приходили на сімейні свята.
Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, спільного бюджету, спільного відпочинку, спільних друзів та ведення спільного господарства.
Виходячи з предмету спору та норм чинного законодавства, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами спору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2013 року по 27 жовтня 2022 року підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач, не надав доказів на спростування обставин, викладених позивачем та не заперечував проти задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім'єю.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і їх задоволення.
З огляду на викладене, керуючись статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, статтею 3 СК України, статтями 15,16, 1216, 1217, 1258, 1264 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який 27 жовтня 2022 року зник безвісті, в період з 01 січня 2013 року і по день зникнення його безвісті 27 жовтня 2022 року.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Л. М. Ішуніна