Справа № 697/2170/24
Номер провадження 1-кп/697/67/2025
Іменем України
15 жовтня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви про відвід головуючому судді від 23.09.2025 та від 15.10.2025 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст. 336 КК України, -
У провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст. 336 КК України.
23.09.2025 обвинуваченим подано заяву про відвід головуючого судді. Заява обґрунтована тим, що судом на нього було накладено грошове стягнення без належного урахування обставин, викладених у клопотанні про відкладення судового засідання, а саме медичних документів про стан його здоров'я. Зазначене свідчить про упереджене ставлення до нього як до учасника процесу.
14.10.2025 обвинуваченим було подано заяву про відвід головуючого судді. Заява обґрунтована тим, що ним було подано скаргу до ВРП на дії головуючого судді, судом не було здійснено належний виклик учасників в судове засідання на 24.09.2025 на 14:10 год. у зв'язку з чим було порушено право на захист, на нього було накладено грошове стягнення без належного урахування обставин, викладених у клопотанні про відкладення судового засідання, а саме медичних документів про стан його здоров'я, судові рішення не мотивовані, продовження розгляду справи після заявлення 7 відводів, недостовірне ведення журналу судового засідання (граматичні викривлення, орфографічні помилки), розгляд повторних заяв про відвід головуючим суддею. Зазначене свідчить про упереджене ставлення судді.
Заяви про відвід було передано головуючому судді на підставі довідки Канівського міськрайонного суду Черкаської області, враховуючи рішення зборів суддів Канівського міськрайонного суду №6 від 08.09.2025.
У судове засідання обвинувачений ОСОБА_5 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не може бути присутнім, у зв'язку з триваючим лікуванням та загальним психоемоційним станом.
У судовому засіданні прокурор просив відмовити у задоволенні заяви про відвід.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засідання повідомила про те, що їй невідомо про причини неявки ОСОБА_5 , подані обвинуваченим заяви про відвід головуючого судді не підтримала, заперечувала щодо їх задоволення.
Захисник ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши заяви про відвід та матеріали справи, виходить з наступного.
Ухвалою суду від 08.10.2024 було призначено справу до судового розгляду.
З 08.10.2024 розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою обвинуваченого.
Обвинуваченим неодноразово подавалися заяви про відвід головуючого судді, а саме:
- 05.05.2025 заява про відвід з підстав проходження головуючим суддю ОСОБА_7 військової служби в лавах сил ТРО ЗСУ.
Ухвалою від 07.05.2025 у задоволенні відводу було відмовлено (а.с.111-112 т.2);
- 13.05.2025 заява про відвід з підстав швидкого розгляду справи.
Ухвалою від 16.05.2025 у задоволенні відводу було відмовлено (а.с.132-133 т.2);
- 24.06.2025 заява про відвід з підстав самостійного з'ясування судом інформації про стан здоров'я обвинуваченого.
Ухвалою від 01.07.2025 у задоволенні відводу було відмовлено (а.с.228-229 т.2);
- 28.07.2025 заява про відвід з підстав незазначення мотивів прийнятих рішень, незабезпечення права на захист, прояв неповаги до учасників процесу, наявність поданої дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя.
Ухвалою від 12.08.2025 у задоволенні відводу було відмовлено (а.с.248-249 т.2);
- 29.08.2025 заява про відвід з підстав незабезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 02.09.2025 у задоволенні відводу було відмовлено (а.с.44-45 т.3);
- 08.09.2025 заява про відвід з підстав поданої дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя.
Ухвалою від 10.09.2025 у задоволенні відводу було відмовлено (а.с.53-54 т.3).
23.09.2025 обвинуваченим повторно (всьоме) подано заяву про відвід головуючого судді. Заява обґрунтована тим, що судом на нього було накладено грошове стягнення без належного урахування обставин, викладених у клопотанні про відкладення судового засідання, а саме медичних документів про стан його здоров'я. Зазначене свідчить про упереджене ставлення до нього як до учасника процесу.
14.10.2025 обвинуваченим повторно (у восьме) було подано заяву про відвід головуючого судді. Заява обґрунтована тим, що ним було подано скаргу до ВРП на дії головуючого судді, судом не було здійснено належний виклик учасників в судове засідання на 24.09.2025 на 14-10 год. у зв'язку з чим було порушено право на захист, на нього було накладено грошове стягнення без належного урахування обставин викладених у клопотанні про відкладення судового засідання, а саме медичних документів про стан його здоров'я, судові рішення не мотивовані, продовження розгляду справи після заявлення 7 відводів, недостовірне ведення журналу судового засідання (граматичні викривлення, орфографічні помилки), розгляд повторних заяв про відвід головуючим суддею. Зазначене свідчить про упереджене ставлення судді.
У кожному кримінальному провадженні незалежність і об'єктивність судді забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.
Згідно з ч. 1,2 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1ст. 75 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Заявлений обвинуваченим відвід судді не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК.
Доводи заявленого відводу в заяві від 24.09.2025 ґрунтуються винятково на незгоді із ухвалою суду про накладення грошового стягнення.
Поряд з вказаним, обвинуваченим подано клопотання про скасування ухвали про накладення на нього грошового стягнення від 18.09.2025.
Доводи заявленого відводу в заяві від 14.10.2025 ґрунтуються:
- на неналежному повідомленні про судове засідання 24.09.2025 на 14-10 год, однак розгляд справи 24.09.2025 було відкладено, у зв'язку з чим позбавлення права на захист не мало місце. Відкладення розгляду справи відбулося через технічну помилку щодо зазначення часу призначеного судового засідання та помилковий виклик секретарем судового засідання сторін кримінального провадження на судове засідання призначене на 11:00 год замість 14:10 год.
- накладення грошового стягнення та не надання оцінок документів поданих стороною захисту свідчить про незгоду із винесеним рішенням. Також обвинуваченим подано клопотання про скасування грошових стягнень, які не можуть бути розглянуті через неявку в судові засідання обвинуваченого та заявлення відводів судді;
- орфографічні помилки в журналі судового засідання не можуть свідчити про упередженість судді.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його оскарженні (у тому числі апеляційному).
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Щодо наявності ознак зловживання стороною захисту правом на відвід.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).
У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб'єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.
Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).
Положення ч. 4 ст. 81 КПК України не пов'язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.
На переконання суду заявлені обвинуваченим відводи, зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, ухваленими під час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні та орфографічні помилки в журналі судового засідання.
Отже, оскільки у даному кримінальному провадженні вже було неодноразово (6 раз) заявлені відводи судді ОСОБА_1 , то подані 24.09.2025 та 14.10.2025 обвинуваченим заяви про відвід, суд оцінює як повторно заявлений відвід, що має ознаки зловживання правом на відвід, з метою затягування розгляду кримінального провадження.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 81 КПК України, а також те, що судовий розгляд здійснюється суддею ОСОБА_1 , саме суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370-372 КПК України суд,
Заяву обвинуваченого ОСОБА_5 від 23.09.2025 про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Заяву обвинуваченого ОСОБА_5 від 15.10.2025 про відвід головуючому у справі судді ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 17.10.2025 о 10-00 год.
Суддя ОСОБА_1