Справа № 524/11071/21
Провадження №2/524/11/25
09.10.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , - представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовами ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, витребування майна із чужого незаконного володіння,
У листопаді 2021 року до суду звернувся ОСОБА_5 із позовною заявою до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В обґрунтування позову зазначив, що між ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством (наразі його правонаступником є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») було укладено кредитний договір № 1/KVN7-10-07, предметом якого було надання кредиту у сумі 29025 доларів США.
У забезпечення виконання вказаного кредитного договору 08.10.2007 року було укладено іпотечний договір, реєстровий напис 10920, предметом якого стала належна позивачу квартиру АДРЕСА_1 .
19 квітня 2018 року кредитодавець та ОСОБА_1 уклали між собою договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, який, на переконання позивача, за своєю суттю є договором факторингу, оскільки за перехід права вимоги за ним ОСОБА_1 сплатив 83152,00 грн.
На підставі вказаного Договору про відступлення прав вимоги, 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 у приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В. зареєстрував за собою право власності на іпотечну квартиру за Іпотечним договором (номер запису про право власності: 28005374, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43099740 від 20.09.2018 року.
Позивач у поданій позовній заяві стверджує про незаконність вищевказаного рішення державного реєстратора.
В обґрунтування незаконності вищевказаного рішення державного реєстратора зазначає про те, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Однак, відповідач ОСОБА_1 жодної оцінки спірної квартири не проводив, що свідчить про порушення ним приписів Закону України «Про іпотеку».
Позивач також зазначив, що в силу положень іпотечного договору, а також ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель повинен був надіслати за 10 днів іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання. Позивач стверджує, що така вимога відповідачем ОСОБА_1 на його адресу не направлялась.
Крім цього, в обґрунтування позову вказувалося про те, що в період в якому прийнято рішення про реєстрацію права власності на квартиру діяв мораторій на звернення стягнення на нерухоме майно.
Зважаючи на вищевикладене, позивач ОСОБА_5 просив суд: рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43099740 від 20.09.218 року визнати неправомірним та скасувати; скасувати державну реєстрацію права власності номер запису № 28005374 від 14.09.2018 р. вчинену приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; стягнути на користь позивача з відповідачів понесені ним судові витрати (т. 1 а.с.1-6).
Одночасно із позовною заявою позивач ОСОБА_5 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження та/або перереєстрації вказаної квартири до вирішення справи по суті.
Ухвалою суду від 25 листопада 2021 року (головуючий - суддя Погрібняк О.М.) відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову (т. 1 а.с. 31-32).
16 грудня 2021 року позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану спірну квартиру та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження та/або перереєстрації вказаної квартири до вирішення справи по суті.
Ухвалою суду від 17 грудня 2021 року (головуючий - суддя Погрібняк О.М.) відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову (т. 1 а.с. 47-48).
Ухвалою суду від 10 лютого 2022 року (головуючий - суддя Погрібняк О.М.) відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 , залучено учасників справи, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 грудня 2021 року залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
07 липня 2022 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в яких представник просив відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 74-79).
В обґрунтування заперечень щодо позову ОСОБА_2 вказав, що між ОСОБА_5 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" був укладений кредитний договір № 1/KVN7-10-07, за умовами якого позичальнику були надані кредитні кошти в сумі 29 025 дол. США.
На забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 08 жовтня 2007 року між позивачем та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Комсомольського нотаріального округу Куц С.М. за реєстровим номером № 10920, предметом якого стала належна позивачу квартира - квартира АДРЕСА_2 .
19 квітня 2018 року між ПАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , за результатами відкритих електронних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-02-01-000024-а від 29.03.2018 року, укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зокрема прав вимоги до боржників за наступними договорами: Кредитний договір № 1/KVN7-10-07, укладений між ВАТ «Банк Фінанси та кредит» та ОСОБА_5 ; Іпотечний договір від 08 жовтня 2007 року укладений між ВАТ «Банк Фінанси та кредит» та ОСОБА_5 , посвідчений 08.10.2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Веселовським А.Г. за реєстровим № 10920; Договір поруки № 1KVN7-P від 15.10.2007 року, укладений між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Таким чином, з 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 є правонаступником майнових прав ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» за всіма вищевказаними договорами.
