(ЗАОЧНЕ)
Справа № 712/9526/25
номер провадження 2/695/2046/25
16 жовтня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.10.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір №772534561 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 17 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання за договором виконало та перерахувало грошові кошти у сумі 17 000 грн 00 коп. 28 листопада 2018 року первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Таким чином, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №05/0820-01. Відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача. 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач уклали договір факторингу №04/06/2025-Ю. Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №772534561 від 27.10.2020 у сумі 32 181 грн 00 коп.
Одночасно з позовом представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.07.2025 справу за даним позовом передано на розгляд за підсудністю до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025 справу передано для розгляду судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинській А.В.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Згідно із прохальною частиною позовної заяви, представник позивача просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача у судові засідання проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судові засідання з розгляду справи не прибув, про причини такої неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України.
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає, як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи (за зареєстрованою адресою місця проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, у силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судові засідання, у порядку статті 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи суд встановив, що 27.10.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в електронній формі з використанням електронного підпису укладено договір №772534561, відповідно до умов якого Кредитодавець ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму 17 000 грн 00 коп.
Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору, кредит надається строком на 112 (сто дванадцять) днів.
Строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 1.3. кредитного договору).
Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 342,98 (триста сорок дві цілих дев'яносто вісім сотих) відсотків річних, що становить 0,94 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним.
У пункті 4.1 кредитного договору сторони погодили, що невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua .
Згідно з пунктом 4.2. кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV678ZP. 27 жовтня 2020 року о 08:35:47 відповідач ввів одноразовий ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Договір №772534561 від 27.10.2020, паспорт споживчого кредиту до договору №772534561 від 27.10.2020 та графік розрахунків додаток №1 до Договору №772534561 від 27.10.2020 містить інформацію про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, спосіб та строк надання кредиту.
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало ОСОБА_1 17 000 грн 00 коп. Зарахування коштів на картковий рахунок позивача підтверджується платіжним дорученням № 772d2f62-85ab-49b5-b42a-c070ec1e5746 від 27.10.2020.
Листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27.08.2025 №20.1.0.0.0/7-250819/62113-БТ суду на виконання ухвали суду від 18.08.2025 надано інформацію про те, що на ім'я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_1 та зазначено фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , на який надходить інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою. Також, до вказаного листа додано виписку по картці № НОМЕР_1 за період з 27.10.2020 по 01.11.2020, з якої вбачається зарахування переказу на картку 27.10.2020 у сумі 17 000 грн 00 коп.
Відповідно до складеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» розрахунку заборгованості за період з 27.10.2020 по 19.01.2021, за кредитним договором №772534561 від 27.10.2020 у позичальника наявна заборгованість у сумі 30 423 грн 20 коп.
28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01.
Пунктом 2.1 договору факторингу передбачено, що згідно з умовами цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2).
28 листопада 2019 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2020.
31 грудня 2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №26, згідно з якою сторони визначили, що «право вимоги» - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2021.
Також додатковою угодою №26 від 31.12.2020 п.1.4 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в наступній редакції:
«Борг» - означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті клієнту боржниками за умовами кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу прав вимоги до фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов'язання боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку (у разі прострочення умов кредитних договорів), а також будь-які інші зобов'язання по оплаті клієнту грошових коштів за кредитними договорами».
Пункт 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 додатковою угодою №26 від 31.12.2020 викладено у наступній редакції:
«Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до божника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги».
Крім того пп.5.3.4 п.5.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 в редакції додаткової угоди №26 від 31.12.2020 визначено, що фактор має право нараховувати боржникам після відступлення права вимоги проценти та інші обов'язкові платежі за кредитними договорами.
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022.
31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023.
31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024.
19 січня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було складено та підписано реєстр права вимоги №117, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №772534561 від 27.10.2020 на загальну суму 30 423 грн 20 коп.
05 серпня 2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п.8.2 якого строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному Додатку (п.4.1. договору факторингу).
Згідно з Витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №772534561 від 27.10.2020 на загальну суму 32 181 грн 00 коп.
Відповідно до складеного розрахунку заборгованості, за період з 19.01.2021 по 30.01.2021 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нарахував відсотки за користування кредитом у сумі 1 758 грн 00 коп. у межах дії строку договору №772534561 від 27.10.2020.
04 червня 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Клієнт) уклали Договір факторингу №04/06/2025-Ю, відповідно до п. 2.1. якого, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з Витягом з реєстру прав вимоги від 04.06.2025 до договору факторингу №04/06/2025-Ю від 04.06.2025, від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №772534561 від 27.10.2020 на загальну суму 32 181 грн 10 коп.
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором №772534561 у ОСОБА_1 загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 25.06.2025 становить 32 181 грн 10 коп., з яких: 17 000 грн 00 коп. - прострочене тіло та 15 181 грн 20 коп. - прострочені відсотки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судому постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отже, суд встановив, що договір №772534561, укладений у формі електронного документа з електронними підписами сторін 27.10.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та позичальником ОСОБА_1 про надання кредиту, є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до частини 1 статті 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Перехід прав вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» стверджується договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та додатковою угодою №26 від 31.12.2020 до даного договору, пунктом 4.1 якої передбачено можливість передачі права майбутньої вимоги з моменту виникнення такого права вимоги до боржника, а також реєстром прав вимоги №117 від 19.01.2021. Пунктом 5.3.3 даного договору факторингу передбачено право фактора відступати права вимоги на користь третіх осіб.
Після отримання ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги, відповідач продовжувала не виконувати покладені на неї кредитним договором обов'язки, а тому у межах строку дії кредитного договору ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нараховано відсотки у сумі 1 758 грн 00 коп.
За договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, укладеним між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», останній набув права вимоги з договором №772534561 від 27.10.2020, що стверджується витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023. Пунктом 5.3.3 даного договору факторингу передбачено право фактора відступати права вимоги на користь третіх осіб.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/2025-Ю, відповідно до якого позивач набув права вимоги до відповідача за договором кредиту №772534561 від 27.10.2020 у сумі 32 181 грн 10 коп., що стверджується витягом з реєстру прав вимоги від 04.06.2025.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Усупереч умовам кредитного договору №772534561 від 27.10.2020 відповідач свої зобов'язання не виконав. Після відступлення позивачу права грошових вимог до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за договором.
Таким чином, на підставі викладеного вище, з урахуванням норм цивільного законодавства України, суд дійшов висновку задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 27.10.2020 №772534561 у сумі 32 181 грн 20 коп., з яких: 17 000 грн 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту та 15 181 грн 20 коп. - заборгованість по простроченим відсоткам.
При цьому суд виходить з приписів частин 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 7 000 грн 00 коп., суд зазначає про таке.
На підтвердження реальності вказаних витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, додаткову угоду №25770512627 від 05.06.2025 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, акт-прийому передачі наданих послуг від 25.06.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012 Тараненка Артема Ігоровича, довіреність ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» від 05.06.2025, згідно з якими вартість наданих послуг адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем становить 7 000 грн 00 коп.
Вказані докази у сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу.
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав.
З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем роботи, заявлені позивачем вимоги, їх складність та об'єм досліджених судом доказів, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 7 000 грн 00 коп. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп.
Керуючись ст.4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4а, оф. 10, код ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором №772534561 від 27.10.2020 у сумі 32 181 (тридцять дві тисячі сто вісімдесят одна) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правову допомогу у сумі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська