Дата документу 13.10.2025Справа № 554/6581/25
Провадження № 2/554/3296/2025
13 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави
в складі головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
за участю учасників справи:
представник позивача: Титаренко В.Г.,
відповідач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: адвокат Левчук І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-
У травні 2025 року позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду з позовом та з уточненою позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що відповідачам надані послуги з теплопостачання в квартиру по АДРЕСА_1 ; за період з 01.02.2019 року по 01.04.2025 року існує заборгованість в розмірі 90 994,61 гривень. Крім того, вважає, що відповідно до ст.625 ЦК України відповідачі мають сплатити вказану суму боргу із врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті комунальні послуги, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за період 01.02.2019 року по 01.04.2025 року в сумі 45 497,31 грн., індекс інфляції в сумі 7 562,32 грн., 3 % річних у сумі 2 271,37 грн., з ОСОБА_2 заборгованість за спожиті комунальні послуги, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за період 01.02.2019 року по 01.04.2025 року в сумі 45 497,31 грн., індекс інфляції в сумі 7 562,32 грн., 3 % річних у сумі 2 271,37 грн.
Ухвалою суду від 07.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
02.06.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить залучити в якості співвідповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити суму заборгованості за комунальні послуги окремо для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласників квартири АДРЕСА_2 . Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 . Згідно складеного заповіту від 16.07.2013 року, зареєстрованому в реєстрі нотаріальних дій за № 2204, ОСОБА_3 все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось заповіла повністю в рівних частках кожному, своїм дітям: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11.08.2023 року Державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н.В. було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 48,4 кв.м., житловою площею 32,1 кв.м., одне відділення сараю в підвалі площею 3,5 кв.м. Листом за №541/02-14 від 26.05.2023 року державний нотаріус Четвертої полтавської державної нотаріальної контори Ткаченко Н.В. повідомляє інформацію про те, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли: дочка померлої - ОСОБА_1 та син померлої - ОСОБА_2 . Інших заяв станом на 26.05.2023 року про прийняття спадщини до нотаріальної контори не надходило. Таким чином, вважає доцільним залучити ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача.
Крім того, вказує на те, що позивачем не враховуються положення ч.3 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де зазначається, що договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік і якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Позивач не надав суду жодних підтверджень укладеного договору з відповідачем до 01.12.2021 року, а також укладених Індивідуальних договорів після 01.12.2021 року про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, в зв'язку з тим, що такі договори не укладались. Позивач ні в тексті позовної заяві, ні в доданих до неї документах не доводить тієї обставини, що ОСОБА_1 зверталась до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із заявою про укладення Публічного договору або приєднання до договору. Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про прийняття відповідачем умов договору про надання послуг. Крім того, від позивача на адресу відповідача не надходило жодних претензій щодо сплати заборгованості за надані ПОКВПТГ «Полтавателлоенерго» послуги(а.с.30-32).
04.06.2025 року від представника позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Титаренко В.Г. надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуги з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, що надаються підприємством за адресою: АДРЕСА_1 . З 01.10.2021 року набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022 та №1023, якими затверджені типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що введені в дію з 01.12.2021 року. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Оскільки, співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та кожним співвласником будинку були укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (а.с.54-60).
Ухвалою суду від 05.06.2025 року залучено до участі в справі за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання в якості співвідповідача - ОСОБА_2 (а.с.65).
03.10.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона зазначає, що нею у в період з 01.02.2019 року по 01.04.2025 року було сплачено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» суму в розмірі 29 708,00 грн. Платіжні інструкції за вересень 2019 року на суму 500,00 грн. та за грудень 2024 року в сумі 1000,00 грн. в паперовому документі не збереглись, але ці оплати від її імені були враховані в загальну суму оплати, що не заперечується позивачем та відображається в розрахунку заборгованості, який доданий позивачем ПО КВП ТГ «Полтаватеплоенерго» як додаток до позовної заяви. Відповідач визнає, що 50% від загальної суми оплати в розмірі 14854, 00 грн. вона сплатила за себе, як співвласник квартири, а інші 50 % в сумі 14854,00 грн. - це борг співвласника ОСОБА_2 , який також нею сплачено. Враховуючи вище наведене, просить суд окремо визначити суму заборгованості за комунальні послуги ОСОБА_1 та окремо визначити суму заборгованості ОСОБА_2 , і врахувати той факт, що вона єдиний платник, який намагається протягом останніх 6 років в міру своїх можливостей ліквідувати заборгованість на користь позивача, та просить зменшити суму заборгованості на суму 14 854,00 грн., а відповідно ОСОБА_2 збільшити суму заборгованості на 14 854 грн. (а.с.98).
10.10.2025 року від представника позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Титаренко В.Г. надійшла заява, в якій представник зазначає, що підприємством нараховано за послугу з постачання теплової енергії та за послугу з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.02.2019 року по 01.04.2025 року - 120 702, 66 грн, при цьому співвідповідачем по справі сплачено 29 708, 05 грн. Отже заборгованість за комунальні послуги з врахуванням вказаних оплат складає 90 994,51 грн. ОСОБА_4 проведено оплати за комунальні послуги за вищевказаною адресою за період з 01.02.2019 року по 01.04.2025 року в сумі 29 708,05 грн., що відображені в розрахунку заборгованості. Згідно платіжних інструкцій ОСОБА_1 проводила платежі, при цьому призначення платежу зазначала, як оплата за послугу з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
Виходячи зі змісту заяви ОСОБА_1 , остання стверджує, що проводила платіж за співвідповідача по справі ОСОБА_2 , який с співвласником кв. АДРЕСА_2 , спростовується вищевикладеним, оскільки саме ОСОБА_1 в платіжних інструкціях вказувала, що проводить платежі за послуги з постачання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії за вищевказною адресою, а тому саме вона несе відповідальність за інформацію у платіжних інструкціях (а.с.132-134).
В судовому засіданні представник позивача Титаренко В.Г. позов підтримала, просила вимоги задовольнити повністю з підстав, вказаних у заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що вона одна проводила оплати як могла. Визнає стягнення заборгованості в рівних частках, але з врахуванням тих сум, які вона сплачувала, зменшити її розмір заборгованості, бо брат не оплачував послуги. Квартира належить по 1/2 частці кожному з відповідачів, розподілу особового рахунку по квартирі не було, до суду про стягнення боргу з брата не зверталася.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Левчук І.Б. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві. Зазначила, що відповідач визнає борг, але просить визначити суму заборгованості окремо, зменшивши її на 29 708,05 грн., бо вона сама оплачувала послуги позивача. Так, з брата слід стягнути 75 205,33 грн., а з відповідачки - 45 497,33 грн.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.08.2023 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці кожному (а.с.37 - свідоцтво про право на спадщину за заповітом; а.с.38 - витяг з Державного реєстру речових прав).
Отже, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що відповідачі є співвласниками (по 1/2 частці) квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до матеріалів справи, позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в період з 01.02.2019 року по 01.04.2025 року надавав послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , але плата за послуги в повному обсязі не вносилася, існує заборгованість за вказаний період в розмірі 90994,61 гривень. При цьому, розрахунок вартості послуг відповідає затвердженим тарифам (а.с. 14).
Згідно зі ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 162 ЖК України передбачено обов'язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачів підлягає стягненню сума заборгованості за послуги з теплопостачання за період 01.02.2019 року по 01.04.2025 року в сумі 90 994,61 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення 3 % річних та розрахованої суми інфляції суд виходить з наступного.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з ч. 6 ст. 21, ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
У той же час, згідно з ч. 5 ст. 13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17-ц, хоч у частині першій статті 19 Закону № 1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Тобто, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до абзаців 1-3, 5, 8, 9, 11 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
У разі укладення колективного договору виконавець надає уповноваженій співвласниками особі необхідну кількість договорів, що забезпечує отримання договору кожним із співвласників багатоквартирного будинку.
Колективний договір і договір з колективним споживачем можуть бути укладені з виконавцем за умови обладнання багатоквартирного будинку вузлом (вузлами) обліку, який (які) забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будинку.
У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з дня введення його в дію.
01 жовтня 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №1022 від 08 вересня 2021 року, якою затверджені публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідно до п.3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори зі споживачами, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин, укладаються протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Відповідно до зазначених положень договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
При цьому відповідачі отримували послуги із централізованого постачання теплової енергії та гарячого водопостачання як співмешканці багатоквартирного будинку та сплачували рахунки, що свідчить про приєднання споживачів до умов індивідуального договору.
Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.
За період з 21.03.2019 року по 01.04.2025 року нараховано індекс інфляції в сумі 15 124,63 гривень та 3 % річних в сумі 4 542,74 гривень. Отже, загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 110 661,98 гривень.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до вимог частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За правилами ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У даному випадку норми права не передбачають солідарної відповідальності співвласників щодо задоволення вимоги кредитора. Договору з цього приводу теж немає. Відтак такі кошти підлягають стягненню у розмірі, який відповідає частці співвласника квартири.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачами обов'язків щодо своєчасної та повної сплати отриманих послуг, тому вважає за можливе покласти останній в основу судового рішення. Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню розмір заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 110 661,98 гривень в рівних частках (по 1/2), з кожного по 55 331,00 гривень.
Посилання сторони відповідача на необхідності стягнення з відповідачки меншої суми заборгованості суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки ці доводи спростовуються вищенаведеними обставинами у справі.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 3 028 грн. по 1 514 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,223,263-265 ЦПК України, ст.ст.16,525,526,541 ЦК України, суд -
Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (місцезнаходження: м.Полтава, вул.Польська,2а; р/рахунок № НОМЕР_4 в АБ «УкргазБанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ: 03338030) суму заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 110661,98 гривень в рівних частках (по 1/2), з кожного по 55 331,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (місцезнаходження: м.Полтава, вул.Польська, 2а; р/рахунок № НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ: 03338030), судовий збір в сумі 3028 гривень по 1514 гривень з кожного.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складено 17.10.2025 року.
Учасники справи:
позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місцезнаходження: м.Полтава, вул.Польська,2а; код ЄДРПОУ: 03338030;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Суддя А.М.Чуванова