Зазначається про те, що у зв'язку із невиконанням позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
У подальшому приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 28005374, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер: 43099740 від 20 вересня 2018 року).
Крім того в обґрунтування заперечень щодо позову зазначено, що перелік документів, що встановлений Порядком для державної реєстрації права власності є вичерпним і Положення не містить ніяких посилань на те, що реєстратори на свій розсуд, за необхідності, можуть затребувати якісь додаткові документи (в даному випадку - оцінку нерухомого майна). Тобто, заявник (іпотекодержатель) не повинен був подавати реєстратору для реєстрації права власності звіт про оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, а державний реєстратор - не має права вимагати від іпотекодержателя подання даного письмового документа. Відтак, твердження позивача про необхідність подання реєстратору документу про проведення оцінки предмета іпотеки є необґрунтованим.
Також зазначалося про те, що заява-вимога про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки двічі направлялась на адресу позивача, а саме 29 травня 2018 року та 03 серпня 2018 року. При цьому, заява-вимога від 03 серпня 2018 року була отримана позивачем, що спростовує доводи позовної заяви щодо нездійснення направлення таких заяв.
Представник відповідача також звернув увагу на той факт, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки станом на дату проведення оскаржуваної державної реєстрації за ОСОБА_1 , спірна квартира не використовувалась позивачем як місце постійного проживання. Більш того, станом на дату проведення оскаржуваної реєстрації права власності позивач мав у власності іншу нежитлову нерухомість, що також унеможливлює застосування мораторію, встановленого вказаним законом.
Представник відповідача звернув увагу на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.10.2021 року у справі № 524/11071/21 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності відмовлено.
На переконання представника відповідача, зміст вказаної вище постанови суду касаційної інстанції свідчить про правомірність набуття ОСОБА_1 права вимоги за кредитним договором, а також права власності на спірну квартиру.
Зважаючи на вищевикладені обставини, просив у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.
Розпорядженням керівника апарату Автозаводського районного суду м. Кременчука № 460 від 19.09.2022 р. у зв'язку із тривалою непрацездатністю (по вагітності та пологах) судді Колеснікової (Погрібняк) О.М. та неможливістю продовження нею розгляду справи, зобов'язано заступника керівника апарату суду здійснити повторний автоматизований розподіл судової справи №524/11071/21, провадження 2/524/1152/22.
За результатами проведеного 19 вересня 2022 р. повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №524/11071/21 передано для здійснення розгляду судді Гончаренку О.В.
Ухвалою суду від 27 квітня 2023 року (головуючий - суддя Гончаренко О.В.) закрито підготовче провадження у справі. Витребувано у приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. копії матеріалів реєстраційної справи, в рамках якої прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43099740 від 20.09.2018 року та проведено державну реєстрацію права власності номер запису № 28005374 від 14.09.2018 р. на кв. АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
16 травня 2023 року позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження та/або перереєстрації вказаної квартири до вирішення справи по суті.
Ухвалою суду від 18 травня 2023 року (головуючий - суддя Гончаренко О.В.) відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову(т. 1 а.с. 158-159).
Розпорядженням керівника апарату Автозаводського районного суду м. Кременчука № 334 від 13.06.2023р. у зв'язку із достроковим закінченням відрядження (як тимчасове переведення) судді Гончаренка О.В. до Автозаводського районного суду м. Кременчука, зобов'язано секретаря суду здійснити повторний автоматизований розподіл судової справи №524/11071/21, провадження 2/524/102/23.
За результатами проведеного 13 червня 2023 року повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №524/11071/21 передано для здійснення розгляду судді Нестеренку С.Г.
12 липня 2023 року до суду надійшов лист приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В., в якому останній повідомив, що на виконання ухвали суду від 27 квітня 2023 року не має можливості надати копії документів, оскільки державний реєстратор невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації у паперовій формі.
04 вересня 2023 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_5
14 вересня 2023 року представником позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_12 подано заперечення на заяву про застосування строку позовної давності.
31 жовтня 2023 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано клопотання про закриття провадження у справі, котрий у судовому засіданні неодноразово вказав про те, що не підтримує клопотання і ухвалою суду від 09 жовтня 2025 р. було відмовлено у задоволенні клопотання.
