Справа № 568/1075/25
Провадження № 3/568/576/25
10 жовтня 2025 року м. Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Кондратюк В.В.,
за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Петровського І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів матеріали, які надійшли від батальйону №3 з обслуговування Дубенського району Полку патрульної УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
20.06.2025 о 21 год. 12 хв. в с.Балки на А/д М-06 «Київ-Чоп», 429 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 211 CDI», н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 7510» (0385), що підтверджується тестом № 541 від 20.06.2025, результат огляду становить 2,09 проміле. Згідно ст. 266 ч. 2 КУпАП велася безперервна відео фіксація на технічні пристрої: №468811, 468806.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «А» «Правил дорожнього руху», що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - ПДР України), а його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно з п.п а, п. 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином ОСОБА_1 реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодився нести відповідальність та виконувати додаткові обов'язки визначені національним законодавством України.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та зміст ст. 63 Конституції України, зауважень до протоколу про адміністративне правопорушення він не надавав, відомості про оскарження ним дій працівників поліції суду не надано.
23.09.2025 від захисника ОСОБА_1 адвоката Петровського І.О. до суду надійшли письмові пояснення та заперечення на протокол про адміністративне правопорушення (а.с.32-39).
10.10.2025 захисник ОСОБА_1 адвокат Петровський І.О. подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію інструкції для медичного застосування лікарського засобу «ХЕПІЛОР» (а.с.43-45).
Розгляд справи був призначений на 18.07.2025, 05.08.2025, 16.09.2025, 23.09.2025 та 10.10.2025.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Петровський І.О. заперечив вину свого підзахисного, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 спиртних напоїв не вживав, працівниками поліції було порушено порядок огляду, не було озвучено ознак алкогольного сп'яніння, примірник акта огляду ОСОБА_1 не вручався, мундштук був розпакований, а контрольний замір повітря газоаналізатором не здійснювався. Окрім того, ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд повторно, однак працівник поліції відмовив йому, обґрунтовуючи це тим, що у випадку незгоди з результатами він може пройти повторний огляд у медичному закладі. Неналежне роз'яснення працівником поліції порядку проходження огляду вплинуло на об'єктивне сприйняття ОСОБА_1 результатів проведеного огляду та нерозуміння того, яким чином потрібно діяти у вказаній ситуації. Чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі - не було. З наявним у матеріалах справи направленням ОСОБА_1 не ознайомлювався, жодних його підписів у даному документі немає. В решті надав пояснення згідно поданих ним письмових пояснень та заперечень. Окрім того, ОСОБА_1 перед проведенням огляду вживав лікарський препарат, який у складі містить спирт, що могло спровокувати недійсні результати газоаналізатора, однак працівниками поліції даний факт не враховувався (а.с.32-39).
У судовому засіданні 10.10.2025 захисник ОСОБА_1 адвокат Петровський І.О. просив розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_1 , пояснив, що підтримує позицію викладену ним в судовому засіданні 23.09.2025, разом із тим доповнив, що перед тим як сідати за кермо ОСОБА_1 приймав призначений йому лікарем медичний препарат «ХЕПІЛОР», який містить у складі спирт. Відповідно до інструкції до даного препарату, його необхідно застосовувати з обережністю водіям і не рекомендовано вживати менше ніж за 30 хв, оскільки він може змінювати мікробаланс у ротовій порожнині. Працівники поліції, не маючи чіткої відмови, не доставили ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проведення огляду, останній вперше зіштовхнувся із такою ситуацією, він не знає законодавство і порядку огляду водіїв, а працівниками поліції не було його роз'яснено. Враховуючи вищевикладене, просив провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено частинами 1-3 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному провадженні за формою, на відмінну від їх належності, що визначається як придатність таких доказів для використання їх за змістом.
