СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/13845/25
пр. № 2/759/6300/25
17 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря судових засідань Олійник Н.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно починаючи з 19 червня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач та малолітня дитина проживають разом, що не заперечується сторонами, відповідач не надає допомоги, у зв'язку з чим звернулась до суду з вказаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та справу передано судді (а.с. 14-15).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 17).
Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверти повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 19,21).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та відповідача народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.01.2024 року.
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно статті 84 СК України, право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч.3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 201/2097/17 (провадження № 61-26230 ск 18) визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 487/5798/20 (провадження № 61-13023св21) тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв'язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 182 СК України, зокрема, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідач не надав доказів, які б свідчили про абсолютну неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивача до досягнення їх спільною малолітньою дитиною трирічного віку.
Доведеність батьківства відповідача стосовно народженої від нього позивачкою дитини породжує обов'язок останнього з її утримання, а також з утримання матері дитини, в тому числі з огляду на те, що вона не має самостійного доходу та потребує матеріальної допомоги.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини, вважає можливим вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно починаючи з 19 червня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору 1211,20 грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладено та керуючись ст.ст.7, 9, 11, 12, 13, 133, 137, 141, 263, 264, 265, 274, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно починаючи з 19 червня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок на користь держави Україна.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Інформація про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Текст рішення складено 17.10.2025.
Суддя Ю. О. Твердохліб