Справа № 211/11912/25
Провадження № 1-кп/211/1953/25
16 жовтня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010025930 від 18.07.2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
07 жовтня 2025 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України надійшов до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборону Східного регіону.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 21 жовтня 2025 року, з визначенням застави у розмірі 60 560 грн. 00 коп.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 року призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 16 жовтня 2025 року,-
У провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010025930 від 18.07.2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що наразі продовжують існувати встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме є ризики того, що ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду з огляду на те, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення є тяжким злочином, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а отже, будучи обізнаним про тяжкість покарання, ОСОБА_4 може вчинити спробу переховування від суду. Крім того уважає, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Також уважає недоцільним застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 проживає у Дніпропетровській області, що є віддаленим містом від органу досудового розслідування та вказана адреса не перевірена органом досудового розслідування, разом з тим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, може створити негативну тенденцію для інших військовослужбовців, які умисно можуть вчиняти інші військові злочини, аби не захищати територіальну цілісність країни на лінії зіткнення, що може призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_4 від суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, зобов'язаний перевірити те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Слідчий суддя враховує, також практику Європейського суду з прав людини, зокрема сформульовану в рішеннях «Марченко проти України» та «Лабіта проти Італії», згідно з якими тримання під вартою є виправданим у певному випадку, а саме тоді, коли суспільний інтерес, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини сформована у рішенні від 12.03.2013 «Волосюк проти України», у якому зокрема зазначено, що тяжкість обвинувачення також може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжно заходу тримання під вартою.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (рішення у справі «Харченко проти України») на тому, що п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою.
21 серпня 2025 року о 16 год. 59 хв. ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 21 жовтня 2025 року, з визначенням застави у розмірі 60 560 грн. 00 коп.
07 жовтня 2025 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України надійшов до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборону Східного регіону.
Доказами вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , є протоколи допиту свідків, та інші зібрані під час досудового розслідування докази в їх сукупності.
Відповідно до положень ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від суду є те, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено понесення винною особою покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні є те, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що обвинувачений ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки та ризик втечі для нього, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду кримінального провадження.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчиняти інші кримінальні правопорушення є те, що обвинувачений ОСОБА_4 , вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання своїх службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим зможе самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Суд уважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати.
Враховуючи зміст пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, що виправдовує продовження тримання обвинуваченого під вартою і у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_4 за станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою судом не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом не досліджені, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не вбачається, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі і домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
На підставі викладеного, суд уважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 грудня 2025 року.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 176-178, 183,184, 193, 194, 196, 198, 199, 314, 315, 316, 336, 350, 369-372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, тобто до 14 грудня 2025 року.
Утримувати ОСОБА_4 на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю обвинуваченого ОСОБА_4 .
Підготовче судове засідання за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України відкласти на 14 годину 00 хвилин 01 грудня 2025 року, у зв'язку з підготовкою укладання угоди.
У підготовче судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складений та оголошений 17.10.2025 року о 10 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1