Справа № 695/4390/25
номер провадження 2/695/2335/25
(про залишення позову без руху)
16 жовтня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
Представник ОСОБА_1 , адвокат Сухомлин Г.М. звернулася до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовна заява подана через систему «Електронний суд».
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вищевказаним позовом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.,ст. 175, 177 ЦПК України, а саме при поданні позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір в розмірі ставки встановленої Законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
За статтями 1, 2 цього Закону визначено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
В позовній заяві позивач вказав, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», стверджуючи, що справи про стягнення аліментів, а також про їх зміну (зменшення або збільшення) розглядаються без сплати судового збору.
Так, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої зазначеної статті від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 невірно тлумачить норму пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та помилково вважає, що звільнення від сплати судового збору поширюється на всі позови, пов'язані з аліментними зобов'язаннями, включаючи позови про зменшення розміру аліментів.
Тлумачення закону має бути буквальним, оскільки пільги, встановлені законом, не підлягають розширеному тлумаченню.
Аналізуючи зміст наведеної норми, суд доходить висновку, що звільнення від сплати судового збору для позивачів у справах щодо зміни розміру аліментів стосується виключно позовів про збільшення їх розміру. Законодавець чітко перерахував випадки, на які поширюється пільга: стягнення аліментів та збільшення їх розміру.
Позовна вимога ОСОБА_1 стосується зменшення розміру аліментів. Ця вимога прямо не зазначена у переліку пільгових категорій, визначених пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно, на позивача, який звертається до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, пільга щодо сплати судового збору, передбачена вказаною нормою, не поширюється.
Згідно з вимогами ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.
Оскільки позовна вимога про зменшення розміру аліментів є майновою вимогою (оскільки стосується зменшення розміру майнових зобов'язань), судовий збір має бути сплачений відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» як за позовну заяву майнового характеру.
Згідно з цією нормою, за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем при поданні позову судовий збір не сплачено, і помилкове посилання на пільги не звільняє його від обов'язку дотримання вимог статті 177 ЦПК України щодо додавання до позовної заяви документа, що підтверджує сплату судового збору.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Окрім того, згідно із пунктами 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього, оскільки має на утриманні іншу дитину від іншого шлюбу, однак на обґрунтування заявлених вимог не долучає до матеріалів позовної заяви документів, що засвідчують місце проживання дитини. Відсутність в матеріалах справи вказаних відомостей, позбавляє суд можливості перевірити наведені у позовній заяві факти та обставини та дійти висновку про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
За вказаних обставин заява повинна бути залишена без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Також, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.), яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів залишити без руху.
Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В. Середа