Справа № 201/10978/25
Провадження № 2/201/109/2025
16 жовтня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Целіка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Пічка Романа Сергійовича про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів, -
В ході підготовчого провадження у цивільній справі № 201/10978/25 позивачем подано клопотання про поновлення строків на подання клопотання про витребування доказів та клопотання про витребування доказів у цивільній справі. Оскільки вказані клопотання є пов'язаними суд вважає за можливе розглянути та оцінити їх спільно.
Так, у клопотанні про поновлення строків для подання клопотання про витребування доказів від 24.09.2025 р. представник позивача вказує, що звертаючись до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню та стягнення 6 350 050 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч п'ятдесят) грн. 80 коп. позивач не додав до позову в якості доказу матеріали копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення оскаржуваного виконавчого напису з доданими документами, оскільки такі документи відсутні у позивача. При цьому, виходячи з того, що Позивач оскаржує безпосередньо правомірність вчиненого виконавчого напису, а також виходячи з того що за усталеною практикою Верховного Суду виконавчий напис нотаріуса є формою захисту цивільних прав та інтересів, що відбувається в певному спеціальному порядку, який є відмінним від інших форм (зокрема й судової) надання захисту таким правам та інтересам, Позивач вважав за очевидним долучення Відповідачем матеріалів, що стали підставою вчинення виконавчого напису. Крім цього, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Л.Л. є третьою особою в цій справі, а тому Позивач правомірно очікував процесуальної реакції від третьої особи з наданням своїх пояснень з долученням відповідних доказів, які б підтверджували правомірність вчиненого виконавчого напису. Однак як на цей час, так і на час подання клопотання про витребування доказів в матеріалах справи відсутні копії документів, які стали підставою вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
При цьому, у клопотанні про витребування доказів Позивач зазначив, що він не має можливості отримати інформацію щодо вчиненого нотаріального напису самостійно, оскільки ці документи є складовою нотаріальної справи та дана інформація являється нотаріальною таємницею. Об'єктивність і незалежність від волі та будь-яких дій Позивача відсутності у нього окрім договору про аліменти будь-яких інших документів, що стали причиною вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса прямо витікає з імперативних норм чинного законодавства, а саме зі ст. 8 Закону України «Про нотаріат» , яка встановлює, що нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. За ч. 7 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, опікун, призначений над таким майном, має право отримувати довідки про нотаріальні дії, вчинені стосовно таких осіб або за їх дорученням, якщо це необхідно для вжиття заходів, пов'язаних з опікою над майном. Як доказ про підтвердження неможливості самостійно отримати матеріали нотаріальної справи, що стали підставою вчинення приватним нотаріусом ДМНО Вдовіною Л.Л. оскаржуваного виконавчого напису, Позивач надав суду лист приватного нотаріуса ДМНО Вдовіною Л.Л. № 294/01-16 від 07.10.2025 р. як відповідь на адвокатський запит представника Позивача щодо отримання матеріалів згаданої вище нотаріальної справи. Так цим листом приватний нотаріус ДМНО Вдовіна Л.Л. повідомила представника Позивача про те, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат» є не можливим надання запитуваних документів.
Право на судовий захист є конституційним правом, закріпленим ст. 55 Конституції, яка визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 22 Конституції встановлює, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, вони гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. А отже право на судовий захист не може бути обмежено неможливістю позивачки сплатити судовий збір з урахуванням того, то вона є особою пенсійного віку, має невелику пенсію, витрачає велику кількість пенсії на лікування та вже понесла великий розмір судових витрат.
У клопотанні з процесуальних питань від 09.10.2025 року Позивач просить поновити строк для подання клопотання щодо витребування доказів, визнавши, що клопотання про витребування доказів не було подано разом з позовом з поважних причин. У заяві додатково зауважено, що докази, які вимагає одержати сторона позивача необхідні для досягнення завдань цивільного судочинства, з метою об'єктивного розгляду справи № 201/10978/25 і враховуючи те, що Позивач не має можливості отримати інформацію щодо вчиненого нотаріального напису самостійно, оскільки ці документи є складовою нотаріальної справи та ця інформація являється нотаріальною таємницею.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав клопотання про витребування доказів, представник Відповідачки в цьому питанні покладався на розсуд суду.
Вислухавши сторони, та дослідивши матеріали справи в частині, що стосується заявленого клопотання, суд виходить з наступного.
За змістом статей 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У відповідності до частин другої - четвертої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
При первісному зверненні до суду з клопотанням про витребування доказів Позивачем у встановлений законом строк не було подане клопотання про поновлення строку. Однак таке клопотання було подано пізніше і під час попереднього провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 127 ЦПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Тобто виконавши свій обов'язок, до початку судового засідання Позивач подав клопотання з процесуальних питань з вимогами поновити строк на подання клопотання про витребування доказів.
Щодо поновлення процесуальних строків суд зазначає, що згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статі 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Залишення без розгляду вказаних вище клопотань Позивача в цьому випадку суперечило б завданню цивільного судочинства та не відповідало б конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. В ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність розглянути клопотання Позивача про витребування доказів. Протилежний підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини шостої статті 127 ЦПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
В ході розгляду клопотання Позивача про витребування доказів, суд, проаналізувавши матеріали справи встановив, що в позовній заяві Позивач стверджує що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», а тому він не підлягає виконанню.
Так, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус може вчинити виконавчий напис лише за умови безспірності заборгованості. Водночас, у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14, від 09 лютого 2022 року у справі №547/210/20 зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, як зазначено у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 953/510/23 Касаційного цивільного суду у складі ВС сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Із змісту частини другої статті 77 ЦПК України вбачається, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За положеннями частин першої та третьої статті ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як вбачається із змісту частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування при розгляді справ в порядку цивільного судочинства є не тільки обставини, що підтверджують заявлені вимоги, а також і ті, що мають інше значення для її розгляду.
Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об'єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63). Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні - протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.
В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення статті 6 Конвенції, зазначено: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudg mentsand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Niderost Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1- 3 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У системному зв'язку цих норм ЦПК України із визначеним процесуальним кодексом завдань цивільного судочинства та процесуальних стандартів дослідження та оцінки доказів при розгляді справи, суд приходить до висновку, що матеріали нотаріальної справи, які стали підставою вчинення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. оскаржуваного виконавчого напису, як і сам зміст виконавчого напису мають істотне значення для об'єктивного, справедливого та всебічного розгляду цієї справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 126, 127, 76-78, 258-260 ЦПК України, суд -
Поновити представнику ОСОБА_2 - адвокатові Пічку Роману Сергійовичу строк на подання клопотання про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів.
Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Пічка Романа Сергійовича про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів - задовольнити.
Витребувати у Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни належним чином завірені копії виконавчого напису № 1007 від 27.08.2025 року та матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису з доданими документами підтверджуючими заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 за договором про порядок здійснення батьківських прав і обов'язків та сплату аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, посвідчений 07 березня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазур Я.В., реєстровий номер № 786.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Федоріщев