279/5533/24
1-кп/279/287/25
14 жовтня 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 (дистанційно), ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (дистанційно), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 та продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №12023105050000561 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.3 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_5 за ч.2 ст.27 ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст.27 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.2 ст.190, ч.2 ст.27 ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст.27 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.2 ст.190, ч.2 ст.27 ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст.27 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.2 ст.190 КК України,
У провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №12023105050000561 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.3 ст.27 ч.4 ст.190, ч.3 ст.27 ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_5 за ч.2 ст.27 ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст.27 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.2 ст.190, ч.2 ст.27 ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст.27 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.2 ст.190, ч.2 ст.27 ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст.27 ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.2 ст.190 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який закінчує свою дію 19.10.2025 року, обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, який закінчує свою дію 21.10.2025 року.
Завершення судового розгляду кримінального провадження до спливу вказаного строку не можливо.
Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою зазначається наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не припинились, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливого тяжкого злочинів, тому прокурор клопоче про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів.
Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту прокурором зазначено існування ризиків, передбачених п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки останній на шлях виправлення не став, продовжує вчиняти кримінальні правопорушення.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подані клопотання підтримав і просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти продовження запобіжного заходу, посилаючись на те, що прокурором постійно зазначаються одні і тіж обставини,однак доказів їх існування не подається, зазначені ним ризики не є реальними.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання. Зазначив, що ОСОБА_4 тривалий час перебуває під вартою, що фактично перетворює запобіжний захід у покарання, вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, оскільки тривалий розгляд провадження викликаний поважними причинами, а не поведінкою обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 проти задоволення клопотання не заперечили.
Вислухавши позицію сторін кримінального провадження, оцінивши доводи заявлених прокурором клопотань, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст.331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту суд зобов'язаний розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою та до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, однак з'ясування обставин справи іще не розпочато, докази не досліджувались.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Водночас «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення кримінальних правопорушень.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину, раніше судимий, що відповідно до ст.183 ч.2 п.5 КПК України дало можливість застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду, тому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Урахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства («W проти Швейцарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої особи переховуватися від суду, слід взяти до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання (призначеного в разі визнання її винуватою), передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається ( «Амбрушкевич проти Польщі»).
При розгляді клопотання не встановлено, що ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, зменшились або припинили існувати, розгляд кримінального провадження триває, учасники провадження не допитані, тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оцінюючи тяжкість порушення суспільних цінностей та викликаний злочином суспільний резонанс, доцільним є продовження обраного запобіжного заходу, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам.
Доказів про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, суду не подано.
Доводи про те, що ОСОБА_4 може перебувати під цілодобовим домашнім арештом і це забезпечить його належну поведінку, є непідтвердженими, оскільки доказів можливості проживання обвинуваченого по місцю реєстрації або в іншому житловому приміщенні на передбачених законом підставах суду не подано, судом не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку обвинуваченого в разі обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не наведено.
ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, попередні судимості не зняті та не погашені, офіційно не працював, стійкі соціальні та родинні зв'язки відсутні.
За таких обставин, доцільним є продовження обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на даній судового розгляду жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним ризикам.
Щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід зазначити, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.27 ч.4 ст.190 КК України, працездатного віку, однак офіційного джерела доходу не має, має місце проживання, умови застосованого запобіжного заходу не порушував, однак притягується до кримінальної відповідальності в інших провадженням, тому наявні підстави для продововження йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.176-178, 181, 183, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень, продовжити до 12.12.2025 року включно.
Ухвала в частині продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу діє до 12.12.2025 року.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту продовжити до 14.12.2025 року .
Заборонити ОСОБА_5 залишати місце проживання за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 21:00 години до 07:00 години наступного дня.
Зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, не відлучатись з м.Коростеня Житомирської області без дозволу суду, утримуватись від спілкування з потерпілими, іншими обвинуваченими, свідками.
Ухвала в частині продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу діє до 14.12.2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , прокурору, направити уповноваженій особі місця попереднього ув'язнення, до Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня оголошення, ОСОБА_4 - у той же строк з дня отримання копії, безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, що не зупиняє її виконання.
Суддя