Справа № 465/7662/25
Провадження 2/465/4003/25
Іменем України
17.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Гулієвої М. І.
при секретарі судового засідання Лондар А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 вересня 2009 року зареєстровано шлюб з відповідачем. В шлюбі у них народилося двоє синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через певний час подружнього життя стосунки між ними стали погіршуватися, почали виникати непорозуміння. З початку 2025 року вони не проживають разом, спільного господарства не ведуть, подружніх відносин не підтримують. Зазначає, що між ними втрачено почуття любові, без якого повноцінна сім"я не може існувати, а примирення не можливе. Подальше збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Відтак просить розірвати шлюб між нею та відповідачем.
Відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 03.09.25 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.09.2025 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання позивачка та відповідач не прибули, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивачки подав заяву про розгляд справи за його та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити та розірвати шлюб.
Відповідачем подано заяву, в якій він просить розгляд справи провести без його участі, позов визнає, просить задоволити та розірвати шлюб.
За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін.
Оскільки учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 19 вересня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області, актовий запис №39 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).
У шлюбі у сторін народилося двоє синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частиною 1 ст. 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Ч.2 ст.104 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (ч.3 ст.105 СК України).
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Рівність сторін у шлюбі знаходить своє визначення у ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Суд вважає встановленим, що причини, на які позивачка покликається в позовній заяві є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення.
Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є неможливим, оскільки сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства. Збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам та інтересам дітей.
Враховуючи те, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачем доказів на спростування позовних вимог суду не надано, навпаки, відповідач також просить розірвати шлюб, суд дійшов висновку, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе.
Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Крім того, задовольняючи позов, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого із сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 81, 247, 263, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який зареєстровано 19 вересня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області, актовий запис №39 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ) - розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя М. І. Гулієва