єдиний унікальний номер справи 531/2009/25
номер провадження 2/531/937/25
26 вересня 2025 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Попова М.С.,
за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», за участі представника позивача Романенка Михайла Едуардовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Карлівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 253016 від 04.08.2018 року у загальному розмірі 20 737,09 грн. та судових витрат.
Позов обґрунтований тим, що 04.08.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та гр. ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 253016. Відповідно до індивідуальної частини договору № 253016 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 253016 від 04.08.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15845,00 грн., а саме : сума основного боргу - 3500,00 грн.; сума боргу за процентами - 1890,00 грн.; сума боргу за пенею і штрафами - 10455,00 грн.
25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 9 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 10 від 06.12.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 253016 від 04.08.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Договір про надання фінансового кредиту № 253016 від 04.08.2018 року укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».
Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача за кредитним договором № 253016 від 04.08.2018 року становить 20 737,09 грн. та складається з: суми боргу - 15 845,00 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 427,35 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 3 464,74 грн.
Ухвалою від 20.08.2025 відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримав 21.08.2025, що підтверджується розпискою про вручення рекомендованого повідомлення.
У запропонований судом строк відповідач відзив на позов не надав, а тому відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними у справі доказами.
Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 04.08.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та гр. ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 253016.
При укладенні договору № 253016 від 04.08.2018 року на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору.
Шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору.
З метою укладення договору про надання фінансового кредиту № 253016 від 04.08.2018 року та отримання коштів, відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання.
В свою чергу ТОВ «Авентус Україна» була надана довідка про ідентифікацію позичальника, де зазначаються його особисті дані, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону із зазначенням дати банківського переказу.
Згідно умов вказаного договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати відповідачу кредит у розмірі 3500,00 грн., а останній у свою чергу повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п.1.1 кредитного договору).
Умовами кредитного договору визначено, що строк кредиту становить 30 днів (п. 1.4), який може бути продовжений у порядку та на умовах визначених п.1.6 договору; процентна ставка 1,71 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (624,15% річних) (п.1.2.1).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 зазначеного Закону).
Вказаний вище кредитний договір був підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А582630.
ТОВ «Авентус України» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконано та надано кредит в сумі 3500 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та інших нарахувань, згідно умов договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 15845,00 грн., що складається з суми основного боргу - 3500,00 грн.; суми боргу за процентами - 1890,00 грн.; суми боргу за пенею і штрафами - 10455,00 грн.
Сторонами було погоджено графік розрахунків по договору, що є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №253016 від 04.08.2018 (а.с. 26).
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов та обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України ).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ч. 2 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на дату відступлення права вимоги утворилась заборгованість в розмірі 15845,00 грн., яка складається з суми основного боргу - 3500,00 грн.; суми боргу за процентами - 1890,00 грн.; суми боргу за пенею і штрафами - 10455,00 грн.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Оскільки, відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом - то ТОВ «ВІН ФІНАНС» вважає за доцільне користуватись обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, але в межах, що не суперечать нормам законодавства щодо позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача за кредитним договором № 253016 від 04.08.2018 року становить 20 737,09 грн. та складається з: суми боргу - 15 845,00 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 427,35 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 3 464,74 грн.
Враховуючи викладене, аналізуючи матеріали справи, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивачем ТОВ «ВІН ФІНАНС» надано Договір №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024, додаткову году до Договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024, Акт про підтвердження факиту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 12.08.2025, де зазначена загальна вартість робіт наданих послуг і виконаних робіт - 5000 грн.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 5000 гривень, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат.
Суд зауважує, що від відповідача відсутні заперечерння, щодо стягнення з нього судових витрат у зазначеному розмірі, із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не звертався, натомість суд самостійно вирішити таке питання позбавлений можливості, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України , суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», за участі представника позивача Романенка Михайла Едуардовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 88) заборгованість за кредитним договором № 253016 від 04.08.2018 року у загальному розмірі 20 737,09 грн. (двадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень дев'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 88) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: сплачену суму судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М. С. Попов