31 жовтня 2023 року представником позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_12 подано клопотання про об'єднання справ № 524/110711/21 та № 524/5164/23 в одне провадження та здійснення їх спільного розгляду.
Так у липні 2023 року ОСОБА_5 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_1 , Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 (у позові помилково зазначено ім'я відповідача ОСОБА_13 ) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про витребування майна та зобов'язання негайно його повернути (т. 2 а.с. 75-83).
В обґрунтування позову зазначив, що на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 листопада 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року по справі № 524/4661/19 рішення нотаріуса Ганночки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу), індексний номер:43099740 від 20.09.2018.р. було скасоване.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.10.2021 року у справі № 524/11071/21 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності відмовлено.
Зазначається, що за час касаційного перегляду справи позивачем було відновлено право власності на спірну квартиру шляхом внесення відповідних записів до державних реєстрів. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна № 332170533 від 12.05.2023 сформованої приватним нотаріусом Ципко Т.А., рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67575871 від 12.05.2023 14:20:16, ОСОБА_14 , Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, право власності на спірну квартиру знову було зареєстроване за ОСОБА_1 .
Позивач стверджує про незаконність вищевказаного рішення державного реєстратора, оскільки, згідно п.5 прим 2 розділу VI ЗУ “Про іпотеку» зупинено дію статті 37 вказаного Закону в частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки. На переконання позивача, незаконність вказаного рішення державного реєстратора полягає в тому, що після набрання чинності рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 листопада 2019 року по справі № 524/4661/19 ОСОБА_1 втратив статус іпотекодержателя та власника спірної квартири і повторно набув вказані статус і права вже в період воєнного стану, коли діяли встановлені обмеження до ст.37 ЗУ “Про іпотеку» щодо права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову також зазначається про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 23 травня 2023 року уклали між собою договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_3 зареєстрований приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночка О.В, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67702256 від 23.05.2023 р. 10:14:43.
Позивач вважає, що у зв'язку із незаконністю набуттям права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, існують підстави для її витребування на користь позивача від ОСОБА_3 .
З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_5 просив суд: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67575871 від 12.05.2023 р. 14:20:16 державного реєстратора Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Скакун Вікторії Іванівни визнати неправомірним та скасувати; витребувати у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати його негайно повернути її ОСОБА_5 ; стягнути на користь позивача з відповідачів понесені ним судові витрати.
Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року (головуючий - суддя Семенова Л.М.) відкрито провадження у справі №524/5164/23, залучено учасників справи, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
23 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , який просив у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування відзиву зазначено, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 332170533 від 12.05.2023 року, яка додана позивачем до позовної заяви вбачається, що в розділі щодо номера відомостей про речове право № 50250184, в графі «Додаткові відомості» зазначено наступне: Державна реєстрація права власності здійснена на підставі ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Дата виникнення права власності: 14.09.2018 року. Запис про право власності від 14.09.2018 року.
У даному випадку, державним реєстратором було правомірно застосовано положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, 20 жовтня 2021 року набрала законної сили постанова Верховного Суду, якою було скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13.11.2019 року у справі № 524/4661/19, тобто документ, на підставі якого було проведено державну реєстрацію припинення речових прав (права власності на квартиру) за ОСОБА_1 .
Також вказується про те, що державна реєстрація, проведена у травні 2023 року була здійснена на підставі ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка є спеціальною нормою, про що міститься відповідна відмітка безпосередньо в Державному реєстрі. Така реєстраційна дія не є зверненням стягнення на предмет іпотеки, а є лише передумовою для відновлення попереднього становища, яке існувало до набрання законної сили судовими рішеннями, які в подальшому були скасовані судом касаційної інстанції. Відтак, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора є очевидно необґрунтованою та безпідставною.
Щодо позовної вимоги про витребування майна від ОСОБА_3 та зобов'язання останнього повернути позивачу майно, відповідач ОСОБА_1 вказав, що дана позовна заява також не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3 правомірно набув право власності на спірну квартиру та сплатив за її придбання грошові кошти, а відтак є добросовісним набувачем.
02 листопада 2023 року до суду надійшов відзив від відповідача Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому вказаний відповідач просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 у повному обсязі, посилаючись на законність здійсненої оскаржуваної реєстраційної дії із посиланням на ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» як на підставу її проведення.