При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У пункті 3 вказаної Інструкції роз'яснено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 7 Інструкції передбачено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, всупереч його заперечень наданих в судовому засіданні, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 368057 від 20.06.2025, який складено на бланку відповідного зразка з серійним номером уповноваженою на те особою, в ньому викладена суть адміністративного правопорушення, місце його вчинення, опис установлених обставин, він містить підписи працівника поліції та ОСОБА_1 (а.с.1);
- актом огляду від 20.06.2025 21 год. 51 хв., згідно якого, огляд проведений у зв'язку із виявленими у ОСОБА_1 ознак сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів. Огляд проведено за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 7510», результат огляду 2,09 проміле. ОСОБА_2 з результатом згоден, що засвідчив своїм підписом у акті. Свідки відсутні, проводилася фіксація за допомогою технічних приладів відеозапису № 468806, 468811(а.с.4);
- роздруківкою чеку тесту № 541 від 20.06.2025, згідно якого огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння проведено о 21 год. 51 хв. за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 7510» (прилад ARLM-0385), результат перевірки чистоти - 0.00 проміле; деталі аналізу (результат огляду) 2,09 проміле (а.с.3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого 20.06.2025 ОСОБА_1 направлено до закладу охорони здоров'я КНП «Дубенська міська лікарня» у зв'язку із виявленням поліцейським у нього ознак сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів. Огляд у медичному закладі не проводився, ОСОБА_1 відмовився, складено протокол серії ЕПР1 № 368057 (а.с.2);
- зобов'язанням, згідно якого 20.06.2025 працівниками поліції було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», н.з. НОМЕР_2 (а.с.5);
- копією постанови серії ЕНА № 5028799 від 20.06.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 20.06.2025 о 21 год. 12 хв. на А/д М-06 «Київ-Чоп», 423 км, правопорушення передбаченого ст. 125 КУпАП(а.с.7);
- відеозаписами, які містяться на дисках(а.с.9).
Вказаний відеозапис зроблено працівниками поліції з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026, в тому числі щодо безперервності запису згідно п. 5 вказаної Інструкції.
Доводи викладені стороною захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовані дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами, та розцінюються суддею як позиція захисту та намагання особи уникнути адміністративної відповідальності.
На переконання судді, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Таким чином, досліджені та перевірені судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП суду не надано.
Так, допущена працівниками поліції помилка, що полягала у не зазначенні часу у направленні на огляд, не є такою, що ставить під сумнів та спростовує вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставинах.
Щодо покликань захисника на порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 , так як працівники поліції не отримавши згоди ОСОБА_1 з результатом проведеного ними огляду, не отримавши відмови ОСОБА_1 вiд проходження огляду в медичному закладі, самовільно прийшли до висновків, що останній нібито погодився з результатом огляду проведеного працівниками поліції, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. 7 Розділу «I. Загальні положення»Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Абз. 3 ст. 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З оглянутого відеозапису встановлено, що після проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що такий знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, та на пропозицію пройти такий огляду в закладах охорони здоров'я останній повідомив «якщо воно показало, то що ж я буду», що суддею розцінюється саме як відмова від проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я, а не як заява, клопотання чи вимога в якій ОСОБА_1 було висловлено намір та бажання пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я. Тому вказані доводи захисника, не знайшли свого підтвердження.
Суддя критично оцінює доводи захисник про те, що результат огляду ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 7510» пояснюється саме вживанням лікарського засобу «Хепілор» який місить етанол 96%.
Згідно долученої інструкції для медичного застосування лікарського засобу, препарат містить етанол; водіям не рекомендується керувати автомобілем протягом 30 хвилин після застосування препарату, а відтак доводи про вживання вказаних ОСОБА_1 ліків, є суперечливими до вимог самої інструкції, в частині утримання від керування автомобілем.
Разом з тим, не надано доказів придбання вказаного лікарського засобу та вживання перед зупинкою ОСОБА_1 працівниками поліції та проходження ним огляду.
Щодо інших заперечень сторони захисту, суддя зазначає, що вказані доводи вони не спростовують вину ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 «А» ПДР України та розцінюються як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.
Разом із тим, враховується, що протокол про адміністративне правопорушення і дії посадової особи, що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством стороною захисту не оскаржувалися, тобто не із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, із позовом до суду в порядку КАС України щодо дій працівників поліції, а також, із відповідними заявами щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, сторона захисту не зверталася.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
З огляду на те, що в ході судового розгляду встановлені визначені ст. 280 КУпАП обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, інші аргументи та доводи захисника не досліджуються суддею.
Таким чином відсутні підстави до задоволення клопотання захисника про закриття провадження у справі за відсутності події i складу адміністративного правопорушення.
Зазначені в протоколі обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «А» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки під час розгляду справи встановлена провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, у справі, необхідно винести постанову, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність судом не встановлено.
Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення громадянина України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання КУпАП.
У ч.2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Разом з тим санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Тобто, санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, а ч.2 ст.33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З урахуванням вищенаведеного, для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття необхідно накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції, яка визначена ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інформація щодо наявності пільг встановлених законодавством України у ОСОБА_1 в суду немає, такої інформації він особисто суду не повідомляв.
Таким чином, на підставі ст.40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 130, 283, 284, 294 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Реквізити для сплати штрафу: Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300; Код за ЄДРПОУ: 38012494; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача: 899998; Рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області.
Повний текст постанови складено 16.10.2025.
Суддя Володимир КОНДРАТЮК