Справа № 201/12818/25
Провадження № 1-кс/201/4409/2025
15 жовтня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 (ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС 3 відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях ОСОБА_4 , погодженого прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22025130000000032, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2025 року, -
Короткий виклад клопотання.
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчими 3 відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за № 22025130000000032, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні набув статусу підозрюваного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, до слідчого за викликами не з'являється, перебуває на тимчасово окупованій території, його оголошено у розшук, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтями 132-134 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
24.02.2022 Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато збройну агресію та ведення агресивної війни проти України з метою повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 468/2025 від 14.07.2025 із затвердженням Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних Законів України.
У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області, у тому числі вся територія Станично-Луганської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області з адміністративним центром у селищі Станиця Луганська, опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, а також незаконних збройних формувань так званої «Луганської Народної Республіки» (далі - «ЛНР»).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, вся територія Станично-Луганської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області, у тому числі селище Станиця Луганська, з 24.02.2022 є тимчасово окупованою РФ територією України.
Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року та Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визнано, що Російська Федерація вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, тобто є державою-агресором.
З 23.09.2022 по 27.09.2022 на усій тимчасово окупованій території Луганської області та на так званих «закордонних дільницях» на території РФ проведено незаконний референдум з питання «входження Луганської Народної Республіки до складу Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації».
30.09.2022 підписано так званий «Договір між Російською Федерацією та Луганською Народною Республікою про прийняття до Російської Федерації Луганської Народної Республіки та утворення у складі Російської Федерації нового суб'єкта» (мовою оригіналу: «Договор между Российской Федерацией и Луганской Народной Республикой о принятии в Российскую Федерацию Луганской Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта»), який у подальшому ратифіковано федеральним законом держави-агресора, внаслідок чого з листопада 2022 року розпочалася перереєстрація та створення нових незаконних органів державної влади так званої «лнр», як суб'єкта РФ.
В подальшому, на окупованій території Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої «лнр», підконтрольними державі-агресору - російській федерації, організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема так званого «міністерства праці та соціальної політики луганської народної республіки» (мовою оригіналу - «Министерства труда и социальной политики Луганской Народной Республики»), яке розташоване за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Володарського, буд. 59.
Таким чином, в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території Луганської області державою-агресором створено окупаційну адміністрацію Російської Федерації, тобто сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
У жовтні 2024 року, більш точний час під час досудового розслідування встановити з об'єктивних причин не виявилось за можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Щастинського району Луганської області, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, діючи умисно, з метою переслідування своїх особистих інтересів, маючи умисел на зайняття керівної посади у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційній адміністрації держави-агресора, погодився на пропозицію невстановлених під час досудового розслідування представників окупаційної влади російської федерації та «луганської народної республіки», та в порушення вимог Конституції і Законів України, з 15.10.2024 умисно, добровільно зайняв посаду директора так званого «Государственного бюджетного учреждения луганской народной республики «Станично-Луганский комплексный центр социального обслуживания населения (предоставления социальных услуг)» (мовою оригіналу) (далі - «ГБУ ЛНР «Станично-Луганский КЦСОН»), який розташований за адресою: Луганська область, Щастинський район, селище Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня назва - Карла Маркса) буд. 35, тобто посаду, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб рф, засновником т.зв. «ГБУ ЛНР «Станично-Луганский КЦСОН» (мовою оригіналу) є т.зв. «луганська народна республіка» в особі «міністерства праці та соціальної політики луганської народної республіки».
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в добровільному зайнятті посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а також факт перебування останнього на тимчасово окупованій території, повністю обґрунтовується зібраними у провадженні доказами: протоколом огляду мережі Інтернет від 19.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 19.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 21.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 21.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 21.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 21.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 21.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 24.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 24.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 24.03.2025; протоколом огляду мережі Інтернет від 24.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 22.05.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 22.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 22.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 22.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 22.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 22.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 22.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 23.05.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 23.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 23.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 23.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 23.05.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 12.08.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 12.08.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 18.08.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 18.08.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 18.08.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 18.08.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 18.08.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 18.08.2025; протоколом огляду інтернет сторінки від 19.08.2025; висновком експерта від 09.09.2025; протоколом огляду від 18.09.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо належного повідомлення про підозру та набуття статусу підозрюваного.
У зв'язку зі збройною агресією РФ, воєнним станом в Україні та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № 189 (8114) від 16.09.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик ОСОБА_5 на 20.09.2025, 21.09.2025 та 22.09.2025 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №22025130000000032 від 14.01.2025, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваної тощо.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_5 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням із прокурором 23.09.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 23.09.2025 та в газеті «Урядовий кур'єр» №194 (8119) від 23.09.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, 23.09.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Одночасно з повідомленням ОСОБА_5 про підозру в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, в офіційному виданні ««Урядовий кур'єр» № 194 (8119) від 23.09.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик ОСОБА_5 до слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, за місцем тимчасової дислокації за адресою: м. Дніпро, площа Шевченка, 7, кв. 131, на 10 годину 00 хвилин 27.09.2025, 28.09.2025, 29.09.2025 для вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Крім того, вказана повістка розміщена на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Разом з тим у призначений час підозрюваний ОСОБА_5 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надав.
Щодо ризиків.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, в якому він підозрюється (відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів. Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої).
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
- неприбуття на виклик до слідчого шість разів, у тому числі тричі у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;
- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території співпрацюючи з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме її до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).
Також, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки ОСОБА_5 на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєне ним кримінальне правопорушення, що надає йому можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.
Щодо розшуку.
Постановою слідчого від 30.09.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Щодо перебування підозрюваного на окупованій території.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 визначено перелік територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до вказаного переліку територія Станично-Луганської селищної територіальної громади Щастинського району Луганської області, у тому числі селище Станиця Луганська, з 24.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Таким чином, факт тимчасової окупації території селища Станиця-Луганська Щастинського району Луганської області є загальновідомим та не потребує додаткового підтвердження Радою національної безпеки і оборони України та Президентом України, крім того він визнаний Кабінетом Міністрів України.
Факт, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується матеріалами кримінального провадження, переліченими вище.
Висновки.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, його оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Щодо застави.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Інші питання.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22025130000000032, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2025 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1