09 листопада 2023 року від представника позивача адвоката Гонтаря В.М. до суду надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , в якій представник позивача висловив незгоду із доводами відповідача, викладеними у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
09 листопада 2023 року до суду від відповідача Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому вказаний відповідач звернув увагу на необґрунтованість позиції позивача, висловленої у відповіді на відзив та зазначив про нерозуміння останнім підстав проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
28 листопада 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_15 надійшов відзив на позову заяву, в якому представник просила відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_3 на законних підставах набув право власності на спірну квартиру. Станом на дату укладення договору купівлі-продажу квартири між ним та ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відсутні будь-які відомості про обтяження щодо спірної квартири. За придбання спірної квартири ОСОБА_3 сплатив на користь ОСОБА_1 грошові кошти, тобто набув спірну квартиру у власність за оплатним правочином. Також вказується про те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири, а правові підстави для витребування у ОСОБА_3 квартири на користь позивача ОСОБА_5 відсутні.
18 грудня 2023 року від представника позивача ОСОБА_5 адвоката Гонтаря В.М. надійшов документ під назвою відповідь на заперечення, в якому представник позивача вказав про свою незгоду із доводами Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, викладеними у запереченнях на відповідь на відзив.
03 січня 2024 року від представника позивача ОСОБА_5 адвоката Гонтаря В.М. надійшов документ під назвою пояснення щодо позиції ОСОБА_3 , в якому представник позивача обґрунтовував свою незгоду із позицією відповідача ОСОБА_3 , викладеною у поданому його представником відзиві.
Розпорядженням керівника апарату Автозаводського районного суду м. Кременчука № 424 від 30.01.2024 достроковим закінченням відрядження (як тимчасове переведення) судді Семенової Л.М. до Автозаводського районного суду м. Кременчука, зобов'язано заступника секретаря суду здійснити повторний автоматизований розподіл судової справи № 524/5164/23, провадження 2/524/381/24.
За результатами проведеного 30 січня 2024 року повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 524/5164/23 передано для здійснення розгляду судді Предоляк О.С.
Ухвалою суду від 01.02.2024 року прийнято самовідвід головуючої судді Предоляк О.С. у справі № 524/5164/23 та передано вказану справу на повторний автоматизований розподіл.
За результатами проведеного 01 лютого 2024 року повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 524/5164/23 передано для здійснення розгляду судді Нестеренку С.Г.
Ухвалою суду від 27.02.2024 р. постановлено об'єднати в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (№524/11071/21, провадження № 2/524/125/24) та цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення і витребування майна із чужого незаконного володіння (№524/5164/23, провадження № 2/524/381/43), визначено процесуальне становище учасників справи, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, присвоєно справі за об'єднаними в одне провадження позовами - № 524/11071/21, провадження № 2/524/125/24 (т. 2 а.с. 68).
04 грудня 2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву ОСОБА_5 якому останній підтримав доводи, раніше наведені ним у процесуальних документах по справі, а також підтримав подані його представником клопотання про закриття провадження у справі. У випадку відмови у закритті провадження у справі просив відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 18 січня 2024 року зобов'язано ОСОБА_5 сплатити судовий збір у розмірі 908 грн. та надати оригінал квитанції про сплату судового збору до суду в строк до 26 січня 2024 року. Визнано явку позивача ОСОБА_5 обов'язковою у судове засідання з метою надання особистих пояснень по суті справи. Визнано явку відповідача - приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. обов'язковою з метою надання особистих пояснень по суті справи.
18 січня 2024 року представником позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_12 на виконання ухвали суду від 18.01.2024 подано до суду документ про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
03 квітня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_12 про зміну підстав позову.
У вказаній заяві представник позивача додатково посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 в обґрунтування своїх позовних вимог.
Ухвалою суду від 02 травня 2024 року визнано підготовку справи до розгляду закінченою, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду (т. 3 а.с. 205).
10 січня 2025 року до суду від Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли документи для їх долучення до матеріалів справи, а саме: копія рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.02.2019; копія положення про Департамент державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.05.2019; копія посадової інструкції; копія розпорядження від 31.03.2016 за № 111-к, про призначення на посаду ОСОБА_16 ; копія розпорядження від 17.05.2019, про переведення ОСОБА_16 .
Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та оголошено явку позивача ОСОБА_5 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 ) - обов'язковою в судове засідання з метою надання особистих пояснень.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_12 позови підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, які були зазначені у позовних заявах. Представник позивача вказав, що позови у порівнянні з позовом у справі № 524/4661/19 заявлені з інших підстав. У подальшому представник
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 з позовами не погодилися, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах на позовні заяви.
Відповідач - приватний нотаріус Кременчуцького міського (на час здійснення оспорених дій, нині - районного) нотаріального округу Полтавської області Ганночка О.В. з позовами не погодився, просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на вчинення ним всіх необхідних дій з дотриманням чинного законодавства України.
Представник відповідача - Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Скакун В.І. із позовами не погодилась, просила відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у документах по суті справи.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 з позовами не погодився, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , представник третьої особи ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у судове засідання не прибули з невідомих суду причин, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомили.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
15 жовтня 2007 року між позивачем ОСОБА_5 та ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" (нині - ПАТ) був укладений кредитний договір № 1/KVN7-10-07, за умовами якого позичальнику були надані кредитні кошти в сумі 29 025 дол. США.
У забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 08 жовтня 2007 року між позивачем та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Комсомольського нотаріального округу Куц С.М. за реєстровим номером № 10920, предметом якого стала належна позивачу квартира - квартира АДРЕСА_2 .
Пунктом 8.4.3. іпотечного договору сторони встановили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.
Відповідно до п. 10 іпотечного договору звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя: за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.
Пунктом 11.3. іпотечного договору визначено, що одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя є звернення стягнення згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в пп. 11.3.1. та 11.3.2. пункту цього договору.
Згідно з приписами п. 11.3.1. іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону Україну «Про іпотеку».
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату укладення іпотечного договору) визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату укладення іпотечного договору) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату укладення іпотечного договору) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Таким чином, судом встановлено, що іпотечний договір від 08.10.2007р. містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю за цим договором звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку порушення іпотекодавцем основного зобов'язання.
19 квітня 2018 року між ПАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , за результатами відкритих електронних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-02-01-000024-а від 29.03.2018 року, укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зокрема прав вимоги до боржників за наступними договорами: Кредитний договір № 1/KVN7-10-07, укладений між ВАТ «Банк Фінанси та кредит» та ОСОБА_5 ; Іпотечний договір від 08 жовтня 2007 року укладений між ВАТ «Банк Фінанси та кредит» та ОСОБА_5 , посвідчений 08.10.2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Веселовським А.Г. за реєстровим № 10920; Договір поруки № 1KVN7-P від 15.10.2007 року, укладений між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Таким чином, з 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 є правонаступником майнових прав ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» за всіма вищевказаними договорами.
За наслідками укладених правочинів, 19 квітня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. було здійснено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_1 .
Оскільки ОСОБА_5 узятих на себе зобов'язань за Кредитним договором № 1/KVN7-10-07 не виконав, 29 травня 2018 року ОСОБА_1 склав та направив ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 , рекомендованим листом з повідомленням письмову заяву-вимогу про порушення основного зобов'язання, яка містила відомості про прострочену заборгованість по поверненню кредиту, вимогу про усунення порушення зобов'язань в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, а також попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог нового кредитора. Зазначена заява-вимога позивачем не була отримана, що підтверджується конвертом про поштове відправлення, на якому міститься довідка з відміткою про те, що відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання.
У подальшому, 03 серпня 2018 року, ОСОБА_1 повторно надіслав позивачу письмову заяву-вимогу про усунення порушення основного зобов'язання, яка містила відомості про прострочену заборгованість по поверненню кредиту, вимогу про усунення порушення зобов'язань в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, а також попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог нового кредитора. Зазначена заява-вимога була отримана ОСОБА_5 .
Копії вищезазначених заяв-вимог, а також докази їх направлення та отримання позивачем надані суду відповідачем ОСОБА_1 та наявні в матеріалах справи, що спростовує доводи позивача щодо не направлення на його адресу заяв-вимог про усунення порушення основного зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором протягом 30 днів з дня отримання заяви-вимоги.
