Справа №760/27472/25
1-кс/760/12151/25
09 жовтня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, клопотання слідчого СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , на підставі матеріалів досудового розслідування № 12024100090000786, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одружений, ФОП, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України, -
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні СВ Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12024100090000786, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначив, що з 24.02.2022 згідно Указів Президента України, у зв'язку з військовою агресією рф проти України на території України було введено та продовжено воєнний стан.
ОСОБА_5 , у 2021, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, за допомогою попередньо налаштованого комп'ютерного програмного забезпечення «SimСlient», електронно-обчислювальних машин - комп'ютерів, SIM-банків та SIM-карт постачальників послуг мобільного зв'язку, підключених в єдину всесвітню мережу Інтернет, за відповідну плату вирішив надавати в оренду російському онлайн-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з ІР-адресою НОМЕР_1 , що розміщена в м. Сан-Франциско США, віртуальні мобільні номери телефонів.
Таким чином, в ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу електронних комунікаційних мереж мобільних операторів з метою отримання прибутку.
Так, ОСОБА_5 , у невстановленому місці, дату та час, однак не пізніше 21.08.2024, придбав 3 SIM-банку з функцією зміни ІМЕІ (International Mobile Equipment Identity - міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання) на 32, 32 та 17 плат розширення (кожна з яких має індивідуальний ІМЕІ) для сім-карт оператора мобільного зв'язку з можливістю їх «гарячої» заміни. Після цього, ОСОБА_5 через месенджер «Telegram» зв'язався із невстановленою особою, яка являється адміністратором російського онлайн-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та виявив бажання співпрацювати з ними, повідомивши про наявність у нього SIM-банків з функцією зміни ІМЕІ на 32, 32 та 17 плат розширення, на що невстановлена особа погодилась і повідомила ОСОБА_5 , що йому потрібно створити свій кабінет та електронну адресу для роботи із ним, а також налаштувати вказане обладнання та надіслала в чат детальну інструкцію.
З метою унеможливлення блокування його діяльності операторами мобільного зв'язку та приховання своєї діяльності, ОСОБА_5 повинен був здійснювати систематичну заміну сім-карт в SIM-банках та підміну міжнародних ідентифікаторів мобільного обладнання (ІМЕІ) в платах розширення для сім-карт.
Крім цього, ОСОБА_5 повинен був поміщувати сім-карти мобільного операторів стільникового зв'язку в SIM-банки та за допомогою програмного забезпечення «SimСlient» здійснювати налаштування надходження отриманих даних від оператора мобільного зв'язку на сервера російського онлайн-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
На виконання наданих інструкцій російського онлайн-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_5 , використовуючи ноутбук DEEL Latitude 5590, твердотільним накопичувачем марки «SanDisk», об'ємом 128 Gb, у невстановлений досудовим розслідуванням час, на веб-ресурсі «ІНФОРМАЦІЯ_2» створив свій особистий кабінет з використанням поштової скриньки, назва якої невідома, для подальшої роботи.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу електронних комунікаційних мереж, та на виконання наданих інструкцій для роботи з російським онлайн-сервісом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_5 , на ноутбуці умисно встановили програмне забезпечення «SimСlient», під'єднав до них SIM-банки з функцією зміни ІМЕІ на 32, 32 та 17 плат розширення, підключив до мережі Інтернет, та за допомогою WI-FI роутера «HUAWEI», у період часу з 23.03.2021 по 14.01.2023, розпочав роботу з російським онлайн-сервісом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_3 , не маючи при цьому дозволу компаній ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна», «YEZZZ.UA» на використання ідентифікаційних телекомунікаційних карток з присвоєним унікальним абонентським номером (сім-карток) в телекомунікаційному обладнанні (такі як SIM-банк), чим порушили п. 13 ч. 36 Правил.
Крім того, ОСОБА_5 періодично здійснював придбання сім-карток українських мобільних операторів ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна», «YEZZZ.UA» та в подальшому забезпечував їх своєчасну заміну в SIM-банках для функціонування так званої «ботоферми», котру за матеріальну вигоду надавали у користування російському онлайн-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який здає в оренду віртуальні мобільні ідентифікатори для реєстрації облікових записів, у тому числі фейкових, на різноманітних Інтернет-платформах, соціальних мережах для негативного впливу на інформаційний простір, як регіону так і держави загалом.
При цьому, ОСОБА_5 знав та усвідомлював, що своїми діями він здійснює незаконне втручання в роботу телекомунікаційних мереж, що порушує встановлений порядок маршрутизації.
Пунктом 3 Правил передбачено, що несанкціонованим втручанням в роботу та/або використання телекомунікаційних мереж є зокрема дії, що зафіксовані актом про порушення правил надання і отримання телекомунікаційних послуг і призвели до витоку, втрати, підробки, блокування, перекручення чи знищення інформації.
Згідно висновку телекомунікаційної експертизи встановлено, що функціональним призначенням наданих на дослідження SIM-банків з 32, 32 та 17 плат розширення є здійснення керування значною кількістю сім-карт з їх можливістю «гарячої» заміни та автоматичної зміни/підміни ІМЕІ.
