Справа №463/9702/25
Провадження №1-кс/463/9333/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
16 жовтня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погодженогопрокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42025142410000337 від 12.09.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Солігорськ, Мінської області, Республіки Білорусь, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
Слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні №42025142410000337 від 12.09.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_4 , з 22.03.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №124 від 24.04.2025 (по стройовій частині) перебуває на посаді дешифрувальника розвідувальних матеріалів з безпілотних літальних апаратів відділення ударних безпілотних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Солдат ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне поводження з вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в порушення вимог Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 №622, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, незаконно придбав (привласнив) вибухові речовини та вибухові пристрої, а саме: речовину світло-коричневого кольору, яка міститься в предметі циліндричної форми, що є сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену, тротилу та порошкоподібного алюмінію, що придатна до виробництва вибуху в повному обсязі; електродетонатор типу ЕД-8Ж, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, призначений для ініціювання вибуху зарядів вибухової речовини, придатний для здійснення вибуху; пластичну речовину білого кольору паралелепіпедної форми, що є сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену та нафтової оливи, придатна до виробництва вибуху у повному обсязі; речовину коричнево-жовтого кольору плоскоциліндричної форми у кількості трьох штук, що є тротилом, яка відноситься до вибухових речовин, придатна до виробництва вибуху у повному обсязі; речовину коричнево-жовтого кольору плоскоциліндричної форми у кількості двох штук, що є тротилом, яка відноситься до вибухових речовин, придатна до виробництва вибуху у повному обсязі; речовину оранжевого кольору циліндричної форми, що є сумішевою бризантною вибуховою речовиною на основі гексогену та барвника оранжевого кольору, придатна до виробництва вибуху у повному обсязі, які за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (час, місце, спосіб), незаконно перевіз та зберігав з метою збуту у невстановленому досудовим розслідуванням місці до 30.09.2025.
В подальшому, солдат ОСОБА_4 , 30.09.2025, приблизно о 12 год. 55 хв., продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на незаконний збут вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в порушення вимог Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного незаконного збагачення, знаходячись в автомобілі марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у його постійному користуванні, що був припаркований на автостоянці ТЦ «ВАМ» за адресою м. Львів, вул. Наукова, 35а, шляхом передачі в руки, збув ОСОБА_8 за грошову винагороду 100 доларів США вибухові речовини, а саме: пластичну речовину білого кольору паралелепіпедної форми, що є сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену та нафтової оливи, придатна до виробництва вибуху у повному обсязі; речовину коричнево-жовтого кольору плоскоциліндричної форми у кількості трьох штук, що є тротилом, яка відноситься до вибухових речовин, придатна до виробництва вибуху у повному обсязі; речовину коричнево-жовтого кольору плоскоциліндричної форми у кількості двох штук, що є тротилом, яка відноситься до вибухових речовин, придатна до виробництва вибуху у повному обсязі; речовину оранжевого кольору циліндричної форми, що є сумішевою бризантною вибуховою речовиною на основі гексогену та барвника оранжевого кольору, придатна до виробництва вибуху у повному обсязі, отримавши від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 100 доларів США.
Так, ОСОБА_4 , 01.10.2025 приблизно о 10 год. 05 хв., продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на незаконний збут вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в порушення вимог вищевказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного незаконного збагачення, знаходячись у автомобілі марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у його постійному користуванні, що був припаркований на автостоянці ТЦ «ВАМ» за адресою м. Львів, вул. Наукова, 35а, шляхом передачі в руки, збув ОСОБА_8 вибухові речовини та вибухові пристрої, а саме: електродетонатор типу ЕД-8Ж, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, призначений для ініціювання вибуху зарядів вибухової речовини, придатний для здійснення вибуху; речовину світло-коричневого кольору, яка міститься в предметі циліндричної форми, що є сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену, тротилу та порошкоподібного алюмінію, що придатна до виробництва вибуху в повному обсязі.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у придбанні, зберіганні та збуті вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім цього, солдат ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне поводження з вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно та повторно, в порушення вимог Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 №622, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, незаконно придбав (привласнив) вибухові речовини та вибухові пристрої, а саме: три цілиндричні предмети, загальною вагою приблизно 500 грам, в середині яких знаходиться вибухова речовина; електродетонатор типу ЕД-8Ж, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, призначений для ініціювання вибуху зарядів вибухової речовини, придатний для здійснення вибуху, які за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (час, місце, спосіб), незаконно перевіз та зберігав з метою збуту у невстановленому досудовим розслідуванням місці до 15.10.2025.
В подальшому, солдат ОСОБА_4 , 15.10.2025, приблизно о 08 год. 00 хв., продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на незаконний збут вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно та повторно, в порушення вимог Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 №622, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного незаконного збагачення, перебуваючи на проїжджій частині по АДРЕСА_3 , поблизу військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом передачі в руки, збув ОСОБА_8 за грошову винагороду 500 доларів США вибухові речовини та вибухові пристрої, а саме: три циліндричні предмети, загальною вагою приблизно 500 грам, в середині яких знаходиться вибухова речовина; електродетонатор типу ЕД-8Ж, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, призначений для ініціювання вибуху зарядів вибухової речовини, придатний для здійснення вибуху, отримавши від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 500 доларів США.
В подальшому, 15.10.2025 злочинна діяльність ОСОБА_4 була припинена працівниками правоохоронних органів.
15.10.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
15.10.2025 року ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ч.4 ст. 208 КК України, затримано за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України..
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки перебуваючи на волі після відбуття покарання останній на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання з ним процесуальних рішень. Разом з тим, при виконанні судом вимог ч.4 ст. 183 КПК України, щодо визначення застави, враховуючи передбаченні ч. 4, 5 ст.182 КПК України обставини, є необхідним визначити останньому заставу у 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, навівши мотиви, зазначені у ньому, просив його задовольнити та зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
ОСОБА_4 у судовому засіданні оголошену підозру визнав, щодо клопотання підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, який вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, його захисника, вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст.176КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.177КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчою суддею встановлено, що слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №42025142410000337 від 12.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Останнє розпочато за фактом носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Також встановлено, що 15.10.2025 ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
15.10.2025 року ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ч.4 ст. 208 КК України, затримано за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України..
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання слідча суддя дійшла висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_4 сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яку обгрунтовують, зокрема: повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення від 11.09.2025, протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 17.09.2025, 29.09.2025, 13.10.2025, 15.10.2025, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 30.09.2025, протоколом огляду та добровільної видачі від 30.09.2025, протоколом огляду та добровільної видачі від 01.10.2025, протоколом огляду та добровільної видачі від 15.10.2025, висновками експертів від 10.10.2025 №№ КСЕ-19/114-25/24073, КСЕ-19/114-25/24077, КСЕ-19/114-25/24079, КСЕ-19/114-25/24078, КСЕ-19/114-25/24076, КСЕ-19/114-25/24075-ВТХ, КСЕ-19/114-25/24077-ВТХ, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 13.10.2025, протоколом огляду та вручення імітаційних (несправжніх) грошових коштів від 15.10.2025, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.10.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. При цьому, слідча суддя погоджується з доводами клопотання про те, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування, до чого його може спонукати, зокрема, встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину; 3) незаконного впливу підозрюваного на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального права, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків; 4) може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідча суддя враховує, що ОСОБА_4 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає.
Слідча суддя не бере до уваги доводи захисника про те, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.
Тому слідча суддя доходить висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним обов'язків, передбачених ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідча суддя не відхиляє доводів на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя виходить з вимог п. 5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Прокурор, покликаючись на п 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, клопотав про визначення застави в розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.
Слідча суддя, вважає за необхідне зазначити, що застава - це не менш суворий запобіжний захід, а альтернатива триманню під вартою. За тяжкістю вони рівні за КПК. Застава для особи не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища її та її родини - це не покарання. Застава лише має забезпечити виконання особою (підозрюваним, обвинуваченим) процесуальних обов'язків на час досудового розслідування чи судового розгляду. При цьому, тягар застави не може покладатися на родичів
Тобто, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Відтак, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , вважаю за необхідне визначити заставу 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Застосовуючи до підозрюваного поряд із запобіжним заходом у виді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відтак, зважаючи на необхідність виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважаю за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 121 120 грн (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
постановив:
Клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погодженогопрокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 13 грудня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з 15 жовтня 2025 року о 09 год. 21 хв.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, визначити заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі Львівської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13 грудня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено о 09 год 30 хв. 17.10.2025 року.
Слідча суддя ОСОБА_1