У зв'язку з цим, у вересні 2018 року ОСОБА_17 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на зазначену вище квартиру за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 28005374, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер: 43099740 від 20 вересня 2018 року).
У липні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. (далі - приватний нотаріус Ганночка О.В.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. (далі - приватний нотаріус Ярощук В.Ю.), про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2019 року у справі № 524/4661/19 позов задоволено.
Визнано недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19.04.2018 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк " Фінанси та Кредит" і ОСОБА_1 , засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., реєстраційний напис № 529.
Скасовано запис про іпотеку № 25802150 (спеціальний розділ) внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40721085 від 19.04.2018 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Ярощук Вікторії Юріївни.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40721085 від 19.04.2018 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Ярощук Вікторії Юріївни.
Визнано неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43099740 від 03.08.2018 року.
Скасовано запис про право власності № 28005374 від 14.09.2018 р. приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.10.2021 року у справі № 524/4661/19 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2019 року та Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності відмовлено у повному обсязі.
Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку вищевказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки за своєю правовою природою оспорюваний договір, за яким ОСОБА_1 набув право вимоги до ОСОБА_5 є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відступлення права вимоги суперечить закону, є помилковим.
Суд касаційної інстанції вказав, що оскільки ОСОБА_1 правомірно придбав право вимоги за іпотечним та кредитним договорами під час торгів у межах процедури ліквідації банку, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору про відступлення права вимоги. Тому оскаржені рішення судів підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 набув право вимоги за іпотечним та кредитним договорами на законних підстав, а твердження позивача про те, що таке право вимоги набуто за договорами, які за своєю суттю є договорами факторингу є безпідставним.
У ч. 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином обставини щодо укладення договорів не потребують повторного встановлення та дослідження.
Щодо посилань позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 в контексті доводів щодо неправомірності набуття ОСОБА_1 прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, то суд звертає увагу на те, що у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила про можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й на користь фізичних осіб лише за умови, що первісний кредитор-банк був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, яка вимагає вчинення дій із метою максимального задоволення інтересів кредиторів банку. Від вказаного висновку щодо застосування норми права Велика Палата Верховного Суду не відступала.
Судом встановлено, що станом на момент набуття відповідачем ОСОБА_1 права вимоги за кредитним та іпотечним договором, попередній кредитор ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перебувало в стані припинення, а відтак відступлення прав вимоги на користь ОСОБА_1 було правомірним.
У поданій позовній заяві позивач також посилався на те, що звернення стягнення на спірну квартиру відповідачем ОСОБА_1 було здійснено неправомірно, оскільки на час здійснення такого звернення діяв мораторій.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (в редакції станом на дату звернення відповідачем ОСОБА_1 стягнення на спірну квартиру), не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;
- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна.
Таким чином, умовами для застосування приписів вищевказаного закону є підтвердження того, що нерухоме житлове майно використовується позичальником як місце постійного проживання та відсутність у нього іншого нерухомого житлового майна.
Натомість, в матеріалах справи наявна копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 303215891 від 21.06.2022, з якої вбачається, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку, загальною площею 42.1 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_6 . Право власності на зазначений будинок було зареєстровано за ОСОБА_5 у 2015 році. Відтак, факт перебування у власності у позивача іншого житлового приміщення станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Крім того, матеріали справи не містять доказів постійного проживання позивача у спірній квартирі станом на дату звернення стягнення на квартиру. З копії паспорта позивача вбачається, що його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 . Вказана адреса також зазначається самим позивачем у всіх заявах по суті справи. Вказані обставини додатково свідчать про відсутність підстав для застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Суд також зазначає, що предметом першого позову ОСОБА_5 , поданого у листопаді 2021 року є визнання рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43099740 від 20.09.218 року неправомірним та його скасування, а також скасування державної реєстрації права власності номер запису № 28005374 від 14.09.2018 р., вчинену приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Вищевказані позовні вимоги заявлені до ОСОБА_1 , а також до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича.
Щодо позовних вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. як до державного реєстратора, то суд зазначає, що державний реєстратор є неналежним відповідачем. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 820/4524/18, провадження № 11-948апп19, від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18, провадження № 11-975апп19).
