Справа №949/2282/25
16 жовтня 2025 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №049968 від 26 вересня 2025 року, того ж дня близько 09 год. 50 хв. прикордонним нарядом "Контрольний пост" на південній околиці н.п. Берестя Сарненського району Рівненської області, за 32 км до лінії державного кордону, під час перевірки маршрутного таксі сполученням "Рівне-Зарічне", було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який мав намір здійснити незаконний перетин державного кордону, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України "Про державний кордон України", тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення також додано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 (а.с.2), копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 (а.с.3), схему виявлення порушення на ділянці 16 прикзас "Висоцьк" від 26.09.2025 року (а.с.4), рапорт інспекторів прикордонної служби вищої категорії - заступника начальника НОМЕР_1 відділення НОМЕР_2 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_2 ) НОМЕР_3 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) штаб сержанта ОСОБА_2 від 26 вересня 2025 року, який описує обставини, зазначені у протоколі (а.с. 5), заява ОСОБА_1 , від 26 вересня 2025 року із визнанням вини та розглядом справи без його участі (а.с.6), довідка первинного опитування (а.с.7-8), копія фотографій ОСОБА_1 (а.с.9) та копія фотографій вилучених у ОСОБА_1 грошових коштів (а.с.10).
Від надання пояснень за вказаним фактом ОСОБА_1 відмовився, про що зроблено запис у протоколі, при цьому підписав протокол у якому зазначено дату розгляду справи.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що міститься запис в протоколі про адміністративне правопорушення, який особисто підписаний ОСОБА_1 .
Водночас, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 (а.с.6), з якої вбачається, що він вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає у повному обсязі, підтвердив, що про дату та місце розгляду справи повідомлений та просив справу розглянути без його участі.
Відтак, ОСОБА_1 , знаючи, що на розгляді в суді відносно нього перебувають матеріали справи про адміністративне правопорушення, проявив байдужіть до результів розгляду такої.
Виходячи з положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Отже, ураховуючи вищенаведене, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання останнього особисто прийняти участь в розгляді його справи в суді та вирішує розглянути справу за відсутності останнього.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У статті 277 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення, за порушення передбачені ст. 204-1 КУпАП, розглядається протягом доби.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України" згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Тож, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 204-1 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Так, оскільки у відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП не є обов'язковою, тому, враховуючи наведені положення, вважаю за можливе розглянути справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_1 , який не виявив бажання прибути до суду для розгляду справи відносно нього.
Також, з метою встановлення усіх обставин вчинення правопорушення до суду було викликано для допиту у якості свідка інспектора прикордонної служби вищої категорії - заступника начальника другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_2 ) - штаб сержанта ОСОБА_3 , якою було складено протокол відносно ОСОБА_1 .
Втім, у судове засідання інспектор прикордонної служби ОСОБА_3 не з'явився. Як вбачається з наданої інформації начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_2 ) старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 16 жовтня 2025 року, інспектор прикордонної служби ОСОБА_3 перебуває у добовому прикордонному наряді. Тому просить перенести розгляд даної справи стосовно ОСОБА_1 на іншу дату та повідомити про розгляд справи заздалегіль.
Проте, суд, зважаючи на вимоги ст. 277 КУпАП, якою встановалені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, тобто протягом доби, вважає за необхідне здійснити розгляд справи без перенесення її розгляду на іншу дату, на підставі наявних у справі доказів, з метою дотримання вимог законодавства щодо строків розгляду справ даної категорії.
Отже, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено що, пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку (ч. 8 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України").
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про державний кордон України" пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Крім цього,суд враховує,що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ на всій території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває до теперішнього часу.
Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 20 названого Закону - правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Суд також приймає до уваги, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Отже, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, обмежено виїзд з України окремою категорією громадян, зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Судом, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , являється громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 виданого 09.09.2019 року органом 7117 та копією паспорта громадянина України НОМЕР_5 , виданого 21.09.2022 року органом 1821 (а.с.2-3).
Згідно рапорту інспекторів прикордонної служби вищої категорії - заступника начальника НОМЕР_1 відділення НОМЕР_2 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_2 ) НОМЕР_3 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) штаб сержанта ОСОБА_2 від 26 вересня 2025 року (а.с.5) та довідки первинного опитування громадян України старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) ПОРВ (з м.д. АДРЕСА_3 ) ГОРВ ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26 вересня 2025 року ОСОБА_5 (а.с.7-8), ОСОБА_1 є корінним мешканцем Черкаської області. Не маючи законних підстав для перетину державного кордону та порадившись з дружиною останній вирішив перетнути ДКУ в незаконний спосіб, з метою ухилення від мобілізації та працевлаштуванням в країнах ЄС. Близько тижня тому родичі дружини, які в даний час проживають в Німеччині знайшли особу, яка може допомогти перетнути кордон за винагороду 8000 доларів США. Зібравши усі необхідні речі ОСОБА_1 25 вересня 2025 року потягом з н.п. Черкаси прибув в н.п. Рівне. По прибуттю ОСОБА_1 отримав вказівку слідувати маршрутним таксі в н.п. Сарни та заночувати у готелі, а вранці очікувати нових вказівок. 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 телефоном надано вказівку слідувати в н.п. Дубровиця, звідки його заберуть та повезуть до державного кордону. Шляхом слідування ОСОБА_1 був виявлений, опитаний та затриманий військовослужбовцями ДПСУ.
В силу положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, факт скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , повністю підтверджений протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №049968 від 26 вересня 2025 року (а.с.1); рапорту інспекторів прикордонної служби вищої категорії - заступника начальника НОМЕР_1 відділення НОМЕР_2 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_2 ) НОМЕР_3 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) штаб сержанта ОСОБА_2 від 26 вересня 2025 року (а.с.5), довідкою первинного опитування громадян України старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) ПОРВ (з м.д. АДРЕСА_3 ) ГОРВ ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26 вересня 2025 року ОСОБА_5 (а.с.7-8), а також заявою ОСОБА_1 , яка є у матеріалах справи, де він свою провину визнає в повному обсязі. (а.с.6). Суд відмічає, що вказана заява є наперед віддрукованим документом із завчасним визнанням вини особи та згодою із обставинами справи, що є недопустимим з точки зору презумпції невинуватості, однак відомості про зворотнє у суду відсутні.
Вказані докази не містять припущень, а побудовані на послідовних діях, встановлених при виявленні факту правопорушення та складанні адміністративних матеріалів.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається вчинення правопорушення в умовах надзвичайних обставин, а саме воєнного стану.
Санкція ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає такі види адміністративного стягнення, як штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Отже, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), що охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
За перелічених фактичних обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, а також військовий стан, який діє на всій території України, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення саме у виді штрафу, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 204-1, 283-285, 287, 289, 294 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень).
(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/Дубров.міс.тг/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA958999980313090106000017511, код класифікації доходів бюджету: 21081100, призначення платежу: адміністративний штраф (ПІБ) Дубровицький районний суд Рівненської області, код ЄДРПОУ 26406188).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 6800 грн. (шість тисяч вісімсот гривень).
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.