СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1561/25
пр. № 2-а/759/97/25
03 квітня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
10.01.2025 адвокат Мазуркевич М.А., який представляє інтереси позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, в якому просить скасувати постанову №2274 від 21.11.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Даний позов обґрунтовано тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 №2274 від 21.11.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 25 500 грн. 00 коп.
Позивач та його представник вважають таку постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на пропуск строку уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 на складення протоколу, враховуючи приписи ст. 38 КУпАП (позивачу інкримінується вчинення діяння 24.05.2024). Крім того, фактично позивач притягується до відповідальності повторно за одне й те саме діяння, за яке його вже було притягнуто до відповідальності 09.07.2024 року.
Разом з тим, до складеного протоколу не долучено жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 викликався своєчасно та належним чином до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду справи про адміністративне правопорушення 21.11.2024, що свідчить про порушення прав останнього та незаконність винесеної постанови. Оскаржувана постанова не була своєчасно скерована позивачу для виконання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою суду від 22.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
30.01.2025 позивачем усунено допущені недоліки.
Ухвалою суду від 04.02.2025 провадження відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження.
На виконання вимог ухвали про відкриття провадження судом було скеровано відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_3 копію позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження, які останнє отримало 03.03.2025 року.
Разом з тим, у визначений судом строк відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів, якими він обґрунтовує свою позицію.
Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У свою чергу, згідно зі ст. 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (ч. 1, 2 ст. 44 КАС України).
До основних засад судочинства ч. 3 ст. 2 КАС України віднесено верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Виходячи зі змісту ст. 8, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим КАС України правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Суд, вивчивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, оцінивши в сукупності надані останнім докази, доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що 06.11.2024 молодший офіцер адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , виявивши порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Так, положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Зі змісту протоколу №2497 від 06.11.2024, складеного стосовно ОСОБА_1 , вбачається, що останній 24.05.2024 порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 19.04.2024), а саме - не з'явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних.
Так, ч. 3 вказаної статті закону (в редакції від 19.04.2024) закріплено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
У свою чергу, відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
В силу приписів ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розгляд кожного протоколу завершується винесенням постанови, яка згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а.
У першу чергу суд вважає за необхідне зазначити, що не погоджується із доводами позивача та його представника щодо винесення уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 поза межами наданого законом строку.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Зі змісту долучених до позовної заяви матеріалів вбачається, що фактично вчинене ОСОБА_1 правопорушення було виявлено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 06.11.2024 (коли й було складено протокол про адміністративне правопорушення), а отже, строк притягнення останнього до відповідальності закінчувався 06.02.2025 року.
Розгляд протоколу 12.11.2024 не відбувся у зв'язку з надходженням до ІНФОРМАЦІЯ_2 клопотання особи, щодо якої складено протокол. Водночас, постанова, якою завершено розгляд справи, винесена 21.11.2024, тобто в межах тримісячного строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, судом у ході розгляду даних матеріалів встановлено, що представником ІНФОРМАЦІЯ_2 під час розгляду протоколу стосовно ОСОБА_1 не дотримано процедури розгляду протоколу та, як наслідок, порушено права останнього.
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Так, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять документального підтвердження належного інформування ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача про розгляд справи щодо нього 21.1.2024 року. У свою чергу, відповідачем у наданий судом строк не спростовано такі твердження позивача.
Крім того, стороною позивача вказано на порушення ІНФОРМАЦІЯ_4 права на ознайомлення із матеріалами справи з метою належної підготовки до оскарження незаконно винесеної, на переконання позивача та його представника, постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Доказів протилежного відповідачем не надано. Із наведеного випливає, що відповідачем було порушено права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП.
Для встановлення законності винесеної постанови суду слід перевірити чи дотримано ІНФОРМАЦІЯ_4 вимоги закону в частині належного сповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибути на виклик 24.05.2024 для уточнення військово-облікових даних, чи було позивачу відомо про такий обов'язок та мала місце його неявка на належним чином здійснений виклик уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» лише військовозобов'язані громадяни України під час мобілізації зобов'язані з'являтися за викликом до ТЦК та СП для уточнення їх облікових даних та визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ст. 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 (в редакції від 16.05.2024), виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання).
В силу приписів ч. 29 вказаного Порядку, у повістці зазначаються:
- прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
- найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
- мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- місце, день і час явки за викликом;
- підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;
- реєстраційний номер повістки;
- роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Частиною 35 Порядку закріплено, що представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.
Вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, зокрема: особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. У разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як вбачається зі змісту позову та долучених до нього документів, повістка від 23.05.2024 була оголошена ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Частинами 39, 40 Порядку визначено, що у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки резервістам та військовозобов'язаним повістка вручається військовослужбовцями або працівниками таких центрів. Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Із протоколу №2497 від 06.11.2024 вбачається, що 23.05.2024 ОСОБА_1 був оповіщений про необхідність прибути до центру 24.05.2024 о 09 год. 00 хв., а отримати повістку фактично відмовився, про що складено відповідний акт. Однак, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять самої повістки, відеозапису, з якого можна було встановити дату та час, коли ОСОБА_1 був оповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У той же час, зі змісту вказаного акту про відмову фактично неможливо встановити, коли саме такий акт було складено.
Крім того, суд зауважує, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що 23.05.2024 його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 і запропоновано отримати повістку саме для проходження ВЛК, однак у складеному стосовно нього протоколі зазначено, що метою виклику позивача було саме уточнення військово-облікових даних. У ході судового розгляду перевірити достовірність викладеного у постанові не вдалося з огляду на ненадання відповідачем достатніх доказів.
Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
У свою чергу, приписи ст. 77 Кодексу закріплюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови. Матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих, достовірних доказів, з яких би вбачалося, що позивач, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк, не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.
Таким чином, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 не надав суду жодних доказів, зі змісту яких можна було б дійти висновку, що постанова №2274 від 21.11.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ґрунтується на низці допустимих, достатніх та достовірних доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого діяння.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на відсутність у суду доказів, які підтверджують викладені у постанові №2274 від 21.11.2024 твердження, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , скасування незаконно винесеної постанови та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 20, 44, 72-79, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 38, 210-1, 247, 268 КУпАП, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (в редакції від 16.05.2024), суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №2274 від 21.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн. 00 коп.
Провадження у адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Єросова І.Ю.