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача, а не закриває провадження у справі (див. постанови Великої палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 12 травня 2020 року у справі № 761/44056/17 (провадження № 14-571цс19)).
Відтак суд вважає, що позовні вимоги до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. є повністю безпідставними у зв'язку із тим, що вказана особа не є належним відповідачем.
Щодо аналогічних позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , то слід зазначити, що судом не було встановлено обставин, які б свідчили про неправомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру в результаті звернення на неї стягнення.
Станом на час розгляду справи власником спірної квартири є інша особа, а саме ОСОБА_3 . Право власності на квартиру АДРЕСА_1 набуто відповідачем ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2025 р., посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночкою О.В., і в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про набуття права власності на вказану квартиру ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67702256 від 23.05.2023).
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно. Така правова позиція була викладена, зокрема, у постановах від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94).
Для витребування майна закон не вимагає визнавати недійсними договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, визнавати незаконним та скасовувати рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки, а також визнавати недійсним договір купівлі-продажу квартири кінцевому набувачеві. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20.
Таким чином, станом на сьогоднішній день, позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 про визнання рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43099740 від 20.09.218 року неправомірним та його скасування, а також скасування державної реєстрації права власності номер запису № 28005374 від 14.09.2018 р., вчинену приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в будь-якому випадку є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову в частині вказаних позовних вимог.
Щодо другого позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 (у позові помилково зазначено ім'я відповідача ОСОБА_13 ) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про витребування майна та зобов'язання негайно його повернути, який було подано у липні 2023 року, суд зазначає наступне.
У позовній заяві міститься позовна вимога до ОСОБА_1 та Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання неправомірним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67575871 від 12.05.2023 р. 14:20:16 державного реєстратора Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Скакун Вікторії Іванівни та його скасування.
Судом встановлено, що державним реєстратором Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Скакун Вікторією Іванівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67575871 від 12.05.2023 року на підставі заяви ОСОБА_1 .
Проведення вищевказаної реєстраційної дії було обумовлено наступним. Після ухвалення Полтавським апеляційним судом постанови від 27 липня 2020 року у справі № 524/4661/19, яким рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2019 року було залишено без змін, позивач ОСОБА_5 звернувся до органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру.
Проте у подальшому, 21.10.2021 року Верховним Судом ухвалено постанову у справі № 524/4661/19, якою вищевказані судові рішення були скасовані.
Після ухвалення Верховним Судом постанови від 21.10.2021 року, з метою приведення у відповідність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 звернуся до Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. За результатами даного звернення 12 травня 2023 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67575871 від 12.05.2023 р.
Стверджуючи про неправомірність вищевказаного рішення, позивач вказував про те, що на його переконання, оскаржуване рішення державного реєстратора є незаконним, оскільки було прийнято під час дії на території України воєнного стану, що прирівнюється до звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яке заборонено на період дії на території України правового режиму воєнного стану.
З такими доводами позивача суд не погоджується зважаючи на наступне.
Частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 332170533 від 12.05.2023 року, яка додана позивачем до позовної заяви вбачається, що в розділі щодо номера відомостей про речове право № 50250184, в графі «Додаткові відомості» зазначено наступне: Державна реєстрація права власності здійснена на підставі ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Дата виникнення права власності: 14.09.2018 року. Запис про право власності від 14.09.2018 року.
Суд вважає, що державним реєстратором було на законних підставах застосовано положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, 20 жовтня 2021 року набрала законної сили постанова Верховного Суду, якою були скасовані рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13.11.2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 27.07.2020 у справі № 524/4661/19, тобто документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію припинення права власності на квартиру за ОСОБА_1 .
Після ухвалення Верховним Судом вищевказаної постанови, у відповідача ОСОБА_1 виникли законні підстави для звернення до органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з метою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про його право власності на спірну квартиру на підставі ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У зв'язку із зверненням ОСОБА_1 та надання ним належним чином засвідченої копії постанови Верховного Суду від 20.10.2021 року у справі № 524/4661/19, державний реєстратор оскаржуваним рішенням повернув речове право ОСОБА_1 на квартиру у стан, що існував до набрання законної сили рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13.11.2019 року та постановою Полтавського апеляційного суду від 27.07.2020 року.
При цьому, державним реєстратором в повному обсязі дотримано вимоги закону, оскільки відомості про дату набуття права власності залишились незмінними - 14.09.2018 року.
