СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/6549/25
ун. № 759/23841/25
16 жовтня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42024110000000344 від 04.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,-
До Святошинського районного суду міста Києва 09.10.2025 надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42024110000000344 від 04.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
В обґрунтування свого клопотання заявник зазначає, що Київською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42024110000000344 від 04.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання владою та службовим становищем посадовими особами Новосілківської сільської ради Вишгородського району під час передачі у приватну власність земель водного фонду під виглядом земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2024 у справі №759/24706/24 було накладено арешт на земельні ділянки, які розташовані в с. Новосілки Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними, а також будівництва на них об'єктів нерухомості як їх власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, у т.ч. на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0213 та 3221886400:36:118:0215, які належать на праві власності ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 17.09.2021 придбала земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0213, 3221886400:36:118:0215 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, які були нотаріально посвідчені, тобто є добросовісним набувачем. Первинна державна реєстрація вказаних земельних ділянок відбулася ще 06.06.2013, про що містяться відомості у відповідному державному реєстрі.
Заявник вважає, що необхідність у застосуванні такого заходу на даний час вже відпала, відсутні підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право володіння, користування та розпорядження її земельними ділянками, тому просить скасувати накладений арешт.
Заявник, представник заявника у судове засідання не з'явились. Представник заявника просив проводити розгляд без їх участі та задовольнити клопотання з викладених у ньому підстав.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Надійслав до суду заяву про відкладення розгляду клопотання, проте належного обґрунтування причин своєї відсутності та доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки суду не надав, в зв'язку з чим слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання за його відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання та додатки до нього, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2024 у справі №759/24706/24 було накладено арешт на земельні ділянки, які розташовані в с. Новосілки Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними, а також будівництва на них об'єктів нерухомості як їх власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, у тому числі на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0213 та 3221886400:36:118:0215, які належать на праві власності ОСОБА_3 .
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказане майно накладався з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч. 1-3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на таке майно.
Крім того, матеріали провадження, на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту свідчать, що на тому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, також те, що у подальшому застосуванні даного заходу забезпечення відпала потреба, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває більше року, за період часу якого жодній особі не було повідомлено про підозру, продовження дії арешту не є співрозмірним завданням даного кримінального провадження і створює значні перешкоди у реалізації права власності, а при розгляді клопотання про скасування арешту прокурором не надано фактичних даних та доказів, відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42024110000000344 від 04.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 26.11.2024 у справі №759/24706/24, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:0213 та 3221886400:36:118:0215, які розташовані в с. Новосілки Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на праві власності належать ОСОБА_3 .
Скасувати заборону відчуження, розпорядження та користування ними, а також будівництва на них об'єктів нерухомості як їх власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1