Справа № 756/10298/25
Провадження № 2-а/756/174/25
Іменем України
17 жовтня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва
у складі головуючої-судді Примак-Березовської О.С.,
секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
I.Cтислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністатривне правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що постанова № ВОБ2396 від 3 липня 2025 року, винесена тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) підполковником ОСОБА_2 , складена з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню.
II. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заява про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак причину та поважність неявки суду не повідомив, відзиву не подав.
Суд зауважує, що відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
III. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
3 липня 2025 року офіцером відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол про адміністативне правопорушення № ВОБ 2396 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністативні правопорушення (далі - КУпАП) ВІДНОСНО ОСОБА_1 (а.с.32-33).
Зі змісту протоколу № ВОБ 2396 від 3 липня 2025 року вбачається, що 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 за викликом повісткою № Б/224857, чим порушив вимоги пункту 2 частини 1 та пункту 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 32).
Судом встановлено, що в зауваженнях щодо змісту протоколу позивач вказав, що він не погоджується зі вказаною постановою. Також ОСОБА_1 зазначив, що службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 перешкоджали у реалізації права особи на юридичну допомогу (а.с.19,20,33).
Зі змісту протоколу № ВОБ 2396 від 3 липня 2025 року вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не були присутні свідки, що підтверджується відсутністю їхніх підписів (а.с.33).
3 липня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № ВОБ 2396 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністативного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн (а.с.34,35).
28 квітня 2025 року ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де він пройшов військово-лікарську комісію, висновком якої останнього визнано придатним до військової служби. Зазначена обставина підтверджується витягом із застосунку «Резерв+» (а.с. 21).
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивача, на наступний день ОСОБА_1 госпіталізували до КМКЛ-8, де він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 29 квітня 2025 року по 6 червня 2025 року включно (а.с.11-18).
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 225/25/1072/В від 4 червня 2025 року, позивач є особою, яка має інвалідність 2 групи (а.с.7-10).
IV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно статті 9 КупАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 7, 8 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положеннями статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до статті 168 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Положеннями статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають такі справи про адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 210-1 визначено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов'язок та військову службу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час розгляду судом справи.
Указом Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року постановлено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно до Закону України «Про оборону», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до частини 1, 2 статті 17 Закону України «Про оборону», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Абзацом 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови від 3 липня 2025).
Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Абзацем 3 пункту 69 Порядку № 560 визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (пункт 70 Порядку № 560).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Отже, згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Отже, зміст постанови № ВОБ2396 від 3 липня 2025 року про те, що 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив абзац 2 частини 1 та абзац 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» спростовується інформацією, яка міститься в особистому кабінеті позивача в застосунку «Резерв+», оскільки саме 28 квітня 2024 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де й пройшов військово-лікарську комісію.
Таким чином, з урахуванням зазначених вимог КУпАП, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КупАП, а відтак суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Інші аргументи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Постанову № ВОБ 2396 від 3 липня 2025 року, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КупАП визнати протиправною та скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судове рішення складено 17 жовтня 2025 року.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА