Справа № 712/10634/25
Провадження № 2/712/4166/25
17 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участі секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 05.05.2021 № 159630482 в розмірі 19 200,00 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до умов договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 право грошової вимоги за кредитним договором від 05.05.2021 № 159630482, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 11 334,00 грн перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором у розмірі 15 303,81 грн, перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором у розмірі 19 200,00 грн перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
На підставі вказаного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 05.05.2021 № 159630482 у розмірі 19 200,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання заперечень не скористався.
Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення
Позовна заява подана ТОВ «Юніт Капітал» 06.08.2025 до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, зазначивши в позовній заяві про те, що просить проводити судові засідання без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Пояснив, що будь-яких кредитних коштів не отримував. Невідомі особи викрали сумку з мобільним телефоном та банківською картою. Вважає, що невідомі особи, скориставшись його паспортом та мобільним телефоном оформили кредитний договір.
Суд 13.10.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.
ІІ. Мотивувальна частина рішення
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, оцінка суду
На підставі заявки ОСОБА_1 від 05.05.2021 на отримання грошових коштів в кредит між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 05.05.2021 укладено договір № 159630482, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з пунктом 1.2 кредит надається строком на 9 днів від дати отримання кредиту позичальником.
У п. 1.3 сторони погодили, що встановлений у пункті 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються у такому порядку: виключно на період строку визначеного у пункті 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 процентів річних, що становить 0,01 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (пункт 1.4.1); за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (пункт 1.4.2); якщо позичальник користується кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дня надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку статті 212 ЦК України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно на умовах якщо розмір базової процентної ставки більше ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту.
Згідно пункту 1.6 договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах пункту 1.7 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами пункту 1.7.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання).
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах.
Зокрема, у пункті 1.7.1 визначено, що зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Водночас, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Згідно із пунктом 4.1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору, і позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний (пункт 4.4 кредитного договору). Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (пункт 4.15 кредитного договору).
Також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору від 05.05.2021 № 159630482, у якому також визначені основні умови кредитування.
Відповідно до довідки від 31.08.2023 щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір підписано позичальником ОСОБА_1 05.05.2021 одноразовим ідентифікатором MNV2G35M. Дії з метою продовження дисконтного періоду позичальником не вчинялися.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Як встановлено судом, договір від 05.05.2021 № 159630482 укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст. 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону.
Відповідно до наданого позивачем платіжного доручення від 05.05.2021 переказ коштів згідно із указаним договором здійснено на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» в банку на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , а також емітувалися інші картки, фінансовий номер, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 НОМЕР_3 .
На підставі виписки за рахунком ОСОБА_1 встановлено, що 05.05.2021 на його рахунок зараховано 6 000,00 грн. Також у цей день зараховано 10 000,00 грн, 5 000,00 грн, 3 800,00 грн та 1 470 грн. Зафіксовано також неодноразове зняття коштів через банкомат, переказ на свою картку (6 802,00 грн), оплата частинами в магазині електроніки (2 833,00 грн.).
Відповідач заперечує факт укладення договору та отримання в кредит грошових коштів у розмірі 6 000,00 грн. Вказує, що невідомі особи 04.05.2021 викрали сумку з мобільним телефоном та банківською картою. Вважає, що невідомі особи, скориставшись його паспортом та мобільним телефоном оформили кредитний договір. На підтвердження своїх слів вказує на те, що 27.05.2021 за його заявою СД Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 185 КК України за фактом викрадення вказаного майна.
Оцінюючи зазначені доводи, суд звертає увагу на те, що відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, не надав доказів на підтвердження викладених доводів, не ініціював у судовому порядку визнання кредитного договору недійсним.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що кредитний договір укладено без його волі та відома, а також що кредитні кошти були перераховані та використані іншими особами.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у день, у який з його слів відбулася крадіжка, або невдовзі після нього звертався до банку із заявами про блокування картки/рахунку, оскарження конкретних операцій, зміну чи відновлення фінансового номера.
Сам по собі факт звернення до поліції із заявою про крадіжку речей не є належним доказом відсутності волі відповідача на укладення кредитного договору, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що кримінальне провадження за даним фактом завершено із встановленням конкретної особи, яка скористалася документами та персональними даними відповідача з метою укладення кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2024 у справі № 638/161/22.
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність волевиявлення на укладення договору та неотримання коштів. Водночас суд дійшов висновку про доведеність фактів укладення кредитного договору між сторонами, перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача та їх подальшого використання.
У зв'язку з цим суд переходить до перевірки правонаступництва вимоги за договорами факторингу та оцінки обґрунтованості і розміру заявленої до стягнення заборгованості.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 у справі № 243/11704/15-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.
З матеріалів справи судом встановлено таке.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 28.11.2018 укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язувалося відступити фактору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2020 № 26 до вказаного договору, строк дії договору закінчується 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Згідно з додатковою угодою від 31.12.2021 № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022, а додатковими угодами від 31.12.2022 № 31 та від 31.12.2023 № 32 строк дії вказаного договору факторингу продовжено до 31.12.2024.
Згідно з наданої позивачем копії реєстру прав вимоги від 15.06.2021 № 138, на виконання договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило факторові ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 від 05.05.2021 у розмірі 11 334,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5 334,00 грн - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 15.06.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 11 334,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5 334,00 грн - заборгованість по відсоткам. Розрахунок проведено за період з 05.05.2021 до 15.06.2021.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу 05/0820-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором у розмірі 19 200 грн, перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Згідно з пунктом 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до проведеного ТОВ «Таліон плюс» розрахунку загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 19 200,00 грн, із яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 13 200,00 грн - заборгованість за відсотками. Розрахунок проведено за період з 16.06.2021 до 11.08.2021.
04.06.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого фактор ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до умов пункту 1.2 вказаного договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників від 04.06.2025 до договору факторингу від 04.06.2025 № 04/06/25-Ю, до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 19 200,00 грн, із яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 13 200,00 грн - заборгованість за відсотками
Згідно із випискою з особового рахунка за кредитним договором від 05.05.2021 № 159630482 розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 25.06.2025 становить 19 200,00 грн, із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6 000,00 грн, прострочені відсотки - 13 200,00 грн.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань з повернення грошових коштів за договором утворилась заборгованість у розмірі 11 334,00 грн, із яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5 334,00 грн - заборгованість по відсоткам. Розрахунок проведено за період з 05.05.2021 до 15.06.2021.
У період з 05.05.2021 до 14.05.2021 (в межах погодженого сторонами строку кредитування, дисконтного періоду) проценти нараховано за зниженою процентною ставкою 0,01 % (всього 5,4 грн).
У зв'язку з несплатою відсотків скасовано умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентними ставками та нараховано проценти за ставкою 2,3 % різницю в розмірі 1 464,60 грн.
З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , складеного ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що заборгованість складає 19 200 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 13 200,00 грн Розрахунок проведено за період з 16.06.2021 до 11.08.2021.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення відсотків за користування позикою суд зазначає таке.
Як уже зазначалося раніше, сторони погодили такий строк кредитування, а саме 9 днів від дати отримання кредиту позичальником та встановили ставку відсотків, що нараховуються за користування кредитними коштами.
Однак, згідно із пунктом 1.6 договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах пункту 1.7 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами пункту 1.7.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання).
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах.
Зокрема, у пункті 1.7.1 визначено, що зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Таким чином, сторони встановили, що строк кредитування може бути продовжено на 90 календарних днів після завершення дисконтного періоду, внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальником дій щодо продовження дисконтного періоду не вчинялися.
Отже, враховуючи зміст кредитного договору відсотки за користування кредитними коштами слід нараховувати за період з 05.05.2021 до 11.08.2021, всього за 99 днів за відсотковою ставкою 2,3 %.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами та дійшов висновку, що вони відповідають умовам договору та чинному на час виникнення правовідносин нормам законодавства.
Таким чином, сума відсотків, що підлягає стягненню за вказаний період становить 13 200,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем розрахунку заборгованості не спростовано та власного розрахунку не надано.
Ураховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу суду подано копії договору від 05.06.2025 № 05/06/25-01 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткової угоди від 05.06.2025 № 25770529062, акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до уваги зазначений в заяві та додатках до неї обсяг виконаних адвокатом робіт: вивчення матеріалів 1 000,00 грн (2 год); складання позовної заяви 5 000,00 грн (2 год); підготовка адвокатського запиту 500,00 грн (1 год); підготовка та подання клопотання 500,00 грн (1 год).
Водночас, суд ураховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо правового аналізу та підготовки позовної заяви, а також надання консультацій з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною. До позовної заяви додані документи, які були в наявності у позивача, будь-яких розрахунків адвокат не здійснював.
У зв'язку із цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3 000,00 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (лише підготовка позовної заяви без представництва інтересів у судових засіданнях), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складністю та ціни позову.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача підлягає стягненню 2 422,40 сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 49, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: вул. Рогнідинська, 4, літера А., оф. 10, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 05.05.2021 № 159630482 в розмірі 19 200,00 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті) грн, витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн (три тисячі грн).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне рішення складено 17.10.2025.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: вул. Рогнідинська, 4, літера А., оф. 10, м. Київ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Суддя В.О. Пономар