Більш того, суд в контексті вищевказаної позовної вимоги також звертає увагу на той факт, що Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не є належним відповідачем за даною позовною вимогою, а відтак, з цієї підстави у задоволенні позову ОСОБА_5 до вказаного відповідача слід відмовити.
Що стосується вказаної позовної вимоги до відповідача ОСОБА_1 , то окрім її необґрунтованості як такої, суд підкреслює, що заявлення такої вимоги є неефективним способом захисту, оскільки станом на теперішній час власником спірної квартири є інша особа - ОСОБА_3 .
Відтак, суд вважає що позовні вимоги про визнання неправомірним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67575871 від 12.05.2023 р. 14:20:16 державного реєстратора Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Скакун Вікторії Іванівни та його скасування, є безпідставними.
Також, позовна заява ОСОБА_5 , подана у липні 2023 року, містить позовну вимогу до відповідача ОСОБА_3 , відповідно до якої позивач просить витребувати у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати його негайно повернути її ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що 23 травня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночкою О.В., відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 квартиру, загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 26.9 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 .
Пунктом 2.1 договору встановлено, що продаж зазначеного Об'єкта нерухомості проводиться за домовленістю сторін за 487 000, 00 (чотириста вісімдесят сім тисяч) гривень 00 копійок, які продавець отримав від покупця в повному розмірі до підписання цього договору.
Цього ж дня, тобто 23.05.2023 року, приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67702256, у відповідності до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 1 Протоколу (колишнього Першого Протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 316,317,319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом.
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.
У постанові від 02 серпня 2023 року в справі № 308/8629/19 Верховний Суд зазначив, що "при розгляді справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц , від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що станом на дату набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, а саме станом на 23.05.2023 року, у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містились відомості про права на спірну квартиру інших осіб окрім ОСОБА_1 . Матеріали справи також не містять доказів існування будь-яких обтяжень, зокрема арештів або заборон відчуження щодо спірної квартири станом на дату набуття ОСОБА_3 права власності.
Спірна квартира була набута ОСОБА_3 на підставі належним чином посвідченого правочину - договору купівлі-продажу квартири, за придбання спірної квартири ОСОБА_3 сплатив на користь продавця ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується змістом вказаного договору.
Стверджуючи про наявність підстав для витребування майна від відповідача ОСОБА_3 , позивач фактично посилався виключно на те, що поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності відповідача ОСОБА_1 на спірну квартиру в період дії воєнного стану порушує приписи Закону України «Про іпотеку» щодо зупинення дії ст. 37 вказаного закону в частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки.
Однак, вказані доводи позовної заяви є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, що було вище детально обґрунтовано судом.
Більш того, суд звертає увагу позивача на некоректне формування вимоги віндикаційного позову. Так, у прохальній частині позивач просить суд «витребувати у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати його негайно повернути її ОСОБА_5 ».
За приписами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Підставою для витребування майна на користь позивача від особи, яка нею заволоділа є без відповідної правової підстави є саме незаконність такого володіння.
Формулюючи відповідну позовну вимогу та ставлячи питання про витребування майна від відповідача ОСОБА_3 , позивач не зазначає про витребування майна саме з незаконного володіння ОСОБА_3 .
Одночасно позивач також просить зобов'язати відповідача ОСОБА_3 негайно повернути спірну квартиру на його користь, що не є ефективним способом захисту, оскільки підставою для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за позивачем у випадку задоволення віндикаційного позову може бути виключно рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.
За таких обставин, враховуючи вказані обставини в сукупності суд констатує безпідставність позовних вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та про відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Позивач та його представник не надали суду належні і допустимі, безспірні та достовірні докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
На підставі встановлених та наведених обставин, суд дійшов до переконливого висновку про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_5 у повному обсязі внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позови не підлягають задоволенню, то понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.
Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.
Керуючись ст. 3, 27, 41 Конституції України, ст. 15, 16, 387, 388 ЦК України, ст. 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 5, 10 - 13, 18, 76 - 81, 83, 133, 137, 141, 258 -259, 263 - 265, 268, 273, 352 - 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовів до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Повний текст рішення суду виготовлено 17 жовтня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: