Справа № 202/7169/25
Провадження № 2-а/202/71/2025
14 жовтня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі:
головуючого судді Недобитюк Н.В.
за участю секретаря Завгородньої Ю.В.,
за участю представника позивача Каряка А.І.,
за відсутності інших учасників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду міста Дніпра адміністративну справу за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача - ОСОБА_2 , до відповідача - Департаменту Патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
До Індустріального районного суду м. Дніпра у порядку адміністративного судочинства звернулася адвокат Каряка К.І., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2
ОСОБА_3 просила: адміністративний позов задовольнити, постанову серії ЕНА № 5207190 від 12.07.2025 за частиною 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн 00 коп - скасувати, закрити адміністративне провадження за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Також просила судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що матеріали адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення позивача ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 ст. 126 КУпАП. Зауважила, що відповідачем не надано доказів, що саме позивач керував транспортним засобам. На її думку, транспортний засіб стояв на узбіччі, а не рухався.
25.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. Шумило С.Я., представник Департаменту патрульної поліції зазначив, що 12.07.2025 близько 20 год 31 хв на вулиці Шопена у місті Івано-Франківську екіпажем патрульної поліції зупинено транспортний засіб (далі-ТЗ) AUDI A7 н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час спілкування з водієм та перевірки документів, поліцейськими встановлено, що згідно відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_2 не має права керування транспортними засобами віднесеними до категорії «В». ТЗ AUDI A7 н.з. НОМЕР_1 класифіковано за категорією ТЗ - «В», як загальний легковий хетчбек з кількістю місць для сидіння - 5 та повною масою - 2475 кг.
Оскільки позивач не мав права керування вказаним ТЗ, капрал поліції ОСОБА_5 , як посадова особа уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, оголосила про початок розгляду справи за керування ТЗ особою, що не має права керування таким ТЗ щодо ОСОБА_2 . Позивача ознайомлено з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності передбаченими статтею 268 КУпАП, статтею 63 Конституції України, заслухано усні пояснення позивача.
Розглянувши справу капрал поліції Дейсак Ю.С. прийняла рішення визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. Згідно зі статтею 285 КУпАП позивача ознайомлено зі змістом постанови, повідомлено про порядок її оскарження та виконання, вручено її копію.
Не погодившись з постановою в інтересах позивача до Індустріального районного суду м. Дніпра звернулася адвокат Каряка К.І.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи визначено суддю Недобитюк Н.В. для розгляду даної справи, ухвалою якої відкрито провадження у справі.
У судове засідання 14.10.2025 з'явилася представник позивача Каряка К.І., яка підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити. Представник позивача надала суду усні пояснення щодо обставин справи, які їй відомі зі слів ОСОБА_2 . Безпосередньо свідком подій ОСОБА_3 не була.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Оскільки інтереси позивача у справі представляла адвокат, суд вважав можливим розглянути справу за відсутності позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача.
Ураховуючи, що у справі наявний відзив на позовну заяву, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
Повно і всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3 , суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.07.2025 близько 20 год 31 хв на вул. Шопена у м. Івано-Франківську екіпажем патрульної поліції зупинено транспортний засіб (далі - ТЗ) AUDI A7 н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Поліцейськими встановлено, що згідно відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_2 не має права керування транспортними засобами віднесеними до категорії «В».
ТЗ AUDI A7 н.з. НОМЕР_1 класифіковано за категорією ТЗ - «В», як загальний легковий хетчбек з кількістю місць для сидіння - 5 та повною масою - 2475 кг. Керування вказаним ТЗ дозволено водіям, які пройшли навчання та отримали посвідчення водія на право керування ТЗ категорії «В».
Оскільки позивач не мав права керування вказаним ТЗ, капрал поліції ОСОБА_5 , як посадова особа уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, оголосила про початок розгляду справи щодо керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ щодо ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, відповідно до частини 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У матеріалах справи наявна копія запиту за підписом майора поліції Костенко О. від 22.09.2025 щодо отримання посвідчення водієм ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 12.07.2025.
Згідно наявної у матеріалах справи копії листа «Про надання інформації» на № 11343/41/20/01-2025 від 22.09.2025: «згідно баз даних Єдиного державного реєстру МВС громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ТСЦ № 1249 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, 01.03.2024 року видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорій «А1», терміном дії до 01.03.2054 року».
З наданих усних пояснень представника позивача вбачається, що ОСОБА_2 не має права керування ТЗ за категорією «В».
Отже, судом встановлено, що позивач не має водійських прав за категорією ТЗ - «В».
У судовому засіданні представник позивача заперечувала обставину керування позивачем транспортним засобом, зауважила, що транспортний засіб стояв на узбіччі, а не рухався.
Представник позивача наполягала на своїй позиції навіть після перегляду відео, на яких зафіксований рух ТЗ AUDI A7 н.з. НОМЕР_1 , який був зупинений працівниками поліції. Однак, ОСОБА_3 не змогла пояснити хто саме на її думку керував ТЗ AUDI A7 н.з. НОМЕР_1 , а також в обґрунтування своєї позиції не надала жодних доказів, зауваживши, що саме на суб'єкт владних повноважень покладений обов'язок доводити правомірність їх рішень та дій.
На її переконання працівник поліції склав постанову серії ЕНА № 5207190 від 12.07.2025 з підстав особистої неприязні до відповідача.
Клопотання про залучення до участі у справі власника або належного користувача транспортного засобу та допит свідків подій 12.07.2025, позивач та представник позивача не заявляли.
Водночас представник позивача наголосила, що відсутність у матеріалах справи відео з боді камер поліцейських свідчить на користь ОСОБА_2 . На її думку, працівники поліції не довели обставину керування відповідачем транспортним засобом, а тому постанова серії ЕНА № 5207190 від 12.07.2025 підлягає скасуванню.
Згідно з п 2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема, пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Для виконання поліцейськими покладених на них обов'язків їм надається право відповідно до законодавства зупиняти і перевіряти у водіїв транспортних засобів документи, перелік яких наведено у пункті 2.1 Правил дорожнього руху України.
Водій не зобов'язаний передавати свої документи поліцейським, достатньо їх пред'явити для ознайомлення, тобто співробітник повинен мати змогу роздивитися особисті дані водія і технічні дані транспортного засобу.
Відповідно до пункту 11 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію України» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На підставі пункту 1 частини 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засоб у, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Згідно висновку Верховного Суду, зробленому у справі № 127/19283/17 від 25.09.2019, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та полісу обов'язкового страхування кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Разом із тим згідно рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Також варто зауважити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 580/4215/19, від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18.
П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.09.2024 у справі № 473/2975/24 надано наступне тлумачення такої правової позиції Верховного Суду.
За загальним правилом можливе порушення процесуальних норм може бути підставою для скасування або зміни ухваленого рішення лише за умови, якщо таке порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Тобто правильне по суті і законне рішення не може бути скасовано виключно з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Підставами для скасування рішення органу владних повноважень є не будь-які порушення, допущені під час його прийняття, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків, обґрунтованість і законність прийнятого рішення.
Саме по собі порушення процедури прийняття рішення не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення органом владних повноважень необхідно розуміти не як вимоги до самого рішення, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект рішення призводить до його неправомірності.
Фундаментальне порушення це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, коли йдеться про суто формальні порушення, то такі взагалі не впливають на дійсність рішення.
Не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, порушення окремих процедурних питань при розгляді адміністративної справи, які не були дотримані у повному обсязі під час прийняття оскаржуваного рішення, не може потягнути за собою його скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконного рішення.
Згідно пункту 9 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу.
Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Відповідно до вимог частини 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення представника позивача, викладені в позовній заяві та надані у судовому засіданні щодо відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.
Варто звернути увагу, що, зазначаючи про обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій або бездіяльності, позивач не врахував, що судова практика містить правову позицію про те, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. КАС України встановлює, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази. Проте, позивач та представник позивача не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог та спростовували б правомірність оскаржуваної постанови.
Обставини, викладені представником позивача у позовній заяві та надані у судовому засіданні не знайшли підтвердження у ході розгляду справи, а тому у позові слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. 5, 72, 77, 79, 139, 194, 229, 241, 250, 251, 255, 286, 293 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти ) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 14 жовтня 2025 року.
Суддя Н. В. Недобитюк