Справа № 569/1891/25
Номер провадження 2/570/1105/2025
08 жовтня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 02 травня 2021 року близько 22 години в темну пору доби водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Опель Омега", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Центральна в межах с. Жобрин Рівненського району Рівненської області в напрямку с. Углище цього району та області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку відносно руху автомобіля та вів в руках велосипед. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та був доставлений в РОКЛ, де помер під час проведення реанімаційних заходів. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується на безумовній підставі, навіть, у випадку наявності вини потерпілого. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. Представники потерпілих звернувся до позивача з заявою про виплату відшкодування з фонду захисту потерпілих. За результатами звернення потерпілих та розгляду їх заяв, позивачем було відкрито регресну справу та відшкодовано заподіяну відповідачем шкоду. За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування з відповідача в порядку регресу витрат, та просить задоволити заявлений позов. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31.01.2025 року справу було направлено за підсудністю на розгляд до Рівненського районного суду Рівненської області.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.04.2025 р. позовну заяву було залишено без руху та надано представнику позивача строк для усунення недоліків.
11.04.2025 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 16.04.2025 р. справа була прийнята до провадження судді Красовського О., та призначена до підготовчого судового засідання.
Справа призначалася до розгляду 21.05.2025, 26.06.2025, 08.09.2025, 08.10.2025.
Представник позивача не з'явилася в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без її участі. В разі неявки відповідача не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи.
Відповідач та треті особи жодного разу не з'явився в судове засідання. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання вони є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні сторони мали можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторін не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без їх участі. Відповідач відзив на позов до суду не подав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17), постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б). Крім того, у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначав, що наявна у справі довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі№ 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.
ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/ 98, 11 вересня 2001 року)».
Судом враховується практика ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", де зазначено: заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Короткий зміст заяв по суті справи.
Як встановлено в судовому засіданні, 02 травня 2021 року близько 22 години в темну пору доби водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Опель Омега», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Центральна в межах с. Жобрин Рівненського району Рівненської області в напрямку с. Углище цього району та області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , 1974 року народження, жителя с. Углище Рівненського району Рівненської області, який рухався в попутному напрямку відносно руху автомобіля та вів в руках велосипед. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та був доставлений в медичний заклад, де помер під час проведення реанімаційних заходів.
Відомості про дорожньо-транспортну пригоду внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021180000000137 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Досудове розслідування здійснюється Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області. Станом на сьогоднішній день підозра відповідачу ОСОБА_1 не пред'явлена, у справі тривають слідчі дії.
Однак, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.
Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18).
На момент ДТП володільцем транспортного засобу «Опель Омега», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП застрахованою не була, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
Відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно довідки - Інформація про склад сім'ї потерпілого вбачається, що на утриманні потерпілого перебуває неповнолітній син, який продовжує навчання - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та мати ОСОБА_7 , яка є пенсіонеркою.
Відповідно до положень ст. 33 та 35 Закону представники потерпілих звернулися в МТСБУ з заявами про виплату відшкодування з фонду захисту потерпілих на підставі пп. 27.2, 27.4 ст. 27 Закону, та надали відповідні документи.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на дату ДТП 02.05.2021 року, мінімальна заробітна плата становила 6 000 грн.
Отже, загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим 216 000 грн. (36 х 6 000 грн.).
Загальний розмір витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника стосовно одного померлого не може перевищувати 72 000 грн. (12 х 6 000 грн.).
Згідно розрахунку МТСБУ та з урахуванням положень п.27.2 ст. 27 Закону ОСОБА_7 та ОСОБА_6 набули право на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого, по 108 000 грн. кожний (108 000+108 000=216 000).
Згідно Товарного чеку та з урахуванням положень п.27.4 ст. 27 Закону ОСОБА_7 набула право на отримання відшкодування на спорудження надгробного пам'ятника в розмірі 45 000 грн. (216 000+45 000=261 000).
Ліміт відповідальності МТСБУ за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілого станом на дату ДТП, становив 260 000 грн.
У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 14 серпня 2024 року перерахувало ОСОБА_3 відшкодування в розмірі 108 000 грн. згідно платіжного доручення № 924921, та ОСОБА_7 в розмірі 152 000 грн. згідно платіжного доручення № 924920.
Загальна сума становить 260 000 грн., що не перевищує ліміт відповідальності МТСБУ.
Згідно положень пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є компенсація понесених збитків за рішенням суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Однак, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.
Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18).
Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на безумовній підставі, навіть, у випадку наявності вини потерпілого. Відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки не настає лише у випадку непереборної сили чи умислу потерпілого. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах по справам: № 742/637/19 від 07.10.2020 року; № 285/4223/17 від 07.10.2020 року; № 345/3335/17 від 03.06.2020 року.
До того ж, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», далі - Постанова, передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно до положень п.п. 5,6 цієї ж Постанови передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених ст. 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Відповідно до ч. 3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
За змістом ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до положень п.п «а» п. 41.1 ст. 41 цього Закону передбачено, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст.1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
У відповідності до п. 1.6 Закону під власником транспортного засобу розуміються юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
На момент ДТП володільцем транспортного засобу «Опель Омега» номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП застрахованою не була, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з ч. 1 ст. 1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Тлумачення вказаних положень закону свідчить про те, що п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за способом викладення змісту є відсилочним, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на ст. 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 304/936/19».
Відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
Відповідно до п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який не застрахував свою цивільно- правову відповідальність.
Висновки суду.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач, як особа, яка винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана відшкодувати в порядку регресу позивача завдану шкоду.
Суд дійшов висновку, що позов є доведеним та обґрунтованим і підлягає до задоволення. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 260 000 грн. 00 коп.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами ст.141 та ст.142 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, то судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 3 120 грн. 00 коп.) підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро Українидо ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти в порядку регресу, що були виплачені потерпілим за ДТП, що мала місце 02.05.2011 року, в сумі 260 000 грн. та судові витрати (судовий збір) в розмірі 3 120 грн., а всього 263 120 (двісті шістдесят три тисячі сто двадцять) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02653, р/р IBAN: НОМЕР_2 , електронна адреса info@mtsbu.ua).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ).
Третя особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП та паспортні дані суду не відомі, мешканка: АДРЕСА_2 ).
Третя особа: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП та паспортні дані суду не відомі, мешканець: АДРЕСА_2 ).
Суддя Красовський О.О.