Справа № 202/7428/25
Провадження № 2-а/202/73/2025
17 жовтня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Пономаренко О.М.
розглянувши у порядку ст.286 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 11 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № 1483 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210? КУпАП відносно нього, ОСОБА_1 . Зазначеною постановою Позивача визнано винним у вчиненні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Постанова базується на тому, що Позивач не з'явився без поважних причин за отриманою повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив заздалегідь про причини неявки, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З протоколу про адміністративне правопорушення № 1483 від 09.07.2025 випливає, що Позивач нібито «відмовився від отримання повістки та не прибув». Розгляд матеріалів Відповідачем відбувся 11.07.2025 без участі Позивача. Постанова отримана 18.07.2025
Позивач вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права. При притягненні Позивача до відповідальності Відповідач не забезпечив дотримання гарантій прав особи, передбачених законодавством, і не довів наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення.
Так, повістка Позивача (№ 3814300 від 09.06.2025) направлялася засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (реєстраційний трек-номер № 0610258702550). Згідно з даними трекінгу АТ «Укрпошта», цей лист був повернутий відправнику 23.06.2025 з позначкою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Тобто лист пролежав у відділенні пошти невручений до спливу строку і був повернутий ТЦК. Відмітки про відсутність адресата або про відмову отримати в поштових документах немає. Отже, жодна з умов п.41 Порядку №560 для визнання повістки врученою не настала.
Більше того, Правила надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 № 270) зобов'язують працівників пошти у разі відсутності адресата при кур'єрському врученні повідомити його телефоном (за наявності номера) та/або залишити повідомлення в поштовій скриньці (п.82 Правил). Позивач зазначає, що його актуальний номер телефону ( НОМЕР_1 ) наявний в особовій справі у військкоматі та навіть був зазначений на листі проходження ВЛК від 10.06.2025.
Проте жодних доказів того, що поштовий працівник телефонував йому чи залишав письмове повідомлення про надходження рекомендованого листа, немає. Позивач дізнався про існування повістки лише випадково - отримавши копію постанови про штраф наприкінці липня 2025 року (в матеріалах справи відсутні дані про інше завчасне інформування).
Таким чином, Відповідач не забезпечив належного оповіщення Позивача про виклик до ТЦК. За ч. 3 ст. 22 ЗУ ««Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'явитися за викликом військкомату лише у разі, якщо вони були повідомлені належним чином. Позивач не отримував повістки і не був обізнаний про необхідність явки, а отже не мав навіть можливості виконати обов'язок з'явитися. Факт відправлення листа сам по собі не є доказом належного повідомлення, якщо лист не вручено адресату з причин, не залежних від нього.
Крім того зазначив, що під час складення протоколу мали місце недотримання вимог ст.256 КУпАП та відомчих інструкцій.
Водночас, Позивач не був повідомлений про дату та час розгляду матеріалів у Відповідача.
Тим не менш, 11.07.2025 Відповідач провів засідання і виніс постанову за відсутності Позивача. Це прямо порушує право Позивача на захист - він був позбавлений можливості надати пояснення, подати докази (наприклад, щодо поважних причин неявки чи спростувати твердження про відмову від повістки). Постанова № 1483 винесена фактично ex parte (в односторонньому порядку), що є грубим порушенням процесуальних норм.
Крім того, оскаржувана постанова не містить мотивувальної частини, яка б відповідала ст.283 КУпАП. У тексті постанови, отриманої Позивачем, зазначено лише, що він не з'явився і порушив закон, а накладене стягнення - штраф 17 000 грн. Проте в постанові не наведено посилань на конкретні докази вини. Наприклад, там взагалі відсутня інформація, яким чином встановлено, що Позивач був належно сповіщений і відмовився від повістки. Немає згадки ні про акт відмови, ні про осіб, які цю відмову бачили. Отже, постанова винесена без оцінки доказів, лише на підставі припущення посадової особи про «неявку без причин».
Враховуючи викладене просив суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1483 від 11.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210? КУпАП (штраф 17 000 грн); закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП (у зв'язку з відсутністю складу правопорушення).
Хід розгляду справи та процесуальні дії
31.07.2025 позов залишено без руху.
01.08.2025 Позивач подав заяву про усунення недоліків адміністративного позову з відповідними додатками.
06.08.2025 ухвалою суду провадження по справі відкрите та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.
Ухвала разом з судовою повісткою отримана відповідачем 06.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд».
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
04.09.2025 судове засідання відкладено на 07.10.2025 у зв'язку з неявкою відповідача.
07.10.2025 позивач подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Від відповідача будь-яких заяв не надходило.
Отже, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч.1 ст.205 КАС України не перешкоджає суду розглянути справу по суті.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
09.06.2025 на адресу проживання ОСОБА_1 поштовим зв'язком направлена повістка №3814300, яка складена керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Трекінг поштового відправлення 0610258702550.
Зі змісту повістки судом встановлено, що ОСОБА_1 викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних на 14 год. 00 хв. 19.06.2025.
Повістка ОСОБА_1 не вручена, що підтверджується даними перевірки статусу поштового відправлення № 0610258702550 на офіційному сайту «Укрпошта» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та повернута відправнику 23.06.2025 з позначкою «закінчення встановленого терміну зберігання».
09.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 складено Протокол №1483 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Суть адміністративного правопорушення, згідно з протоколом: 09.07.2025 о 15 год. 45 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув громадянин ОСОБА_1 , де під час перевірки його військово-облікових даних встановлено, що останній перебуває у розшуку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку ст.259 КУпАП, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 до 19.06.2025 за повісткою №3814300, яка відповідно до вимог чинного законодавства є такою, що вручена його у встановленому законом порядку. Про причини неявки не повідомив.
Приймаючи до уваги, що 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного часу», Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 та Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, дію яких продовжено відповідними Указами Президента України, які діють на теперішній час, військовозобов'язаний запасу ОСОБА_1 , порушив ч.1, 3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 за № 1483 від 11.07.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Відповідно до зазначеної постанови під час розгляду протоколу від 09.07.2025 №1483, за сукупністю матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 до 19.06.2025 за повісткою №3814300, яка відповідно до вимог чинного законодавства є такою, що вручена його у встановленому законом порядку. Доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою не надав.
Приймаючи до уваги, що 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного часу», Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 та Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, дію яких продовжено відповідними Указами Президента України, які діють на теперішній час, військовозобов'язаний запасу ОСОБА_1 , порушив ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни, окрім іншого зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ТЦК та СП за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), у п. 21 якої встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Частиною 2 пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 унормовано, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У цій справі судом встановлено, що повістка ОСОБА_1 не вручена до спливу строку і була повернута ТЦК 24.06.2025 з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання». Відмітки про відсутність адресата або про відмову отримати в поштових документах немає.
Отже, судом встановлено, що жодна з умов ч.2 п.41 Порядку №560 для визнання повістки врученою не настала. Факт відправлення листа сам по собі не є доказом належного повідомлення, якщо лист не вручено адресату з причин, не залежних від нього.
Також суд зазначає, що Правила надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 № 270) зобов'язують працівників пошти у разі відсутності адресата при кур'єрському врученні повідомити його телефоном (за наявності номера) та/або залишити повідомлення в поштовій скриньці (п.82 Правил).
Проте суду не надано жодних доказів того, що співробітник поштового відділення телефонував ОСОБА_1 чи залишав письмове повідомлення про надходження рекомендованого листа.
Таким чином, суд доходить висновку, що Відповідач не забезпечив належного оповіщення Позивача про виклик до ТЦК, Позивач не отримував повістки і не був обізнаний про необхідність явки, а отже у нього не виник обов'язок з'явитися до ТЦК 19.06.2025 о 14 год. 00 хв., а відтак в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд виснуває, що позов підлягає задоволенню, а постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 за № 1483 від 11.07.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп скасуванню з одночасним закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 269, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1483 від 11.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210? КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суддя склала 17.10.2025.
Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО