Справа №463/9508/25
Провадження №1-кс/463/9060/25
16 жовтня 2025 року м. Львів
Cлідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_4 від 08.08.2025 року про закриття кримінального провадження № 62025140110000131 від 16.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_4 від 08.08.2025 року про закриття кримінального провадження № 62025140110000131 від 16.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Просить таку скасувати.
Скаргу мотивує тим, що слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 62025140110000131 від 16.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
08.08.2025 року слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження, за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Скаржник вважає, що оскаржувана постанова винесена без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого правопорушення, без проведення всіх необхідних слідчих дій. Рішення про закриття кримінального провадження є передчасним та порушує його права і законні інтереси.
Крім того, скаржник вважає, що за період досудового розслідування кримінального провадження, слідчим не було вжито усіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування та для встановлення істини у справі.
Представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримала, просить таку задоволити.
Слідчий Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. Слідчим надано матеріали кримінального провадження № 62025140110000131 від 16.01.2025 та заперечення на скаргу.
Заслухавши представника скаржника, оглянувши матеріали скарги та додані до неї письмові документи, а також матеріали кримінального провадження № 62025140110000131 від 16.01.2025 року, вважаю, що скаргу слід задоволити виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Частиною 2 ст.9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Судом встановлено, що слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 62025140110000131 від 16.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч.5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років
08.08.2025 року слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження, за відсутністю складу кримінального правопорушення.
З представлених суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновок слідчого про відсутність складу кримінального правопорушення ґрунтується на матеріалах службового розслідування та медичних документах ВЛК, відповідно до яких ОСОБА_5 визнано непридатним до військової служби на підставі статті 15а графи ІІ Розкладу хвороб.
Однак такий висновок слідчого є передчасним, виходячи з наступного.
З 28.02.2020 року ОСОБА_5 являється військовослужбовцем ЗСУ.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження відомості в ЄРДР внесено по факту того, що 19 листопада 2024 року та 31 грудня 2024року, в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України та дії воєнного стану в Україні, солдат ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 тобто двічі.
Відомості в ЄРДР по даних фактах внесено 16.01.2025 та 27.02.2025 року відповідно.
В межах даного кримінального провадження, слідчим направлено солдата ОСОБА_5 на медичний огляд війсьво-лікарською комісією з метою встановлення придатності до військової служби.
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 03.06.2025, ОСОБА_5 на підставі статті 15а графи ІІ Розкладу хвороб, визнано непридатним до військової служби. Дане свідоцтво про хворобу затверджене штатним ВЛК від 13.06.2025.
Військовослужбовець визнається непридатним до військової служби з моменту винесення висновку військово-лікарською комісією (ВЛК), яка проводить медичний огляд та на основі його результатів приймає відповідне рішення.
Відповідно до п.б ч.4 ст. 16 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
На час вчинення інкримінованих правопорушень, ОСОБА_5 був діючий військовослужбовець та не був визнаний непридатним до військової служби.
Тобто, особа являється суб'єктом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, у разі відсутності на момент залишення військової частини, висновку про визнання її непридатною до військової служби, який є підставою для звільнення з військової служби.
Беручи до уваги вищенаведене, слідчому слід встановити, чи був ОСОБА_5 приданий до військової служби на час вчинення інкримінованих правопорушень, а враховуючи діагноз хвороби та наявність психічних і поведінкових розладів, встановити чи усвідомлював останній значення своїх дій та чи міг керувати ними.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що органом досудового розслідування, не було вжито всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування, а відтак висновки про відсутність в діянні складу злочину є необгрунтованими та завчасними, оскільки слідчим не проведено необхідного переліку слідчих дій спрямованих на встановлення істини у справі.
Слід зазначити, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, тому прийняття даного рішення можливе після всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин провадження та оцінки слідчим зібраних та перевірених доказів у їх сукупності.
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини» (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, «Ґюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що слідчим не перевірено належним чином усіх обставин кримінального провадження, не надано належної оцінки зібраним доказам, що призвело до передчасного та необґрунтованого висновку про закриття кримінального провадження. Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження є підставною та підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
Керуючись вимогами ст.ст.303, 306, 307, 372 КПК України, -
скаргу задоволити.
Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_4 від 08.08.2025 року про закриття кримінального провадження № 62025140110000131 від 16.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення..
Слідчий суддя ОСОБА_1