Також, згідно відповіді Державного підприємства «Українського державного центру радіочастот», внаслідок використання вищезазначеного обладнання, відбулось несанкціоноване втручання в роботу телекомунікаційних мереж загального користування України, регулювання якого здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку, заміна ІМЕІ є перекрученням (підробкою) інформації про кінцевого абонента та його обладнання, а отримання інформації особам, які перебувають на тимчасово окупованій території України, рф, рб та інших країн, та яка їм не належить є витоком інформації. Відповідно до нормативних документів Європейського інституту телекомунікаційних стандартів (ETSI), IMEI - це унікальний номер, який присвоюється кожному мобільному пристрою окремо. Тобто, кожен мобільний термінал (телекомунікаційне обладнання, яке має GSM модуль) може мати лише один унікальний ІМЕІ.
Таким чином, підміна ІМЕІ є перекрученням (підробкою) інформації про кінцевого абонента та його обладнання, а отримання інформації серверами, які знаходяться поза межами України, свідчить про доступ до неї фізичних та/або юридичних осіб, що не мають права доступу до неї та є витоком інформації.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_5 , російський онлайн-сервіс «ІНФОРМАЦІЯ_2» отримав можливість здобувати інформацію, підробляти її, блокувати, спотворювати процес обробки інформації, тобто негативно впливати на інформаційний простір та заподіювати шкоду інформаційній безпеці України.
01.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України.
У клопотанні слідчий зазначає, що підставами підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення є зібрані в кримінальному провадженні докази, а саме: протоколами допиту свідків від 07.06.2024, 21.08.2024, 20.05.2025, протоколом обшуку від 21.08.2024, висновком експерта №КСЕ-19/120-24/10688 від 15.10.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Крім того, обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначив, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, санкція за скоєння якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Разом з тим, слідчий вказує на те, що відносно ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та які вказують на те, що підозрюваний буде: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, достовірно усвідомлюючи факт завдання матеріальної шкоди, яка не була відшкодована, може переховуватись від органу досудового розслідування, може вчинити інший злочин, вказують встановлені фактичні обставини кримінального провадження, а також те, що вплив на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними наданих показань становить склад окремого кримінального правопорушення, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
При цьому, слідчий вказує, що більш м'які запобіжні заходи, застосовані до ОСОБА_5 , призведуть до продовження його злочинної діяльності та наддадуть змогу останньому переховуватись від органів досудового розслідування, а також впливати на хід проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладені у ньому обставини та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та просив відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність обґрунтованої підозри, необґрунтованість та відсутність ризиків, на які слідчий та прокурор посилаються.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Встановлено, що СВ Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12024100090000786, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України.
Також, встановлено, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України, тобто у несанкціонованому втручанню в роботу електронних комунікаційних мереж, що призвело до витоку та підробки інформації, спотворення процесу обробки інформації, вчинене під час воєнного стану.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в матеріалах, доданих до клопотання, вислухавши пояснення самого підозрюваного, його захисника, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Тобто у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора та слідчого, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрювану з певним злочином, на даному етапі хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Разом з тим, частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов'язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов'язаний з'ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому, одного лише посилання на можливість протидії підозрюваним досудовому розслідуванню є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою.
Крім того, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження перебування особи під вартою, тому, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо тримання під вартою не відповідатимуть вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, оскільки в іншому випадку нівелюються вимога про дотримання законності у сфері обмеження права на свободу у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід враховувати вимоги ст. 5 Конвенції, зокрема правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.
Отже, суд зобов'язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України, загальною підставою для тримання під вартою. Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі»).
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя приймає до уваги існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, згідно яких підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду та на запобігання яких покликані запобіжні заходи.
Однак, не знайшли у судовому засіданні свого підтвердження ризик щодо вчинення іншого кримінального правопорушення, який обґрунтований у клопотанні посиланням на існування можливості вчинення даних дій підозрюваним у майбутньому, без наведення буд-яких вагомих для суду доказів.
У зв'язку із зазначеним, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим у клопотанні не наведено та прокурором у судовому засіданні належним чином не обґрунтовано підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, такий як застава з покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків, цілком зможе запобігти встановленим ризикам.
Разом з цим, прокурор не довів під час розгляду клопотання, що застосування інших запобіжних заходів буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Тому, слідчий суддя, надавши оцінку поясненням учасників судового розгляду та матеріалам, що містяться разом з клопотанням, взявши до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме: наявність обґрунтованої підозри, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, матеріальне становище та стан його здоров'я, його соціальні зв'язки, приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню, а для підозрюваного достатнім буде застосувати запобіжний захід у виді застави.
Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що в силу норм ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, та достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
Відповідно до положень частини 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно частини 6 статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Зважаючи на доцільність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі процесуальні обв'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з м. Конотоп Сумської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
При цьому, покладення на підозрюваного зазначених вище процесуальних обов'язків, з урахуванням обраного запобіжного заходу у виді застави забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та забезпечить запобігання спробам визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину чи належної процесуальної поведінки в іншому кримінальному провадженні, слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст.131, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 206, 395 КПК України, -
Клопотання - задовольнити частково.
У застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжній захід у виді застави, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: Банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089, Код ЄДРПОУ 26268059, та надати документ, що це підтверджує до Солом'янського районного суду міста Києва.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з м. Конотоп Сумської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2-х місячний строк дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_5 не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом'янську окружну прокуратуру м. Києва.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1