Справа № 164/252/25
п/с 2-а/164/94/2025
17 жовтня 2025 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Ониска Р.В.,
за участю: секретяря судового засідання Наумик Н.В.,
представника відповідача Похилої Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Свої вимоги обґрунтував тим, що 16.01.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 складено постанову за справою про адміністративне правопорушення ВН № 29, якою накладено на позивача штраф у сумі 17 000.00 грн. Як вбачається із оскаржуваної постанови, 13.01.2025 року о 15 год. 30 хв. стало відомо, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1 ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін по деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», зокрема не уточнив адреси проживання, номера засобу зв'язку, електронної пошти та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, а саме в період з 18.05.2024 по 17.07.2024 року. Правопорушення вчинено в особливий період під час дії воєнного стану. Вказаний закон набрав законної сили 18.05.2024 року, у зв'язку з чим на думку позивача останнім днем його виконання було 17.07.2024 року. Позивач вважає, що строк притягнення його до відповідальності відповідач мав обраховувати з 18.07.2024 року, оскільки військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебував на військовому обліку і про факт не уточнення ним даних відповідачу було відомо саме з цього дня. Вказану постанову сторона позивача вважає незаконною.
Посилаючись на наведене, позивач та його представник просять суд, скасувати постанову № 29 від 16.01.2025, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 , якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Самолюк В.В. в судове засідання не з'явилися, подали заяву в якій просять проводити розгляд вище вказаної справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача Похила Т.В. в судовому засіданні, а також у поданому суду відзиві заперечувала щодо задоволення вище вказаного позову.
Суд оголосивши вимоги представника позивача, заслухавши представника відповідача, взявши до уваги відзив представника відповідача, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Судом встановлені наступні обставини.
16.01.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 складено постанову за справою про адміністративне правопорушення ВН № 29, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-3 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Окрім того згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Громадянин ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як «солдат запасу», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ».
Згідно п. 1 ч. 2 розділу П «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
13 січня 2025 року громадянин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання роз'яснення щодо подачі заяви про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі п. З ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Окрім того, громадянин ОСОБА_1 13.01.2025 був направлений для проходження військово-лікарської комісії, що підтверджується копією Журналу реєстрації направлень на ВЛК, виданих військовозобов'язаним для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за місцем перебування на військовому обліку.
Під час перевірки перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина ОСОБА_1 оператором ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 вимог п. 1 ч. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», зокрема не уточнення адреси проживання, номера засобу зв'язку, електронної пошти та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом.
Після чого, адміністратором ІНФОРМАЦІЯ_3 працівником ЗСУ Тетяною Похила було складено протокол про адміністративне правопорушення ВН №29 від 13 січня 2025 року.
Згідно даного протоколу встановлено, що 13.01.2025 року о 15 год. 30 хв. стало відомо, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1 ч. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», зокрема не уточнив адреси проживання, номера засобу зв'язку, електронної пошти та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом. Правопорушення вчинено в особливий період - під час дії воєнного стану.
В графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності», громадянин ОСОБА_1 особисто зазначив, що: «Не мав можливості технічної можливості оновити дані та прибути до ТЦК».
Окрім того, громадянинові ОСОБА_1 під особистий підпис роз'яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП (Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі), повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться «16» січня_2025 року о 12 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення було складено у двох примірниках, один із яких під розписку вручено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно чинного законодавства.
Відповідно до ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За наявними матеріалами справи №29, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, копії паспорта громадянина України, витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ», т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 було винесено постанову ВН №29 від 16 січня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та прийнято рішення про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп.
На підставі ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову у справі про адміністративне правопорушення складено у двох екземплярах, один з яких під особистий підпис вручено громадянину ОСОБА_1 28.01.2025 року.
Стороною позивача зазначено, що строк притягнення до відповідальності мав обраховуватись з 18.07.2024 року, проте, згідно ч. 7 ст. 38 КАС України, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Днем виявлення вчинення громадянином ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. З ст. 210-1 КУпАП, є 13 січня 2025 року, коли громадянин ОСОБА_1 особисто прибув до ТЦК та СП для подання заяви, та під час перевірки посадовою особою перебування його на військовому обліку, внесення до Реєстру відмітки про особисту явку було виявлено факт не уточнення ним своїх облікових даних.
Суд рахує, що вказане правопорушення є триваючим і з 17.07.2024 до часу 16.01.2025 (час притягнення до відповідальності) ОСОБА_1 не уточнив своїх особистих даних в органі ТЦК та СП, а отже не виконав приписи законодавства.
Окрім того, в позовній заяві зазначено, що відповідач мав змогу без присутності позивача притягнути останнього до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП.
Відповідно до положень статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції, зокрема, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.
Оскільки, в даному випадку, громадянин ОСОБА_1 не оновив свої персональні дані, а не «не з'явився без поважних причин або не повідомив причину неприбуття на виклик», положення ст. 258 КУпАП не застосовуються.
Посилання позивача на те, що абз. 7 ст. 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Реєстру шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи в даному випадку є помилковим.
Оскільки, примітка до ст. 210 КУпАП не може бути застосована в цьому випадку, адже чинне законодавство зобов'язує вчинити певні дії і уточнити адресу проживання, номера засобу зв'язку, електронної пошти та інших персональних даних, а не подати свої облікові дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити факт уточнення військовозобов'язаним своїх облікових даних, однак обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Твердження сторони позивача, що громадянин ОСОБА_1 не має персонального телефона, спростовується стороною відповідача та підтверджується тим, що у протоколі громадянин ОСОБА_1 надав контактний телефон - НОМЕР_1 , який окрім того зазначений ним і в заяві на відстрочку вх. №Б-115 від 15.01.2025 року, та він не збігається і з номером телефону, який зазначений в позовній заяві як телефон дружини - НОМЕР_2 .
Також, у пред'явленому позові позивач та його представник не заперечують той факт, що позивач, будучи військовозобов'язаним, протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» не уточнив свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Таким чином, на переконання суду, докази зі сторони представника відповідача у відзиві та в судовому засіданні є належними та допустимими в розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Піддавати вказані докази сумніву у суду немає підстав, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та відтворюють фактичні обставини цієї справи.
Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю спростовують доводи позивача про відсутність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке ставиться йому у провину.
Проаналізувавши зібрані й досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні суд розцінює як спосіб уникнення ним від адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, статтями 251, 280, 293 КУпАП, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 ВН № 29 від 16.01.2025 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 17.10.2025.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області Ониско Р.В.